Справа № 219/11459/20
1-кп/212/1/26
21 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 , особи стосовно, якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу в режимі відеоконференції, матеріали клопотання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020050150001742 від 25.11.2020 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом суспільно небезпечного діяння що підпадає під ознаки кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України,
У провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває вищевказане клопотання.
21.04.2026 року законний представник особи просив суд відмовити у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_5 , а криміналальне провадження закрити у зв'язку з прийнятим законом про декриміналізацію.
Прокурор ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 не заперечували щодо розгляду клопотання та його задоволення.
Суд, заслухавши клопотання приходить до наступних висновків.
Згідно клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, матеріальна шкода кримінальним правопорушенням заподіяна потерпілій ОСОБА_7 складає 304, 69 грн., яка не відшкодована.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП. Зокрема цим Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрату чужого майна (ст.ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 1 січня звітного податкового року.
За положеннями нового Закону, станом на 1 січня 2023 року, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2684 грн.
Зі змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні крадіжки чужого майна, яку вона вчинила 27 листопада 2020 року і заподіяла матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 304,79 грн.
За змістом вищезазначених норм, зміни до законодавства, внесені Законом № 3886-IX, призвели до часткової декриміналізації діянь, зокрема, передбачених ст. 185 КК України, оскільки скасовують кримінальну відповідальність у разі заподіяння внаслідок правопорушення меншої матеріальної шкоди у вигляді вартості викраденого майна, ніж встановлено верхньою межею диспозиції ч. 2 ст. 51 КУпАП в розмірі 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Згідно п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно п. 12 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 41 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Згідно п.4-1 ч.2 ст. 284 КПУ України, учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання про закриття кримінального провадження за наявності передбачених обставин - втратив чинність закон, яким встановлено кримінальну протиправність діянні.
Таким чином, суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за епізодами датованими 27 листопада 2020 року, за вказаним обвинувальним актом, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до ст.92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Відповідно до ч.2 ст.94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Згідно ч.3 ст.513 КПК України встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.
У зв'язку із закриттям даного кримінального провадження, суд не вбачає підстав для застосування примусових заходів медичного характеру особі стосовно якої кримінальне провадження закривається (не доведено, що ОСОБА_5 вчинила суспільно небезпечне діяння), тому слід відмовити у їх застосуванні.
Керуючись ч.3 ст.185 КК України, ст.ст.284, 479-2, ч.3 ст. 513 КПК України, суд, -
Клопотання законного представника ОСОБА_4 - задовольнити.
Кримінальне провадження за №12020050150001742 від 25.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
У клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складено 24.04.2026.
Суддя ОСОБА_1