Справа 127/12819/26
Провадження 1-кс/127/4978/26
17 квітня 2026 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42025020000000174 внесеного до ЄРДР 17.10.2025, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,
До суду надійшло клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000174 від 17.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2961) визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Відповідно до ст. 1 Закону інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно ст. 3 основними завданнями законодавства України з питань реабілітації осіб з інвалідністю є: створення умов для усунення обмежень повсякденного функціонування осіб з інвалідністю, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності; визначення основних завдань системи реабілітації осіб з інвалідністю, видів і форм реабілітаційних заходів.
Крім того, відповідно до ст. 7 цього Закону залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Відповідно до «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 (далі Положення) встановлено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи а також Центром оцінювання функціонального стану осіб. Крім того, проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров'я.
Згідно п. 9 Положення експертні команди, окрім іншого: формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров'я особи, зокрема обов'язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров'я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку та ін.
Таким чином, встановлення інвалідності, як процес медичного констатування та юридичного закріплення наявності втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, передбачає проходження пацієнтом низки процедурних етапів зазначених вище.
Названі етапи є логічно послідовними та взаємодоповнюючими, а кожен із суб'єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного медичного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.
Так, лікар-ортопед-травматолог ОСОБА_4 , будучи згідно з ч. 3 ст. 18 КК України, ЗУ «Про державну службу» службовою особою, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з лікарем-невропатологом КНП «Літинська центральна районна лікарня» ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , отримав від громадянина ОСОБА_7 неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням, щодо встановлення групи інвалідності за наступних обставин.
Так, в вересні 2025 року, ОСОБА_7 звернувся за медичною допомогою до лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_4 , який в ході консультації повідомив останньому, що в сукупності з іншими діагнозами у нього є підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності, та за неправомірну вигоду, через посередника ОСОБА_6 , зможе вплинути в його інтересах на відповідних службових осіб, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі ЕКОПФО) для встановлення групи інвалідності. За вказані дії, ОСОБА_4 вказав, що йому необхідно буде надати неправомірну вигоду в розмірі 3000 доларів США, частину коштів з яких він має передати ОСОБА_6 - для встановлення ІІІ групи інвалідності, терміном 1 рік з можливістю подальшого продовження,
Вважаючи дії ОСОБА_4 щодо вимоги надання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кримінально-протиправними, ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про учинення кримінального правопорушення, був залучений ними до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.
В подальшому, 28.10.2025 ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_7 повідомив, що йому потрібно буде пройти фіктивне стаціонарне лікування у неврологічному відділенні КНП «Літинстка ЦРЛ», а саме лікаря-невропатолога ОСОБА_5 .
Після цього, 07.11.2025, ОСОБА_7 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, на виконання попередньої домовленості із ОСОБА_4 , прийшов до лікаря-невропатолога ОСОБА_5 , яка зробила йому направлення на «фіктивну» госпіталізацію. Крім того, в невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.11.2025 ОСОБА_5 склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, який здатний спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації ОСОБА_7 прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення - «медичну карту стаціонарного хворого», в якому зазначила завідомо неправдиві відомості про перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні у відділенні КНП «Літинська ЦРЛ» терміном 10 днів, а також проведені обстеження.
Після цього, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що всі документи готові, і йому потрібно лише чекати дати призначення комісії щодо встановлення групи інвалідності.
В подальшому, 22.02.2026 в денний період часу, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , з прямим умислом, корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході особистої зустрічі, одержав від ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, шляхом передачі з рук у руки неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США.
Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у власному автомобілі Audi Q3, д.н.з. НОМЕР_1 , на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_6 , передав останньому грошові кошти в сумі 3000 доларів США, з яких особисто отримав 600 доларів США, за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи для встановлення ОСОБА_7 - ІІІ групи інвалідності терміном 1 рік.
В подальшому, 24.02.2026 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 615 КПК України, вилучено предмет неправомірної вигоди та припинено їх кримінально-протиправну діяльність.
На підставі здобутих доказів, 26.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Завданнями кримінального провадження, згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи із забезпечення кримінального провадження застосовують з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном підозрюваним, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає конфіскації для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно частини 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Крім того, за отриманими відомостями із реєстрів встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) є власником автомобіля марки «Volkswagen Arteon», з номерним знаком НОМЕР_3 .
З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вказаний автомобіль, який перебуває у власності ОСОБА_6 , в силу ч. 3 ст. 369-2 КК України та згідно положень пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає арешту.
З метою накладення арешту на вищевказане майно, органом досудового розслідування подано клопотання до Вінницького міського суду про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 . Ухвалою слідчого судді цього ж суду від 05.03.2026 клопотання слідчого задоволено. Під час виконання ухвали слідчого судді на адресу СУ ГУНП у Вінницькій області надійшов лист про відмову в проведенні реєстраційних дій при накладенні арешту на автомобіль марки «Volkswagen Arteon», з номерним знаком НОМЕР_3 у зв'язку з тим, що 06.03.2026 зазначений автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_8 .
Крім цього, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2026 (справа № 127/6893/26) до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою протягом 60 днів з моменту затримання, тобто до 24 квітня 2026 року з визначенням розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн., яка наразі внесена, у зв'язку з чим на підозрюваного покладалися наступні обов'язки, зокрема повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_6 , діючи умисно та з метою уникнення конфіскації майна, на підставі договорів купівлі-продажу, здійснив перереєстрацію належного йому майна на іншу особу.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судове засідання прокурор не з'явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання, а також надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність. Клопотання підтримав у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З огляду на вказане, з метою забезпечення арешту майна, власник майна в судове засідання не викликався.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої та другої статті 172 КПК України.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження № 42025020000000174 від 17.10.2025 року, на підставі здобутих доказів, 26.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Санкцією ч. 3 ст. 369-2 КК України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Крім того, за отриманими відомостями із реєстрів встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) є власником автомобіля марки «Volkswagen Arteon», з номерним знаком НОМЕР_3 .
З метою накладення арешту на вищевказане майно, органом досудового розслідування подано клопотання до Вінницького міського суду про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 . Ухвалою слідчого судді цього ж суду від 05.03.2026 клопотання слідчого задоволено. Під час виконання ухвали слідчого судді на адресу СУ ГУНП у Вінницькій області надійшов лист про відмову в проведенні реєстраційних дій при накладенні арешту на автомобіль марки «Volkswagen Arteon», з номерним знаком НОМЕР_3 у зв'язку з тим, що 06.03.2026 зазначений автомобіль перереєстровано на нового власника ОСОБА_8 .
Крім цього, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2026 (справа № 127/6893/26) до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою протягом 60 днів з моменту затримання, тобто до 24 квітня 2026 року з визначенням розміру застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн., яка наразі внесена, у зв'язку з чим на підозрюваного покладалися наступні обов'язки, зокрема повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_6 , діючи умисно та з метою уникнення конфіскації майна, на підставі договорів купівлі-продажу, здійснив перереєстрацію належного йому майна на іншу особу.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а тому є необхідність у накладені арешту на зазначене майно, оскільки, усвідомлюючи наслідки накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора, про накладення арешту на майно, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 107, 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на:
- автомобіль марки «Volkswagen Arteon», з номерним знаком НОМЕР_3 .
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Зобов'язати прокурора повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Арешт майна може бути скасований - підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником, законним представником, іншим власником або володільцем майна, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, за їх клопотанням до суду про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя