Справа № 509/2300/26
24 квітня 2026 року. с-ще Овідіополь
Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду клопотання ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову у цивільній справі № 509/2300/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФЛЕКСІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передача його в управління іпотекодержателю, -
07 квітня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» адвокат Піхотенко Анна Сергіївна звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передача його в управління іпотекодержателю.
У вказаній позовній заяві подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суді від 09 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено та постановлено:
"… Накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житловий будинок загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 .
Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: житлового будинку загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197,0 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1677330851237, за адресою АДРЕСА_1 ..…".
Ухвалою судді від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФЛЕКСІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки та передача його в управління іпотекодержателю. Призначено підготовче засідання.
14 квітня 2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , про зустрічне забезпечення позову, в якій він просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ: 43000243) внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 10 008 356,86 грн, що відповідає вартості житлового будинку, щодо якого застосовано заходи забезпечення позову, відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомого майна від 13.04.2026 року, сформованої за допомогою Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України.
На думку відповідача, зазначена сума є співмірною застосованим обмеженням права власності відповідача та виступає належною гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, яких він може зазнати у зв'язку із забезпеченням позову.
15 квітня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшло заперечення на заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову у даній справі. Представник вважає, що застосовані судом заходи забезпечення позову не створюють реального ризику заподіяння ОСОБА_1 значних збитків, реальність заподіяння яких ОСОБА_1 не доведено. Застосовані заходи забезпечення позову є співмірними, адекватними та необхідними, натомість запропонований розмір зустрічного забезпечення є непропорційним і таким, що порушує баланс інтересів сторін.
16 квітня 2026 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшло заперечення ОСОБА_1 щодо доводів представника позивача ОСОБА_3 . Вважає її доводи такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 154 ЦПК України, не враховують правову природу інституту зустрічного забезпечення та не спростовують обставин, викладених у заяві відповідача.
Суд, дослідивши заяву про зустрічне забезпечення позову, письмові заперечення та матеріали позовної заяви приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, а невжиття заходів як забезпечення позову, так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вказаної позиції дотримується і Верховний суд, який у постанові від 2 березня 2023 року у справі № 643/14180/21 зазначив, що зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст.154 ЦПК України, згідно з якою суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд, яка викладена в постанові в справі № 753/2380/18-цз від 19 квітня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Відтак, в контексті вказаних положень закону, особа, звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами в порядку ст. ст. 76-81 ЦПК України наявність можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторін, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про зустрічне забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до зустрічного забезпечення позову. У вирішенні питання про зустрічне забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до зустрічного забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідач обґрунтував заяву тим, що застосованні заходи забезпечення позову бмежують його право власності та завдають йому збитків, які він визначає у розмірі оціночної вартості об'єкта нерухомого майна. Майнові втрати визначає у вигляді:
- втрати можливості розпорядження активом;
- втрати потенційного доходу від його відчуження або використання;
- обмеження можливості використання майна як предмета забезпечення зобов'язань.
Дані посилання відповідача на обмеження його прав та інтересів судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що самі по собі заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду в разі задоволення позову. А тому, суд розцінює такі твердження відповідача, а також твердження про те, що вжиті заходи забезпечення позову впливають на матеріальний стан відповідача і їх застосування може завдати останньому значних збитків, не відповідає дійсності, оскільки застосування заходів забезпечення позову не призводять до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, гарантованих ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, оскільки вказані твердження відповідача є лише його припущенням.
Обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкового зустрічного забезпечення позову, визначених положеннями ч. 3 ст.154 ЦПК України, відповідач не навів та судом не встановлено.
Отже, приймаючи до уваги, що місцезнаходження позивача зареєстроване на території України, враховуючи зміст правовідносин, що виникли між сторонами, з огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача, не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, враховуючи відсутність доказів завдання відповідачу збитків, внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, а також те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, суд надходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення позову.
Вищенаведене у сукупності є підставою для відмови у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення позову.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 154, 260, 261 ЦПК України суддя,-
Відмовити в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Є.М. Панасенко