24 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/720/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 (колегія суддів: Майданевич А. Г., Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.11.2025 (суддя Романенко А. В.) у справі
за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунального майна Чернігівської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичного закладу "СімМед", ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Чернігівської обласної ради про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсним іпотечного договору, зобов'язання повернути майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,
Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - Управління комунального майна) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Лікувально-профілактичного закладу "СімМед" (далі - ТОВ ЛПЗ "СімМед"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсним іпотечного договору, зобов'язання повернути майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
03.11.2025 Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026, повний текст якої складений 11.02.2026, про відмову у задоволенні позову.
03.03.2026 Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
05.03.2026 до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження.
19.03.2026 Верховний Суд витребував у судів попередніх інстанцій матеріали справи № 927/720/25, які надійшли 06.04.2026.
Перевіривши форму і зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3 028 грн.
За змістом підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при подачі до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54 - 56 постанови).
Ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування (повернення) визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 163 ГПК України).
Обов'язок визначити ціну позову (вартість спірного майна) покладається на позивача.
Вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини 3 статті 162 ГПК України.
Аналізуючи зміст позовних вимог, Верховним Судом встановлено, що одна із заявлених позовних вимог має майновий характер, тому ціна позову у даній справі визначається вартістю спірного нежитлового приміщення.
При цьому, Верховний Суд констатує, що Прокурором не долучено до касаційної скарги доказів, зі змісту яких можна встановити вартість спірного нежитлового приміщення - медичний центр літ. А-2 по проспекту Миру, 211-б у м. Чернігові (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 26040774101) та, відповідно, визначити суму судового збору, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України.
Отже, долучена до касаційної скарги платіжна інструкція від 02.03.2026 № 350 на суму 35 506,80 грн, не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з відсутністю відомостей щодо вартості спірного нежитлового приміщення, повернення якого є предметом спору.
Ураховуючи зазначене, зокрема те, що Верховний Суд не може перевірити розрахунок розміру сплаченого судового збору, скаржник повинен надати докази на підтвердження вартості спірного нерухомого приміщення та у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вартості спірного приміщення (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Щодо надсилання іншому учаснику
Статтею 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з частинами п'ятою, сьомою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Прокурор подав касаційну скаргу в електронній формі з використанням електронного кабінету, а тому у нього відсутній обов'язок із надсилання копій цієї скарги учасникам справи, які відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України зобов'язані зареєструвати електронний кабінет.
Однак, оскільки у ОСОБА_1 немає обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету, скаржнику необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 ГПК України та надати суду належні докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів на адресу ОСОБА_1 з описом вкладення.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Верховний Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом необхідності подачі:
1) доказів на підтвердження вартості спірного нерухомого майна станом та у разі необхідності доказів про доплату судового збору з визначеної вартості спірного майна за вимогу майнового характеру;
2) належні докази надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів на адресу ОСОБА_1 з описом вкладення.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху, заперечення проти відкриття касаційного провадження будуть розглянуті Верховним Судом у разі усунення недоліків касаційної скарги та розгляду касаційної скарги по суті.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов