Справа № 344/7759/26
Провадження № 2/344/5043/26
24 квітня 2026 м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
22.04.2026 представник позивача - адвокат Денега Д.М. звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просить : визнати спільною сумісною власністю подружжя - грошові кошти, отримані від продажу транспортного засобу NISSAN ROGUE, 2017 року випуску, д.н.з НОМЕР_1 , 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 2623255400:07:001:0046, площею 0, 4534 га, розташованої на території смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області; доходи, отримані ОСОБА_2 від передачі вказаної земельної ділянки в оренду ТОВ «АРКІС-ЗАХІД»; грошові кошти, що могли перебувати на банківських рахунках відповідача та формувались за рахунок спільних коштів подружжя у невизначеному розмірі, що потребує зібрання додаткових доказів.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 22.04.2026 визначено головуючу суддю Кіндратишин Л.Р.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшла наступного висновку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності.
Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.19 ЦПК України).
Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Разом з тим, згідно ч. 1ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, діють правила виключної підсудності.
Так, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо,так і опосередковано,а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 .
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).
Так, у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Водночас, поняття позови, що виникають «з приводу нерухомого майна» (ч.1ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно. Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Аналогічна позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №910/10647/18.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та долучених до неї матеріалів об'єктом поділу майна, які предметом позову є, зокрема, нерухоме майно - 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 2623255400:07:001:0046, площею 0, 4534 га, розташованої на території смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області
За наведених обставин, враховуючи, що земельна ділянка, яка є предметом поділу, не належить до території, на яку поширюється юрисдикція Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, справу слід передати до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.
Не дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).
За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24 рішення від 20.07.2006; заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 30, 31 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, передати за підсудністю до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Передачу справи здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.