Справа №521/5573/26
Пр. №6/521/444/26
23 квітня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Жулего М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,
встановив:
У квітні 2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика») із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, а саме стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на його правонаступника ТОВ «ФК «Позика».
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. перебуває виконавче провадження №63907470, відкрите на підставі виконавчого напису №53108, вчиненого 28 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.
Зазначив, що 16 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ відповідно до умов якого Заявнику відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2026 року справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.
В судове засідання, призначене на 23 квітня 2026 року о 11 годині 50 хвилин, сторони по справі не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.
Суд вважає, що неявка осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання з розгляду питання про заміну стягувача не перешкоджає розгляду цього питання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву ТОВ «ФК «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що ТОВ «ФК «Позика» є фінансовою установою та здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг.
Судом встановлено, що 23 липня 2019 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 297888794.
28 вересня 2020 року приватний нотаріус Горай О.С. видав виконавчий напис № 53108 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.
12 грудня 2020 року приватний виконавець Шевченко Т.С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №63907470 з примусового виконання виконавчого напису № 53108 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (укладено договір факторингу № 28/1118-01, за яким відступлені права вимоги за кредитними договорами, укладеним між кредитодавцем та позичальником.
Згідно з Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1 під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 Договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1 клієнт (Первісний кредитор) зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу 1 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Згідно з Реєстром права вимоги ціна продажу за договором становить 4883958,95 грн. яку клієнт зобов'язався сплатити фактору наступним чином: у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця, кожен платіж має бути не менші ніж 25% від суми фінансування.
Докази щодо сплати коштів по Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року суду не надано.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
Згідно з Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу 2 під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Згідно з Реєстром права вимоги ціна продажу за договором становить 5,25% від основної суми заборгованості та складає 5739791,50 грн., яку клієнт зобов'язався сплатити фактору наступним чином: одним платежем протягом 10-ти банківських днів.
Докази щодо передачі реєстрів прав вимог та сплати коштів за ними по Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, який укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суду не надано.
16 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ.
Відповідно до п.1.2. договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 16 жовтня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» перейшло право вимоги до Боржника на загальну суму 21562,90 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 2 від 16 жовтня 2025 року до заявника підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3, та відповідно до розділу 3 цього договору, загальна сума прав вимоги, що відступається за цим договором визначається в день передачі реєстрів по актам прийому-передачі рестру боржників і сплачується у розмірі 10% від суми фінансування протягом 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту, а залишок у 90% сплачується протягом 360 календарних днів від дати підписання відповідного акту.
Однак доказів щодо сплати 10% від суми фінансування, які повинні були бути сплачені протягом 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту № 2 від 16 жовтня 2025 р. суду не надано, як і не надано доказів сплати залишку у 90% .
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи зі змісту норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва, на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій Суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов'язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.
Суд звертає увагу заявника, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Суд зазначає, що факторинг є правочином, який характеризується, серед іншого тим, що:
- за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;
- його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо.
Суд, дослідивши письмові матеріали, надані до заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, встановив, що Договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, № 161025-01-ОФ від 16.10.2025 року, вказують на необхідність підтвердження подальшого виникнення прав і обов'язків сторін за договорами, зокрема, сплатою коштів у розмірі ціни договору, що має бути підтверджено платіжним дорученням.
Разом з тим, представником заявника не долучено платіжні доручення про сплату Фактором грошових коштів для Клієнта за Договорами факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, № 161025-01-ОФ від 16.10.2025 року, встановлених в умовах вищевказаних Договорів факторингу.
Отже, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором Факторингу на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за Договором.
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови заявнику у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14.
Ураховуючи викладене, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, на яку він посилався, а саме, відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором Факторингу на час або після його укладення, а тому заяву про заміну сторони виконавчого провадження слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.512, 514 ЦК України, ст.ст.211, 247, 258-260, 353, 442 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.М. Сегеда