Справа № 309/1370/25
Провадження № 2/309/431/25
08 квітня 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Лук'янової О.В.
за участю: секретаря судового засідання Пилип Д.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача, посилаючись на те, що:
-22.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» був укладений кредитний договір №30456-10/2023. Відповідно до його умов ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу кредит у розмірі 8000грн.00коп. зі сплатою відсотків, неустойки, інших сум, строком користування до 15.10.2024;
-ТОВ «Аванс Кредит» виконало прийняті на себе зобов'язання надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі зазначеному вище. Втім, відповідачкою не були виконані прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка складає в розмірі 46200грн., що складається з: тіла кредиту - 8000грн.; процентів - 38200грн.;
-29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором;
-01.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики №76644373. Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці кредит у розмірі 8500грн.00коп. зі сплатою відсотків, неустойки, інших сум, строком користування до 30.11.2023;
-ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало прийняті на себе зобов'язання, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі зазначеному вище. Втім, відповідачем не були виконані прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 29448грн.57коп., що складається з: тіла кредиту - 8274грн.75коп.; процентів - 21173грн.82коп.;
-14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором;
-23.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» був укладений кредитний договір №10783-10/2023. Відповідно до його умов ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачу кредит у розмірі 3000грн.00коп. зі сплатою відсотків, неустойки, інших сум, строком користування на 360 днів;
-ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало прийняті на себе зобов'язання, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі зазначеному вище. Втім, відповідачкою не були виконані прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 12525грн.00коп., що складається з: тіла кредиту - 3000грн.00коп.; процентів - 9525грн.00коп.;
-26.02.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26022024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором;
Наведені обставини стали підставою для звернення до суду /а.с.2-8/.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 23.04.2025 позовну заяву залишено без руху /а.с.65-66/.
29.04.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позову /а.с.68-73/.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 15.08.2025 відкрито провадження у справі /а.с.77-78/.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у поданій ним позовній заяві /а.с.2-8/ заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити, провести розгляд справи в відсутність представника позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином /а.с.88-89/, про причини неявки суд не повідомила. Заяви про розгляд справи в її відсутність від відповідача до суду не надходило.
За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» був укладений кредитний договір №30456-10/2023. Відповідно до його умов ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачці кредит у розмірі 8000грн.00коп. зі сплатою відсотків, неустойки, інших сум, строком користування до 15.10.2024 /а.с.9-12/.
ТОВ «Аванс Кредит» виконало прийняті на себе зобов'язання, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі зазначеному вище. Втім відповідачкою не були виконані прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 46200грн., що складається з: тіла кредиту - 8000грн.; процентів - 38200грн., що підтверджується розрахунком заборгованості /а.с.20/.
01.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір позики №76644373. Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці кредит у розмірі 8500грн.00коп. зі сплатою відсотків, неустойки, інших сум, строком користування до 30.11.2023 /а.с.23-25/.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало прийняті на себе зобов'язання, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі зазначеному вище. Втім, відповідачкою не були виконані прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 29448грн.57коп., що складається з: тіла кредиту - 8274грн.75коп.; процентів - 21173грн.82коп., що підтверджується розрахунком заборгованості /а.с.32/.
23.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» був укладений кредитний договір №10783-10/2023. Відповідно до його умов ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачці кредит у розмірі 3000грн.00коп. зі сплатою відсотків, неустойки, інших сум, строком користування на 360 днів /а.с.38-41/.
ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало прийняті на себе зобов'язання, надавши відповідачці кредитні кошти у розмірі зазначеному вище. Втім відповідачкою не були виконані прийняті на себе зобов'язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 12525грн.00коп., що складається з: тіла кредиту - 3000грн.00коп.; процентів - 9525грн.00коп., що підтверджується розрахунком заборгованості /а.с.48/.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Враховуючи положення частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належним виконанням зобов'язань з боку позичальника є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що вказані кредитні договори не були укладеними.
Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконала, згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості наявна прострочена заборгованість за кредитними договорами.
Стосовно відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає наступне.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого клієнт відступив факторові зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором /а.с.26-28/.
11.04.2024 між сторонами вказаного договору факторингу укладено акт прийому-передачі реєстру боржників №22 від 11 квітня 2024 року, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №22 від 11.04.2024 кількістю 7145 за договором факторингу від 14.06.2021 №14/06/21 /а.с.30/.
Відповідно до положень договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, під правом вимоги розуміється право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі договору позики. Боржниками є позичальники клієнта, яким клієнт надав позику, тобто які мають зобов'язання перед клієнтом згідно договорами позики, щодо внесення основної суми боргу (кредиту), плати за кредитом (плати за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов'язань, а також будь-які представники боржника, повірені, правонаступники, поручителі, інші особи, що взяли на себе обов'язок виконати (повністю або частково) зобов'язання щодо сплати заборгованості замість боржника.
Пунктом 1.1. договору визначено, що за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно витягу з реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, в якому була зазначена, зокрема, ОСОБА_1 за кредитним договором №76644373 із сумою боргу 29448грн.57коп./а.с.31/.
При цьому судом встановлено, що на момент укладення договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ще не виникло (не існувало) зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , не було укладено кредитного договору, тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021.
У зв'язку з цим суд дійшов наступних висновків, виходячи з такого.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Зокрема, у справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «Nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У постанові від 18.10.2023 по справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).
Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Предметом відступлення може бути лише зобов'язальна вимога, яка є дійсною, належним чином індивідуалізованою та правомірною та доводить, що вказані ознаки предмета є сутнісними, а відсутність хоча б одного з них позбавляє певну вимогу можливості бути предметом відступлення.
Суд зазначає, що під існуючою грошовою вимогою слід розуміти грошову вимогу, строк платежу за якою на момент укладення договору фінансування під відступлення грошової вимоги уже настав. Майбутньою вимогою, як предмета відступлення, під яке надається фінансування, може бути грошова вимога, яка ґрунтується на договорі, вже укладеному до моменту відступлення, строк платежу за яким ще не настав.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №76644373 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений 01.11.2023, натомість Договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», був укладений 14.06.2021, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , та у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу від 14.06.2021.
Таким чином, кредитний договір №76644373 від 01.11.2023 року був укладений через два роки після укладення договору факторингу від 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», тому право вимоги щодо цього кредитного договору не існувало на момент укладення договору факторингу.
Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, а тому за вищенаведених обставин не має права вимагати від відповідачки сплати заборгованості за кредитним договором, №76644373 від 01.11.2023, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, до моменту виникнення у первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним між ними 01.11.2023, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №76644373 у розмірі 29448грн.57коп., що складається з: тіла кредиту - 8274грн.75коп.; процентів - 21173грн.82коп., оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надало належних і допустимих доказів переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №76644373 від 01.11.2023 від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Щодо переходу прав вимоги за іншими договорами факторингу, суд зазначає наступне.
29.04.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024 /а.с.15-17/.
Згідно п.1.1. вказаного договору, за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29042024 від 29.04.2024, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29042024 від 29.04.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників до договору факторингу, в якому була зазначена, зокрема, ОСОБА_1 за кредитним договором №30456-10/2023 із сумою боргу 46200грн./а.с.18-19/.
Також 26.02.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26022024 /а.с.44-45/.
Згідно п.1.1. вказаного договору, за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №26022024 від 26.02.2024, витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26022024 від 26.02.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників до договору факторингу, в якому була зазначена, зокрема, ОСОБА_1 за кредитним договором №10783-10/2023 із сумою боргу 12525грн./а.с.46-47/.
Попри наведене, щодо відсутності доказів оплати за договорами факторингу, слід вказати наступне.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. При цьому судом зазначено, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги, оскільки така вимога визначена законом щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК).
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження оплати за вказаними договорами факторингу, не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало належних і допустимих доказів переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитними договорами №30456-10/2023 від 22.10.2023 та №26022024 від 26.02.2024 від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Відтак у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід відмовити.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу слід залишити за позивачем, оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.11, 258, 512-519, 526, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» /місце знаходження: 01032, м.Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок №30; ЄДРПОУ 35625014/ до ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 / про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: О.В.Лук'янова