Справа № 215/7961/25
2/212/2467/26
24 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 вересня позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 43 000 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 12.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 103956792 в електронній формі, який відповідач підписала за допомогою одноразового ідентифікатора. За умовами договору ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн. Відповідач належним чином не виконала кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 43 000 грн, з яких 10 000 грн - тіло кредиту, 33 000 грн - заборгованість за відсотками. 29.07.2021 на підставі Договору відступлення права вимоги № 05Т ТОВ «Мілоан» відступило права вимоги за Кредитним договором № 103956792 від 12.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно позивач набув права вимоги до відповідача. Позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Данилевського М.А. відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 05.11.2025.
Відповідно до довідки внесення дат слухання судовий розгляд не відбувся через неявку відповідача, справу призначено на 17.12.2025.
01 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона не погодилася з позовом, посилаючись на те, що позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, який не містить підпису відповідача; не довів перерахування первісним кредитором тіла кредиту відповідачу, оскільки не надав належних доказів щодо належності карткового рахунку, на який здійснено переказ; не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, оскільки останні нараховані поза межами строку кредитування, а саме в сумі 30 000 грн; не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання права грошової вимоги, а тому просила відмовити в позові повністю.
05 грудня 2025 року від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Павлової О.С. надійшла відповідь на відзив, у якій вона не погодилася з доводами відповідача, викладеними у відзиві, зазначила, що кредитний договір укладений в електронній формі в Особбистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС Товариства, відповідач ознайомилася з усіма його умовами, графіком платежів та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього кредитного договору. Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, картковий рахунок був наданий відповідачем для отримання нею кредитних коштів. 12.04.2021 відповідачу було видано кредит в розмірі 10 000 грн, у період з 13.04.2021 по 12.05.2021 їй нараховувалися проценти за користування кредитом в розмірі 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що становить 100 грн. Оскільки відповідач 13.05.2021 кредит в розмірі 10 000 грн не повернула, а продовжувала користуватися цими коштами то Товариство з наступного дня відповідно до умов п. 2.2.3 Договору нарахував проценти за користування кредитом передбачені п. 1.6 за кожен день строку користування кредитом за 60 днів, тобто з 13.05.2021 по 11.07.2021. Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідач має заборгованість в загальному розмірі 43 000 грн, з яких тіло кредиту 10000 грн, заборгованість за відсотками 33 000 грн (нараховані відповідно до п. 1.5.2 Договору 3 000 грн + нараховані відповідно до п. 1.6 Договору 30 000 грн). Таким чином, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. При цьому, вказала, що позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахувань і не застосовувалися жодні штрафні санкції до боржника. Також, зазначила, що право грошової вимоги за кредитний договором № 103956792 перейшло від ТОВ «Мілоан» до позивача відповідно до встановленого законом порядку і підтверджено наданими копіями документів. Просила задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до довідки внесення дат слухання судовий розгляд 19.12.2025 не відбувся через зайнятість судді в іншому провадженні, справу призначено на 19.12.2025.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 19.12.2025 позовну заяву направлено до Покровського районного суду міста Кривого рогу за підсудністю.
Ухвалою судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу Колочко О.В. прийнято до розгляду справу та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження на 25 лютого 2025 року без виклику (повідомлення) учасників справи, витребувані докази.
Ухвалами суду від 25 лютого 2026 року, 25 березня 2026 року відкладено розгляд справи, оскільки до суду не надійшли витребувані докази.
13 квітня 2026 року від АТ «Приватбанк» надійшли витребувані судом докази, судовий розгляд справи призначений на 20 квітня 2026 року.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Учасники справи скористалися своїм право на подачу заяв по суті справи, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялися.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 12 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Кредитодавець, Товариство) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений Договір про споживчий кредит № 103956792 (далі - Кредитний договір, Договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику на строк 30 днів з 12.04.2021 (строк кредитування) грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 10 000 грн, а позичальник зобов'язалася повернути кредит, проценти та комісію 12.05.2021 (пункти 1.1-1.4 Договору) (а.с. 40-48).
Відповідно до пункту 1.5 Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 3000 грн, що включає, без врахування тіла кредиту, проценти за користування кредитом 3000 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 13000 грн.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до умов Договору позичальник сплачує позикодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування: у розмірі 1,00 % до дати повернення кредиту, у подальшому у разі продовження користування позичальником кредитом у розмірі, передбаченому пунктом 1.6 Договору, за стандартною (базовою) ставкою 5.00 % за кожен день користування кредитом. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється (пункти 2.2.1 - 2.2.3 Договору).
Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту. Строк дії Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до момент повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовилися, що повне виконання зобов'язань повинно відбутися не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 Договору - 12.05.2021 (пункт 7.1 Договору).
У Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № 103956792 від 12.04.2021, міститься розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів), а саме 12.05.2021 кредит 10 000 грн, проценти 3 000 грн, разом 13 000 грн (а.с. 48).
Кредитний договір № 103956792 від 12.04.2021 з Додатками підписаний ОСОБА_2 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R59887 12.04.2021 о 20.59, що підтверджується скрін-шотом першого листа Договору (а.с. 113).
Як вбачається з Анкети-заяви на кредит № 103956792 від 12.04.2021, заповнення анкети ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , відбулося 12.04.2021 о 08.47, додавання картки о 08.53, автоматична перевірка о 08.57, перевірка у БКІ о 08.57, скоринг о 08.58, підписання договору відбулося 12.04.2021 о 08.59 (а.с. 17-18).
Відповідно до копії платіжного доручення 26693619 12.04.2021 ТОВ «Мілоан» переказало Таранець М.Ю. на картку НОМЕР_4 кошти згідно договору 103956792 в сумі 10 000 грн (а.с. 57).
Згідно з випискою по картці № НОМЕР_5 , яка була емітована АТ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_6 ) 12.04.2021 були зараховані грошові кошти у розмірі 10 000 грн.
29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги № 05Т, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги, зокрема за Кредитним договором № 3581105302 від 12.04.2021 на суму заборгованості 43 000 грн (а.с. 21, 25-39, 63-66).
Згідно з наданими позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 3581105302 становить 43 000 грн, з яких 10 000,00 грн борг по тілу; 33 000 грн борг по відсотках (а.с. 22-23).
Відповідно до ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 103956792 від 12.04.2021 укладений за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням нею своїх персональних даних, та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.
Таким чином, позивачем доведений факт укладення вказаного кредитного договору на умовах, визначених у них, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства (кредитодавця ТОВ «Мілоан»), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення нею, зокрема формуляру Анкети-заяви (форми), паспорту споживчого кредиту та підписанням їх за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як і підписанням самого кредитного договору. За таких обставин, укладений між ОСОБА_1 ) та ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 103956792 за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цим договором.
З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність позивачем укладання договору в електронній формі та отримання нею кредитних коштів, оскільки такі доводи не спростовані нею належними та допустимими доказами, в свою чергу судом встановлено факти укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів на підставі наданих позивачем доказів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договірні зобов'язання ТОВ «Мілоан» виконало в повному обсязі та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий/банківський рахунок грошових коштів в сумі 10 000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.
На підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» надано суду належним чином завірені копії наступних документів: Договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 з додатками, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», витяг з Додатку до Договору факторингу № 05Т від 29.07.2021, платіжних інструкцій від 12.08.2021, 19.08.2021, 26.08.2021, 02.09.2021 про перерахування грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору № 05Т від 29.07.2021 (а.с. 21, 25, 63-66).
Отже, надані позивачем вище перелічені і досліджені судом письмові докази підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №103956792 від 12.04.2021, укладеним ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 .
Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначених договорами строки і обсяги не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаним договором повністю чи частково відповідачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 103956792 від 12.04.2021 в сумі 10 000 грн (тіло кредиту).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.
В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування.
Така правова позиція підтверджена правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц.
Як вбачається з копії Кредитного договору № 103956792 від 12.04.2021 та додатків до нього № 1 (Графік платежів), № 2 (Паспорт споживчого кредиту) , а також з Анкети-заяви на кредит № 103956792, сторони обумовили і дійшли згоди щодо обов'язку сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 3000 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсоток від фактичного залишку за кожен день кредитування, тобто до 12.05.2021, і такі проценти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зазначеній сумі.
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов'язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року при розгляді справи № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Нарахування процентів за користування кредитом (кредитними коштами) у період з 13.05.2021 по 11.07.2021, про стягнення яких просить позивач, є відмінним від порядку та періоду нарахування платежів, що здійснюються за порушення зобов'язання за кредитним договором, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України, як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В охоронних/спірних правовідносинах права та інтереси кредитора мали б бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, доводи позивача про те, що нарахування процентів за користування кредитними коштами у випадку пролонгації строку кредитування, передбачені кредитним договором є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до Кредитного договору його умови відрізняють пролонгацію дії договору та строку кредитування у випадках користування позичальником кредитними коштами та у випадку прострочення ним виконання зобов'язань (пункти 2.3, 4.1 Договору).
Так, у пункті 2.3.2 Договору викладена домовленість сторін про зміну умов кредитного договору, у тому числі у разі продовження користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 Договору, а саме у разі продовження користування кредитними коштами термін (дата) повернення кредиту і сплата винагород (плати) змінюються пропорційно строку пролонгації зі сплатою відсотків за ставкою наведеною у пункті 1.6 Договору - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
При цьому нова дата платежу разом із актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятися від додатку № 1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Крім того, відповідно до пункту 2.4.2 Договору передбачено, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим Договором, і така заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного п. 1.3 та 2.3 Договору, виконання зобов'язання зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 Договору.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості кредитодавцеь з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку із продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України і обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження пролонгації строку кредитування, зокрема оновлених графіків платежів, складання яких передбачено умовами Договору, а отже і нарахування поза межами строку кредитування, тобто після 13.05.2021 не може вважатися процентами за користування кредитом і відповідно є мірою відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язань.
Водночас, суду не надано підтвердження того, що кредитодавцем на виконання умов Договору (пункт 4.2) пред'явлено позичальнику вимогу про сплату таких процентів, а отже не доведено, що у ОСОБА_3 виник обов'язок по їх сплаті.
З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 30 000 грн (33 000 - 3000), нарахованих поза межами строку кредитування, а саме за період з 13.05.2021 по 11.07.2021, є необґрунтованою.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо можливості Товариства нараховувати проценти за користування кредитом протягом 60 днів відповідно до пункту 2.2.3 Договору в разі продовження позичальником користування кредитом після закінчення дати кредитування, яке нівелюється пунктом 7.1 Договору, яким передбачений строк дії договору до повного виконання зобов'язань, яке повинно відбутися не пізніше 12.05.2021, а також наведеними вище нормами законодавства та судової практики.
Отже, враховуючи невиконання відповідачем ОСОБА_3 своїх договірних зобов'язань щодо сплати тіла кредиту та процентів за його користування у визначених договором строк і обсяг, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 10 000 грн (тіло кредиту), 3 000 грн (проценти за користування кредитом в межах визначеного сторонами строку кредитування 30 днів), загалом у розмірі 13 000 грн.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що за Договором № 42649746, укладеним 05 травня 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП Міньковська А.В., яка є адвокатом, про надання правової допомоги, Адвокат прийняла на себе зобов'язання щодо надання юридичної допомоги Товариству в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 51-55).
Відповідно до Додаткової угоди № 103956792 від 29.07.2025 до Договору № 42649746 від 05.05.2025 Товариство доручило, а Адвокат прийняла зобов'язання надати юридичну допомогу у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 (а.с. 56).
Згідно з Актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 29.07.2025 та Детальним описом робіт, виконаних адвокатом Міньковською А.В., Адвокат Міньковська А.В. надала, а Товариство отримало послуги на загальну суму 5 000 грн із розрахунку 1000 грн правовий аналіз обставин спірних правовідносин, 3000 грн за складання позовної заяви, по 500 грн за формування додатків та подання позовної заяви (а.с. 16, 24).
Згідно з п. 4 Акту № 103956792 від 29.07.2025 сторони підтвердили, що оплата професійної правничої допомоги Адвоката здійснюється Клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печаткою Клієнта.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (30,23 % від заявленої ціни позову 43 000 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 732,30 грн (30,23 % від 2422,40 грн), витрати на правову допомогу у розмірі 1 511,50 грн (30,23 % від 5 000 грн), загалом у сумі 2 243,80 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 103956792 від 12.04.2021 у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень та судові витрати в розмірі 2 243 (дві тисячі двісті сорок три) гривні 80 коп.
У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року.
Суддя: О. В. Колочко