Справа №348/1088/26
Провадження №1-кс/348/235/26
24 квітня 2026 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчої СВ Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12026091200000120 від 03.04.2026, погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Назавизів Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителя за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з загальною середньою освітою, неодруженого, не працюючий, на утриманні нікого не має, судимого вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, відповідно до якого з урахуванням вимог ст. 101 КК України призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
До слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 23.04.2026 надійшло клопотання слідчої СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування у кримінальному провадженні №12026091200000120 від 03.04.2026 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування своїх вимог слідча посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 02.04.2026 близько 17 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Надвірна, вул. Сірика, буд. 9, Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 взяв належний ОСОБА_7 мобільний телефон для здійснення дзвінка, однак під час його здійснення останній помітив повідомлення на мобільному телефоні ОСОБА_7 щодо залишку коштів на рахунку, а також виявив у чохлі телефону пластикову банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_7 .
Розуміючи, що на рахунку вищевказаної банківської картки можуть бути грошові кошти, а також знаючи PIN-код до неї, у ОСОБА_4 виник умисел на викрадення офіційного документа, а саме банківської картки № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), емітованої в АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, спрямованих на подальше таємне викрадення з банківського рахунку грошових коштів.
Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи, що банківська картка належить іншій особі, діючи умисно, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних злочинних корисливих цілях, а саме для заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_4 викрав вищевказану картку, яка відповідно до ст. Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми і містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_7 можливості використовувати зазначену картку за призначенням, тобто умисно викрав вказаний офіційний документ, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а банківською карткою розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України - викраденні офіційного документа з корисливих мотивів.
Окрім того, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на всій території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено режим воєнного стану, який у подальшому неодноразово продовжувався, зокрема: Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-1Х; Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX; Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-1X; Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-1X; Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ; Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX; Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX; Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ; Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-ІХ; Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ; Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX; Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-IX; Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ; Указом Президента України від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ; Указом Президента України від 15 квітня 2025 року 2 3 № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX; Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-ІХ; Указом Президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX.
Останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 № 4757-1Х, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Так, продовжуючи свої злочинні дії, 02.04.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій прямий умисел на незаконне збагачення за рахунок чужих коштів, із викраденої банківської картки № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ), емітованої в АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_7 , таємно, переслідуючи єдиний корисливий мотив і з метою особистої наживи, о 17 год. 43 хв. 02.04.2026 незаконно заволодів грошовими коштами з карткового рахунку ОСОБА_7 на загальну суму 8 000 грн, здійснивши зняття грошових коштів у банкоматі, що за адресою: м. Надвірна, вул. Соборна, 165, Надвірнянського району Івано-Франківської області, після чого розпорядився вказаними грошовими коштами на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
У сукупності ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 14.04.2026 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України. Таким чином ОСОБА_4 раніше судимий та який на цей час згідно вироку Надвірнянського районного суду у справі №348/2675/24 від 30.04.2025 на ОСОБА_4 , покладено пробаційний нагляд який діє до 30.04.2026 включно, під час якого останній вчинив нові кримінальні правопорушення, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.
Підозра ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, якими є допити свідків, допит потерпілої, фото та відео з камер відео нагляду.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а з урахуванням ч. 1 ст. 357 КК України дії останнього, караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Згідно ст. 184 ч. 1 п. 4 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість ОСОБА_4 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На даний час, позиція щодо переховування від органу досудового розслідування чи суду є обґрунтованою, оскільки в даному випадку є факт того, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину санкція статті та частини якої передбачає позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, а також це можна підтвердити його не бажанням ставати на шлях виправлення оскільки останній і на далі вчиняє інші кримінальні правопорушення.
Неможливістю запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, є те, що останній на цей час, зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства беззаперечних доказів його вини перебуваючи вже в статусі підозрюваного, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення ним умисного тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджаючи таким чином встановленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
З викладеного вище вбачається, що є обґрунтовані підстави вважати, що інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити виконання ОСОБА_4 , його процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні, а тому є необхідність в обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше вже притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності та продовжує вести девіантний спосіб життя, розмір застави варто визначити розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, слідча просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, вказав на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечив обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, вказав на свою причетність до їх вчинення та у нього немає сумніву щодо правової кваліфікації його дій. Щодо клопотання просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він не має наміру переховуватися, проживає з матір'ю, сестрою і братом у будинку, який успадковано після смерті його бабусі.
Захисник підозрюваного щодо обґрунтованості підозри не заперечив, вказав, що підозрюваний вживає заходи щодо відшкодування завданої шкоди, йому можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, без застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч. 1, 2 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091200000120 від 03.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 14.04.2026 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, яке цього дня йому оголошено та отримано ним.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував обґрунтованість підозри.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, на переконання слідчого судді, підтверджується дослідженими фактичними даними, які містяться у відеозаписах з камер відеоспостереження, протоколах допиту свідків, протоколах допиту потерпілої, виписці з банку, яка надана потерпілою, а також у інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Письмове повідомлення про підозру вручено відповідно до вимог ст. 278 КПК України.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена підозра є обґрунтованою (не є явно необґрунтованою) і може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
В обґрунтування клопотання слідча посилається на існування ризиків, що визначені у ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Згідно п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п. 58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для тримання під вартою підозрюваного, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, наступне.
ОСОБА_4 пред'явлено підозру у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Він неодружений, на цей час не працевлаштований, раніше судимий, відносно нього у Надвірнянському районному суді перебувають обвинувальні акти за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 389 КК України, що ним не заперечувалося.
Таким чином, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та невідворотність покарання за їх вчинення в разі доведення вини, він може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний знає анкетні дані свідків та потерпілої, що не виключає можливість їх спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь підозрюваного. При оцінці існування цього ризику, суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Також не зважаючи на те, що відносно ОСОБА_4 у Надвірнянському районному суді перебувають обвинувальні акти за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 389 КК України, він підозрюється у вчиненні під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду нового корисливого злочину, причетність до вчинення якого не заперечує.
В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений прокурором є неконкретизованим.
Наведені вище фактичні дані кримінального провадження та особисті обставини ОСОБА_4 у сукупності дають підстави для висновку про наявність ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу у кримінальному провадженні та (або) вчинити інше кримінальне правопорушення.
У підсумки слід зазначити, що стороною обвинувачення наведено достатні та переконливі докази про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вищезазначених ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: що надані докази про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень є вагомими; що покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, є тяжким; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі відсутність у нього утриманців; майновий стан підозрюваного; наявність судимості у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених обставин та положень процесуального законодавства, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На думку слідчого судді обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, буде відповідати меті його застосування, здатне забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які встановлені слідчим суддею.
Слідчий суддя, з урахуванням наведених вище обставин, дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки на ОСОБА_4 необхідно покласти обов'язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, перелік яких визначено прокурором у судовому засіданні, оскільки прокурором доведено необхідність покладення таких обов'язків з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. 22, 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 309, 395 КПК України,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 52 (п'ятдесят два) дні, терміном до 14 червня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, що полягає у забороні цілодобово залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 з дати винесення ухвали з 24.04.2026 по 14.06.2026 включно такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи місця роботи;
3) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
4) не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
5) утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у цьому кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою як особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування більш суворого запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала підлягає виконанню Надвірнянським РВП ГУНП в Івано-Франківській області.
Повний текст ухвали оголошено 24.04.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1