Справа № 523/19664/25
Провадження №2/523/749/26
(заочне)
"22" квітня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі, цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса згідно розписки від 12 липня 2023 року: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором розписки,
Установив:
Позивач звернувся з позовом до суду та просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 280013,68 грн., а саме основну суму зобов'язання у розмірі 250000 гривень та штрафні санкції у розмірі - 12513 гривень 68 копійок 3% річних, 17500 гривень 00 копійок інфляційних втрат, за договором позики.
Позов мотивований тим, що 12 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за котрим позивач надала відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 250000 гривень, про що остання написала відповідну розписку. Зобов'язалась повернути кошти до 01 січня 2024 року.
Однак ОСОБА_2 грошові кошти не повернула. Неодноразові усні та письмові звернення до неї результату не дали, остання ігнорує звернення позивча про повернення боргу.
Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду за захистом своїх прав, щодо повернення відповідачем отриманих коштів та штрафних санкцій.
Таким чином позивач просив стягнути з відповідача суму боргу за договором розписки зі штрафними санкціями, а також просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2800 гривень.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 14 жовтня 2025 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 21,22).
Відповідачу направлялись повістки за встановленою адресою реєстрації, що підтверджується рекомендованими повідомленнями. Причин неявки суду не сповістив, з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Крім того відповідач про розгляд справи повідомлявся на офіційному веб-сайті суду. (а.с. 24,27,30).
Представник позивача - адвокат Ульянов І. М. надав заяву в котрій позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, проти проголошення заочного рішення не заперечував та просив справу розглядати за його відсутності..
Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін у загальному порядку та відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення за письмовою згодою представника позивача. (а.с. 22).
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за котрим позивач надала відповідачу в борг грошові кошти у розмірі 250000 гривень, про що остання написала відповідну розписку. Зобов'язалась повернути кошти до 01 січня 2024 року.
Однак ОСОБА_2 грошові кошти не повернула. Неодноразові усні та письмові звернення до неї результату не дали, остання ігнорує звернення позивча про повернення боргу.
Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду за захистом своїх прав, щодо повернення відповідачем отриманих коштів та штрафних санкцій.
Станом на день подачі позову заборгованість ОСОБА_2 загалом становить 280013,68 грн., а саме основна сума зобов'язання у розмірі 250000 гривень та штрафні санкції у розмірі - 12513 гривень 68 копійок 3% річних, 17500 гривень 00 копійок інфляційних втрат.
Жодних заперечень зі сторони відповідача щодо розрахунку штрафних санкцій, що розраховані позивачем, не надходило, тому у суду не має підстави ставити зазначені розрахунки під сумнів.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частинами першою та третьою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами діючого ЦК України визначені виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 533 ЦК України - 1) грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. 2). якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зазначене дає правові підстави для висновку, що відповідачем по відношенню до позивача, порушені вищевказані норми права.
За таких обставин, позов задовольняється.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому судовий збір стягується з відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 280, 352,354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса згідно розписки від 12 липня 2023 року: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором розписки - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, адреса згідно розписки від 12 липня 2023 року: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , заборгованість за договором розписки від 12 липня 2023 року у загальному розмірі 280013 гривень 68 копійок, що складається з основної суми зобов'язання у розмірі 250000 гривень та штрафні санкції у розмірі - 12513 гривень 68 копійок 3% річних, 17500 гривень 00 копійок інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не встановлено, адреса згідно розписки від 12 липня 2023 року: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 2800 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя