Справа № 149/18/26
Провадження №3/149/132/26
Номер рядка звіту 156
21.04.2026 року м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Павлюк О. О., розглянувши матеріали, що надійшли від БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, проживаючого по АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 550058, 25.12.2025 о 04:30 год. по вул. Київська в м. Хмільник Вінницької області ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Mondeо, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаявся і пояснив, що він дійсно керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, оскільки він, будучи військовослужбовцем, перебував тимчасово у м. Хмільник. В той день йому повідомили про необхідність виконувати наказ військового командування, що він і зробив, однак був зупинений працівниками поліції, на їх законну вимогу пройшов огляд на стан сп'яніння та не оспорює його результати. Шкодує про вчинене, запевнив, що за інших обставин не сів би за кермо, однак виконував завдання військового командування як водій, що в умовах воєнного стану є першочерговим для військового.
В судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1 було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який повідомив, що він є заступником командира військової частини, в якій служить ОСОБА_1 , останній перебуває на посаді водія та характеризується позитивно за місцем служби. За обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 дійсно виконував наказ командира військової частини на підставі бойового розпорядження ГШ ЗСУ, при цьому виявлений факт керування транспортним засобом не був підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення обов'язків військової служби.
Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Згідно з вимогами статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. п. "а" п. 2.9 ПДР). Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (п. 2.5 ПДР ).
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування; лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (Пункт 7 Розділу ІІ Інструкції).
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом досліджено надані докази: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показання технічних приладів, що мають функції відеозапису (відеозапис з нагрудних камер працівників поліції), письмові докази, пов'язані з процедурою проведення огляду на стан сп'яніння (направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння , акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння - резьтат 0,33 проміле, показання приладу Драгер, результат огляду 0,39 проміле).
При цьому суд враховує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Склад правопорушення - це система елементів правопорушення. Їх повнота і цілісність є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності. До складу правопорушення входять: 1) суб'єкт правопорушення - деліктоздатна особа; 2) об'єкт правопорушення - суспільні відносини, соціальні блага, цінності, права і свободи особи, інтереси держави, природне середовище, на які посягає правопорушник; 3) суб'єктивна сторона правопорушення - психічне ставлення особи до здійснюваного нею протиправного діяння і його негативних наслідків; 4) об'єктивна сторона правопорушення - це зовнішня характеристика правопорушення, що включає протиправне діяння (дія або бездіяльність), його шкідливі наслідки (результат діяння, наприклад, шкода здоров'ю, матеріальна шкода) і причинно-наслідковий зв'язок між діянням та його шкідливими наслідками. При кваліфікації правопорушення в повному обсязі повинні бути встановлені всі елементи складу правопорушення та ознаки, що їх характеризують.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Таким чином, стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, яка характеризується двома елементами: 1) небезпекою, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави і 2) обстановкою, що свідчить про неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди таким же правоохоронюваним інтересам.
Крім того, підставою для крайньої необхідності є відсутність у конкретної особи у даній обстановці реальної можливості усунути загрожуючу небезпеку іншими засобами, ніж заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам. Неможливість усунення небезпеки іншими засобами свідчить, що дана особа в обстановці, що склалася, вимушена заподіяти шкоду, оскільки інші можливості усунути безпосередню небезпеку були відсутні. Іншими словами, заподіяння шкоди повинно бути єдино можливим засобом захисту від такої небезпеки.
З матеріалів справи встановлено, що солдат ОСОБА_1 обіймає посаду водія-санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_3 . За місцем служби характеризується позитивно, у складних обставинах орієнтується достатньо швидко та здатен приймати правильне самостійне рішення, користується авторитетом серед колег, завжди діє у межах чинного законодавства. На критику реагує адекватно, вміє робити првильні висновки. За час військової служби нагороджувався заохоченнями за зразкове виконання військового обов'язку та сумлінне виконання службових обов'язків.
До кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності не притягався.
З огляду на займану посаду водія-санітара, виконання службових завдань ОСОБА_1 безпосередньо пов'язане з керуванням транспортними засобами. ОСОБА_1 надано суду витяги з наказів командира військової частини про його систематичні відрядження для виконання завдань, пов'язаних із проходженням військової служби (накази від 07,02,10,11,12,13,23,24,25,28 лютого 2026 року). Крім того, суду було надано копію витягу з наказу командира військової частини № НОМЕР_4 , яким солдату ОСОБА_1 доручено відрядження до м. Харкова з 25.12.2025 року (дату події інкримінованого йому правопорушення) терміном на 2 доби на підставі бойового розпорядження ГШ ЗСУ від 20.12.2025 та окремого доручення НГКЦ від 22.12.2025.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України (ст. 17 Конституції України).
Статутом внутрішньої служби Збройні Сили України передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (з подальшими змінами) в Україні продовжено воєнний стан.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 25.12.2025 о 04:30 год. по вул. Київська в м. Хмільник Вінницької області дійсно керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, у чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, вказані дії були зумовлені виконанням обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, які, однак, не потягнули за собою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення правил служби у встановленому порядку. Суд також враховує, що ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаявся та запевнив, що за інших обставин не приступив би до керування автомобілем, однак про наказ на відрядження до м.Харкова він дізнався за невеликий проміжок часу до виїзду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 21.12.2018 у справі № 686/5225/17 зазначив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
На підставі викладеного та відповідно до наданих доказів, вбачається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1 хоча і керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, однак при цьому діяв на виконання наказу військового командування в умовах воєнного стану, його діями не було заподіяно шкоди третім особам, натомість вони були спрямовані для усунення дійсної, реальної загрози безпеці держави в умовах воєнного стану, тобто він діяв в стані крайньої необхідності. Суд також ураховує виявлений ступінь алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 0,39 (у закладі охорони здоров'я - 0,33) проміле при допустимій нормі 0,2 проміле.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом були спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному, громадському порядку, установленому порядку управління в умовах воєнного стану, а заподіяна його діянням шкода суспільним інтересам є значно меншою, ніж відвернена шкода, та за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Тому, провадження у справі за ст. 130 ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , слід закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з вчиненням ним дії в стані крайньої необхідності .
Керуючись ст. ст. 33-35, 130, 221, 247, 280, 283-284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з вчиненням ним дій в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Павлюк О. О.