Справа № 214/4231/26
6/214/254/26
24 квітня 2026 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу № 214/4231/26 за поданням державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гольськова Максима Олександровича про вирішення питання щодо примусового проникнення до житла для проведення опису та арешту майна,
Державний виконавець Гольськов М.О. звернулася до суду з поданням про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 для проведення опису та арешту майна, що знаходиться в квартирі, вказавши, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 160/709/23 виданий 17.03.2023 Дніпровський окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 40 800,00 грн. на користь ГУ ДПС в Дніпропетровській області (м. Дніпро). В обґрунтування подання зазначено про належність частки у квартирі боржнику ОСОБА_1 та факт її реєстрації у вказаному приміщенні, з чого державний виконавець робить висновки про належність у квартирі особистого майна боржника. Виходи державного виконавця за адресою реєстрації боржника позитивних результатів не дали, двері ніхто не відчинив, перевірити майновий стан боржника не можливо. Тому оскільки станом на 08.04.2026 ОСОБА_1 рішення суду не виконує, ухиляючись від виконання покладених на неї судовим рішенням зобов'язань, просить вимоги задовольнити.
На підставі частини 2 статті 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Вивчивши подання та надані письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, державним виконавцем Саксаганського ВДВС 17 червня 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №78378770 про примусове виконання виконавчого листа №160/709/23 виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 40 800,00 грн. на користь ГУ ДПС в Дніпропетровській області (м. Дніпро).
Докази на підтвердження відправлення постанови від 17.06.2025 боржнику, до суду не надано.
У матеріалах справи наявні виклики приватного виконавця на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до яких зобов'язують боржник з'явитись до виконавця 16.04.2026, 02.12.2025, 26.03.2026 щодо сплати боргу, доказів на підтвердження відправлення викликів боржнику на 02.12.2025 та 26.03.2026 матеріали справи не містять, конверт Укрпошти від 06.04.2026 не дає змогу ідентифікувати вміст відправлення.
Крім того, у матеріалах справи містяться акти державного виконавця Гольськова М.О. від 09.04.2025, 09.07.2025, 11.03.2026,, згідно яких після виходу за адресою боржника ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , встановлено, що двері ніхто не відчиняє: виходом 09.07.2025 сусідами повідомлено, що боржниця наразі мешкає в іншому місці, виходом 09.04.2025 зі слів сусідів встановлено, що боржниця мешкає за вказаною адресою, виходом 11.03.2026 зі слів брата боржниці, який відмовився відкривати двері, боржниця вдома відсутня, залишено виклик до державного виконавця.
До подання долучено повідомлення Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» від 25.09.2025 щодо належності квартири за адресою: АДРЕСА_3 на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 .
Відомості щодо інших співвласників квартири, матеріали подання не містять.
Відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , матеріали подання не містять.
Запити та відповіді Пенсійного фонду України, Державної фіскальної (податкової) служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тощо, з метою встановлення наявності доходів, рухомого та нерухомого майна боржника, матеріали подання не містять.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК України також передбачено право на недоторканність житла. У ч. 1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Згідно п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.
Отже, необхідність у примусовому проникненні до житла боржника фізичної особи, може бути обґрунтованою у випадку, якщо боржник свідомо ухиляється від вимоги приватного виконавця, а також від виконання судового рішення, і проникнення до житла боржника залишається єдиним можливим заходом забезпечення виконання судового рішення, встановлення майнового стану боржника, виявлення майна та коштів, що належать боржникові.
Саме державний (приватний) виконавець зобов'язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, обґрунтованість проникнення до житла боржника у виконавчому провадженні.
Натомість, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 взагалі обізнана про наявність судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання. Зокрема, заявником не доведено факту належного повідомлення та підтвердження отримання боржником ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження та викликів державного виконавця.
У справі відсутні також будь-які докази, що боржник перешкоджала державному виконавцю у вчиненні виконавчих дій, приховувала майно або вчиняла інші дії щодо умисного ухилення від виконання судового рішення.
Акти державного виконавця про неможливість перевірки майнового стану боржниці, оскільки адресою двері ніхто не відчинив, за відсутності доказів, що вона була повідомлена про дату, час та місце проведення виконавчих дій та мала знаходитись за вказаною адресою у визначений виконавцем час, не є доказом ухилення боржника від виконання судового рішення та перешкоджання встановленню виконавцем належного боржникові майна.
Судом також ураховано відсутність у матеріалах справи відомостей про інших співвласників вказаної квартири, беручи до уваги, що примусове проникнення до житла вплине та порушить їх права на недоторканість належного на праві спільної сумісної власності житлового приміщення за відсутності доказів реєстрації та фактичного проживання боржника за вказаною адресою.
При цьому за відсутності встановлення всіх осіб, які є співвласниками та зареєстровані в квартирі, державним виконавцем не зазначено, яким саме чином він буде визначати факт належності тієї чи іншої речі саме боржнику, без порушення права власності інших осіб на ці речі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріали подання не містять достатніх доказів, а відповідно і фактів, умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань, на підставі чого подання про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника передчасне та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 439 ЦПК України, суддя
Залишити без задоволення подання державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гольськова Максима Олександровича про вирішення питання щодо примусового проникнення до житла для проведення опису та арешту майна.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Чернова