65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/410/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №916/410/26
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА»
про стягнення 9 365,63 грн.
Публічне акціонерне товариство «ПІВДЕННИЙ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА» 9 365,63 грн., з яких: грошові кошти у розмірі 6 869,56 грн. як майно набуте (збережене) без достатньої правової підстави, 3% річних нарахованих в порядку статті 625 ЦК України у сумі 638,59 грн., інфляційні втрати у сумі 1 857,48 грн., а також стягнення з відповідача судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані збереженням відповідачем грошових коштів у розмірі 6 869,56 грн. після закінчення строку дії договору, що фактично є збереженням майна без достатньої правової підстави.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.02.2026 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ПІВДЕННИЙ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі сторонам встановлено строки на подання суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
30.03.2026 за вх.№10971/26 господарським судом одержано клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач просить суд поновити строк на подання доказів, а саме копії претензії вих.№14/001/26727/2025 від 06.10.2025, копії опису вкладення з відміткою АТ «Укрпошта» про прийняття відправлення, копії фіскального чеку та накладної №6504904304492 та долучити до матеріалів справи № 916/410/26 вказані докази.
Вказане клопотання обґрунтоване посиланнями на те, що під час перевірки стану розгляду справ представником позивача було встановлено, що один із доказів, прямо зазначених у позовній заяві, а саме претензія вих.№14/001/26727/2025 від 06.10.2025 з доказами направлення відповідачу, фактично не були додані до матеріалів справи при поданні позову через технічну помилку під час формування пакету документів в електронному кабінеті.
Згідно з ч.2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У ч.8 ст.80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, виходячи з того, що обставини, які викладені у клопотанні Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» за вх.№10971/26 від 30.03.2026 заслуговують на увагу, господарський суд задовольняє клопотання та поновлює Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» строк на подання до суду доказів, які додано до клопотання.
Відповідача про розгляд даної справи повідомлено шляхом надіслання ухвали суду від 16.02.2026 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача.
Проте, відповідач відзив на позов до суду не надав.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду також не надходило.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та забезпечення реалізації відповідачем своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, а також враховуючи строки розгляду даної справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Обставини справи, встановлені судом.
17.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА» (Виконавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» (Замовник, позивач) укладений договір №78/4-2013 про надання послуг, згідно з яким Виконавець надає спецтранспорт для перевезення співробітників Замовника від/до борту ПС з супроводом співробітниками авіаційної безпеки, включаючи послуги по проїзду транспортного засобу і проходу співробітників Замовника на територію Виконавця та термінальне обслуговування (далі послуги), а Замовник зобов'язується здійснити оплату за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п.1.2 договору під час надання послуг за цим Договором Виконавець згідно технології забезпечення транспортування та супроводження вантажів в Міжнародному аеропорту Одеса, здійснює:
- У визначений час та у визначеному місці, згідно інформації, наданої Замовником в заявці, зустріч представника Замовника, що діє на підставі доручення на отримання товарно- матеріальних цінностей, воєнізованої охорони та спеціалізованого автотранспорту Замовника службою авіаційної безпеки Виконавця для подальшого супроводження від контрольно - перепускного пункту Виконавця до (з) складу тимчасового зберігання.
- Присутність працівників служби авіаційної безпеки Виконавця під час зустрічі повітряного судна, допуск представника Замовника на територію Міжнародного аеропорту Одеса, що діє на підставі доручення для отримання товарно - матеріальних цінностей.
- Супроводження вантажу співробітниками служби авіаційної безпеки від повітряного судна до складу тимчасового зберігання або від складу тимчасового зберігання до повітряного судна.
Згідно з п.2.1 договору вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику узгоджена Сторонами в Додатку №3 до даного Договору.
Відповідно до п.2.2 договору оплата за цим Договором здійснюється шляхом попереднього безготівкового перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку.
Згідно з п.2.3 договору після надання послуги Виконавець складає Акт приймання - передачі послуг, зразок якого наведений в Додатку №4 до даного Договору, який підписується в день отримання вантажу Виконавцем та відповідальною особою Замовника, зазначеною в Заявці на надання послуг, оформленої на отримання відповідного вантажу.
Відповідно до п.7.1 договору договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2013 року.
Додатковою угодою від 01.12.2021, яка є додатком №21 до договору про надання послуг №78/4-2013 від 17.06.2013, сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 7.1. Параграфу 7. Строк дії Договору і порядок його розірвання, і виклавши його наступній редакції:
« 7.1 Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами та діє по 31.12.2022 року включно.»
Додатковою угодою від 10.12.2021, яка є додатком №21 до договору про надання послуг №78/4-2013 від 17.06.2013, сторони дійшли згоди внести зміни у Додаток № 18 до Договору про надання послуг №78/4-2013 від 17.06.2013р. та викласти в наступній редакції: Вартість послуг з надання спецтранспорту для перевезення співробітників Замовника від/до борту ПС з супроводом співробітниками авіаційної безпеки, включаючи послуги з проїзду транспортного засобу та проходу співробітників Замовника на територію Виконавця, термінальне обслуговування, збереження становить 118,25 USD (без урахування ПДВ).
Також господарським судом встановлено, що на виконання договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №М0000000006 від 19.01.2022 на оплату послуг з надання спецтранспорту для перевезення співробітників Замовника на суму 30 000 грн., який позивачем оплачено згідно меморіального ордеру №10513 віл 20.01.2022 на суму 30 000 грн.
В матеріалах справи наявні акти (картки) на надання послуг вантажним комплексом №00000000238 від 17.01.2022 на суму 1489,90 грн., №00000000446 від 27.01.2022 на суму 1702,90 грн., №00000000599 від 02.02.2022 на суму 1704,20 грн, а також акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №36 від 31.01.2022, згідно з яким відповідачем були виконані наступні роботи (надані послуги) - надання спецтранспорту для перевезення співробітників Замовника на суму 8 168,87 грн. з ПДВ.
У листі №258-001-17680-2022 від 22.07.2022 позивач, у зв'язку з неможливістю співпраці за договором №78/4-2013 від 17.06.2013 на час воєнного стану, просив відповідача повернути сплачені банком кошти у розмірі 6 869,56 грн. на вказані реквізити.
В матеріалах справи також наявний підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 між ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА» та ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», згідно з яким заборгованість на користь ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» становить 6 869,56 грн.
У претензії №14/001/26727/2025 від 06.10.2025 позивач звернувся до відповідача та просив протягом 7 календарних днів з дати отримання цієї вимоги повернути (погасити) дебіторську заборгованість за Договором про надання послуг № 78/4-2013 від 17.06.2013, яка становить 9 292,45 гривень, з яких 6 869,56 грн. - основна заборгованість за Договором, 1822,70 грн. - інфляційні втрати та 600,19 грн. - 3% річних.
Між тим, відповідачем залишено вказану претензію без відповіді та задоволення.
Висновки суду.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 869,56 грн. як майна, набутого (збереженого) без достатньої правової підстави, на які нараховано 3% річних у сумі 638,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 857,48 грн.
Так, як вище встановлено господарським судом між сторонами укладений договір про надання послуг№78/4-2013 від 17.06.2013, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати спецтранспорт для перевезення співробітників позивача від/до борту ПС з супроводом співробітниками авіаційної безпеки, включаючи послуги по проїзду транспортного засобу і проходу співробітників позивача на територію відповідача та термінальне обслуговування (далі послуги), а позивач - здійснити оплату за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
При цьому пунктом 2.2 договору встановлено, що оплата за цим договором здійснюється шляхом попереднього безготівкового перерахування позивачем грошових коштів на поточний рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку.
Із врахуванням Додаткової угоди від 01.12.2021, яка є додатком №21 до договору, договір діє до 31.12.2022.
Відтак, спірний договір припинив свою дію з 01.01.2023.
При цьому, під час дії договору на виконання його умов відповідач виставив позивачу рахунок №М0000000006 від 19.01.2022 на оплату послуг з надання спецтранспорту для перевезення співробітників Замовника на суму 30 000 грн., який позивачем оплачено згідно меморіального ордеру №10513 віл 20.01.2022 на суму 30 000 грн.
Також наявні у справі акт (картки) на надання послуг вантажним комплексом №00000000238 від 17.01.2022 на суму 1489,90 грн., №00000000446 від 27.01.2022 на суму 1702,90 грн., №00000000599 від 02.02.2022 на суму 1704,20 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №36 від 31.01.2022 на суму 8 168,87 грн., та підписаний обома сторонами акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 свідчать про наявність заборгованості відповідача на користь позивача у розмірі 6 869,56 грн.
Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Такі висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Отже, враховуючи вище встановлені обставини справи щодо припинення дії договору з 01.01.2023, господарський суд вважає, що до спірних правовідносин з 01.01.2023 підлягають застосуванню положення статті 1212 ЦК України, а відтак, з 01.01.2013грошові кошти в розмірі 6 869,56 грн., які попередньо оплачені позивачем відповідачу за послуги, які не були надані відповідачем, є майном, набутим (збереженим) без достатньої правової підстави, яке відповідно до вимог ст.1212 ЦК України підлягає поверненню позивачу.
При цьому у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані докази повернення позивачу попередньо оплаченої вартості послуги у розмірі 6 869,56 грн. як під час дії договору, так і після його припинення.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих в порядку статті 625 ЦК України у сумі 638,59 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 857,48 грн., господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З положень ст.1212 ЦК України вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.
Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за період з 01.01.2023 по 05.02.2026 становить 638,59 грн., розмір інфляційних втрат за період січня 2023 по грудень 2025 становить 1 857,48 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ», а отже і їх задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА» (65054, Одеська обл., м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2, код ЄДРПОУ 37947040) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПІВДЕННИЙ» (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) грошові кошти у розмірі 6 869 (шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 56 коп. як майно, набуте (збережене) без достатньої правової підстави, 3% річних нарахованих в порядку статті 625 ЦК України у сумі 638 (шістсот тридцять вісім) грн. 59 коп., інфляційні втрати у сумі 1 857 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 23.04.2026
Суддя Г.Є. Смелянець