Справа № 263/4211/20
Провадження № 4-с/201/19/2025
09 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Терновою А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії/бездіяльність державного виконавця, -
Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи
До Соборного районного суду міста Дніпра 25 лютого 2026 року надійшла скарга ОСОБА_1 в якій просив суд:
-Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 12 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 66737638.
-Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 07 січня 2026 року про звернення стягнення на доходи (грошове забезпечення) боржника у виконавчому провадженні № 66737638.
-Визнати протиправними дії державного виконавця, вчинені у виконавчому провадженні № 66737638 за відсутності виконавчого документа.
-Негайно зупинити виконавче провадження № 66737638, а також зупинити утримання 50 % грошового забезпечення боржника до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
-Зобов'язати орган державної виконавчої служби усунути допущені порушення та привести виконавче провадження у відповідність до вимог закону.
-Вирішити питання щодо судових витрат відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування скарги заявник зазначає, що у провадженні Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 66737638 в межах якого державним виконавцем винесено, зокрема: постанову про арешт коштів боржника від 12 січня 2022 року та постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, які вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.
Жовтневим районним судом м. Маріуполь Донецької області було видано виконавчий лист на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполь Донецької області по справі № 263/4211/20 від 07 вересня 2021 року по стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 квітня 2020 року.
На виконання виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №66737638 проте стягнення не проводилось, постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував, бо на той час за місцем реєстрації не проживав.
У зв'язку з початком повномасштабним вторгненням він долучився до лав сил Територіальної оброни України, та особисто приймав участь у обороні м. Маріуполя, під час якої отримав важке поранення 20 травня 2022 року, за наказом вищого військового керівництва був вимушений здатися у полон з заводу «Азовсталь», де перебував до 10 червня 2025 року
Лише через деякий час, після повернення з полону йому стало відомо, що всі його рахунку були арештовані Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, саме на підставі зазначеного рішення суду, після чого він звернувся, щодо зняття арешту з рахунків.
Виконавцем не було вчинено жодних дій стосовно розшуку майна боржника чи встановлення місця роботи, не винесено постанови про зупинення у зв'язку з оголошення безвісті відсутнім, натомість виконавець заблокував його рахунки що обмежило його в отриманні виплат.
Після скасування постанови про закриття виконавчого провадження 07 січня 2026 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, без наявності виконавчого документу та направлено до військової частини НОМЕР_1 , з метою стягнення заборгованості в розмірі 50% грошового забезпечення, до повного погашення заборгованості в розмірі 1 309 125,60 грн.
Виконавцем при проведення виконавчих дій не враховано, що стягувач після розірвання шлюбу змінила прізвище проте в матеріалах виконавчого провадження вона зазначена як ОСОБА_4 . Крім того, з 24 лютого 2022 року боржник проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, безпосередньо беручи участь у захисті держави під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, що є обставиною, яка підлягала обов'язковому врахуванню державним виконавцем при вирішенні питань щодо способу та порядку виконання рішення суду. Окрім того стягувач ОСОБА_5 у грудні отримала паспорт громадянки Російської Федерації та перебувала на тимчасово окупованих територіях, а її фактичне місце проживання та правовий статус як стягувача залишаються невідомими. Відсутня достовірна інформація щодо місцезнаходження дитини, на утримання якої стягуються аліменти, а також щодо її фактичного стану та умов проживання. Водночас у постановах державного виконавця та матеріалах виконавчого провадження стягувач продовжує зазначатися під попереднім прізвищем, без урахування факту зміни прізвища та без належного підтвердження актуальних анкетних даних
За таких умов державний виконавець був зобов'язаний вжити заходів для з'ясування зазначених обставин, чого зроблено не було, що суперечить вимогам статей 18, 19 та 26 Закону України «Про виконавче провадження».
У виконавчому провадженні № 66737638 державним виконавцем була винесена постанова від 16 квітня 2024 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, що свідчить про фактичне закінчення виконавчого провадження.
Водночас за результатами подальшої перевірки було прийнято рішення про скасування зазначеної постанови, однак виконавчий документ (виконавчий лист) до органу державної виконавчої служби повторно не надходив та у матеріалах виконавчого провадження відсутній. Таким чином, на момент вчинення виконавчих дій та винесення оскаржуваних постанов відсутній чинний виконавчий документ, що є обов'язковою та визначальною підставою для здійснення примусового виконання рішення суду.
У межах виконавчого провадження № 66737638 державним виконавцем здійснюється примусове утримання 50 % грошового забезпечення боржника з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з розрахунком заборгованості: станом на 31.12.2025 року сума заборгованості складає 1 298 976,20 грн; відповідно до постанови державного виконавця від 07.01.2026 року сума заборгованості вже визначена у розмірі 1 309 125,60 грн, що свідчить про подальше збільшення розміру стягнення.
13 березня 2026 року представником Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано відзив на скаргу в якому просили відмовити в задоволенні скарги, з наступних підстав.
Згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 66737638 від 08 вересня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа № 263/4211/20, виданого 07 вересня 2021 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06.04.2020 року.
07 вересня 2021 року за вхідним № 11983 Відділом зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 07 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання виконавчого листа № 263/4211/20, виданого 07 вересня 2021 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, оригінал виконавчого документа був доданий до заяви стягувача.
08 вересня 2021 року державним виконавцем на підставі оригіналу виконавчого листа № 263/4211/20 та заяви ОСОБА_2 було винесено постанову «Про відкриття виконавчого провадження», копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим відправленням, про що у реєстрі вихідних документів наявний запис № 62558 від 08 вересня 2021 року.
Згідно змісту виконавчого листа № 263/4211/20, а також даних вкладки «Сторони ВД» у АСВП адреса боржника: м.Маріуполь, пр.Захисників України, 82-16, куди відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження.
06 жовтня 2021 року виконавцем у ВП № 66737638 було здійснено розподіл коштів, що надійшли на депозитний рахунок Відділу, а саме: 200 грн - в рахунок погашення мінімальних витрат виконавчого провадження, 935,32 грн - на користь ОСОБА_2 аліментів, які перераховані на відкритий в АТ КБ «Приватбанк» рахунок стягувача 07.10.2021 згідно платіжної інструкції № 15141.
12 січня 2022 року державним виконавцем нарахована заборгованість зі сплати аліментів та згідно ст.56 Закону винесена постанова «Про арешт коштів боржника», якою накладений арешт на грошові кошти в сумі 93 793,95 грн, що містяться на всіх рахунках в банківських установах - учасниках електронного документообміну в АСВП та належать боржнику.
Згідно відповіді, яку отримано від АТ КБ «Приватбанк», АТ «СЕНС БАНК», АТ «ВСТ БАНК», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Універсал Банк» постанову було прийнято до виконання та накладений арешт на кошти боржника, інші банківські установи у АСВП надали повідомлення про повернення постанови без виконання. Таким чином, арешт коштів боржника мав місце за понад 1,5 місяця до запровадження в Україні воєнного стану.
16 квітня 2024 року державним виконавцем складено платіжну інструкцію №1052, на підставі якої було списано кошти у сумі 3 903,30 грн з рахунку НОМЕР_2 , відкритому в АТ «СЕНС БАНК». Стягнута сума 3903,30 грн була перерахована на той же рахунок стягувача у повному обсязі 22 квітня 2024 року згідно платіжної інструкції № 940.
Таким чином стягнуті кошти з жовтня 2021 року та станом на поточну дату перераховувались на рахунок стягувача відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО: 305299), де отримувачем є ОСОБА_2 , тобто прізвище стягувачем не змінено.
16 квітня 2024 державним виконавцем направлено запит до Міністерство соціальної політики України для отримання інформації про перебування в реєстрі внутрішньо переміщених осіб боржника ОСОБА_1 .
Згідно відповіді Міністерства соціальної політики України встановлено, що станом на 25 квітня 2024 року в ЄІБД ВПО про запитувану особу інформація відсутня.
16 квітня 2024 року у зв'язку із наявністю заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців державним виконавцем внесені відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників.
16 квітня 2024 року керуючись ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державним виконавцем винесено постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
16 квітня 2024 року виконавцем було винесено постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачу» згідно п.2 част.1 статті 37 Закону.
Виконавчий документ у паперовому вигляді за його фактичної відсутності нікуди не направлявся.
Матеріально-технічна база Лівобережного відділу державної виконавчої служби, приміщення Відділу за адресою: м.Маріуполь, Лівобережний район, вулиця Московська, буд.7, номенклатурні справи, виконавчі провадження (майно та документація), що перебували у приміщенні Відділу станом на 23лютого 2022 року за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Московська, будинок 7 фактично знищені в наслідок збройної агресії російської федерації проти України, бомбардування міста Маріуполя з його подальшою окупацією, що є загальновідомим фактом. Евакуації майна, документації тощо не відбулося, вивезти навіть документацію не було можливості.
Маріупольський район Донецької області відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28 лютого 2025 року входить до переліку тимчасово окупованих РФ територій України. По теперішні час доступу до приміщення Відділу у працівників Відділу немає, подальша доля документації, зокрема виконавчого документа невідома, отже його втрачено на тимчасово окупованій території України за незалежних від виконавців Відділу обставин.
22 грудня 2025 року начальником Лівобережного відділу ДВС у м.Маріуполі при перевірці виконавчого провадження № 66737638 було виявлено невідповідність винесеної 16 квітня 2024 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з чим дану постанову було скасовано.
22 грудня 2025 року державним виконавцем направлено запити до наступних установ: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військова частина НОМЕР_3 Національної Гвардії України для отримання інформації про доходи боржника та подальшого нарахування заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 не проходив службу та не перебував на фінансовому забезпечені в ТЦК. Інші відповіді станом на 26.12.2025 не надійшли.
Після отримання відповіді ВЧ НОМЕР_1 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на 31 грудня 2025 рік, з урахуванням даних у довідці про доходи боржника, отриманої Відділом від військової частини НОМЕР_1 , заборгованість за період з 06 квітня 2020 року по 31 грудня 2025 року склала 1 298 976,2 грн. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, де орендарем є Селянське (Фермерське) Господарство "Галіч".
Державною податковою службою України надано інформацію про отриманий дохід за 4 квартал 2020 року та 4 квартал 2021 року. У зв'язку з наданою інформацією державним виконавцем нарахована заборгованість зі сплати аліментів виходячи з доходу ОСОБА_1 у сумі 10 149,40 грн.
07 січня 2026 року винесено постанову «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» та направлено для виконання до Військової частини НОМЕР_1 .
07 січня 2026 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки постанова про звернення стягнення на доходи боржника не входить до переліку документів, що обов'язково надсилаються рекомендованим листом, вона була надіслана боржнику простою поштовою кореспонденцією. Відтак доводи боржника щодо неналежного повідомлення або необізнаності про дії державного виконавця є безпідставними.
13 січня 2026 року рекомендованим листом було надіслано заяву до Соборного районного суду міста Дніпра про видачу дубліката виконавчого листа №263/4211/20, ухвалою суду від 05 лютого 2026 року відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа у справі № 263/4211/20.
29 січня 2026 року на депозитний рахунок Відділу надійшли утримані із заробітку (доходу) боржника кошти у сумі 84 730,14 грн., які платіжною інструкцією №112 від 30 січня 2026 року перераховані на рахунок стягувачу ОСОБА_2 .
Стосовно місця перебування стягувача зазначили, що дійсно заявою від 27 лютого 2026 року ОСОБА_2 підтвердила що вона перебуває на тимчасово окупованій території при цьому зазначені обставини жодним чином не впливають на обов'язок боржника виконувати рішення суду про сплату аліментів на утримання дитини. Крім того, стягувачем зазначено та підтверджено, що фактично прізвище після винесення судового рішення не змінювалося. Стягувачем до заяви додано сканкопію паспорта громадянина України, який містить відповідні персональні дані. Отже, доводи боржника щодо «можливих» змін анкетних даних стягувача не відповідають дійсності на підтвердження протилежного доказів до Відділу не надано. Докази зміни стягувачем громадянства до Відділу не надходили.
Щодо контролю за цільовим використанням аліментів вказали, що функції державного виконавця у виконавчому провадженні полягають виключно у забезпеченні примусового виконання рішення суду.
Виконавець діяв виключно до вимог норм діючого законодавства.
16 березня 2026 року заявником подано відповідь на відзив в якому зазначив, що заява та копії документів стягувача, які надали представники Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, є не дійсними, оскільки відповідно до рішення Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполь Донецької області від 02 листопада 2021 року по справі 265/3161/21, щодо розірванні шлюбу, стягувач змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_6 ». Окрім того зазначив що виконавцем протягом 2022 року по 2025 рік , не відправлено запит до поліції щодо його розшуку, не вирішили питання щодо подачі заяви про злочин , за ухилення від сплати аліментів, а лише направили запит до Міністерства соціально-політики, щодо встановлення факту реєстрації його, як ВПО, хоча на той час він рахувався , як безвісті зниклий і перебував у російському полоні. 16 квітня 2024 року у зв'язку із наявністю заборгованості за виконавчим документом, враховуючи , що на той час він був визнаний , як безвісті зниклим, державним виконавцем внесені відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників, та накладені тимчасові обмеження.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 25 лютого 2026 року указана скарга передана для розгляду судді Демидовій С.О.
Ухвалою судді від 03 березня 2026 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії/бездіяльність державного виконавця у задоволенні клопотання про зупинення виконавчого провадження № 66737638 - відмовлено.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги скарги підтримав.
Ураховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснити розгляд справи без фіксування судового розгляду цивільної справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини встановленні судом
Відповідно до інформації наданої Державним підприємством «Український національний центр розбудови мир» від 24 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , солдат в/ч НОМЕР_1 перебував в полоні був звільнений 10 червня 2025 року.
Згідно довідки від 11 липня 2025 року військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 був мобілізований у військову частину НОМЕР_1 .
В період з 25 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року ОСОБА_1 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в місті Маріуполь, що підтверджується довідкою від 04 липня 2025 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 .
Згідно довідки від 27 червня 2025 року виданої Службою Безпеки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно в період з 20 травня 2022 року по 10 червня 2025 року перебував в місцях несвободи внаслідок агресії проти України.
28 листопада 2025 року ОСОБА_1 видано Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням Серія № НОМЕР_4
Заочним рішенням Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2021 року справа № 263/4211/20 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено частково. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ) на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06 квітня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір на користь держави в сумі 908 грн.
Постановою старшого виконавця від 08 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66737638 на виконання виконавчого листа № 263/4211/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмір частини від усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3
12 січня 2022 року головним державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків ) на виконання виконавчого листа № 263/4211/20 виданого 07 вересня 2021 року винесено постанову про накладення арешту коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 66737638.
30 квітня 2024 року виконавцем отримано відповідь з Пенсійного фонду України стосовно отриманого доходу боржником
Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків ) від 07 січня 2026 року звернуто стягнення на заробітну плату яку отримує боржник у військовій частині № НОМЕР_1 у виконавчому провадженні № 66737638 по виконанню виконавчого листа № 263/4211/20 виданого 07 вересня 2021 року у розмірі 50% з першого січня 2026року щомісячно до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадження у розмірі 1 309 125,60 грн.
25 січня 2026 року на запит виконавця стосовно військовослужбовця ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь, що останній обліковується у списках військової частини з 25 лютого 2022 року по теперішній час. Долучено довідку про доходи
На звернення ОСОБА_1 , щодо арешту коштів за виконавчим провадженням № 66737638 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) начальником управління надано відповідь що підстави для зняття арешту з коштів за ВП № 66737638 відсутні.
27 лютого та 04 березня 2026 року до Начальника Відділу з заявами про перерахунок аліментів на розрахунковий рахунок в ПриватБанк та накладення арешту на майно та кошти боржника звернулася ОСОБА_2 та надала копію паспорта громадянина України, який дійсний до 2030 року.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2025 року становить 1 303 814,82 грн.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України "Про виконавче провадження" підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника: із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначила: "…виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження")…".
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"). У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Так у цій справі ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця, якою державний виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника від 12 січня 2022 року, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після прийняття постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 та на постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 07 січня 2026 року.
Судом встановлено що оскаржувані постанови містять застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, зокрема, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , постанова про звернення стягнення на заробітну плату також має застереження у розмірі 50% доходів з 01 січня 2026 року.
Розроблена законодавцем правова концепція запобіганню порушення прав боржника стосовно володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, на які розповсюджується встановлене законодавством обмеження щодо накладення арешту в межах виконавчого провадження, визначає, що на момент вжиття такого заходу з метою ефективного виконання судового рішення державний виконавець не володіє інформацією про стан рахунку боржника, на який накладається арешт.
Саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Водночас у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.
Крім того, з метою недопущення безповоротного втручання у право боржника на володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках зі спеціальним режимом, які в силу вимог закону підпадають під обмеження щодо можливості накладення арешту на них, законодавець не обмежив боржника у праві надати державному виконавця докази на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку, на який накладено арешт.
Не заслуховують на увагу доводи заявника про те, що стягувач є громадянкою російської федерації та змінила прізвище, а тому на її користь не може бути стягнуто кошти, оскільки на підтвердження даних доводів не надано жодних доказів. Окрім того суд зауважує, що аліменти стягуються на рахунок відкритий в ПриватБанку який зазначає в своїй заяві стягувач та прикладає паспорт громадянки України. До того ж данні обставини не є підставою для скасування постанов про накладення арешту та звернення стягнення на заробітну плату.
З огляду на зазначене суд доходить висновку про відмову в задоволенні скарги. Окрім того суд зауважує що заявником не надано доказів що рішення суду є виконаним.
Стосовно визнання дій виконавця вчинених у виконавчому провадженні за відсутності виконавчого листа суд зазначає наступне. Як зазначив виконавець 16 квітня 2024 року ними було винесено постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачу» згідно п.2 част.1 статті 37 Закону, виконавчий документ у паперовому вигляді за його фактичної відсутності нікуди не направлявся. Матеріально-технічна база Лівобережного відділу державної виконавчої служби, приміщення Відділу за адресою: м.Маріуполь, Лівобережний район, вулиця Московська, буд.7, номенклатурні справи, виконавчі провадження, що перебували у приміщенні Відділу станом на 23 лютого 2022 року за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Московська, будинок 7 фактично знищені в наслідок збройної агресії російської федерації проти України, бомбардування міста Маріуполя з його подальшою окупацією, що є загальновідомим фактом, евакуації майна, документації тощо не відбулася. Сам по собі факт відсутності виконавчого документа у матеріалах провадження не скасовує обов'язок боржника виконувати судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що протиправна бездіяльність державного виконавця не знайшла свого підтвердження у ході розгляду справи, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії/бездіяльність державного виконавця відмовити.??
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 14 квітня 2026 року
Суддя С.О. Демидова