Справа №345/1892/26
Провадження № 2-о/345/83/2026
23.04.2026 р. м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш цивільну справу, у порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Романів Оксани Павлівни, заінтересована особа: Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про встановлення юридичного факту проживання із спадкодавцем, -
Представник заявника - адвокат Романів О.П. звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заяву обґрунтовує тим, що 19 березня 2024 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесик В.Б. заявнику відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у зв'язку з пропуском строку для її прийняття, визначеного частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим заявник змушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки встановлення такого факту є необхідним для реалізації його права на оформлення спадщини. Зазначає, що ОСОБА_2 була його матір'ю, що підтверджується свідоцтвом про народження. Спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її останнім місцем проживання було с. Діброва Калуського району Івано-Франківської області. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 17 лютого 2026 року встановлено, що заявник, будучи зареєстрованим у м. Калуш, фактично постійно проживав разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , вів із нею спільне господарство та проживав до дня її смерті. Крім того, відповідно до довідки органу місцевого самоврядування спадкодавець до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована за вказаною адресою. Інші спадкоємці першої черги відсутні. Таким чином, встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне для підтвердження факту прийняття спадщини.
Заявниця та її представник - адвокат Романів О.П. в судове засідання не з'явилися, однак адвокат Романів О.П. подала до суду заяву, згідно якої просить суд справу розглядати за відсутності заявника та його представника, заяву підтримує в повному обсязі та просить її задоволити.
Заінтересована особа: Войнилівська селищна рада подала заяву, в якій просить справу слухати без їхньої участі та покладається на розсуд суду.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 3 ст. 294 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, представника заявника та заінтересованої особи.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази у справі, вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Так в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Часом відкриття спадщини є день її смерті. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Луківського старостинського округу Войнилівської селищної ради № 84 від 13 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 до дня смерті постійно проживала та була зареєстрована за вказаною адресою.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов № 20 від 17 лютого 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , фактично постійно проживав разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , вів із нею спільне господарство та проживав до дня її смерті.
Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_2 не встановлено.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області із заявою про прийняття спадщини (заява № 204 від 15 лютого 2024 року), однак листом приватного нотаріуса Лесик В.Б. №90/01-16 від 19 лютого 2026 року та відповідним рішенням від 19 березня 2024 року йому було відмовлено у прийнятті такої заяви у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановленого законом.
Крім того, факт звернення із заявою про прийняття спадщини та відомості щодо спадкової справи підтверджуються витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76234629 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 76234579.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Частиною 1 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, визначено що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що заявнику необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з матір'ю на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
Судом документально встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею фактично проживав її син ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов №20 від 17 лютого 2026 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , фактично постійно проживав разом зі спадкодавцем за вказаною адресою, вів із нею спільне господарство та проживав до дня її смерті.
Доказів наявності інших спадкоємців першої черги за законом, які б прийняли спадщину або заявили про свої спадкові права після смерті ОСОБА_2 , у матеріалах справи не міститься, і судом таких осіб не встановлено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для заявника юридичні наслідки, від яких безпосередньо залежать його майнові права на спадкове майно та можливість реалізації права на спадкування у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 264, 265, 315 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , представника заявника - адвоката Романів Оксани Павлівни, заінтересована особа: Войнилівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про встановлення юридичного факту проживання із спадкодавцем - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: