"24" квітня 2026 р.
642/7645/25
2/642/295/26
24 квітня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Ольховського Є.Б.
за участю секретаря Семенюк А.Є.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-
В листопаді 2025 року до суду звернулась представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-6» Матарикіна С.П. з позовом в якому вказала що 01.02.2016р. між ТОВ «ОХОРОНА -6» та відповідачкою було укладено договір № 9856/1 на охорону пультом централізованого спостереження та реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт відповідача який розташовано у м. Харкові по пр-т Московський 279. На об'єкті було встановлено обладнання - прилад «Лунь-9Т» який є власністю позивача. Крім того 12.06.2018р. між сторонами було укладено договір № 80135/1Г на охорону пультом централізованого спостереження та реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт відповідача який розташовано у АДРЕСА_1 . На об'єкті було встановлено обладнання - прилад «Лунь-7Т» який є власністю позивача. Оскільки відповідачка вчасно не погасила заборгованість по оплаті за охорону договори було розірвано та про це було повідомлено відповідачку. Після розірвання договорів охорони ОСОБА_2 в порушення умов договорів не надала позивачу доступ до обох об'єктів для демонтажу приладів «Лунь-9Т» та «Лунь-7Т» у встановлені строки в зв'язку з чим представник позивача прохає стягнути з відповідачки вартість обох приладів та суму заборгованості по оплаті за охорону в загальному розмірі 13696.29 грн. разом з судовими витратами та витратами на правову допомогу на суму 6837.20 грн.
Ухвалою від 05.12.2025р. відкрито спрощене провадження без виклику сторін.
Відповідач скористалась правом на подання відзиву в якому в задоволенні позову прохала відмовити. Представником відповідача зауважено, що обраний позивачем спосіб захисту щодо стягнення вартості охоронного обладнання не передбачений законом та договором (не є ефективним), надані докази в обґрунтування встановлення, вартості обладнання, наявності заборгованості є недопустимими, недостовірними, містять явні ознаки підроблення, вартість має підтверджуватися висновком товарознавчої експертизи або звітом про оцінку майна, зазначено про невідповідність наданих доказів розірвання договорів та листування процесуальним вимогам до електронних доказів та безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат по зобов'язанням в гривневому еквіваленті іноземної валюти. Відповідач зазначила про зміну з 18.12.20 р. місця проживання на адресу: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надала копію паспорту серія НОМЕР_1 , виданого 21.04.16 р. Ленінським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, при цьому не заявила про непідсудність суду цієї справи.
Ухвалою від 18.02.26 р. здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 27.03.26 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Сторони та їх представники в судове засідання 23.04.26 р. не з'явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснювалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) 01.02.16 р. укладено договір № 9856/1 на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт замовника, за умовами п. 1.1. - п. 1.6. якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону на ПЦС «Об'єкт», розташований за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 279, де знаходяться матеріальні цінності, які належать замовнику.
Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо централізованої технічної охорони «Об'єкта», згідно з цим Договором, де виконавець забезпечує збереження майна в період його перебування під охороною. «Періодом охорони», при своєчасній оплаті, вважається проміжок часу з моменту прийому «Об'єкта» під охорону на ПЦС до його зняття з охорони замовником.
Виконавець бере на себе обов'язок реагувати при отриманні сигналу тривоги з «Об'єкту», що охороняється, шляхом виїзду мобільної групи ТОВ «Охорона і безпека плюс» з метою з'ясування причини надходження сигналу тривоги і, при необхідності, протидіяти злочинним посяганням на власність замовника.
Договір укладається після обладнання «Об'єкта» засобами сигналізації і прийому їх в експлуатацію. Прийом «Об'єкта» під охорону і зняття його з охорони проводиться згідно з Інструкцією до цього Договору.
Пунктами 2.2. - 2.7. договору № 9856/1 від 01.02.16 р. до обов'язків позивача віднесено прийняття «Об?єкту» під охорону і здійснення його охорони за допомогою технічних засобів; забезпечення виїзду мобільної групи на «Об?єкт» у випадку спрацювання сигналізації; забезпечення експлуатаційного обслуговування засобів сигналізації та усунення несправності сигналізації за повідомленням замовника або апаратури спостереження; виконання за рахунок замовника за діючими розцінками: капітального ремонту засобів сигналізації, поточного ремонту засобів сигналізації, які вийшли з ладу не з вини виконавця, поточного ремонту обладнання сигналізації, якщо на дане устаткування термін гарантії минув; усунення несправності сигналізації в технічно можливий термін.
Згідно з п. 3.13. договору № 9856/1 від 01.02.16 р. в разі розірвання цього договору замовник зобов?язаний провести в триденний строк необхідні взаєморозрахунки за цим договором.
В додатку № 1 до договору № 9856/1 від 01.02.16 р. вказано адресу об?єкта: м. Харків, пр-т Московський, 279.
Додаткова угода від 18.08.2020р. передбачила внесення змін до п. 8.1. договору № 9856/1 від 01.02.16 р. в частині включення до щомісячної абонплати 30,00 грн вартості інформаційних послуг (мобільна клавіатура) та її визначення в розмірі 601,00 грн.
Додатковою угодою від 08.02.22 р. встановлено зменшену плату у розмірі 50,00 грн за послуги в разі призупинення дії цього договору на певний строк за ініціативою замовника.
12.06.18 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 80135/1Г на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт замовника, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 115, який містить пункти щодо зобов'язань сторін, аналогічні за змістом положенням пунктам 1.1. - 1.6., 2.2. - 2.7., 3.13. договору № 9856/1 від 01.02.16 р.
Додаткова угода від 18.08.20 р. передбачила внесення змін до п. 8.1. договору № 80135/1Г від 12.06.18 р. в частині включення до щомісячної абонплати 30,00 грн вартості інформаційних послуг (мобільна клавіатура) та її визначення в розмірі 535,00 грн.
Додатковою угодою від 08.02.22 р. встановлено зменшену плату у розмірі 50,00 грн за послуги в разі призупинення дії цього договору на певний строк за ініціативою замовника.
В розписці за договором № 80135/1Г від 12.06.18 р., яка не датована, щодо об'єкта, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 115, вказується про прийняття приладу охоронної сигналізації Прибор «Лунь» с блоком живлення (найменування не співпадає зі спірним обладнанням) в оренду на термін дії договору охорони.
В дати укладення договорів № 9856/1 від 01.02.16 р., № 80135/1Г від 12.06.18 р. складено акти приймання-передачі «Об'єкта» під охорону.
Відповідачем змінено прізвище на ОСОБА_3 , на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія паспорту серія НОМЕР_1 , виданого 21.04.16 р. Ленінським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, та скріншоту із застосунку «Дія» стосовно розірвання згідно з актовим записом № 52 від 10.05.19 р. шлюбу з ОСОБА_4 .
На підтвердження встановлення та вартості ППК «Лунь-9Т», «Лунь-7Т» моноблок позивачем надано до матеріалів справи копії видаткової накладної № 1312 від 01.02.16 р, рахунку на оплату № 1392 від 01.02.16 р, видаткової накладної № 2568 від 08.05.18 р., рахунку на оплату № 2690 від 08.05.18 р., акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.02.16 р.
26.07.24 р. позивачем складено листи № 23, № 24 з повідомленням відповідача про дострокове розірвання договорів № 9856/1 від 01.02.16 р., № 80135/1Г від 12.06.18 р. з 02.08.24 р. та вимогою сплатити 110,80 грн заборгованості за першим договором, а також повернути встановлені на об'єктах охорони ППК або сплатити їх вартість у сумах 5 808,87 грн та 5 355,70 грн відповідно.
В інформаційних листах № 18, № 19 від 13.11.25 р. позивач визначає вартість ППК «Лунь-7Т» моноблок в сумі 130,00 доларів США та ППК «Лунь 9Т» в сумі 141,00 долар США.
За розрахунками позивача, загальна сума заборгованості за договором № 9856/1 від 01.02.16 складає 7 189,40 грн, в тому числі 141,00 долар США вартості обладнання, що за курсом на дату 01.12.25 р. дорівнює 5 927,32 грн, 110,80 грн заборгованості за послуги охорони, 921,50 грн інфляційних втрат, 229,78 грн процентів річних, а загальна сума заборгованості за договором № 80135/1Г від 12.06.18 р. складає 6 506,89 грн, в тому числі 130,00 долар США вартості обладнання, що за курсом на дату 01.12.25 р. дорівнює 5 464,90 грн, 834,02 грн інфляційних втрат, 207,97 грн процентів річних.
Суд, дослідивши наявні у справі письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Згідно з статтями 6, 8, 9 Закону України «Про охоронну діяльність» охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів: 1) використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак; 2) контроль за станом майнової безпеки об'єкта охорони; 3) запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється; 4) реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані з посяганням на об'єкт охорони.
Вимоги щодо будівельного, конструктивного та технічного забезпечення пунктів централізованого спостереження визначаються у ліцензійних умовах.
Суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.
Замовник послуг з охорони майна зобов'язаний надати суб?єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.
Суб'єкт охоронної діяльності має право: для забезпечення охоронної діяльності придбавати, зберігати та використовувати в установленому законодавством порядку спеціальні засоби, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; використовувати в охоронній діяльності технічні засоби охоронного призначення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд приходить до висновку, що позивач неправильно обґрунтовує вимогу про стягнення вартості 'ППК «Лунь-9Т», «Лунь-7Т» моноблок положенням п. 3.13. договорів № 9856/1 від 01.02.16 р., № 80135/1Г від 12.06.18 р. про обов?язок замовника провести в триденний строк необхідні взаєморозрахунки за цими договорами в разі їх розірвання, оскільки жодне положення цих договорів не передбачає оплати замовником охоронного обладнання, ціни, інших істотних умов такої виплати та не відносить таку оплату замовником до взаєморозрахунків сторін.
В розписці за договором № 80135/1Г від 12.06.18 р., яка не датована, по об'єкту, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 115, вказується про те, що прилад охоронної сигналізації Прибор «Лунь» з блоком живлення (найменування не співпадає зі спірним обладнанням) взято в оренду на термін дії договору охорони.
В даному випадку, стягнення з відповідача вартості охоронного обладнання, замість вимоги про зобов'язання до його повернення, не відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення та спричиненим наслідкам.
Таким чином, позивачем обрано не передбачений законом, а саме ст. 978 ЦК України, Законом України «Про охоронну діяльність», та положеннями договорів № 9856/1 від 01.02.16 р., № 80135/1Г від 12.06.18 р. спосіб захисту, що свідчить про його неефективність та є достатньою самостійною підставою для відмови у задоволенні позову (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.08.18 р. у справі № 925/1265/16, від 17.10.25 р. у справі № 702/748/24).
В інформаційних листах ТОВ «Охорона-6» № 18, № 19 від 13.11.25 р. складені перед зверненням до суду первинні документи вказані підставою для підтвердження права власності позивача на охоронне обладнання.
Відповідач згідно з ч. 11 ст. 81 ЦПК України заявив суду про підроблення наданих позивачем в обґрунтування вартості ППК «Лунь-9Т», «Лунь-7Т» моноблок за договорами № 9856/1, № 80135/1Г видаткової накладної № 1312 від 01.02.16 р, рахунку на оплату № 1392 від 01.02.16 р, видаткової накладної № 2568 від 08.05.18 р., рахунку на оплату № 2690 від 08.05.18 р., акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.02.16 р. через наявність в них номерів банківського рахунку IBAN відповідно до вимог стандарту ISO 13616, який було запроваджено тільки з 05.08.19 р., а також назву вулиці адреси: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 279, яку було змінено рішенням 11 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 11.05.22 р. № 258/22, що виключає можливість складання наданих позивачем первинних документів в дати 01.02.16 р., 08.05.18 р.
Згідно з цивільним процесуальним законодавством, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини одинадцятої ст. 83 ЦПК України просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (ст. 81 ЦПК) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05.08.21 р. у справі № 757/19016/15-ц).
У відповіді на відзив від 09.01.26 р. позивач зазначив про те, що вказані відомості є механічними помилками, а первинні документи було фактично складено при підготовці документів до суду, виходячи із зведених документів бухгалтерського обліку.
Суд констатує, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції станом на дату складання документів від 01.02.16 р.) надані позивачем первинні документи повинні були складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а самі господарські операції відображатися в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Водночас, позивач вніс до вказаних первинних документів недостовірні відомості щодо дати їх складання і при цьому не надав суду доказів та пояснень відносно того, які саме зведені документи бухгалтерського обліку були підставою для їх складання. Суд критично ставиться до пояснень представника позивача, оскільки підставою для складання видаткових накладних № 1312 від 01.02.16 р., № 2568 від 08.05.18 р. вказані рахунки на оплату № 1392 від 01.02.16 р., № 2690 від 08.05.18 р. (дійсні до сплати в термін трьох банківських днів), в свою чергу приймання-передача (внутрішнє переміщення) основних засобів мало відбуватися на підставі видаткових накладних, всі вищезазначені документи до моменту підготовки позивачем звернення до суду не складалися, що ставить під сумнів можливість формування зведених документів бухгалтерського обліку.
При цьому, наказ Міністерства статистики України № 352 від 29.12.95р. про затвердження типової форми первинної облікової документації з обліку основних засобів на момент фактичного складання позивачем «Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» за формою ОЗ-1, датованих 01.02.16 р., 31.05.18 р., втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики № 266 від 22.10.2021р.
Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача обставин фактичного встановлення на об'єктах відповідача саме охоронного обладнання ППК «Лунь-9Т», «Лунь-7Т» моноблок, оскільки договори № 9856/1 від 01.02.16 р., № 80135/1Г від 12.06.18 р. та додатки № 1 до них відомостей про це не містять, натомість надана єдина розписка містить зобов'язання отримувача повернути у випадку закінчення дії договору № 80135/1Г від 12.06.18 р. інше обладнання - прибор Лунь з блоком живлення.
Суд також погоджується із запереченнями представника відповідача про недостатність з точки зору ст. 80 ЦПК України та непереконливість наданих позивачем доказів вартості охоронного обладнання, оскільки суми 141,00 долар США та 130,00 доларів США не підтверджуються висновками товарознавчої експертизи або незалежної оцінки та не узгоджуються з вартістю, вказаною в наданих позивачем первинних документах.
Наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-11.11.2025р.р. за договором № 9856/1 від 01.02.16 р. не підписаний відповідачем, а отже не приймається судом в якості доказу підтвердження (визнання) спірної заборгованості.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1, 3 ст. 13, ч.1 ст. 49 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За ч. 1, 5, 6 ст. 81, ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. В разі виникнення складнощів в отриманні доказів позивач має право звернутись до суду з клопотанням про витребування (забезпечення) доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст.13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.20 р. у справі № 755/18920/18).
Суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, а також його недоведеністю належними та допустимим доказами.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 30, 76, 81, 82, 110, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 611, 978 ЦК України -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення виготовлене 24.04.26р.
Суддя - Є. Ольховський