Справа № 344/4759/26
Провадження № 33/4808/289/26
Категорія ч.2 ст.172-15 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.
Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.
21 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року відносно нього,-
Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним за ч.2 ст.172-15, ч.3 ст.172-11 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,6 грн.
Згідно постанови, ОСОБА_1 07.03.2026 року о 09-00 год. в ході проведення перевірки наявності особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою АДРЕСА_1 , був відсутній на місці несення служби, тим самим обов'язки за посадою не виконував, що могло призвести до тяжких наслідків для захисту та безпеки України в умовах особливого періоду, сумлінно і чесно не виконував військовий обов'язок, допустив негідний вчинок і показав негативний приклад іншим військовослужбовцям.
ОСОБА_1 07.03.2026 року будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_1 був відсутній без поважних причин на військовій службі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на численні порушення та невідповідності, допущені під час складання адміністративних матеріалів, на які суд не звернув належної уваги. Зокрема, у протоколі №38 неправильно вказані його анкетні дані: місце народження, дата народження (зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 замість фактичної 15.12.1971), а також сімейний стан (вказано, що він одружений, хоча він є неодруженим). Також у додатку до протоколу №39 відсутній витяг із функціональних обов'язків, який він отримав 10 березня 2026 року в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, ОСОБА_1 наголошує на процесуальних порушеннях з боку працівників ВСП, таких як відсутність у його примірнику протоколів зазначення загальної кількості аркушів матеріалів справи та вибіркова вимога підписувати кожен текстовий аркуш лише щодо протоколу №38, що викликало у нього побоювання щодо можливої підміни документів у справі №39. Апелянт заявляє про незаконне затримання, стверджуючи, що він був доставлений до приміщення ВСП ввечері 9 березня і перебував там до ранку 10 березня 2026 року, що значно перевищує дозволені законом три години, при цьому особистий огляд, про який формально йдеться в документах, фактично не проводився. Своє часткове зізнання у протоколах ОСОБА_1 пояснює тим, що він писав його під диктовку через фізичне виснаження та тиск з боку службовців ВСП, які не давали йому зосередитися. Апелянт заперечує факт самовільного залишення військової частини 7 та 9 березня 2026 року, оскільки ще 5 березня 2026 року він подав рапорт (вх. №4/332) про відмову від вступу на службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він зазначає, що військовий квиток був не дійсний, він не складав присяги, а його рапорт просувався всупереч вимогам діловодства, що порушує Конституцію України. На підтвердження своєї позиції він вказує, що 9 березня 2026 року направив рекомендованим листом через "Укрпошту" заяву з вимогою видати йому завірену копію цього рапорту та довідку про проходження військово-лікарської комісії від 16 лютого 2026 року, проте суд першої інстанції проігнорував ці суттєві обставини під час винесення постанови.
Просить постанову суду скасувати, провадження відносно нього закрити.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, є безпідставними, оскільки з оскаржуваної постанови та матеріалів справи вбачається, що судом було досліджено всі надані докази, зокрема протоколи про адміністративні правопорушення, службові документи, довідки, рапорти та пояснення самого ОСОБА_1 , яким надано належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності неточностей у протоколах, зокрема неправильного зазначення дати народження, місця народження та сімейного стану, не спростовують встановлених судом обставин вчинення адміністративних правопорушень і не впливають на правильність висновку про винуватість особи, оскільки ці відомості не є визначальними для кваліфікації дій та підтвердження факту відсутності на службі без поважних причин. Вказані недоліки носять формальний характер та не перешкоджали ОСОБА_1 реалізувати свої процесуальні права.
Щодо відсутності у матеріалах справи переліку функціональних обов'язків, ці доводи не відповідають дійсності, оскільки такий документ наявний у матеріалах справи (а.с. 11-12) та був предметом дослідження суду першої інстанції. Вказаний витяг підтверджує коло службових обов'язків ОСОБА_1 та його обов'язок перебувати за місцем служби. Факт перебування його на військовій службі та покладення відповідних обов'язків підтверджується також і іншими матеріалами справи, зокрема витягом з наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7) та службовими документами, що узгоджується між собою і в сукупності підтверджує наявність у нього обов'язку перебувати за місцем служби.
Твердження апелянта про допущені процесуальні порушення під час оформлення протоколів, зокрема відсутність зазначення кількості аркушів та вибірковість підписання документів, є припущеннями та не підтверджені жодними об'єктивними даними, а тому не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими чи такими, що отримані з істотними порушеннями закону.
Доводи про незаконне затримання та перевищення встановленого законом строку перебування у приміщенні ВСП також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. При цьому навіть у разі наявності таких порушень вони самі по собі не спростовують факту вчинення адміністративних правопорушень та не впливають на правильність кваліфікації дій особи.
Посилання апелянта на те, що пояснення у протоколах були надані під тиском не знаходять свого підтвердження, оскільки жодних доказів застосування до нього незаконного впливу матеріали справи не містять, а самі пояснення узгоджуються з іншими доказами у справі та не є єдиною підставою для висновку про його винуватість.
Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту самовільного залишення місця служби у зв'язку з поданням рапорту про відмову від проходження служби, оскільки подання такого рапорту саме по собі не звільняє військовослужбовця від виконання покладених на нього обов'язків до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, а тому обов'язок перебувати на службі та виконувати службові функції залишався чинним. Направлення ОСОБА_1 заяви через поштовий зв'язок та ненадання відповіді на неї також не мають значення для вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки не стосуються безпосередньо обставин відсутності його на службі у визначений час.
Посилання на недійсність військового квитка, не складання присяги та інші обставини, пов'язані з проходженням служби, не спростовують встановленого факту перебування ОСОБА_1 у статусі військовослужбовця на момент вчинення правопорушень, що підтверджується наявними у справі документами, а отже не впливають на висновки суду про наявність в його діях складу адміністративних правопорушень.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а тому суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15, ч.3 ст.172-11 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ф.С. Шигірт