Справа №206/461/26
2/206/1036/26
(ЗАОЧНЕ)
24.04.2026 року Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Румянцев О.П., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12 січня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Самарського районного суду міста із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що 15.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2393391 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 8000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору Споживач зобов'язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору). Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Згідно п.2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано лист про перерахування коштів кредиту. 26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2393391 від 15.05.2020 року. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 26240 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованість за процентами - 18240 грн. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором позики №2393391 від 15.05.2020 року, яка складається з: 8000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 18240,00 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього 26240,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Ухвалами Самарського районного суду міста Дніпра від 17 лютого 2026 року справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також витребувано докази.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Представник позивача в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом.
Від відповідача відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні підстави.
Судом встановлено, що 15.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2393391 про надання споживчого кредиту (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 8000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.
Відповідно до умов договору Споживач зобов'язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору).
Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.
Згідно п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
26.02.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2393391 від 15.05.2020 року.
Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 26240 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованість за процентами - 18240 грн.
З відповіді АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 8000,00 грн. за період 15.05.2020-15.05.2020 р.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
Відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особо внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги)
одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Згідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували
момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст.1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою
настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Також, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
За встановлених обставин, суддя приходить до висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе відповідно до Договору позики №2393391 від 15.05.2020 року зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
З приводу вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положенням статті 10 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.
Згідно з вимогами частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги; 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової (правничої) допомоги; копію ордеру на надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію детального опису наданих послуг до акту ; замовлення до договору про надання правої (правничої) допомоги, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 8000,00 грн.; рахунок на оплату року на 8000,00 грн.
Враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг (однотипність/стандарт), а також засад розумності, справедливості, співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 2500,00 грн., оскільки заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом правничої допомоги, наданої позивачу.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст.59 Конституції України, ст.10 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування», ст.18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги», ст.ст. 207, 512, 514, 526, 527, 530, 610, 611, 626, 628, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 5-13, 33-34, 76-81, 83, 89, 133, 134, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-279, 280-284 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором позики №2393391 від 15.05.2020 року, яка складається з: 8000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 18240,00 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, а всього 26240,00 грн.; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.П.Румянцев