Справа № 521/3095/25
Номер провадження:1-кп/521/963/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ( у режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12024162470001640 від 26.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
У провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України
До суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_6 про скасування арешту майна.
З клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Хаджибейського (Малиновського) районного суду міста Одеси від 05.12.2024 року накладено арешт на майно, крім іншого на мобільний телефон “Nokia», мобільний телефон марки “Samsung», ланцюжок із хрестиком із металу жовтого кольору.
Вказує, що дане майно є майном її покійного чоловіка та мають для неї моральну цінність. Вказані ресі не мають доказового значення та не є необхідними для проведення слідчих дій, а інформація вже знята з пристроїв та не потребує подальшого дослідження.
Подальше обмеження права ОСОБА_6 на користування майном є необґрунтованим та таким, що порушує принцип пропорційності втручання у право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Потерпіла подала заяву про розгляд клопотання за її відсутності.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.
Захисник не заперечувала проти клопотання.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.12.2024 року слідчий суддя Хаджибейського (Малиновського) районного суду м. Одеси у справі №521/19183/24 за клопотанням слідчого наклав арешт на: куртку синього кольору, светр червоного кольору, джинсові штани синього кольору, спідню білизну у вигляді трусів чорного кольору, шкарпетки чорного кольору, мобільний телефон марки «Nokia», мобільний телефон марки «Samsung», ланцюжок з хрестиком із металу жовтого кольору, наручний годинник «Casio» із плямами речовини бурого кольору, кухонний ніж «Willinger», кухонний ніж-сокира «Willinger», полімерну скатертину бежевого кольору із елементами коричневого кольору із плямами речовини бурого кольору, які були вилучені 26.11.2024 під час огляду місця події у приміщенні квартири. Підставою накладення арешту зазначено необхідність збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12024162470001640 від 26.11.2024.
За змістом частини першої ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.1, 2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.
Згідно з ч.3 ст.100 КПК України речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. А за змістом частини четвертої згаданої статті, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 316 ЦК України установлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., для з'ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст.1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Основною метою ст.1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах SperrongandLonnrothvSweden" від 23.09.82, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 1.06.2006).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З моменту накладення арешту на майно до теперішнього часу орган досудового розслідування мав усі необхідні процесуальні можливості та достатній час для проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій з вилученим майном.
Отже, заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Суд вважає, що з урахуванням загальних засад кримінального провадження, а саме диспозитивності (ст. 26 КПК України), змагальності (ст. 22 КПК України) та у зв'язку з тим, що прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, арешт в частині накладення на мобільний телефон “Nokia», мобільний телефон марки “Samsung», ланцюжок із хрестиком із металу жовтого кольору, необхідно скасувати та повернути їх власнику.
Керуючись ст.169,174 КПК України,-
Клопотання потерпілої ОСОБА_6 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Хаджибейського (Малиновського) районного суду міста Одеси від 05.12.2024 року по справі 521/19183/24 (1-кс/521/3664/24), а саме в частині накладення на: мобільний телефон “Nokia», мобільний телефон марки “Samsung», ланцюжок із хрестиком із металу жовтого кольору.
Повернути вказане майно власнику, а саме ОСОБА_6 , або її представнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1