Справа №212/5716/26
1-кп/212/1121/26
24 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному порядку в залі Покровського районного суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046730000115 від 07 квітня 2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , який 09 серпня 1983 року народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, на утриманні має неповнолітню доньку 2014 року народження, здобув середню спеціальну освіту, не працюючого, раніше не судимого, інвалідності не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -
27.03.2026, в денний час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , зустрівся зі своєю дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою останнім часом мешкав окремо, та з якою біля вказаного будинку став вживати спиртні напої.
28.03.2026, близько 00:20 годин, на майданчику між 2-м та 3-м поверхами в під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 , між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , на ґрунті ревнощів відбувся словесний конфлікт на побутовому рівні,та у ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на нанесення ОСОБА_3 побоїв та завдання фізичного болю.
Після чого, в той же день, 28.03.2026, близько 00:20 годин, ОСОБА_2 , перебуваючи на майданчику між 2-м та 3-м поверхами в під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 , реалізуючи свій раптово виниклий протиправно-кримінальний умисел, направлений на умисне спричинення ОСОБА_3 побоїв та завдання фізичного болю, діючи умисно, з мотивів гострої неприязні до неї, умисно наніс руками два удари по голові останньої, від чого та впала на підлогу, та продовжуючи свої противоправні дії, умисно наніс два удари ногою в грудну клітину спереду та по сідницям, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 було умисно завдано побої, які викликали фізичний біль і не спричинилитілесних ушкоджень.
Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Прокурором в обвинувальному акті заявлено клопотання, що оскільки ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ст. ст. 381, 382 КПК України він просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Потерпіла ОСОБА_3 також не заперечує проти такого розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_2 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення. Крім того, обвинуваченому роз'яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суд за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, його вина у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.
Дослідивши у сукупності матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що слід визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку за частиною 1 статті 126 КК України за ознаками: умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_2 , який на обліку у лікарів: нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, одружений.
Згідно з ст. 66 КК України, пом'якшуючою його відповідальність обставиною суд визнає щире каяття. Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України покарання на меті має не тільки кару, а й виправлення засуджених, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Виходячи з мети й принципів справедливості, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України, яке буде справедливим та достатнім для досягнення мети покарання.
Відповідно до п. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв'язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов'язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК та КПК.
За нормами частин 1, 3 ст. 3 КК законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Слід відзначити, що норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» цілком узгоджуються з нормами КК, з урахуванням того, що порядок застосування таких заходів визначаються цим Кодексом та КПК, з можливістю продовження таких заходів.
Європейський суд з прав людини (в рішенні від 9 червня 2009 року у справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey), заява № 33401/02, зазначив, що національні органи влади повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити права потерпілих від домашнього насильства з метою запобігання та припинення «неодноразового» насильства, так само погроз застосування насильства.
Саме така міра покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення підсудного та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи встановлені судом обставини в сукупності, суд також вважає за доцільне в інтересах потерпілої застосовувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України у вигляді направлення для проходження програми для кривдників.
З матеріалів справи встановлено, що процесуальні витрати на залучення експерта відсутні. Матеріальна шкода не завдана. Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 374, 381-382, 394 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_2 винуватим у скоєнні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 911 КК України, застосувати строком на один місць доОСОБА_2 обмежувальні заходи у вигляді обов'язку пройти програму для кривдників.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили - не застосовувати.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим.
Суддя ОСОБА_1