Справа №286/3046/25 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А.
23 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №281/478/25 за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - адвоката Адаменко Тетяни Станіславівни
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л. у м. Овручі,
встановив:
У серпні 2025 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося із позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 12.03.2019 станом на 16.07.2025 в сумі 85035,87 грн, з них: 68186,29 грн заборгованості за тілом кредиту, 16849,58 грн заборгованості за простроченими відсотками, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Позов мотивовано тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернулася до АТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 12.03.2019 та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. З моменту підписання відповідачем заяви між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
На підставі вищевказаної Анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала згідно довідки про видані картки кредитну картку НОМЕР_1 , строк дії - 01/23, тип - "Універсальна". Після отримання картки за умовами укладеного з банком договору відповідач здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні кредитні картки: НОМЕР_2 , строк дії - 01/28, тип - Універсальна та 4149609058253743, строк дії - 06/28, тип - Універсальна. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 42 % річних.
Далі у процесі користування рахунком 13.02.2023 відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку - 4149437871286744, строк дії - 03/24, тип - Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". При цьому, на момент підписання зазначеної вище заяви заборгованість відповідача становила 24456,09 грн, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості.
Тобто, відповідач була належним чином повідомлена про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 13.02.2023, відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п.1.3. у розмірі 42%. При цьому, за погодженою ставкою банком нараховано відсотків у розмірі 16849,58 грн. У зв'язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 року - розмір 0 %, а в подальшому із 01 квітня 2022 року відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримувала електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Відповідач зобов'язувалася повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Однак, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
Овруцький районний суд Житомирської області рішенням від 21 січня 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.03.2019 в сумі 43507,22 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту, а також судовий збір в сумі 1239,29 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Адаменко Т.С. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21.01.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17679,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 16849,58 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Так, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків, помилково вважаючи, що їх нарахування після 13.02.2024 здійснювалось поза межами строку кредитування.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, за якими встановлено відновлювальну кредитну лінію строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією.
Суд не врахував правову природу такого кредиту, договір не припиняється автоматично після спливу первісного строку, а продовжується за відсутності заперечень сторін та за умови подальшого користування кредитним лімітом.
Фактичні дії відповідача свідчать про пролонгацію договору, після 13.02.2024 вона продовжувала користуватися кредитними коштами та здійснювати часткове їх погашення. Такі дії є конклюдентними та підтверджують волю на збереження договірних відносин.
Отже, припинення первісного строку кредитування не припинило зобов'язання, а банк правомірно нараховував відсотки за фактичне користування коштами. Висновок суду про відсутність підстав для їх стягнення, як і зміна призначення здійснених відповідачем платежів, є необґрунтованим.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина перша статті 633 ЦК України).
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст.525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633-634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.03.219 в повному обсязі, та враховуючи суму сплачених відсотків, які не підлягали стягненню, оскільки нараховані поза межами строку кредитування (з 13.02.2024), яка склала 41528,65 грн, стягненню підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в сумі 43507,22 грн (з урахуванням сплачених відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування) (41528,65 грн - 16849,58 грн=24679,07 грн; 68186,29 грн - 24679,07 грн = 43507,22 грн).
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12.03.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.31).
12.03.2019 ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого процентна ставка у межах пільгового періоду становить 0,00001% річних; процентна ставка поза межами пільгового періоду - 43,2% та 42% річних. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту становить 86,4% та 84% (а.с.42-43).
13.02.2023 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписанням якої приєдналася до розділу "Загальні положення", підрозділів "Кредитні картки", "Поточні рахунки", "Використання картки", "Віддалені канали обслуговування", "Оплата частинами та Миттєва розстрочка", "Регулярні платежі", Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", що розміщені в мережі інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка", приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати (а.с.32-41).
Згідно п. 1.2. договору "Основні умови кредитування": тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; сума/ ліміт кредиту, грн - розмір кредитного ліміту не перевищує: 200000 грн для карт "Універсальна", 200000 грн для карт "Універсальна Gold", 300000 грн для Преміальної картки Platinum, 300000 грн для Преміальної картки World Black Edition, 300000 грн для Преміальної картки VISA Signature, 400000 грн для Преміальної картки World Elite, 800000 грн для Преміальної картки Infinite; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (а.с.32 зв.).
Відповідно до п.1.3. "Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача" процентна ставка, відсотків річних: 42,0% для карт "Універсальна", 40,8% для карт "Універсальна Gold"; реальна річна процентна ставка, відсотків річних: за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду - 0% для карт "Універсальна" та 1,2% для карт "Універсальна Gold"; за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредита мінімальними щомісячними платежами - 51,09% для карт "Універсальна" та 51,76% для карт "Універсальна Gold".
Пунктом 1.5. договору "Додаткова інформація" визначена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних, а саме: 84,0% для карт "Універсальна" та 81,6% для карт "Універсальна Gold".
Згідно розділу 2 договору "Істотні та інші умови договору "Оплата частинами та Миттєва розстрочка"": тип кредиту - строковий кредит; сума кредитного ліміту - розмір максимального можливого кредитного ліміту не перевищує: 200000 грн для карт "Універсальна"; 200000 грн для карт "Універсальна Gold" та 300000 грн для усіх Преміальних карток; строк кредитування - від 1 місяця до 24 місяців та узгоджується сторонами в заяві про надання кредиту; процентна ставка, відсотків річних щомісячно від загального розміру кредиту: оплата частинами - 0,01%, миттєва розстрочка - 1,9%; реальна річна процентна ставка, відсотків річних: "оплата частинами" - 0,24% та "миттєва розстрочка" - 52,53%.
Як свідчить довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 21.07.2025 (а.с.30), на виконання умов кредитного договору №б/н ОСОБА_1 було видано кредитні картки:
- 12.03.2019 - НОМЕР_1 з терміном дії до 01/2023, тип картки "Універсальна";
- 13.02.2023 - НОМЕР_3 з терміном дії до 03/2024, тип картки "Універсальна";
- 04.04.2024 - НОМЕР_2 з терміном дії до 01/2028, тип картки "Універсальна";
- 27.02.2024 - НОМЕР_4 з терміном дії до 06/2028, тип картки "Універсальна".
Довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 21.07.2025 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , підтверджує факт встановлення відповідачу кредитного ліміту 12.03.2019 в сумі 500,00 грн, а також його збільшення 16.11.2023 до 75000,00 грн. З 06.03.2025 кредитний ліміт був зменшений до "0" (а.с.29).
На підтвердження користування відповідачем кредитними коштами, позивачем надано копію розрахунку заборгованості за договором №б/н від 12.03.2019 за період з 12.03.2019 по 16.07.2025, яка свідчить про нарахування банком заборгованості по ньому в сумі 85035,87 грн, із них: 68186,29 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 16849,58 грн заборгованості за простроченими відсотками (а.с.16-22).
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мінюсту від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання операцій та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
З виписки за договором №б/н від 12.03.2019 за період з 05.03.2020 по 01.07.2025, вбачається, що по карткам НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , 4149609024142780, НОМЕР_4 , проводились різні банківські операції з коштами.
Відповідач погашала кредит і загальна сума погашення за наданим кредитом склала згідно з розрахунком за період з 12.03.2019 по 16.07.2025 - 163032,94 грн, з них: 132835,77 грн заборгованості за поточним тілом кредиту, 14618,77 грн заборгованості за простроченим тілом кредита, 6367,11 грн заборгованості по нарахованих відсотках та 9211,29 грн заборгованості по простроченим відсоткам (а.с.21 зв.).
У виписці про рух коштів відображаються всі операції за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 , в т. ч., маються відомості щодо зняття грошових коштів клієнткою до 27.12.2024, поповнення нею свого рахунку до 23.06.2025.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відсоткова ставка за кредитом не зазначена (а.с.31).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг як невід'ємну частину кредитного договору.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", Тарифи обслуговування кредитних карток, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи і їх зміст розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем із надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є Паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача.
Проте позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, відповідно до вимог ст.1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та Верховного Суду від 01.09.2022 у справі № 225/3427/15-ц).
Як встановлено судом і видно з матеріалів справи строк кредитування визначений 12 місяців з пролонгацією, 13.02.2023 відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Колегія суддів зазначає, що підписана відповідачем Заява не містить умов, якими б визначалися порядок та підстави пролонгації строку дії кредитного договору.
Отже, строк кредитування закінчився 13.02.2024.
При цьому, банк не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 12 місяців кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Сам по собі факт подальшого користування кредитними коштами після спливу строку кредитування не свідчить про пролонгацію договору, оскільки такі дії є наслідком невиконання зобов'язання, а не досягнення сторонами згоди щодо зміни строку дії договору.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно відмовив в позові про стягнення відсотків, на які не погоджувався позичальник, так і частково тіла кредиту, мотивувавши висновки тим, що банк протягом строку кредитування зараховував платежі на погашення процентів, однак мав зараховувати за тілом кредиту, адже стягнення процентів за користування кредитними коштами не обумовлено підписаними умовами.
Виписка по рахунку підтверджує, що після 13.02.2024 банком щомісячно здійснювалося списання відсотків за користування кредитним лімітом, загальна сума яких становить 41528,65 грн.
За 2024 рік списано відсотків за використання кредитного ліміту 24336,94 грн: 01.03.2024 - 1974,18 грн; 01.04.2024 - 2214,68 грн; 01.05.2024 - 2543,70 грн; 01.06.2024 - 2580,20 грн; 01.07.2024 - 2463,85 грн; 01.08.2024 - 2501,24 грн; 01.09.2024 - 2469,48 грн; 01.10.2024 - 2516,38 грн; 01.11.2024 - 2575,21 грн; 01.12.2024 - 2498,02 грн.
За 2025 рік списано відсотків за використання кредитного ліміту 17191,71 грн: 01.01.2025 - 2570,18 грн; 01.02.2025 - 2593,15 грн; 01.03.2025 - 2342,20 грн; 01.04.2025 - 2520,76 грн; 01.05.2025 - 2372,88 грн; 01.06.2025 - 2435,98 грн; 01.07.2025 - 2356,56 грн.
А всього списано відсотків за використання кредитного ліміту поза межами строку кредитування в сумі 41528,65 грн.
Зазначені відсотки нараховані та списані поза межами строку кредитування, що виключає правові підстави для їх стягнення.
Таким чином, сума безпідставно списаних відсотків (41528,65 грн) підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту, що зумовлює зменшення розміру основного боргу на 24679,07 грн та визначення остаточної суми до стягнення в розмірі 43507,22 грн.
Отже, судом першої інстанції правильно визначено розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірено та надано їм належну оцінку, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - адвоката Адаменко Тетяни Станіславівни залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Панкеєва
Суддів Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич