Єд. унік. № 243/687/26
Провадження № 2/243/616/2026
21 квітня 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200 000 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Отже, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднався до умов договору, погодившись з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором банк виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кошти.
Станом на 23 лютого 2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 43 820,38 грн.
22 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу, за умовами якого прави вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ФОРТ».
В подальшому, 23 лютого 2021 року, між ТОВ «ФК «ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».
Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 43820,38 грн, судовий збір та витрати на професійну допомогу у розмірі 9200 грн.
22 січня 2026 року ОСОБА_1 було надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідач вважає, що кредитний договір не укладений (нікчемний), оскільки матеріали позовної заяви не містять підтверджень, що саме цей Договір, який наявний за посиланням www.alfabank.com.ua, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи оферту про акцепт, за відсутності підпису відповідача на відповідному примірнику договору, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови саме у зазначеному позивачем розмірах і порядках нарахування.
Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме пропозицію АТ "Альфа-Банк" на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії розумів відповідач, ознайомився і погодився з нею, підписуючи оферту в Альфа Банк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Таким чином, посилання позивача на оферту, як складову кредитного договору та підставу для нарахування та стягнення відсотків не мають законних підстав.
Щодо суми заборгованості, то відповідачем зазначено, що він у відповідності до виписки, сплатив більшу половину кредиту. Всього ним було використано 21 222,53 грн, а внесено на рахунок 11 890 грн. Різниця віж використаним з рахунку і внесеним на рахунок складає 9332,53 грн. Це в 4,69 рази менше за суму, вказану позвачем, як заборгованість за кредитом (43820,38 грн.).
Враховуючи наведене, вважає, він не погоджував з банком розмір відсотків, а загальна сума сплачених ним коштів складає більшу половину використаних кошів, тому відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
09 лютого 2026 року позивачем було надано відповідь на відзив, з якого вбачається, що вони наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», у судове засідання не з'явився, надали заяву про розгляд справи у відсутність представника товариства.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 січня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000 грн. Процентна ставка 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Зазначена угода містить підпис відповідача.
22 лютого 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу, за умовами якого прави вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ФОРТ».
В подальшому, 23 лютого 2021 року, між ТОВ «ФК «ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшли до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».
Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» наділено правом вимоги до відповідача.
Судом детально досліджено виписку по картковому рахунку відповідача. З дослідженої виписки встановлено, що ОСОБА_1 як користувався наданими кредитними коштами (робив покупки, перераховував кошти на інші банківські рахунки), так і вносив кошти на погашення заборгованості.
Зазначене також узгоджується з відомостями, викладеними відповідачем у своєму відзиві, в якому він сам зазначає, що користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість.
Таким чином, відповідач беззаперечно підтвердив факт користування кредитними коштами з моменту отримання картки для виплат та кредитної картки, а також зазначив, що частково повертав кредитні кошти банку.
Відповідно до вимог статті 205 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Вимоги щодо письмової форми правочину встановлені положеннями статті 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За положеннями ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Таким чином, аналіз документів, які наявні в матеріалах справи, дає суду підстави вважати, що сторонами у розумінні ст. 638 ЦК України узгоджено всі істотні умови кредитного договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які є обов'язковими до виконання обома сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Отже, судом в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні відносини, які регулюються положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Таким чином, доводи відповідача, що договір є неукладеним (нікчемним), не заслуговують на увагу, та спростовуються вищенаведеним.
Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.
Таким чином, із наданих документів встановлено, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику (ч.2 ст. 1054 ЦК України).
Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зі змісту норм ст. ст. 525, 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, із наданих документів та пояснень відповідача у відзиві встановлено, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором.
На підставі ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
На підставі наявних в матеріалах справи договорів факторингу, право грошової вимоги, строк зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб-боржників, перелік яких, підстави виникнення права грошової вимоги та її сума сформованих в реєстрах боржників, зокрема, й до відповідача перейшли до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».
АТ «Альфа-Банк», ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» відповідно до правовстановлюючих документів зареєстровані та належать до фінансових установ, окрім того ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», як фактор, у відповідності до законодавства має право здійснювати операції з факторингу.
Відтак, оскільки вищевказані договори про надання коштів у кредит та факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними, тому в силу ст. ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов'язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Альфа-Банк» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та надали відповідачу кредит. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, суму кредитних коштів та проценти за користування кредитними ресурсами згідно умов договорів та графіку платежів не сплатив.
Таким чином, із досліджених судом документів встановлено, що відповідачем належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України щодо належного виконання ним зобов'язань не надані, розрахунок заборгованості у встановленому законом порядку не спростовано.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною та обґрунтованою заборгованість за тілом кредиту, яка становить 37 146,44 грн.
Що стосується суми заборгованості в розмірі 6673,94 грн, то суд вважає, що вона стягненню не підлягає, оскільки відповідно до витягів з реєстру боржників (додатків до договорів факторингу) вбачається, що сума в розмірі 6 673,94 грн. визначена як штрафні санкції, тому суд приходить до висновку, що ця сума є неустойкою за невиконання умов кредитного договору у розумінні ст. 549 ЦК України. Крім того, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не вбачається за який саме період нарахована неустойка в розмірі 6673,94 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 через агресію російської федерації проти України введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.
Враховуючи вище викладене, нарахування неустойки, не відповідає вимогам норм вищевикладеного нормативно-правового акту, а отже, і не можуть в цій частині бути задоволені судом.
Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 37146,44 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов'язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2821,14 грн, а іншу частину сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.
Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9200 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 03-07/2024 від 03.07.2024 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2025 року.
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 7 798,82 грн.
З огляду на викладене та керуючись положеннями ст. ст. 6, 11, 204, 205, 207, 514, 526, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 639, 642, 1054, 1077, 1079 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280-286, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (ІКЮО 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2) заборгованість за договором в розмірі 37 146,44 грн (тридцять сім тисяч сто сорок шість гривень 44 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2821,14 грн (дві тисячі вісімсот двадцять одна гривня 14 коп.) та витрати, понесені на правову допомогу в розмірі 7798,82 грн (сім тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень 82 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повний текст рішення суду складений 24 квітня 2026 року.
Суддя О.О. Соловйова