Справа № 308/5754/26
1-кс/308/2276/26
23 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 2-го відділення СВ УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026071030000403, відомості про яке 13.04.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
слідчий в ОВС 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді про арешт на майно в рамках кримінального провадження № 12026071030000403, відомості про яке 13.04.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання мотивує тим, що у ході досудового розслідування встановлено, що 13.04.2026 на лінію 102 надійшло повідомлення від чергового лікаря швидкої медичної допомоги, що ним констатовано смерть невідомого військового, якому близько 47 років, без видимих ознак насильницької смерті.
13.04.2026 проведено огляд місця події за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено труп особи чоловічої статі, особу якого встановлено як громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , сержант ЗСУ водій автомобільного відділення взводу МТЗ 4 батальйону територіальної оборони в/ НОМЕР_1 Збройних сил України.
Окрім цього, в ході проведення даного огляду на поверхні кухонного гарнітуру було також виявлено та вилучено мобільний телефон марки “HUAWEI» в корпусі чорного кольору та мобільний телефон “Redmi» в корпусі синього кольору, які упаковано до спец пакету Національної поліції України під № NPU6399124.
Клопотання мотивує тим, що орган досудового розслідування вбачає наявність обґрунтованих ризиків відчуження вилучених предметів третім особам, їх подальше приховування, пошкодження або знищення з метою перешкоджання подальшому проведенню їх експертному дослідженню та встановленню інших обставин кримінального правопорушення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Враховуючи, що вилучені предмети містять ознаки передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України та враховуючи, що вище вказані предмети свідчать про можливе вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочинної діяльності, у той же час можуть бути предметом кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а отже, в органу досудового розслідування виникли підстави для звернення до суду з клопотанням, в якому просить слідчого суддю накласти арешт на вилучене майно, яке було вилучене 13.04.2026 в ході огляду місця події за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .
Слідчий вказує, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що вилучені вищевказані речі та предмети містять ознаки речового доказу, як визначено ч. 1 ст. 98 КПК України і будуть використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення.
Слідчий в судове засідання не з'явився. Однак подав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути клопотання без його участі, клопотання підтримує із зазначених в ньому підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України неявка слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна, а тому суд, виходячи з вимог вказаної статті, вирішує клопотання за наявними в матеріалах справи доказами.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив таке.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження № 12026071030000403 встановлено, що органом досудового розслідування СВ Управління СБ України в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 115 КК України.
З витягу №1 встановлено, що 13.04.2026 на лінію 102 надійшло повідомлення від лікаря ШМ, що ним константовано смерть невідомого військового, котрого йомовірно звати ОСОБА_6 , близько 47 років. З вечора зловживав із знайомою алкогольними напоями. На тілі видимих ознак насильницької смерті немає. Виїздом на місце події СОГ встановлено особу померлого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_2 , сержант ЗСУ водій автомобільного відділення взводу МТ3 4 батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 . Таким чином, виявлено ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
З витягу №2 встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР 12026071030000403 від 13.04.2026 за ч. 1 ст 115 КК України в діях ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були виявлені ознаки складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду обороноздатності: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинено в умовах воєнного стану. Таким чином, виявлено ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Із протоколу огляду місця події встановлено, що старшим слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 13.04.2026 проведено огляд місця події за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , та вході якого вилучено наступні речі та предмети:
1). мобільний телефон марки “HUAWEI» в корпусі чорного кольору та мобільний телефон “Redmi» в корпусі синього кольору, які упаковано до спец пакету Національної поліції України під № NPU6399124.
Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області ОСОБА_9 від 14.04.2026 вищезазначені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Метою арешту майна у зазначеному випадку є забезпечення кримінального провадження, збереження речових доказів як засобів та знарядь вчинення злочину, що буде мати значення для кримінального провадження, при проведенні слідчих дій та встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Оцінюючи доводи клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчим на виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України доведено слідчому судді необхідність такого арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчим доведено, що вилучені в ході проведення огляду місця події речі, які мають значення речового доказу у кримінальному проваджені №12026071030000403 від 13.04.2026 року та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України,.
Враховуючи вищенаведене, з метою збереження речових доказів та запобіганню можливості приховування, псування, знищення вищевказаного тимчасово вилученого майна, яке має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 170-173, 372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
клопотання слідчого в ОВС 2-го відділення СВ УСБУ в Закарпатській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026071030000403, відомості про яке 13.04.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно, яке було вилучене 13.04.2026 в ході огляду місця події за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки “HUAWEI» в корпусі чорного кольору та мобільний телефон “Redmi» в корпусі синього кольору, які упаковані до спец пакету Національної поліції України під № NPU6399124.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1