24 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2111/24
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
перевіривши касаційну скаргу Державної іпотечної установи
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024
та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026
у справі № 910/2111/24
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність боржника фізичної особи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 серед іншого, провадження у справі № 910/2111/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрито; скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 ; припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Загороднього Олексія Михайловича.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024.
07.04.2026 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної іпотечної установи з доданими матеріалами на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/2111/24, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Державної іпотечної установи в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2024, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга надійшла безпосередньо до Верховного Суду без матеріалів справи.
З інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в суді апеляційної інстанції фактично не здійснювався перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2024.
Відповідно до п.4 частини 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або обов'язки), мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
У зв'язку з тим, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 в апеляційному порядку по суті не переглядалася, остання, відповідно до вимог ст. 287 ГПК України, не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/2111/24.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про відкриття касаційного провадження у справі №910/2111/24 за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судового рішення, є порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник в якості підстави подання касаційної скарги зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
На момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними.
Крім того, в прохальній частині касаційної скарги Державна іпотечна установа просить поновити строк на касаційне оскарження.
Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 повний текст якої складено 18.03.2026, тобто останнім днем подання касаційної скарги є 07.04.2026.
Оскільки, касаційна скарга на оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції надіслана 07.04.2026, колегія суддів вважає, що строк на касаційне оскарження в даному випадку не був пропущений.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв'язку з чим, з огляду на положення частини 1 ст.294 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі.
Згідно з частиною 5 статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Керуючись статтями 234, 235, 290, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/2111/24.
2.Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №910/2111/24 та здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3. Повідомити учасників справи про їх право, передбачене ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на касаційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.
4.Витребувати з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/2111/24.
5. Копію цієї ухвали надіслати Господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.