вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2026 р. Справа № 911/2666/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол"
до Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща"
про стягнення 561 846, 69 гривень
установив:
Господарський суд Київської області рішенням від 04.02.2025 у справі №911/2666/24 ухвалив стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" (код 40247540) (далі - відповідач/боржник/ДСП "Північна Пуща") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол" (ЄДРПОУ 42834213) (далі - позивач/ТОВ "Енергетична компанія "Інсол") 200,00 грн основного боргу за договором №06/15-В від 08.03.2024, 3% річних у розмірі 5 219,24 грн, 24458,27 грн втрат від інфляції 3028,00 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.
06.05.2025 на виконання зазначеного рішення Господарський суд Київської області видав наказ.
17.02.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.03.2026 у справі №911/2666/24 заяву ТОВ "Енергетична компанія "ІНСОЛ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнив частково та, зокрема, зобов'язав керівника Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" (ідентифікаційний код 40247540) подати звіт про виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 по справі №911/2666/24 у строк до 30 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
02.04.2026 на електронну пошту Господарського суду Київської області від ДСП "Північна Пуща" надійшов звіт про виконання рішення суду.
10.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" надійшла заява, відповідно до якої стягувач просив суд:
- накласти на керівника боржника штраф у розмірі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- провадження у справі на стадії судового контролю закрити;
- здійснити розподіл судових витрат по справі та покласти витрати стягувача на правничу допомогу в розмірі 14375,00 повністю на боржника.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.04.2026 у справі №911/2666/24 відмовив у прийнятті звіту Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" про виконання рішення суду, а також:
- зобов'язав керівника ДСП "Північна Пуща" (ідентифікаційний код 40247540) подати звіт про виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 по справі №911/2666/24 та встановити додатково новий строк для подання звіту - 10 календарних днів з дня отримання означеної ухвали;
- відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" в частині накладення на керівника боржника штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та в частині закриття провадження у справі на стадії судового контролю.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з наявними в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" (ДСС) відомостями ухвалу Господарського суду Київської області від 10.04.2026 у справі №911/2666/24 доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) ДСП "Північна Пуща" 10.04.2026 о 18:34 (п'ятниця).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що днем вручення ДСП "Північна Пуща" ухвали про подання звіту є 13.04.2026, а тому останнім днем 10-денного строку для подання такого звіту є 23.04.2026.
13.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" надійшла заява про постановлення додаткової ухвали та стягнення з боржника 14375,00 грн витрат на правову допомогу.
14.04.2026 на електронну пошту Господарського суду Київської області від ДСП "Північна Пуща" надійшов звіт про виконання рішення суду.
У вказаному звіті керівник ДСП "Північна Пуща" (ідентифікаційний код 40247540) зауважив про повну оплату заборгованості на виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 по справі №911/2666/24.
На підтвердження відповідного виконання до звіту додано копію платіжної інструкції №263 від 19.03.2026 на суму 52 905,51 грн.
Як слідує зі змісту електронного листа, яким до суду боржник направив вказаний вище звіт, такий лист і доданий до нього файл зі звітом також направлено на електронні пошти ТОВ "Інсол" - ІНФОРМАЦІЯ_2, та представника вказаного товариства - ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідно до частин 1, 3 статті 345-3 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження, зокрема, в порядку письмового провадження.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу.
Як слідує з поданого 14.04.2026 ДСП "Північна Пуща" звіту, його надіслано до суду у встановлений згідно з ухвалою від 10.04.2026 строк, а сам звіт відповідає процесуальним приписам стосовно змісту та відомостей, які має містити такий звіт.
Зокрема у звіті, з посиланням на додану до нього копію платіжної інструкції №263 від 19.03.2026 на суму 52 905,51 грн, вказано про повне виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 по справі №911/2666/24, яким ухвалено стягнути з ДСП "Північна Пуща" на користь ТОВ "Енергетична компанія "Інсол":
- 200,00 грн основного боргу за договором №06/15-В від 08.03.2024,
- 5 219,24 грн 3% річних у розмірі;
- 24 458,27 грн втрат від інфляції;
- 3028,00 грн судового збору;
- 20 000,00 грн витрат на правову допомогу, що загалом склало 52 905,51 грн.
Також судом перевірено, що означений звіт підписано Бибиком А.В., який згідно з відомостями ЄДР є керівником та головою комісії з припинення ДСП "Північна Пуща".
Своєю чергою ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" не подано заперечень стосовно отримання на електронну пошту поданого боржником звіту, як і стосовно повного виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2025 по справі №911/2666/24, а обізнаність стягувача із відповідними обставинами виконання рішення суду у цій справі вбачається зі змісту поданої ним раніше до суду заяви від 10.04.2026.
Отже, суд висновує про відповідність процесуальним вимогам звіту ДСП "Північна Пуща" про виконання рішення суду та, відповідно, і прийняття означеного звіту.
Стосовно ж заяви стягувача про постановлення додаткової ухвали та стягнення з боржника витрат на правову допомогу слід зазначити таке.
Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У розрізі вказаних норм, оскільки провадження в суді та виконавче провадження розглядаються як цілісний процес, судом враховано, що:
- чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час розгляду заяв/клопотань та/або скарг на стадії примусового виконання рішення, зокрема на стадії судового контролю за таким виконанням;
- відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень;
- при вирішенні питання про розподіл судових витрат, у тому числі і на стадії судового контролю за виконанням рішення суд також має враховувати ті критерії та правила відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які застосовуються на стадії судового провадження під час розгляду справи та вирішення спору по суті.
Так, подаючи у цій справі 17.02.2026 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення, ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" у відповідній заяві вказало, що попередньо (орієнтовно) судові витрати стягувача з розгляду відповідної заяви можуть скласти 10 000,00 грн, зокрема з розгляду першого звіту - 10 000,00 грн та усіх наступних звітів боржника по 10 000,00 грн за кожним із таких проваджень.
Також стягувач зазначив, що на час подання заяви про встановлення судового контролю не має можливості визначити розмір витрат на правову допомогу, оскільки її вартість буде визначатись у майбутньому та залежно від обсягів виконаної роботи адвокатом по справі;
Крім того, за доводами стягувача, він може понести інші судові витрати, які на момент подачі цієї заяви не передбачені орієнтовним розрахунком, у тому числі у зв'язку із збільшенням витрат на правову допомогу, проведення експертиз, збір та аналіз додаткових доказів, перевірку аргументації та доказів звіту боржника, зміною умов надання правничої допомоги, тощо.
До відповідної заяви стягувач додав копії:
- укладеного 03.10.2024 між АО «Колохорт» та адвокатом Вавдійчиком Б.П. договору про співпрацю;
- укладеного 08.10.2024 між АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" договору про надання (правової) правничої допомоги №10/2024-1 (далі - договір правничої допомоги);
- укладеної 14.02.2026 між АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" додаткової угоди №7 до договору правничої допомоги (далі - додаткова угода №7) та додатку до вказаної угоди - вартість послуг правової (правничої) допомоги (далі - додаток №1).
Подаючи такі документи, стягувач зауважив, що інші докази понесення витрат на правову допомогу будуть подані до закінчення судових дебатів у справі (до оголошення судового рішення за заявою та звітом(ами)) або протягом п'яти днів після ухвалення судом відповідних рішень у справі.
Надалі згідно поданого до суду 26.03.2026 відповідного клопотання стягувачем надано копію підписаного АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" акта №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 24.03.2025 на загальну суму 14 375,00 грн (далі - акт №1), а також протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису про накладення Вавдійчиком Б.П. та ТОВ «ЕК «Інсол» цифрових підписів на файл «Акт 1 до ДУ 7».
Водночас стягувач здійснив посилання на п. 1 ч. 4 та ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України та вказав, що:
- розподіл судових витрат у разі закриття провадження через відсутність предмета спору залежить від того, хто фактично задовольнив вимоги позивача;
- у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, не лише в разі відмови позивача від позову у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, а й у разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З огляду на вказане та те, що правова допомога надавалась стягувачу у зв'язку з умисним невиконанням боржником судового рішення (неправильні дії сторони), стягувач просив суд повністю покласти судові витрати на боржника.
Своєю чергою у поданих на таку заяву запереченнях ДСП "Північна Пуща" зазначило, що акт № 1 є не повним та не дає можливості встановити обсяг послуг, зокрема такий документ датований « 24 березня 2025р.», тоді як заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду подана представником заявника до суду 17.02.2026.
Також боржник зауважив, що за відсутності вказаного у акті додатку неможливо встановити: перелік конкретних послуг; обсяг виконаних робіт; витрачений час; порядок формування вартості, тоді як до клопотання не додано жодних платіжних документів (платіжних доручень, квитанцій тощо).
На переконання боржника, оскільки суд повинен перевіряти реальність, необхідність та розумність витрат, тоді як фактичне понесення витрат, їх розмір та обґрунтованість, а також обсяг та зміст наданих послуг не доведено, у задоволенні клопотання представника заявника про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
На вказане стягувач зазначив, що усі вказані боржником аргументи не знаходять свого підтвердження, а витрати мають бути відшкодовані незалежно від обставин їх фактичної сплати стороною на користь адвоката.
Подаючи до суду 13.04.2026 заяву про ухвалення додаткової ухвали та стягнення з боржника 14 375,00 грн витрат на правову допомогу, ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" вказало, що в даті акта наявна несуттєва технічна помилка (помилково вказано 2025 рік замість правильного 2026 року), яка не має жодного юридичного значення, оскільки акт погоджений сторонами 24 та 25.03.2026 згідно з протоколами накладення електронних підписів.
Водночас стягувач зауважив, що Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20 дійшла висновку, що відшкодування судових витрат відбувається на будь якій стадії судового провадження, зокрема, й на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Стягувач вважає, що питання встановлення судового контролю у справі постало виключно у зв'язку з умисним невиконанням боржником судового рішення, а спір виник і продовжує існувати тривалий час, у тому числі з питання виконання рішення у провадженні судового контролю виключно внаслідок неправильних дій відповідача/боржника.
Покликаючись на вказане та на п. 1 ч. 4 та ч. 9 ст. 129 ГПК України, ст. 244 ГПК України, ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" просить постановити додаткову ухвалу по справі з питання розподілу судових витрат по справі та, відповідно:
- стягнути з ДСП «Північна Пуща» (ідентифікаційний код 40247540) на користь ТОВ «Енергетична компанія «ІНСОЛ» (ідентифікаційний код 42834213) 14 375,00 грн витрат на правову допомогу;
- у випадку застосування судом дискреційних повноважень та зменшення стягнення витрат на правову допомогу, що понесені Позивачем по даній справі, - застосувати висновки постанов ВС від 18.03.2021 у справі №910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі №910/12591/18 та навести докладні мотивацію, обґрунтування та розрахунок такого зменшення.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поряд з тим частинами 5, 6 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
З огляду наведеного суд вважає за необхідне звернутися до послідовної правової позиції Верховного Суду у питанні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що зводиться до такого:
- для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно статті 126 ГПК України має бути установлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою;
- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, а вказані дві форми відрізняються порядком обчислення;
- зокрема фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Подібну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у додаткових постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №915/517/21 та від 16.02.2023 у справі №911/1779/21.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема:
1) критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності);
2) критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як слідує зі змісту пунктів 1.1. та 4.1. укладеного між АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" договору правничої допомоги, за цим договором адвокатське об'єднання зобов'язується самостійно або шляхом залучення інших адвокатів, в порядку та на умовах, визначених цим договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надавати замовнику правничу (правову) допомогу за його запитом (надалі - послуги), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.
Вартість послуг за надання правової допомоги (гонорар) за кожним конкретним завданням клієнта, а також порядок їх приймання-передачі та оплати визначається цим договором або додатковими угодами до цього договору, які є невід'ємними його частинами.
Згідно з додатковою угодою №7 АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" домовились, зокрема, що за надання правової допомоги з супроводу господарської справи з процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, що включає усі види правової допомоги, визначені пунктом 2.2. договору, визначається згідно з додатком №1 та підлягає сплаті замовником на користь адвокатського об'єднання в 10-денний строк з дня погодження сторонами відповідних актів приймання-передачі наданої правової допомоги.
Так, у додатку №1 до вказаної вище угоди №7 АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" погодили таку вартість правничої допомоги, зокрема:
- у пункті 1 такого додатку - 6 000,00 грн за вивчення та аналіз первинної документації замовника для побудови правової позиції захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів замовника; надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
- у пункті 2 такого додатку - 4 000,00 грн за підготовку, складання та подання/направлення заяв по суті справи: позовної заяви, відзиву та ін., у тому числі і на стадії апеляційного та касаційного оскарження; підготовка, складання та подання/направлення документів на стадіях судового контролю та/або виконавчого провадження;
- у пункті 3 такого додатку - 2 500,00 грн за підготовку, складання та подання/направлення заяв/клопотань про: призначення експертизи судом та ін., зокрема заяв, поданих в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, інших заяв з процесуальних питань;
- у пункті 4 такого додатку - 2 000,00 грн за підготовка, складання та подання/направлення інших заяв/клопотань з процесуальних питань, що не перелічені у пунктах 1 та 2 цього додатку, а також запитів/заяв про надання інформації, у тому числі публічної; адвокатських запитів, інших документів, необхідних для забезпечення виконання договору;
- у пункті 5 такого додатку - 1 500,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи, у якій надається правова допомога;
- у пункті 6 такого додатку - 4 000,00 грн за участь адвоката у судовому засіданні (з урахуванням часу на проїзд, часу витраченого безпосередньо у суді, очікуючи початок судового засіданні, та іншого фактично витраченого часу);
- у пункті 7 такого додатку - 5 000,00 грн за виїзд адвоката (з будь-яких потреб, в тому числі з метою подання/отримання документів, тощо, з урахуванням часу на проїзд).
Підписаним же електронними цифровими підписами 24-25.03.2026 актом №1 АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" погодили, що адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу з супроводу господарської справи №911/2666/24 з процесуальних питань, пов'язаних з виконання судового рішення, судового контролю за виконанням рішення Господарського суду Київської області від 04.02.2025, а саме:
- підготовка та подання заяви про зобов'язання керівника боржника подати звіт про виконання судового рішення, у тому числі збір доказів до неї - витрачено 2 години вартістю 8 000,00 грн, п. 1.2. додатку №1;
- ознайомлення з матеріалами електронної справи в електронному суді (з ухвалою про призначення справи до розгляду, протоколом авто розподілу, на предмет подання боржником заперечень на заяву, протоколом судового засідання від 03.03.2026) - витрачено 15 хвилин 17.02.2026, 15 хвилин 27.02.2026, 15 хвилин 02.03.2026, 15 хвилин 05.03.2026, 15 хвилин 23.03.2026 та загалом витрачено 50 хвилин вартістю 1 875,00 грн, п. 1.5 додатку №1;
- підготовка до засідання, очікування підключення та безпосередня участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції 03.03.2025 - витрачено 30 хвилин вартістю 2 000,00 грн, п. 1.6 додатку №1;
- перевірка стану виконання та отримання доказів повного виконання рішення, підготовка клопотання про закриття провадження по контролю за виконанням рішення - витрачено 1 годину 15 хвилин вартістю 2 500,00 грн, п. 1.4. додатку №1.
Загальну вартість вказаних вище послуг у відповідному акті №1 погоджено у розмірі 14 375,00 грн, а також зазначено, що:
- адвокатське об'єднання доручило ведення справи адвокату Вавдійчику Б.П., який має вищі юридичну та економічну освіти, володіє кваліфікацією бухгалтера, з 2004 року безперервно здійснює юридичну практику та з 2007 року безперервно практикує адвокатську діяльність та є досвідченим правником-практиком;
- з урахуванням тривалості справи, характеру та процесуальної поведінки відповідача адвокат Вавдійчик Б.П. відносить справу до категорії складних.
Як слідує з наведеного вище змісту договору правничої допомоги та додатку №1, позивач та адвокатське об'єднання узгодили вартість послуг адвоката у твердій (фіксованій) формі по кожному із вказаних у додатку видів послуг (робіт).
Водночас ані зміст укладених між АО «Колохорт» та ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" договору правничої допомоги та додаткової угоди №7, ані вказаний вище додаток №1 не передбачають погодження погодинної вартості послуг/робіт, тобто укладений позивачем та адвокатським об'єднанням правочин не визначає, що вартість послуг розраховується в залежності від кількості витраченого адвокатом часу в годинах та/або хвилинах.
Зокрема і у наведеному вище змісті додатку №1 щодо кожного виду послуг (робіт), не визначено, що вказані у відповідних пунктах суми розраховуються від якогось чіткого часового проміжку (виміру часу: 1 година/1 хвилина тощо).
З огляду на вказане суд висновує, що внесені до вказаного вище акта суми витрат на відповідну правничу допомогу, з посиланням на витрачений адвокатом час у годинах та хвилинах, не відповідають критерію реальності та розумності розміру цих витрат.
За таких обставин, виходячи з наведених вище критеріїв розподілу судових витрат, ураховуючи незначну складність порушеного питання щодо контролю за виконанням рішення у цій справі, а також заперечення відповідача стосовно судових витрат позивача, суд дійшов висновку, що доказово підтвердженими, співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду заяви стягувача про зобов'язання боржника надати звіт у цій справі є витрати ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 000,00 грн із погоджених у акті №1 послуг, а саме:
- 2 500,00 грн за підготовку та подання заяви про зобов'язання керівника боржника подати звіт про виконання судового рішення, що відповідає вартості послуг, вказаних у пункті 3 додатку №1;
- 1 500,00 грн за ознайомлення з матеріалами електронної справи в електронному суді, що відповідає вартості послуг, вказаних у пункті 5 додатку №1;
- 2 000,00 грн за участь у судовому засіданні 03.03.2025, тобто в межах вартості послуг, вказаних у пункті 6 додатку №1.
У розрізі зробленого висновку, у тому числі в частині витрат на підготовку та подання заяви про зобов'язання керівника боржника подати звіт з посиланням у акті №1 на пункт 1.2. додатку №1, суд звертає увагу, що у пункті 2 означеного додатку погоджено у сумі 4 000,00 грн вартість послуг щодо заяв по суті спору та направлення і подання документів на стадії судового контролю/виконавчого провадження.
Водночас вартість послуг на підготовку, складання та подання саме заяви (не документів) в порядку судового контролю за виконанням судових рішень погоджено у пункті 3 додатку №1 і вартість таких послуг за цим пунктом вказана у сумі 2 500,00 грн.
Суд звертає увагу стягувача на те, що вартість послуг адвоката визначається саме договором між сторонами, яким у вказаному випадку є підписаний самим же стягувачем з адвокатським об'єднанням договір правничої допомоги з урахуванням додаткової угоди №7 та додатку №1,
Акт приймання-передачі послуг є фіксуючим документом та не може підміняти собою вказаних вище правочинів і, власне, змінювати погоджену вартість послуг, у тому числі і форму та порядок визначення цієї вартості.
Зроблені судом вище висновки також ґрунтуються і на тому, що:
- визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;
- у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково;
- принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень;
- розподіл судових витрат між сторонами за передбаченими процесуальним кодексом критеріями та принципами не є тотожним відносинам сторони та адвоката за укладеними договором та, власне, грошовими обов'язками клієнта перед адвокатом.
Стосовно ж визначеної у складі 8 000,00 грн послуги адвоката щодо збирання доказів для заяви судового контролю за виконанням судових рішень, суд вважає за необхідне вказати, що підготовка, складання та подача заяви про зобов'язання керівника боржника подати звіт про виконання судового рішення, а також за необхідності вчинення інших дій та надання пояснень в межах відповідно порушено питання, з огляду на їх характер є складовими з підготовки означеної (основної) заяви.
Тобто такі види послуг як зібрання доказів та/або перевірка стану виконання та отримання доказів повного виконання рішення поглинаються основним видом послуг, визначених у пункті 3 додатку №1 - підготовка, складання та подання/направлення заяв, поданих в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Звідси суд визнає такими, що не відповідають критеріям співмірності, розумного розміру та необхідності решту вказаних у акті №1 послуг адвоката і відповідно вартості цих послуг, зокрема щодо збір/отримання доказів, у тому числі і щодо здійснення перевірки стану повного виконання рішення.
Також суд зазначає, що ухвалою суду від 10.04.2026 стягувачу відмовлено у заявлених ним клопотаннях про закриття провадження у справі та накладенні штрафу, а саму заяву стягувача (основну) про зобов'язання керівника боржника подати звіт про виконання судового рішення згідно з ухвалою від 03.03.2026 задоволено частково.
Отже, решта вказаних у акті №1 сум витрат, окрім визначних судом вище обґрунтованими, не відповідають критерію реальності та дійсної необхідності таких витрат
Стосовно ж визначеної адвокатом та погодженої у акті №1 складності порушеного питання щодо контролю за виконанням рішення у цій справі, як і вказана у відповідному акті кваліфікація і освіта адвоката та його досвід роботи суд зазначає таке.
Так, відповідно до послідовної та сталої позиції суду касаційної інстанції, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З матеріалів цієї справи вбачається, що адвокат Вавдійчик Б.П., діючи від імені адвокатських об'єднань, надавав правову допомогу позивачу протягом всього розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відтак готував та подавав заяви про зобов'язання керівника боржника подати звіт про виконання судового рішення, а тому такий адвокат обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
З огляду на вказане, на переконання суду, підготовка заяви у питанні судового контролю за виконанням рішення не потребувала тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому і розмір визначених у акті №1 витрат не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним та завищеним, тобто не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
Зокрема вказані у акті №1 послуги зі збору/отримання доказів, у тому числі і щодо здійснення перевірки стану повного виконання рішення, а також підготовки клопотань, у яких судом надалі було відмолено з огляду їх необґрунтованості, не мають характеру необхідних та не підтверджують обсягу фактичних дій адвоката, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.
Схожі висновки зроблено у додатковій постанові Верховного Суду від 30.03.2026 у справі №922/1181/25 та у додатковій постанові Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №910/12461/24.
Крім того у додатковій постанові від 30.03.2026 у справі №910/12461/24 Північний апеляційний господарський суд також наголосив, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги - витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Підсумовуючи вказане вище, суд зазначає, що уся визначена сума наведених адвокатом послуг та робіт не є розумнообґрунтованою і, відповідно, усі такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція), або ж тільки через досвідченість та високу кваліфікацію адвоката.
У розрізі вказаного вище суд також звертає увагу на те, що пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов'язується виключно з кількісним аспектом.
Критерій же розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням.
Застосування означених критеріїв під час розподілу судових витрат на правничу допомогу узгоджується також і з висновками суду касаційної інстанції, зокрема такі критерії як пропорційність, справедливість, необхідність та розумність розміру витрат застосовано у додатковій постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №922/619/25.
Означені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема:
- у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим;
- у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На вказану позицію та критерії зроблено посилання, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 12.06.2025 у справі №916/2778/24 та у постанові Верховного Суду від 25.06.2025 у справі №910/8655/24.
Підсумовуючи зазначене вище, суд висновує, що надані стягувачем докази на підтвердження судових витрат, у тому числі і акт №1 на загальну суму 14 375,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі, позаяк розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, а також відповідати наведеним вище критеріям розподілу судових витрат.
Так, у пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».
Посилання стягувача на необхідність застосування ч. 9 ст. 129 ГПК України судом відхиляються, позаяк процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони, тоді як:
- суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони;
- зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб.
З огляду на вказане судом не встановлено підстав для застосування у межах дискреційних повноважень ч. 9 ст. 129 ГПК України для покладення на відповідача усіє суми витрат позивача на правову допомогу.
До того ж суд визнає безпідставними і посилання стягувача на п. 2 ч. 1 ст. 231 та ч. 3 ст. 130 ГПК України, оскільки вказані процесуальні норми врегульовують порядок закриття провадження у справі та здійснення за такими наслідками відповідного розподілу судових витрат.
Посилання стягувачем на вказані норми та порядок їх застосування на стадії судового контролю за виконанням рішення засновано на власному помилковому тлумаченні процесуального закону та не регулюють порядок для відшкодування витрат на правничу допомогу у відповідно порушеному наразі питанні.
Також не дає підстав для повного відшкодування стягувачу усіх вказаних ним витрат і посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, оскільки у відповідному рішенні зроблено лише загальні висновки про те, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.
Висновків же про безумовне відшкодування стороні усіх заявлених нею витрат Велика Палата Верховного Суду у відповідній постанові не робила, як і не зроблено відповідних висновків і інших зазначених стягувачем постановах суду касаційної інстанції, які власне стягувач і просив врахувати під час вирішення питання про витрати у цій справі.
Суд наголошує, що визначення розміру судових витрат, належних до розподілу, з огляду наданих ч.ч. 5-7 статті 129 ГПК України дискреційних повноважень, здійснюється судом у кожному випадку окремо, з урахуванням обставин у кожній судовій справі.
Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу:
1) за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката;
2) або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 статті 129 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Звідси суд висновує про часткове задоволення заяви ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" про розподіл судових витрат та, відповідно:
- стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" (ідентифікаційний код 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол" (ідентифікаційний код 42834213) 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- відмову у задоволенні заяви ТОВ "Енергетична компанія "Інсол" в частині покладення на боржника решти 8 375,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Висновуючи вказане, судом враховано, що попри визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України загальне правило розподілу судових витрат, приписи статей 126, 129 передбачають необхідність доказового підтвердження таких витрат, а ч. 5 ст. 129 ГПК України визначає критерії, керуючись якими, суд, не тільки за клопотанням сторони, але із власної ініціативи може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може становити для особи по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Передбачена ж ч. 3 ст. 2 ГПК України одна із основних засад (принципів) господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, не є безумовною підставою для розподілу витрат сторони, позаяк дотримання принципів судочинства здійснюється в межах відповідного правового порядку.
Стосовно ж клопотання стягувача про постановлення додаткової ухвали суд висновує про відсутність процесуальних підстав для ухвалення такого, окремого рішення, оскільки розподіл витрат здійснено у цій ухвалі за результатами вирішення питання про прийняття поданого боржником звіту.
Так, суд наголошує, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Тобто додаткове рішення є невід'ємною складовою судового рішення як первісного судового акта, та ухвалюється окремо і лише у разі, якщо в основному акті не було вирішено відповідно передбачене статтею 244 ГПК України питання.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 234, 235, 345-3, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти звіт Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" про виконання рішення суду.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" (0813207270, Київська обл., місто Чорнобиль, вулиця Леніна, будинок 148, ідентифікаційний код 40247540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол" (04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 102, корпус літера З, ідентифікаційний код 42834213) 6000 (шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "Інсол" про постановлення додаткової ухвали та розподіл судових витрат в частині стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Північна Пуща" 8 375,00 грн відмовити.
5. Видати наказ.
Ухвала складена та підписана 24.04.2026, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема