Справа №354/1518/25
Номер провадження 2-з/348/10/26
24 квітня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Максименко О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів,
23.04.2026 до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області для розгляду по суті надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
Представник заявника Наумов Д.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів, в якій просить забезпечити докази шляхом проведення огляду за місцезнаходженням речових доказів безпосередньо на земельній ділянці ОСОБА_1 з кадастровим номером 2611092001:22:002:1092, що межує з ділянкою ОСОБА_2 .
Необхідність вжиття заходів щодо забезпечення доказів заявник обґрунтував тим, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа № 354/1518/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про заборону здійснення незаконної господарської діяльності на земельній ділянці. На земельній ділянці Відповідача, що має цільове призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку», фактично розгорнуто промислову діяльність: функціонує майданчик з продажу будівельних матеріалів (піску, щебеню, бетону) та інтенсивного руху важкої техніки. Вказана діяльність супроводжується постійним наднормативним шумом, значною запиленістю повітря та вібраціями, що порушує права Позивача, створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою Позивача та створює загрозу його здоров'ю. Яремчанським міським судом Івано-Франківської області у справі між тими самими сторонами було відмовлено позивачеві у позові з мотивів «недоведеності порушення прав Позивача», та зазначено, що додані Позивачем світлини, відео, схеми замірів та листи державних органів не є належними та допустимими доказами, оскільки вони не підтверджують факт порушення прав Позивача у встановленому законом порядку. Саме з метою виконання вимог суду щодо надання належних, достовірних та допустимих доказів (згідно зі ст. 77-80 ЦПК України), виникає нагальна потреба у забезпеченні доказів через механізм судового огляду та інструментальних замірів із залученням фахівців. Щодо неможливості самостійного збирання доказів Позивачем: Позивач наголошує на тому, що він позбавлений будь-якої об'єктивної можливості самостійно зафіксувати факти порушення санітарних та екологічних норм Відповідачкою з наступних причин: 1. Відсутність доступу та повноважень: Позивач не є власником чи користувачем земельної ділянки Відповідачки, де безпосередньо здійснюється промислова діяльність. Проведення будь-яких замірів чи огляду безпосередньо на місці виникнення шуму та запиленості без судового наказу буде розцінено як незаконне втручання у приватну власність. 2. Процесуальна недопустимість «приватних» замірів: Будь-які інструментальні дослідження, проведені Позивачем у приватному порядку (наприклад, за допомогою побутових приладів чи недержавних організацій), будуть заздалегідь піддані сумніву Відповідачами як такі, що є суб'єктивними, неточними або отриманими з порушенням процедури. 3. Динамічність доказів: Шум, вібрація та пил - це фактори, що мають мінливий характер. Вони існують лише в момент роботи важкої техніки та виробництва бетону. Без термінового судового забезпечення доказів, Відповідачка має можливість штучно припиняти діяльність на час візиту будь-яких комісій, що унеможливлює фіксацію реального стану порушень. Суд у рішенні від 12.06.2025 вказав на необхідність реалізації стандарту «більшої переконливості». Наразі Позивач опинився у ситуації «процесуального тупика»: суд вимагає доказів порушення прав, але відхиляє надані Позивачем матеріали як «неналежні», при цьому самостійне отримання «належних» (експертних) доказів на території Відповідачки без дозволу суду є неможливим. Забезпечення доказів шляхом судового огляду із залученням спеціалістів Держпродспоживслужби є єдиним законним та ефективним способом отримати належні та допустимі докази. Просив забезпечити докази у справі № 354/1518/25 шляхом проведення огляду за місцезнаходженням речових доказів безпосередньо на земельній ділянці Позивача з кадастровим номером 2611092001:22:002:1092, що межує з ділянкою Відповідачки. Для проведення огляду залучити спеціалістів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області з метою проведення інструментальних замірів та фіксації наступних обставин: Рівень шумового навантаження та концентрації пилу на межі ділянки Позивача під час фактичного проведення робіт на суміжній ділянці. Дотримання мінімальних санітарних розривів та відстаней від місць зберігання та переробки будівельних матеріалів (піску, щебеню, цементу) до будинку Позивача та об'єктів благоустрою на його ділянці (дитячого майданчика та альтанок для відпочинку), які безпосередньо межують із джерелом негативного впливу. Наявність (або відсутність) спеціального захисного огородження, передбаченого для об'єктів, що є джерелом пилу та шуму (пилозахисних екранів, відповідних парканів), та оцінка їх ефективності для захисту суміжної території. Проведення огляду та замірів здійснити у проміжку часу з 08:00 до 18:00 у день фактичного виконання робіт на об'єкті, щоб зафіксувати реальний вплив діяльності на навколишнє середовище. Результати огляду та замірів оформити відповідним протоколом та актом інструментальних досліджень для долучення до матеріалів справи.
Ознайомившись з поданою заявою про забезпечення доказів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення доказів підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів, відповідно до положень ч. 2 ст. 116 ЦПК України, є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Такий правовий висновок щодо застосування положень статті 116 ЦПК України зазначений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19).
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів згодом або засіб доказування може бути втрачений.
Процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя) розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Представник заявника в заяві про забезпечення доказів просить забезпечити шляхом проведення огляду за місцезнаходженням речових доказів безпосередньо на земельній ділянці Позивача з кадастровим номером 2611092001:22:002:1092, що межує з ділянкою Відповідачки. При цьому не зазначає, які саме речові докази необхідно забезпечити шляхом проведення огляду на земельній ділянці, яка належить Позивачу, та докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, не наводить жодного об'єктивного факту на підтвердження необхідності забезпечення доказів.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 116, п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України та обґрунтування заяви про забезпечення доказів, суд доходить висновку, що заявник не обґрунтував у своїй заяві, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим та відповідно, що є необхідність забезпечення доказів. Не зазначений який саме речовий доказ підлягає огляду на земельній ділянці позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, заявником при поданні заяви про забезпечення доказів не зазначено докази які необхідно забезпечити та обґрунтування необхідності забезпечення доказів, що свідчить про те, що заява подана без додержання вимог статті 117 ЦПК України.
За таких обставинах, заяву слід повернути заявнику, як таку, що не відповідає вимогам ст. 117 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 116, 117, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О.Ю. Максименко