Справа № 344/7762/26
Провадження № 1-кс/344/3207/26
24 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025090000000113 від 03.02.2025, -
Прокурор звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що 20 квітня 2026 року Яремчанським міським судом Івано-Франківської області отримано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025090000000113 від 03.02.2025 стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, для розгляду по суті.
21 квітня 2026 року головою Яремчанського міського суду скеровано обґрунтоване подання на ім'я голови Івано-Франківського апеляційного суду за № 354/544/26/5665/2026 про передачу вказаного обвинувального акту на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції Івано-Франківського апеляційного суду, яке знаходиться на розгляді.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 , знаючи, що на території України діє режим воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 12.01.2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14.01.2026 року №4757-ІХ, у невстановлений досудовим розслідуванням місцем та часу, але не пізніше вересня 2024 року створив та очолив організовану злочинну групу та керував нею, до складу якої завербував своїх знайомих - ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_5 , які на добровільній основі увійшли до її складу та залучались організатором до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із вчиненням вимагань коштів у платоспроможних мешканців Івано-Франківської та Львівської областей під надуманими приводами та зобов'язаннями, що виникали з підстав, не передбачених чинним законодавством, а також вчинення інших кримінальних правопорушень проти власності.
Так, ОСОБА_12 , будучи лідером організованої групи, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часу, але не пізніше липня 2025 року отримав від учасників організованої злочинної групи ОСОБА_5 та ОСОБА_13 інформацію про можливість вчинення вимагання грошових коштів в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) доларів США у мешканця Львівської області ОСОБА_18 під приводом повернення неіснуючого боргу.
З метою вчинення вимагання ОСОБА_12 спільно з її учасниками ОСОБА_5 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 розробили й узгодили злочинний план вимагання грошових коштів у ОСОБА_18 , на виконання якого
ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діючи за вказівкою організатора
ОСОБА_12 , систематично з липня 2025 року по вересень 2025 року, за допомогою телефонного зв'язку вимагали у ОСОБА_18 передати їм грошові кошти у сумі розмірі 34 000 доларів США, погрожуючи застосуванням насильства щодо останнього та його близьких родичів, а також пошкодженням та знищенням його майна.
Продовжуючи свої злочинні дії, члени організованої злочинної групи ОСОБА_5 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , діючи за вказівкою організатора ОСОБА_12 , 27.07.2025 близько 14.00 год прибули по місцю проживання потерпілого ОСОБА_18 за адресою АДРЕСА_1 та, погрожуючи застосуванням насильства щодо нього та його близьких родичів, пред'явили йому безпідставну незаконну вимогу негайно передати їм 3000 (три тисячі) доларів США як частину від загальної суми вимоги неіснуючого боргу. При цьому ОСОБА_14 , не припиняючи погроз застосування фізичного насильства, схопив ОСОБА_18 за одяг та почав душити, спричинивши йому фізичний біль.
ОСОБА_18 , усвідомлюючи та будучи впевненим, що погрози членів організованої злочинної групи ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , які діяли згідно спільного злочинного плану та під керівництвом ОСОБА_12 , є реальними, побоюючись фізичної розправи над собою та членами своєї сім'ї, а також знищення його майна, 02.08.2025 о 17.13 год здійснив банківський переказ з своєї банківської картки на банківську карту ОСОБА_14 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 21 000 грн та 27.08.2025 о 09.57 год здійснив переказ зі своєї банківської картки на вказану ОСОБА_13 банківську карту № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 21 000 грн. Отримані грошові кошти ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 поділили між собою.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та зареєстрованому в АДРЕСА_2 , громадянину України, не працюючому, одруженому, раніше не судимому, 09.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 10.02.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 04 березня 2026 року включно.
У подальшому Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави 02.03.2026 продовжено до 30 квітня 2026 року включно.
5 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Підстав для зміни продовженого обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу - тримання під вартою, на даний час немає.
Обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_5 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявою та допитами потерпілого ОСОБА_18 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілого; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За таких обставин ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжким, у зв'язку з чим існують ризики, які дають підстави вважати, що він з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Зокрема, сторона обвинувачення не виключає можливості того, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисний корисливий злочин в складі організованої групи та, усвідомлюючи наявність беззаперечних доказів його вини у вчиненні особливо тяжкого злочину, невідворотності настання покарання, а саме позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений
ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_5 , маючи діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, може знайти шляхи для виїзду за кордон в умовах воєнного стану та покинути територію України.
Крім того, є достатні підстави вважати про наявність реального ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Даний ризик є реальним і обґрунтованим, зважаючи на те, що ОСОБА_5 безпосередньо знайомий із потерпілим ОСОБА_18 , вчинив злочин за місцем його проживання, може реалізувати свої погрози з метою змусити потерпілого змінити показання або забрати заяву, що унеможливить встановлення істини. Крім того, після затримання правоохоронними органами інших осіб причетних до скоєння даного злочину ОСОБА_5 продовжив телефонувати до потерпілого ОСОБА_18 на мобільний телефон та в ході розмов вимагав перераховувати грошові кошти вже йому особисто.
Враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, сам факт допиту свідків, потерпілих слідчим під час досудового розслідування, не зменшує ризик протиправного впливу на них принаймні до їх допиту на стадії судового розгляду.
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від них та дослідження їх судом.
Оскільки допит свідків та потерпілих на стадії судового розгляду не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Окрім того, враховуючи, що існує взаємообумовленість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_5 діянь із діями інших обвинувачених, існують достатні підстави вважати, що він може прямо чи опосередковано впливати на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працює, джерело його існування не відоме, вчинив умисний корисливий злочин, у зв'язку з чим існують достатні підстави вважати, що останній продовжить вчиняти корисливі злочини для отримання грошових коштів. Крім того, перебуваючи на волі, може вчинити злочини проти життя та здоров'я потерпілих у вказаному кримінальному провадженні з метою схилення останніх до зміни раніше наданих свідчень.
Зазначені вище обставини та, враховуючи специфіку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 вимагання в складі організованої групи із тривалим психологічним тиском та погрозами застосування фізичного насильства щодо потерпілого, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим. Будь-який захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, надасть обвинуваченому можливість помститися потерпілому за звернення до правоохоронних органів чи примусити його до зміни показань на свою користь.
Враховуючи вищенаведене, репутацію обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки буде недостатнім для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Домашній арешт також не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, матиме змогу покинути визначене йому місце проживання та переховуватись від суду.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконанню ним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Враховуючи особу обвинуваченого, його соціальний та сімейний стан, які у даному випадку не мають вирішального значення з огляду на тяжкість обвинувачення та високі ризики, а також те, що жоден із альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам, підготовче засідання у справі не призначено, строк дії ухвали про продовження ОСОБА_5 закінчується 30.04.2026, а тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.
Обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого, вчинений із погрозою застосування насильства, відтак просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків. Просив врахувати, що прокурором не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та застосувати щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Так, судом встановлено, що 09.02.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 10.02.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 04 березня 2026 року включно.
У подальшому Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави 02.03.2026 продовжено до 30 квітня 2026 року включно.
05 березня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належить до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно із ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити дані, що характеризують особи обвинуваченого та визначені у п. 1- п. 11 ч. 1 вказаної статті.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій; заявою та допитами потерпілого ОСОБА_18 та свідків; протоколами впізнання свідків та потерпілого; протоколами огляду інформації отриманої з банківських установ; протоколами обшуків; протоколами оглядів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним (обвинуваченим) конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
При цьому, слідчий суддя не надає оцінку кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 та вирішення питання доведеності вини, оскільки дослідження зібраних доказів, здійснюватиметься під час судового розгляду - у судовому засіданні, а їх оцінка - в нарадчій кімнаті.
В той же час, 30 квітня 2026 року закінчується строк дії застосованого щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
20 квітня 2026 року Яремчанським міським судом Івано-Франківської області отримано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025090000000113 від 03.02.2025 стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 182 КК України, ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, для розгляду по суті.
21 квітня 2026 року головою Яремчанського міського суду скеровано обґрунтоване подання на ім'я голови Івано-Франківського апеляційного суду за № 354/544/26/5665/2026 про передачу вказаного обвинувального акту на розгляд до іншого суду в межах юрисдикції Івано-Франківського апеляційного суду, яке знаходиться на розгляді.
Згідно вимог ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
При визначенні строку тримання під вартою слід врахувати положення ч. 4 ст. 176 КПК України, згідно яких запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею.
Таким чином, слідчий суддя після закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025090000000113 від 03.02.2025 має повноваження вирішувати питання щодо запобіжного заходу лише до проведення підготовчого засідання у відповідному кримінальному провадженні. Водночас, в будь-якому разі такий строк не може перевищувати двох місяців (якщо з будь-яких причини підготовче засідання в цей строк не відбудеться), з огляду на приписи ч.7 ст.194 КПК України.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Стосовно обґрунтованості ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слід зазначити, що такі, які встановлені ухвалою слідчого судді від 02.03.2026 року у справі №344/3946/26 не зменшились.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначені доводи сторони захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки ОСОБА_5 з огляду на конкретні обставини справи.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується характеризуючи дані ОСОБА_5 , тяжкість злочину, який йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
В той же час інші доводи сторони захисту не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.
Відповідно до п. 1,4 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Слідчий суддя вважає, що прокурором доведено, враховуючи конкретні обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, їх наслідки, неможливість застосування щодо підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.
Крім того, вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування і приходить до висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 30 квітня 2026 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання його під вартою до 22 травня 2026 року, включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 22 травня 2026 року, включно.
Тримання під вартою ОСОБА_5 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_19 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 24 квітня 2026 року