Ухвала від 21.04.2026 по справі 917/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

21.04.2026 року Справа № 917/777/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за заявою Міністерства юстиції України, 01001, м. Київ вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622

про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію у межах справи № 917/777/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадження господарського суду Полтавської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

22.01.2026 року від Міністерства юстиції України через систему "Електронний суд" надійшла заява № 79496182/20.1/22 від 21.01.2026 року (вх. № 749) про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, в якій заявник просить суд надати дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовій Аллі Миколаївні на звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника - Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 32017261) в межах виконавчого провадження № 79496182, а саме:

- виробничий будинок (закрита стоянка дорожньої техніки на ДРП), закінчений будівництвом об'єкт, за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Білецьківка, вул. Будівельна, 31, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2948517453102;

- транспортні засоби в кількості 249 одиниць, згідно переліку, наданого МВС України листом від 04.11.2025 №: 299473537.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.01.2026 року заяву Міністерства юстиції України залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом надання до суду доказів направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, а саме, розпоряднику майна Скрипнику Л.В. (до електронного кабінету).

02.02.2026 року від Міністерства юстиції України через систему "Електронний суд" надійшла заява № 79496182/20.1/22 від 02.02.2026 року (вх. № 1278) про усунення недоліків заяви про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.02.2026 року заяву Міністерства юстиції України (з урахуванням заяви про усунення недоліків) № 79496182/20.1/22 від 21.01.2026 року (вх. № 749) про звернення стягнення на майно боржника прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 24.02.2026 року на 10:45.

У зв'язку з перебуванням судді Білоусова С.М. на навчанні, яке проводило Харківське регіональне відділення Національної школа суддів України в режимі онлайн трансляції через платформу «ZOOM» засідання суду в цей день не відбулося.

Враховуючи закінчення навчання судді Білоусова С.М. ухвалою суду від 02.03.2026 року призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 21.04.2026 року на 10:30.

Розпорядник майна - Скрипник В.Л. через систему "Електронний суд" направив до суду заяву-заперечення щодо заяви про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію № 30/01-33/26 від 19.02.2026 року (вх. № 2295).

Розглянувши подану заяву Міністерства юстиції України та наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

В обгрунтування поданої заяви Міністерство юстиції України про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію зазначає, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 року у справі № 917/777/20(752/10606/18) в межах справи про банкрутство № 917/777/20 позовні вимоги позивача громадянина Німеччини пана ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261) на користь громадянина Німеччини, пана ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 915 520 грн моральної шкоди та 432 503,48 грн матеріальної шкоди. Рішення суду набрало законної сили 21.04.2025 року.

На підставі рішення суду видано судовий наказ про примусове виконання рішення від 29.04.2025 р. справа № 917/777/20(752/10606/18), який стягувачем, через представника - адвоката Синявську О.В., пред'явлено для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Як зазначає заявник у поданій заяві, в ході виконання рішення суду державним виконавцем вживалися заходи щодо стягнення грошових коштів з рахунків боржника в установах банків шляхом направлення платіжних інструкцій про списання коштів, разом з тим, платіжні інструкції були повернуті банками без виконання із зазначенням причин повернення - “відсутні кошти», “черговість виконання" (наявність раніше накладених арештів). Станом на 21.01.2025 року з банківських рахунків боржника грошові кошти не списані (навіть частково) та заборгованість не погашена. Також, жодних заходів, спрямованих на погашення заборгованості за виконавчим документом, боржником не вжито.

При виконанні рішення суду було встановлено, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 року № 917/777/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ( вул. Чорновола, 22а, м.Полтава, 36039, ідент. код 32017261). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261). Введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено арбітражного керуючого.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно частини 5 цієї ж статті дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.

Оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, заявник просить суд винести ухвалу про звернення стягнення на майно боржника ДП "Полтавський облавтодор" за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, а саме: рухомого майна (транспортних засобів) та нерухомого майна, що зареєстровані за боржником.

Одночасно, суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває у особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні перед іншими законодавчими актами України.

Відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Однак, суд звертає увагу на те, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (правовий висновок, що міститься в постанові Верховного Суду від 26.01.2023 року у справі № 910/21981/16).

Здійснюючи розгляд заяв та звернень в межах справи про банкрутство визначальним є дотримання принципу змагальності сторін, який полягає в доведенні стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, у відповідності до частини 3 статті 13 ГПК України.

Аналізуючи заяву Міністерства юстиції України про звернення стягнення на майно боржника суд вбачає відсутність вмотивованих аргументів щодо обґрунтування подання. Заявником не наведено обґрунтованих доводів на переконання того, що звернення стягнення на майно ДП "Полтавський облавтодор" саме в межах виконавчого провадження є більш ефективною та вигідною перспективою погашення вимог кредиторів, аніж в межах справи про банкрутство.

Як вбачається із поданої заяви, виконавець обмежився посиланням на положення частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства згідно яких, звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.

Однак варто відмітити, що саме по собі цитування матеріальної норми закону, яка передбачає певне право, не є достатнім для реалізації заявником цієї норми, оскільки належним є саме вмотивоване обґрунтування правових підстав реалізації такої норми, що й відповідає принципу диспозитивності та змагальності сторін.

Оскільки право виконавчої служби на звернення стягнення на майно боржника поза межами справи про банкрутство санкціоновано рішенням суду, то заявник зобов'язаний довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Визначальним в даному випадку є належне обґрунтування правової вимоги заявника та доведення суду необхідності, доцільності та вигідності реалізації майна поза межами процедури банкрутства, при цьому завданням господарського суду є здійснення судового контролю, адже право передбачене статтею 41 Кодексу є обмеженим, що зумовлює деталізований підхід до його вирішення.

Арбітражний керуючий у своїх запереченнях зазначає, що заявником не надано:

- доказів того, що в ході здійснення примусового виконання державним виконавцем було достеменно встановлено факт того, що майно боржника, про яке йдеться у заяві, не використовується ним безпосередньо у виробництві;

- доказів вжиття заходів для стягнення заборгованості з інших майнових джерел боржника, які б не потребували реалізації активів, як то дебіторська заборгованість;

- обґрунтування співмірності вартості майна боржника, щодо якого він просить надати дозвіл на реалізацію, та сумою боргу.

Крім того, розпорядник майна вважає, що звернення стягнення на майно боржника поза межами процедури банкрутства на етапі розпорядження майном, є передчасним з огляду на провідну мету процедури розпорядження майном, що серед іншого передбачає акумулювання та збереження майнових активів та ресурсів підприємства боржника.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

На даний час справа перебуває на стадії, коли комітет кредиторів має надати до суду для розгляду обґрунтовані пропозиції про перехід до наступної процедури та пропозиції про подальший розгляд справи на підставі звіту розпорядника майна про виконану роботу у процедурі розпорядження майном, відомостей щодо виконання повноважень розпорядником майна, передбачених частиною 3 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, аналіз фінансово-господарського стану, інвентаризаційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника.

Cтаном на даний час звернення стягнення у виконавчому провадженні на основні фонди боржника може мати наслідком перешкоджання веденню господарської діяльності ДП "Полтавський облавтодор" на стадії розпорядження майном, а також ускладнить в цілому проведення боржником погашення як конкурсної, так і поточної заборгованості перед кредиторами; відтак, при вирішенні питання щодо підставності надання органу ДВС дозволу на реалізацію майнових активів боржника у виконавчому провадженні необхідно враховувати інтереси усіх кредиторів та боржника у справі про банкрутство.

З огляду на те, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, то положення статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Звертаючись до суду з заявою про надання дозволу на реалізацію рухомого майна боржника, зазначеного у поданні, обов'язком державного виконавця є довести суду, що у процесі здійснення виконавчого провадження вчинено вичерпних заходів примусового виконання, а докази вжитих заходів повинні підтверджувати, що виконання вимог є можливим не інакше як шляхом продажу майна, зазначеного у поданні.

В даному випадку, матеріалами справи не підтверджується, що державним виконавцем вживалися заходи для стягнення заборгованості із інших майнових джерел боржника ДП "Полтавський облавтодор", зокрема, таких як дебіторська заборгованість.

Арбітражний керуючий Скрипник В.Л. вважає, що вирішення наразі поданої Міністерством юстиції України заяви є передчасним та в цілому неможливим, адже надання за таких умов дозволу державному виконавцю на реалізацію майна боржника саме в межах виконавчого провадження є неприпустимим та буде суперечити не лише приписам Кодексу України з процедур банкрутства, але й принципу справедливості, оскільки порушить майнові права та законні інтереси визнаних судом конкурсних кредиторів у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вимоги яких могли б бути погашеними в тому числі за рахунок такого майна.

Більше того, вчинення заходів з реалізації майна в рамках виконавчого провадження не відповідає принципам інституту банкрутства та положенням Кодексу України з процедур банкрутства в частині врегулювання процесів розпорядження майном, адже у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку, небанківському надавачу платіжних послуг або з електронного гаманця боржника в емітенті електронних грошей.

Тому, попри наявність можливості, передбаченої пунктом 6 частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо звернення стягнення на майно боржника за ухвалою господарського суду, розрахунки із кредиторами повинні здійснюватися лише із рахунків боржника, що є безумовним свідченням того, що така реалізація може бути здійснена виключно в межах справи про банкрутство.

Даний висновок узгоджується та відповідає принципу судового контролю в межах справи про банкрутство, який полягає в недопущенні порушенні законних прав та інтересів учасників процедури банкрутства та встановленої законом процедури.

Крім того, здійснення будь-яких дій та правочинів щодо майна ДП "Полтавський облавтодор" у процедурі банкрутства без згоди комітету кредиторів, АТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як засновника боржника, та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, як органу, уповноваженого управляти його майном, заборонено.

Не менш важливим є те, що згідно статуту ДП "Полтавський облавтодор", засновником підприємства є акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100% акцій якого належать державі.

Правовий статус майна також визначено статутом підприємства, згідно якого все майно, що знаходиться на балансі підприємства, належить ДП "Полтавський облавтодор" на праві господарського відання. Право власності зареєстровано за засновником дочірнього підприємства АТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Відсутність згоди засновника АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на відчуження належного йому майна свідчить про те, що реалізація транспортних засобів у спосіб визначений органом ДВС, призведе до порушення законних прав та інтересів держави, а також прямого порушення норм законодавства, що пояснюється таким.

Згідно правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 22.06.2022 року по справі № 913/849/14, Державне агентство автомобільних доріг України (сьогодні Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України) є органом, уповноваженим управляти державним майном щодо майна дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", зокрема, й в інших справах про банкрутство дочірніх підприємств AT "ДАК "Автомобільні дороги України" - у справі № 904/5292/19 ДП "Дніпропетровський облавтодор", № 909/995/19 ДП "Івано-Франківський облавтодор", № 906/1318/19 ДП "Житомирський облавтодор", № 913/849/14 ДП "Луганський облавтодор", № 44/258-6 ДП "Київське обласне дорожнє управління", № 908/671/18 ДП "Запорізький облавтодор", № 921/574/20 ДП "Тернопільський облавтодор", № 904/6344/20 ДП "Дніпропетровський облавтодор", № 925/1630/20 ДП "Черкаський облавтодор", № 917/777/20 ДП "Полтавський облавтодор", № 915/1489/20 ДП "Миколаївський облавтодор".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 27.01.2020 року у справі № 904/1146/18, від 03.02.2022 року у справі № 904/5292/19 зауважив, що враховуючи, що засновником ДП "Дніпропетровський облавтодор" є державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, то ДП "Дніпропетровський облавтодор" як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством, адже діє на основі державної власності, переданої йому засновником у господарське відання.

Господарські суди здійснюючи правосуддя на всій території України неодноразово зазначали, що на майно, яке обліковується на філіях, перебуває у господарському віданні та у власності Компанії чи її дочірніх підприємств поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 року № 2864-ІІІ (далі - Закон) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно зі статтею 2 Закону мораторій поширюється, зокрема, на звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Враховуючи вищезазначені норми, заходи щодо звернення стягнення на майно засновника боржника у рамках виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень, зокрема реалізація майна шляхом проведення електронних торгів, не можуть бути застосовані щодо господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Вищий господарський суд України в своєму інформаційному листі від 15.03.2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначив, що вирішуючи спори, які стосуються питань реалізації майна державних підприємств та державних господарських товариств з прилюдних торгів, судам слід враховувати таке: а) реалізація майна, яке належало до основних засобів виробництва суперечить нормам статті 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". Фактичне використання чи невикористання цього майна у господарській діяльності підприємства не має визначального значення.

Пунктом 9 інформаційного листа ВГСУ від 28.01.2016 року № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приписи пункту 9 частини першої статті 47, частини п'ятої статті 52 Закону у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" вказують на встановлену чинним законодавством заборону щодо звернення стягнення на майно державного підприємства та господарських товариств.

Отже, дослідивши наявні документальні докази, господарський суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про звернення стягнення на майно боржника, ДП "Полтавський облавтодор" за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, оскільки це порушує права всіх кредиторів, боржника та його засновника.

Керуючись ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Міністерства юстиції України № 79496182/20.1/22 від 21.01.2026 року (вх. № 749 від 22.01.2026 року) про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію відмовити.

2. Ухвалу направити заявнику, боржнику та розпоряднику майном - Скрипнику В.Л.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 КУзПБ, ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З врахуванням положень ст. ст. 253-257 ГПК України, ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Ухвалу складено та підписано 24.04.2026 року.

Суддя Білоусов С. М.