Справа № 2-2380/10
(6/199/333/26)
23.04.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі: головуючої судді Руденко В.В., за участю секретаря Мацак А.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі подання державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісового О.О. про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , -
Державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовий О.О. звернувся до суду з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 .
Подання обґрунтовується тим, що 18.03.2013 на виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист №2- 2380/10 виданим 20.05.2020 року Амур-Нижньодніпровським районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 19 жовтня 2009 року. 20.03.2018 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 37070681.
12.06.2018 на виконання до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист №2/199/500/18 виданим 06.06.2018 року Амур-Нижньодніпровським районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 30 листопада 2017 року. 13.06.2018 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 56596228.
25.11.2024 року державним виконавцем винесена постанова про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 76642225.
Боржник належним чином повідомлений про відкритті виконавчі провадження № 37070681, № 56596228, що підтверджується поясненнями боржника наданими до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 04 квітня 2019 року.
В результаті проведених державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчих документів встановлено, що на рахунках, відкритих боржником у банківських установах, кошти для виконання зобов'язань, покладених рішеннями судів, відсутні. Відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, право власності на об'єкти нерухомого майна за боржником не зареєстровано, боржник не працює, інших доходів не отримує, за даними територіального сервісного центру № 1241 відповідно облікових даних комп'ютерної бази територіального сервісного центру за боржником автомототранспорт не зареєстровано, будь-яке інше рухоме та нерухоме майно у боржника відсутнє.
24.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинувачені у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КК України, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра по справі №199/14371/25.
Єдине майно, за рахунок якого можливо виконати рішення судів, є квартира по адресу: АДРЕСА_1 та 1/3 частина домоволодіння по адресу: АДРЕСА_2 . Зазначене майно відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належить на праві власності матері боржника - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазур Яною Володимирівною на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті його матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 заведено спадкову справу за №6/2016.
Боржник фактично володіє та користується нерухомим майном по адресу: АДРЕСА_1 та 1/3 частина домоволодіння по адресу: АДРЕСА_2 , але право власності, на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до інформації, розміщеної в Спадковому реєстрі, заповіт від імені ОСОБА_6 не складався, інших спадкоємців, передбачених ч.4 ст.1218 Цивільного кодексу України, - малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, по спадковій справі не встановлено.
Боржник ухиляється від сплати аліментів і внаслідок невиконання ним рішень суддів, по виконавчому провадженню № 37070681 утворилась заборгованість по виплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття в сумі 502916,22 коп., по виконавчому провадженню № 56596228 заборгованість по виплаті аліментів в сумі 459911,23 коп.
У зв'язку з відсутністю іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, враховуючи співмірність майна розміру боргу, державний виконавець просить суд звернути стягнення на нерухоме майно боржника.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 11 ст.440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності приватного виконавця та, перевіривши подання, приходить до наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За приписами частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.12.2024 у справі №755/3390/16-ц.
Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов'язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У постанові від 23.05.2019 у справі № 922/3707/17 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою для набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною десятою статті 440 ЦПК України, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
При цьому державний виконавець (приватний виконавець), звертаючись із відповідною заявою до суду, повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку (постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 5023/197/12, від 26.06.2024 у справі № 903/133/23, від 24.12.2024 у справі № 755/3390/16-ц).
Під час розгляду подання, судом встановлено, що в результаті проведених державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчих документів встановлено, що на рахунках, відкритих боржником у банківських установах, кошти для виконання зобов'язань, покладених рішеннями судів, відсутні. Відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, право власності на об'єкти нерухомого майна за боржником не зареєстровано, боржник не працює, інших доходів не отримує, за даними територіального сервісного центру № 1241 відповідно облікових даних комп'ютерної бази територіального сервісного центру за боржником автомототранспорт не зареєстровано, будь-яке інше рухоме та нерухоме майно у боржника відсутнє.
Державний виконавець, посилався, що єдине майно, за рахунок якого можливо виконати рішення судів, є квартира по адресу: АДРЕСА_1 та 1/3 частина домоволодіння по адресу: АДРЕСА_2 . Зазначене майно відповідно до інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна належить на праві власності матері боржника - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазур Яною Володимирівною на підставі заяви боржника ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, що відкрилась після смерті його матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 заведено спадкову справу за №6/2016.
Боржник фактично володіє та користується нерухомим майном по адресу: АДРЕСА_1 та 1/3 частиною домоволодіння по адресу: АДРЕСА_2 , але право власності, на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до інформації, розміщеної в Спадковому реєстрі, заповіт від імені ОСОБА_6 не складався, інших спадкоємців, передбачених ч.4 ст.1218 Цивільного кодексу України, - малолітніх, неповнолітніх, недієздатних, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, по спадковій справі не встановлено.
Боржник ухиляється від сплати аліментів і внаслідок невиконання ним рішень суддів, по виконавчому провадженню № 37070681 утворилась заборгованість по виплаті аліментів на момент досягнення дитиною повноліття в сумі 502916,22 коп., по виконавчому провадженню № 56596228 заборгованість по виплаті аліментів в сумі 459911,23 коп.
Таким чином, наведене свідчить про те, що 1/3 частина домоволодіння по адресу: АДРЕСА_2 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і не зареєстрована в установленому порядку, між тим обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а доказів щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення приватного виконавця з поданням відсутні, тому приватний виконавець, за висновками суду, зважаючи на положення Закону України "Про виконавче провадження", правомірно звернувся до суду з відповідним поданням в цій частині.
Що стосується звернення стягнення на квартиру по адресою: АДРЕСА_1 , суд відмовляє в цій частині, оскільки в даній квартирі проживає неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 23.11.2015 року згідно довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 31.03.2026.
Так, положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», п. 28 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, та абз. 7 п. 3 розд. II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, визначено порядок передачі на реалізацію майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають діти, за попереднім дозволом органу опіки та піклування
Державний чи приватний виконавець зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування - виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням.
Таким чином, з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
Зазначена позиція також висловлена у постановах Верховного суду України від 15.02.2023 року по справі №2-537/11, від 0.11.2023 року по справі №127/30546/21.
Так, ст. 3 Конвенції ООН передбачено, що про права дитини, згідно якої, найкращі інтереси дитини мають бути пріоритетом при прийнятті публічними органами будь-яких заходів відносно дітей (постанова Європейського Суду з прав людини «Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), скарга №41615/07, §135, ECHR2010).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено також у п. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Разом з тим, вказаний ЗУ «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
З аналізу зазначених норм та з урахування практики Європейського суду з прав людини, слід дійти висновку, що в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати приватні інтереси.
Надання згоди державноум виконавцю на примусову реалізацію квартири може призвести до фактичного виселення із житла дитини, право користування на яке офіційно зареєстровано за останнім.
Відтак, звертаючись із клопотанням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника в частині вимог щодо квартири АДРЕСА_3 , заявником не надано суду доказів на підтвердження дотримання прав та інтересів дитини.
Враховуючи наведене, подання приватного виконавця підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.260,261,353,354,355,440 ЦПК України, суд, -
Подання державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісового О.О. про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 , стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на 1/3 частку домоволодіння АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу , серія та номер: НВХ 956954, НВХ 956955, реєстр. № 792, виданого 27.07.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мазур Я.В.
В іншій частині подання відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Руденко