Справа № 343/1687/25
Провадження № 11-кп/4808/218/26
Категорія ч.4 ст.185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше неодноразово судимого, в останнє вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.09.2025 року за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 7 місяців.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , маючи не зняту і не погашену судимість за статтею 185 КК України, 17.05.2025 о 16 годині зайшов в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме кави та шоколадок.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав зі стелажу три упаковки шоколаду чорного «Millennium gold» з цілим мигдалем вартістю 69,90 грн (без ПДВ) кожна, тринадцять упаковок шоколаду молочного «Millennium Very Peri» мигдаль карамель апельсинова цедра вартістю 54,00 грн (без ПДВ) кожна, три упаковки кави «Якобз Еспрессо» мелена, вартістю 219,90 грн. (без ПДВ) кожна, шість упаковок кави «Чорна Карта Еспрессо» мелена вартістю 149,90 грн. (без ПДВ) кожна, три упаковки кави «Fort» мелена, вартістю 139,90 грн. (без ПДВ) кожна, чотири упаковки кави меленої «Кава зі Львова Еспрессо», вартістю 159,90 грн. (без ПДВ) кожна, три упаковки кави меленої «Кава зі Львова» Ірландський крем, вартістю 236,90 грн. (без ПДВ) кожна, шість упаковок кави «Levazza crema e gusto» мелена, вартістю 179,90 грн. (без ПДВ) кожна, дві упаковки кави «Le Cafe Gold» вартістю 249,90 грн. (без ПДВ) кожна. Зазначене майно поклав до своєї сумки і не оплативши, пройшов повз касову зону магазину та покинув приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Своїми діями заподіяв потерпілому ФОП ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 5820 гривень.
Таким чином, ОСОБА_7 таємно викрав чуже майно (вчинив крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Не погоджуючись з зазначеним вироком, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи вирок в частині обвинувачення визнаного судом доведеним та кваліфікації дій ОСОБА_7 , не погоджується з призначеним судом розміром покарання. Захисник звертає увагу на те, що санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, тобто мінімальний строк становить саме 5 років. При цьому, на думку захисника, суд першої інстанції, призначаючи покарання тривалістю 5 років і 6 місяців, не навів належних та достатніх мотивів стосовно того, чому мінімальний строк у цій справі є недостатнім. Вважає, що суд першої інстанції не врахував вимоги статей 50 та 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, його мети (яка полягає не лише в карі, а й у виправленні та запобіганні новим злочинам), а також обов'язку суду враховувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та наявність пом'якшуючих обставин. Наголошує, що суд помилково не надав належної оцінки низці важливих факторів, а саме те, що ОСОБА_7 повністю визнав свою вину, дав правдиві показання в судовому засіданні, щиро розкаюється та негативно оцінює скоєний ним злочин, є людиною немолодого віку та має серйозні проблеми зі здоров'ям, має постійне місце проживання у м. Калуш, де характеризується з позитивної сторони.
Просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання та призначити обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'яке покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_7 також подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, не погоджується з призначеним судом покарання. Зазначає, що його мати є похилого віку, а він є інвалідом другої групи та не в повній мірі усвідомлював свої дії при своєму діагнозі під час вчинення злочину.
Просить об'єднати його справи та застосувати до нього ст.69 КК України або призначити лікування.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянти підтримали подані апеляційні скарги.
Прокурор заперечив проти їх задоволення та просив оскаржуваний вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК України в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому вирок в цій частині не перевіряється.
Доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції безпідставно призначив не мінімальний строк покарання, не заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів провадження, при призначенні покарання суд у повному обсязі дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його характер, обставини вчинення, дані про особу винного, а також наявність пом'якшуючої обставини, в саме щирого каяття, і відсутність обтяжуючих обставин.
При цьому, судом правильно враховано, що обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, відбував покарання у виді позбавлення волі, проте продовжив злочинну діяльність.
Факт визнання ОСОБА_7 вини та дачі правдивих викривальних показань не зменшують суспільну небезпечність обвинуваченого та у даному випадку не є безумовною підставою для призначення мінімального покарання.
Стану здоров'я обвинуваченого, його вік, наявність інвалідності також були предметом оцінки суду першої інстанції при призначенні покарання.
Щодо доводів обвинуваченого про неповне усвідомлення своїх дій під час вчинення кримінального правопорушення, апеляційний суд зазначає, що такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, які б ставили під сумнів його осудність
Посилання обвинуваченого на необхідність застосування положень ст. 69 КК України є безпідставним, оскільки виняткових обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення судом апеляційної інстанції не встановлено, а наведені стороною захисту обставини вже враховані при призначенні покарання.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ст.185 ч.4 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог діючого законодавства щодо справедливості та індивідуалізації.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2026 рокущодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим який тримається під вартою - в той самий строк з моменту отримання копії цієї ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4