Справа № 308/5924/26
1-кс/308/2365/26
24 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026072210000042, внесеного в ЄРДР 20.03.2026 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026072210000042, внесеного в ЄРДР 20.03.2026 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Слідчим відділом Управління за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026072210000042, відомості про яке внесені в ЄРДР 20.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що сержант ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону, користуючись службовим становищем та наявністю доступу до баз даних Державної прикордонної служби України, налагодив протиправний механізм отримання неправомірної вигоди за передачу службової інформації стороннім особам щодо наявності чи відсутності відносно громадян України індексів доручення уповноважених державних органів України, фактів перетину державного кордону України громадянам, які становлять інтерес для сторонніх осіб, а також отримання та передачу даних про наявність чи відсутності бронювання у базі даних «Оберіг» відносно осіб призовного віку.
17.04.2026 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 (пішохідна територія навпроти кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») за результатом якого затримано, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою в отриманні неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за сприяння особам у перетині Державного кордону України в пункті пропуску без проведення паспортного контролю та перевірки документів, що надають особі право для виїзду за кордон - інспектора прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 (орендоване житло).
Поряд з цим, в ході проведення даного огляду, ОСОБА_5 добровільно надав слідчому наступні неправомірно отримані ним кошти, зокрема:
- 9 (дев'ять) імітаційних (несправжніх) купюр номіналом 100 (сто) доларів США всі з однаковим серійним номером МВ 07247983 С;
- 1 (одну) купюру номіналом 100 (сто) доларів США із серійним номером PJ 58122760 B;
- мобільний телефон марки «iPhone 16Pro», із сім-карткою з мобільним номером НОМЕР_2 .
Враховуючи відомості, отримані у ході досудового розслідування, є підстави вважати, що вищевказані документи та речі можуть містити відомості, що можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та відповідно до положень ст.ст.98, 99 КПК України, є речовим доказом.
У судове засідання слідчий не з'явився, при цьому подав заяву про розгляд без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд даного клопотання
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділом Управління за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026072210000042, відомості про яке внесені в ЄРДР 20.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Підставами внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що:
- «Військова службова особа правоохоронного органу ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з групою осіб отримує неправомірну вигоду від осіб за передачу службової інформації стороннім особам».
В ході проведення огляду, ОСОБА_5 добровільно надав слідчому наступні неправомірно отримані ним кошти, зокрема:
- 9 (дев'ять) імітаційних (несправжніх) купюр номіналом 100 (сто) доларів США всі з однаковим серійним номером МВ 07247983 С;
- 1 (одну) купюру номіналом 100 (сто) доларів США із серійним номером PJ 58122760 B;
- мобільний телефон марки «iPhone 16Pro», із сім-карткою з мобільним номером НОМЕР_2 .
У межах розслідування даного провадження, орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження вилучених предметів третім особам, їх подальше приховування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст.167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, з метою збереження речових доказів, а також те, що вилучені речі є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. У зв'язку з чим клопотання підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42026072210000042, внесеного в ЄРДР 20.03.2026 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на речі, які ОСОБА_5 добровільно надав слідчому та які було вилучено в ході проведення огляду, а саме:
- 9 (дев'ять) імітаційних (несправжніх) купюр номіналом 100 (сто) доларів США всі з однаковим серійним номером МВ 07247983 С;
- 1 (одну) купюру номіналом 100 (сто) доларів США із серійним номером PJ 58122760 B;
- мобільний телефон марки «iPhone 16Pro», із сім-карткою з мобільним номером НОМЕР_2 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1