Справа № 303/3468/26
2-а/303/45/26
24 квітня 2026 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
перекладач Попович К.А.
з участю: представника позивача Соколовська Ю.О.
відповідача громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1
представника відповідача Самолюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,-
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позов обґрунтований тим, що відповідач був виявлений та затриманий 02.11.2025 року близько 11 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в межах прикордонної смуги, на напрямку 224 прикордонного знаку, на відстані 700 метрів від державного кордону України (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину, поза пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб. Своїми діями відповідач порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за, яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
В ході з'ясування обставин встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в'їхав на територію України 08.10.2025 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський» на підставі паспорта громадянина Народної Республіки Бангладеш НОМЕР_2 , виданого 27.08.2024 року, DIP/DHAKA, дійсного до 26.08.2034, та візи Y05536032, дійсної до 08.12.2025, з метою працевлаштування (приймаюча сторона - ТзОВ «Вінницька птахофабрика»).
Однак, не зважаючи на наявність законних підстав для перебування на території України, маючи намір потрапити до країн Європейського Союзу, відповідач 02.11.2025 року здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину, яку не вдалось довести до завершення з незалежних від нього причин, оскільки був затриманий прикордонним нарядом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).
Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
04.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року з урахуванням ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року (справа № 303/8626/25) ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 04.05.2026 року (включно).
20.11.2025 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де особа наразі утримується.
З огляду на необхідність продовження строку затримання відповідача для можливості забезпечення примусового видворення за межі території України, в межах періоду, визначеного абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позивач просить суд продовжити строк затримання відповідача громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шість місяців, тобто до 02.11.2026 року.
24.04.2026 року від представника відповідача, адвоката Самолюк В.В., надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позову та зазначив, що відсутні передбачені ч. 11, 13 ст. 289 КАС України підстави для продовження строку затримання відповідача. Зокрема вказав, що відповідач є ідентифікований, що, на його думку свідчить про відсутність правових підстав для подальшого продовження строку його затримання, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 24.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з обов'язковою участю сторін. Крім того постановлено про участь відповідача та його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні представник позивача Соколовська Ю.О. підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. Додатково пояснила, що для забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення позивачем вживається всіх необхідних заходів. Одночасно представник пояснила, що відповідач є ідентифікований, проте рішення про його видворення неможливо виконати у зв'язку з відсутністю співпраці з Республікою Молдова.
Відповідач в судовому засіданні по суті проти позову заперечив, а його утримання у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України є надмірним для нього.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що перебування відповідача у Волинському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України перешкоджає ефективній реалізації прав та інтересів відповідача, такий є належним чином ідентифікований. З огляду на це подальше затримання є непропорційним втручанням у право на свободу та не сприятиме досягненню мети видворення.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був виявлений та затриманий 02.11.2025 року близько 11 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) в межах прикордонної смуги, на напрямку 224 прикордонного знаку, на відстані 700 метрів від державного кордону України (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області) під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Угорщину, поза пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб
Надалі, відповідача було затримано в адміністративному порядку, з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. В ході з'ясування обставин було встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в'їхав на територію України 08.10.2025 року через пункт пропуску «Могилів-Подільський» на підставі паспорта громадянина Народної Республіки Бангладеш НОМЕР_2 , виданого 27.08.2024 року, DIP/DHAKA, дійсного до 26.08.2034, та візи НОМЕР_3 , дійсної до 08.12.2025, з метою працевлаштування (приймаюча сторона - ТзОВ «Вінницька птахофабрика»).
Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
04.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року з урахуванням ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 року (справа № 303/8626/25) ухвалено затримати громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 04.05.2026року (включно).
20.11.2025 відповідача було поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, Державної міграційної служби України, де відповідач наразі і утримується та строк тримання відповідача закінчується 04.05.2026 року.
В подальшому позивачем в рамках вжиття заходів для забезпечення виконання рішення про примусове видворення відповідача за межі території України було зроблено таке.
ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області було направлено лист від 07.11.2025 року № 02 1/21394-25-Вих про вжиття заходів щодо відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні відповідача.
Відповідно до інформації, зазначеної у листі УДМС України у Вінницькій області від 10.11.2025 року № 0501.5-8284/05.3-25 прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) відповідачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Також ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу Вінницького обласного центру зайнятості було направлено подання про відкликання дозволу на застосування праці відповідача (лист від 10.11.2025 року № 02.1/21495-25-Вих).
Так, наказом Вінницького обласного центру зайнятості від 10.11.2025 року № 132 дозвіл № 1232 від 21.05.2025 на застосування праці відповідача, виданий ТзОВ «Вінницька птахофабрика» строком до 21.05.2026 року, відкликано (лист від 11.11.2025 року № 9.2-11/3671-25).
ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу ТзОВ «Вінницька птахофабрика», як приймаючої сторони, було скеровано лист для розгляду питання можливого досудового врегулювання спору шляхом покриття підприємством витрат для відворення відповідача.
В свою чергу ТзОВ «Вінницька птахофабрика» у листі від 04.12.2025 року № 518 повідомила про готовність здійснити покриття витрат, необхідних для забезпечення примусового видворення громадян Народної Республіки Бангладеш.
Разом з тим, так як повітряний простір України для здійснення цивільних авіаперевезень закритий, а пряме сполучення з Народною Республікою Бангладеш відсутнє, повернення відповідача до країни його громадянської належності можливе виключно через третю (транзитну) країну. Такі обставини ускладнюють процедуру фактичного видворення відповідача за межі України, так як, в'їзд на територію третьої країни з метою транзитного проїзду вимагає отримання відповідного дозволу (візи).
Разом з тим, відповідачу було відмовлено у видачі візи для в'їзду іноземця на територію Республіки Молдова з причини відсутності у нього підстав для законного перебування на території України (закінчення терміну дії візи).
ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено листи на адресу Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні (від 17 04 2026 року № 02.1/6486-26-Вих) та Міжнародного Комітету Червоного Хреста (від 17.04.2026 № 02.1/6488-26-Вих) з проханням розглянути питання щодо можливості сприяння в межах компетенції у поверненні іноземців, які втратили підстави для законного перебування в Україні, в тому числі й відповідача, до країн їхньої громадянської належності.
Паралельно позивачем вживаються заходи щодо вирішення питання можливості організації транзитного перевезення іноземців територією Республіки Молдова у порядку, передбаченому ст. 8 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про реадмісію осіб, ратифікованої Законом України № 2534-V1I1 від 06.09.2018 року.
За таких обставин, позивач просить суд продовжити строк затримання відповідача на 6 місяців, а саме до 02.11.2026 року.
Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Так, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
У п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
У ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Згідно ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст. 289 КАС України.
По відношенню до цього суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Частина 12 ст. 289 КАС України встановлює, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Так, судом встановлено, що адміністративний позов про продовження строку затримання особи позивачем подано у строк, визначений ч. 12 ст. 289 КАС України.
Згідно з ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Зазначений перелік умов є вичерпним, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року (справа № 743/1046/20). Аналогічні висновки були висловлені також і у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 року (справа № 158/1645/23).
Наведена судова практика покликана стимулювати позивача до активних дій щодо видворення відповідача у встановлений законом шестимісячний строк.
Зазначені правові норми кореспондуються з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 23.04.2012 року № 353/171/150, та Типовим положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1110.
Так, відповідно до п.п. 2, 4 розділу IV вказаної Інструкції та п. 1 зазначеного Положення, пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, зокрема, стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до п. 5 Положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України чи реадмісії. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи в зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Зі змісту наведених приписів слідує, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов'язковому дослідженню судом підлягає, зокрема, неможливість ідентифікації іноземця або особи без громадянства та/або неможливість забезпечення примусового видворення особи.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок висвітлити, які дії або заходи вживалися для забезпечення примусового видворення особи.
Суд враховує, що позовні вимоги спрямовані на продовження строку затримання відповідача у зв'язку з необхідністю вжиття заходів для забезпечення виконання рішення з його примусового видворення.
Судом встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є належним чином ідентифікований. Має відповідний документ, що посвідчує його особу. Більше того, сторона позивача визнає таку обставину. При цьому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач не йде на співпрацю та відмовляється заповнювати будь-які документи.
Щодо аргументів представника позивача про наявність труднощів щодо виконання рішення про примусове видворення відповідача суд відзначає, що вжиті позивачем заходи містять прохання загального змісту щодо налагодження співпраці із суміжною державою щодо врегулювання питання транзитного переміщення осіб через її територію.
Суд акцентує увагу на тому, що відсутність можливості виконати рішення про примусове видворення відповідача за межі України з незалежних від сторін причин протягом тривалого часу не може бути безумовною підставою для продовження строку затримання відповідача, оскільки продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже покладає на відповідача додаткові обов'язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним державним органом.
Також невиконання запитів органу державної влади не може бути законною правовою підставою для продовження строку затримання відповідача, а неможливість забезпечити примусове видворення відповідача у зв'язку з відсутністю певних дипломатичних відносин між країнами чи наявністю вказаних позивачем труднощів, не є правовими підставами для продовження строку затримання відповідача, особу якого ідентифіковано.
Пункт 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує п. 1 ст. 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» (від 26.06.2014 року) проголошуючи право на свободу, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Застосування адміністративного затримання для забезпечення доступності особи для подальшого кримінального провадження становить свавільне позбавлення свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996 року) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001 року) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
З огляду на це суд зазначає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний захід, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п'ятий п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2003 року № 12-рп/2003).
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність передбачених законодавством підстав для продовження строку затримання відповідача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, суд також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також приймаючи до уваги положення ч. 19 ст. 289 КАС України, за якими за подання до адміністративного суду позовних заяв у справах, визначених ст. 289 КАС України, судовий збір не сплачується, судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 271, 272, 289, 297 КАС України, суд,-
В задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про продовження строку затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Представник позивача: Соколовська Юлія Олегівна (Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Недецеї, 45).
Відповідач: громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування: Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України (45213, Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Журавичі, вул. Перемоги, 27)
Представник відповідача: Самолюк Василь Васильович ( АДРЕСА_2 ).
Суддя А.М. Заболотний