Рішення від 02.03.2026 по справі 910/11207/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2026Справа № 910/11207/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 15 867 516,00 грн.

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн"

про стягнення 13 159 472, 45 грн

Представники учасників справи:

Від позивача (за первісним позовом): Васильчук С.С.; Жбанов К.Р.;

Від відповідача (за первісним позовом): Станова Ю.В.;

Присутній у судовому засіданні: Кашуба К.Е. - вільний слухач.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тамерлайн» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - відповідач), в якому просило суд:

1. зобов'язати Акціонерне товариство “Українська залізниця» прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тамерлайн» товар, поставка якого передбачена Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, а саме: силовий трансформатор ТРД-12500/10/1, 305-У1 11/1,305 кВ Y/YД-0-11 ЕКО2 у кількості двох одиниць.

2. стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАМЕРЛАЙН» оплату товару, поставка якого передбачена Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, у розмірі 15 867 516 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про призначення у справі судово - технічної експертизи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору поставки № ЦЗВ -07-05524-01 від 14.11.2024 в частині оплати за поставлений, але не прийнятий відповідачем товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2025 вирішено здійснювати розгляд справи № 910/11207/25 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 13.10.2025.

30.09.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тамерлайн» суму у розмірі 11 564 271, 96 грн, з яких: 3 400 182, 00 штраф, 793 375, 80 грн пеня, 6 800 364, 00 грн попередня оплата, 511 662, 09 грн інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 58 688, 07 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» порушено пункти 1.1 та 4.2 Договору поставки № ЦЗВ - 07- 05524-01 від 14.11.2024, оскільки на день подання зустрічної позовної заяви товар за рознарядкою на суму 22 67 880, 00 грн не поставлений, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом нарахував штрафні санкції, 3 % річних та інфляційні втрати та просить суд стягнути попередню оплату з відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/11207/25 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 13.10.2025.

01.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач за первісним позовом заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та вказав на наступні обставини:

Актом вхідного контролю від 19.06.2025 № 47 ВК1/ВК-2*ПН та Актом про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 № 48, складеного за участю представника виробника товару - ТОВ «ОЛІМП ЕННЕРГО», засвідчено, що приймання товару призупинено, оскільки надані на зазначений товар документи не відповідали вимогам технічного завдання, ДСТУ2105-92 технічного опису та інструкції з експлуатації трансформаторів силових масляних потужністю від 10 до 25000 кВА класу напруги до 35 кВ включно, ТУ У 27.1-45566102-002:2024 та не може бути прийнята до експлуатації у Кінцевого вантажоодержувача.

Так, Актом вхідного контролю від 11.07.2025 № 48 ВК1/ВК-2*ПН, складеного за участю уповноважених представників кінцевого вантажоодержувача виявлено протікання трансформаторного масла по зварювальному шву в нижній частині бака трансформатора (зав. № 24091702).

В подальшому, виробником товару - ТОВ «ОЛІМП ЕНЕРГО» виконані роботи щодо усунення недоліків товару, а саме: здійснено ремонт та монтаж коліс в частині приведення розміру між ребордами до розміру 1520 мм, переміщення та встановлення на місця установки згідно проєкту та встановлення розширювальних баків разом із термосифонними фільтрами, що зафіксовано актом від 17.07.2025 № ЕЧ-2-25/53.

Актом про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 17.07.2025 № 53, складеного за участю представника позивача, зафіксовано, що в трансформаторах (зав. № № 240901701, 240901702) зварні шви баків виконані з порушенням технології, що призвело до множинних протікань трансформаторного масла (випробування баків на герметичність проведено заниженим тиском), що не відповідає методу контролю згідно з ДСТУ 2105-92. За висновком комісії - товар підлягає заміні або ремонту (заміні зварних швів баків трансформаторів) в умовах і за рахунок виробника - ТОВ «ОЛІМП ЕНЕРГО» та проведенню повторних приймально-здавальних випробувань за участю представників Відповідача.

Актом від 18.07.2025 № ЕЧ-2-25/53 комісією за участю представника позивача зафіксовано, що всі зауваження, викладені в акті про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 № 48, усунені в повному обсязі за власний рахунок виробника товару - ТОВ «ОЛІМП ЕНЕРГО».

Як вказує відповідач за первісним позовом, представники кінцевого вантажоодержувача за участю представника позивача, перевіривши в умовах виробника Товару, усунення недоліків, які були виявлені під час вхідного контролю та які зазначені в акті про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 17.07.2025 № 53, зафіксували, що перевірка Товару проводилась на території промислового підприємства за адресою - м. Харків, вул. Каштанова, 33.

Окрім того, як стверджує відповідач, під час перевірки встановлено, що робота по заміні всіх зварних швів баків силових трансформаторів виконано не повністю, при випробуваннях на герметичність силового трансформатора зав. № 240901701 виявлено протікання трансформаторного масла по зварному шву та відсутні документи щодо підтвердження якості проведених зварних робіт на баках силових трансформаторів та інші супровідні документи.

Як стверджує відповідач, оскільки ТОВ «ТАМЕРЛАЙН» не виконало взятий на себе обов'язок щодо поставки товару на умовах та в порядку, передбачених Договором, потреба у Товарі у Акціонерного товариства «Укрзалізниця» відпала та покупець втратив до нього інтерес, в зв'язку з чим відмовився від приймання непоставленого позивачем товару, про що повідомив останнього листом від 07.08.2025 № ЦЗВ-20/3286, а тому просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

06.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач за первісним позовом заперечив щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що на момент доставки товару на адресу, визначену відповідачем, товар не мав фізичних пошкоджень та недоліків.

На думку позивача за первісним позовом, недоліки товару, зафіксовані в Акті від 25.06.2025, стосувалися виключно ненадання документів, які умовами Договору не передбачені, фізичні недоліки товару відповідачем не виявлені, про що свідчить зміст Акту від 25.06.2025.

Як стверджує позивач, матеріали справи, а саме - акти, складені відповідачем, підтверджують відсутність на момент передачі товару такого недоліку як протікання трансформаторного масла по зварювальному шву.

Позивач вказує на те, що товар було передано відповідачу 16.06.2025, з цієї дати і до 11.07.2025 жодних протікань масла не було. Отже, за доводами позивача, враховуючи, що відсутність протікань встановлено саме відповідачем, відсутність такого недоліку на момент передачі товару є фактом, що визнається сторонами спору.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач звернув увагу на п.п. 4.1, 5.2 Договору та зазначив, що відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечити зберігання товару і недопущення погіршення його якості, незалежно від факту підписання видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару.

Однак, незважаючи на порушення відповідачем зобов'язання забезпечити збереження товару, позивач усунув недоліки товару (протікання масла), залучивши для цього виробника.

За доводами позивача за первісним позовом, відповідач ігнорує, що саме прострочка з його боку стала причиною не підписання первинних документів, дата підписання яких, відповідно до п. 4.6 Договору, вважається датою поставки товару, а тому просить суд задовольнити первісні позовні вимоги.

12.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первісним позовом заперечив проти задоволення заявлених зустрічних позовних вимог та вказав на те, що заявлені у зустрічному позові вимоги в частині стягнення штрафних санкцій є такими, що не можуть бути задоволені у зв'язку з закінченням строку дії Договору у цій частині 31.03.2025, а також у зв'язку з відсутністю порушень, з якими Договір (строк дії якого закінчився) пов'язував виникнення у АТ «Укрзалізниця» право нарахувати і стягнути такі санкції.

Крім того, як стверджує позивач за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги в частині повернення попередньої оплати є такими, що не можуть бути задоволені у зв'язку з чинністю Договору в частині зобов'язань з поставки і оплати товару після 31.03.2025 і відсутністю у АТ «Укрзалізниця» підстав для відмови від прийняття товару, а тому просить суд відмовити у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом у підготовчому засіданні 13.10.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 13.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 20.10.2025.

Судом відкладено розгляд клопотання позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом про призначення у справі судово - технічної експертизи до встановлення фактичних обставин справи.

13.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач за первісним позовом заперечив проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив та зазначив, що під час проведення виробничим підрозділом «Харківська дистанція електропостачання» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» вхідного контролю поставленого постачальником товару окрім відсутності документів на товар, передбачених Договором, виявлено, що трансформатор не опломбований, чим, за доводами відповідача, не забезпечено гарантій на кількість та якість під час транспортування трансформатора, що підтверджується актом вхідного контролю від 19.06.2025 № 47.

Крім того, за доводами відповідача за первісним позовом, будь-які зауваження з боку позивача щодо умов зберігання товару відповідачем відсутні та жодним чином не були зафіксовані.

Також відповідач за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом наголосив на тому, що Акт про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 17.07.2025 № 53, у висновку якого зазначено, що «в трансформаторах ТРД-12500/10/1,305-У1 11/1,305 кВ yY/YД-0-11 ЕКО-2 № 240901701, ТРД-12500/10/1, 305-У1 11/1,305 кВ yY/YД-0-11 ЕКО-2 № 240901702 зварні шви баків трансформаторів виконані з порушенням технології, що привело до множинних протікань трансформаторного масла, випробовування баків на герметичність проведено заниженим тиском, що не відповідає методу контролю згідно ДСТУ 2105-92», був складений і підписаний за участю представників постачальника та виробника товару, а тому просить суд відмовити у задоволенні заявлених первісних позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

17.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на клопотання про призначення у справі судово - технічної експертизи.

18.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач звернув увагу на те, що відповідно до специфікації № 1 до Договору, технічні характеристики товару мають відповідати ДСТУ 2105-92, інші вимоги до характеристик товару Договором не передбачені.

Посилання АТ «Укрзалізниця» в Акті про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 № 48 від 25.06.2025 на технічний опис та інструкцію з експлуатації товару в обґрунтування своєї вимоги про опломбування, за доводами позивача, виходить за межі умов Договору. Позивач зазначає, що Договір, укладений між сторонами спору, вимоги про опломбування товару не містив.

Водночас, як зазначає позивач, зважаючи на залежне від Акціонерного товариства «Укрзалізниця» становище і кошти, витрачені на замовлення і виробництво товару, позивач погодився задовольнити навіть ті вимоги відповідача, які не відповідали умовам Договору, в результаті чого пломби було встановлено.

Позивач стверджує, що висновок про виконання зварювальних швів з порушенням технології зроблено комісією, яка підписала цей документ, і до складу якої входили тільки працівники АТ «Укрзалізниця».

Як констатує позивач, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» ставив підпис на підтвердження своєї участі в огляді (підпис поставлено після слів «за участі»), а не висловлював згоду з висновками комісії щодо причин.

Позивач вказує на те, що станом на 19.06.2025 та станом на 26.06.2025 недолік у вигляді протікання масла відповідачем не зафіксувало, що підтверджує його відсутність на момент доставки товару.

18.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові письмові пояснення щодо необхідності призначення судово-технічної експертизи.

Представник позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом у підготовчому засідання 20.10.2025 підтримав клопотання про призначення у справі судово - технічної експертизи.

Представник відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом у підготовчому засідання 20.10.2025 заперечив проти задоволення клопотання представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом про призначення у справі судово - технічної експертизи.

Судом у підготовчому засіданні 20.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 17.11.2025.

22.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій відповідач за первісним позовом заперечив проти доводів позивача, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

26.10.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

12.11.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких відповідач звернув увагу на те, що факт протікання масла не був встановлений у Акті від 25.06.2025, оскільки вказаний вище недолік було виявлено пізніше у зв'язку з тим, що лише з плином часу, протягом якого трансформаторне масло накопичилось у достатній кількості, аби просочитись назовні через дефекти зварних швів баків Трансформаторів, можливо було візуально виявити даний недолік. Останній міг бути посилений у зв'язку з нагріванням Трансформаторів внаслідок температурного впливу навколишнього середовища (температура повітря у червні 2025 сягала позначки ~ 30 градусів за Цельсієм), що могло призвести до зменшення густини трансформаторного масла та підвищення тиску в баках трансформаторів.

14.11.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про виключення даних представника з матеріалів справи.

14.11.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" штраф у розмірі 3 400 182,00 грн пеню у розмірі 793 375,80 грн, 6 800 364,00 грн суму попередньої оплати, 599 603,82 грн суму інфляційних втрат, 83 840,10 грн суму 3% річних; 1 020 054,60 грн штрафу та 462 052,13 грн пені за прострочення строків неповернення попередньої оплати за непоставлений товар.

14.11.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 17.11.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про залишення без розгляду заяви представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог, оскільки до заяви про збільшення позовних вимог не було долучено доказів сплати судового збору.

Крім того, судом у підготовчому засіданні 17.11.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по справі № 910/11207/25 на 15.12.2025.

24.11.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн":

- штраф у розмірі 3 400 182,00 грн;

- пеню у розмірі 793 375,80 грн;

- 6 800 364,00 грн суму попередньої оплати;

- 599 603,82 грн суму інфляційних втрат;

- 83 840,10 грн суму 3% річних;

- 1 020 054,60 грн штрафу;

- 462 052,13 грн пені.

12.12.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/ відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові письмові пояснення.

Судом у підготовчому засіданні 15.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом, задоволено заяву представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про збільшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її урахуванням.

Крім того, судом у підготовчому засіданні 15.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про призначення експертизи, оскільки суд не вбачає доцільності призначення експертизи у даній справі.

Судом у підготовчому засіданні 15.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 14.01.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/11207/25 по суті на 09.02.2026.

08.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом надійшла заява про долучення доказів та розподіл судових витрат у справі.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 09.02.2026 підтримав заявлені первісні позовні вимоги.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 09.02.2026 заперечив проти задоволення заявлених первісних позовних вимог.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 09.02.2026 підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 09.02.2026 заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.

Судом у судовому засіданні 09.02.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 02.03.2026.

02.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Представник позивача за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом у судовому засіданні 02.03.2026 підтримав заявлені первісні позовні вимоги, заперечив проти заявлених зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 02.03.2026 заперечив проти задоволення заявлених первісних позовних вимог, підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 02.03.2026.

У судовому засіданні 02.03.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.11.2024 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» (далі - постачальник) укладено Договір поставки № ЦЗВ - 07- 05524 - 01 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару: трансформатори (трансформатори силові).

Згідно з п. 1.4 Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені, зокрема враховуючи фактичний обсяг видатків покупця. В цьому випадку сторони вносять відповідні зміни до цього Договору шляхом укладення додаткової угоди.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

Постачальник гарантує, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару не раніше 01.01.2024 (п.п. 1.5.-1.6 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього Договору.

Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є документи визначені у Специфікації до цього Договору, та які надаються покупцю разом з товаром (п. 2.2 Договору).

Постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом гарантійного строку експлуатації та гарантійного строку зберігання, визначених у Специфікації до цього Договору.

Гарантійні строки експлуатації, зберігання на товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання Акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим.

Товар, якість якого не відповідає умовам цього Договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього Договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами.

Згідно з п. 2.5 Договору при виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації, зберігання, виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковим.

Повідомлення про виклик представника постачальника направляється в один із способів передбачених п. 4.5 цього Договору (п. 2.6 Договору).

Постачальник зобов'язується за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар (п. 2.7 Договору).

Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації, зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта.

Після усунення недоліків товару гарантійний строк продовжується на період, протягом якого товар не використовувався. Зазначений період обчислюється з дня звернення покупця з вимогою про усунення недоліків товару до дня усунення недоліків або заміни товару постачальником.

В разі заміни ТОВАРУ на новий, гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (відповідно до частини шостої статті 269 Господарського кодексу України) (п.п.2.8, 2.9 Договору).

Пунктом 2.10 Договору передбачено, що вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п. 5.1, п. 5.2 та іншими умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.11 Договору приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання.

Відповідно до п. 2.12 Договору в межах гарантійного строку зберігання товару, покупець може самостійно відбирати проби (зразки) товару, для проведення в акредитованих лабораторіях дослідження (експертизи) на відповідність якісним характеристикам визначеним нормативно-технічною документацією на товар.

Як встановлено п. 2.13 Договору організація експертизи товару за якістю здійснюється за рахунок покупця. У разі виявлення товару неналежної якості постачальник відшкодовує покупцю вартість експертизи.

Поставка товару здійснюється в упаковці (тарі), що відповідає його властивостям. Упаковка (тара) повинна відповідати встановленим у країні виробника нормам і стандартам та/або технічним умовам та забезпечувати збереження товару під час транспортування, розвантаження та зберігання.

Обов'язок постачальника здійснити поставку товару в упаковці (тарі) не поширюється на ТОВАРИ, які за своїм характером не потребують застосування упаковки (тари) (п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до,..) пункт призначення - Київська обл. м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у ред. 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.

Згідно з п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією

товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 210 (двохсот десяти) календарних днів з

моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Місце поставки - Київська обл.., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця).

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами з числа таких: керівник (особа, що виконує його обов'язки) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»;

заступники керівника (особи, що виконують їх обов'язки) філії «ЦЗВ»

АТ «Укрзалізниця»; керівник проекту та/або керівник відповідного структурного підрозділу філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за

рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому

пункті Договору.

Покупець не несе відповідальності за ненадання (надання не в повному

обсязі) рознарядок, якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування

видатків покупця (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом

оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розписку;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому

Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь - якому іншому

форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу.

Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.7 Договору Акт прийому - передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього Договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору підписуються особами, відповідальними за приймання товару.

Згідно з п. 5.1 Договору приймання товару за кількістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04,1966 № П-7,

Постачальник зобов'язаний письмово повідомити покупця про наявність особливих умов приймання товару не пізніше ніж за 10 ( десять) календарних днів до дати поставки товару (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість товару згідно з п. 2.2 цього Договору, та таких товаросупровідних документів:

- підписаний постачальником рахунок-фактура;

- підписаний постачальником акт прийому-передачі товару або підписана постачальником видаткова накладна (видаткова накладна складається Сторонами у випадку поставки товару до відділу складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»);

- підписана постачальником товарно-транспортна накладна (у разі поставки товару автомобільним транспортом) або електронна залізнична накладна (у разі поставки товару залізничним транспортом), або відповідний документ, виданий оператором поштового зв'язку;

- підписані постачальником пакувальні аркуші (при наявності).

- копія Технічних умов виробника та змін до них (якщо такий товар виготовляється відповідно до Технічних умов) або належним чином оформлений витяг з Технічних умов, з обов'язковими даними про товар, а саме:

1) норми показників;

2) правила приймання;

3) методи контролю;

4) умови зберігання;

5) вказівки щодо експлуатації, тощо;

6) інформаційну довідку або інший документ, в якому визначено норми показників, правила відбору зразків (проб) та методи випробування товару для проведення лабораторного дослідження (випробування) на відповідність ТУ та/або ДСТУ.

Згідно з п. 5.5 Договору товаросупровідні документи повинні надаватися покупцю в оригіналі одночасно з прийманням-передачею товару. Технічні умови виробника та зміни до них (якщо такий товар виготовляється відповідно до Технічних умов) надаються в належно завірених копіях.

Як встановлено п. 5.6 Договору постачальник відшкодовує покупцю всі витрати, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним наданням документів згідно з п. 5.4 цього Договору або внаслідок їх неналежного оформлення.

Пунктом 5.7 Договору при поставці товару іноземного походження, на виконання п.п. 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, постачальник, разом з товаросупровідними документами надає довідку, складену в довільній формі за підписом постачальника та з печаткою (у разі наявності) Постачальника, яка обов'язково повинна містити таку інформацію:

- повна назва товару;

- повне найменування виробника товару;

- торгівельна марка виробника товару ;

- адреса виробника товару;

- країна де зареєстрований виробник товару, як платник податків;

- країна походження товару;

- реєстраційний чи податковий номер виробника товару;

- організаційно-правова форма виробника товару.

Крім того, у довідці зазначається інформація про контрагента у якого постачальник придбав товар, що поставлений в рамках цього Договору, а саме:

- повне найменування контрагента;

- адреса контрагента;

- країна де зареєстрований контрагент, як платник податків;

- реєстраційний чи податковий номер контрагента.

У разі наявності в розпорядженні постачальника інформації, щодо переліку контрагентів до яких переходило право власності на товар, перш ніж перейти до постачальника, в довідці зазначити наступну інформацію про кожного такого контрагента:

- повне найменування контрагента;

- адреса контрагента;

- країна де зареєстрований контрагент, як платник податків;

- реєстраційний чи податковий номер контрагента.

У випадку відсутності у розпорядженні постачальника інформації, щодо переліку контрагентів до яких переходило право власності на товар перш ніж перейти до постачальника, постачальник зобов'язаний зазначити про це у довідці.

У разі щоденної поставки товару іноземного походження довідка передбачена цим пунктом надається не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до п. 5.8 Договору особи, уповноважені на приймання товару, під час його приймання зобов'язані звірити відповідність фактичної кількості товару кількості, вказаній у акті прийому-передачі товару або видатковій накладній; рахунку-фактурі; товарно- транспортній накладній або залізничній накладній, або відповідному документі, виданому оператором поштового зв'язку, перевірити наявність і відповідність документів, що підтверджують якість товару згідно з умовами Договору, розписатися за отримання товару.

Згідно з п. 5.9 Договору у разі закупівлі товару, що внесений до переліку товарів, що є предметом закупівлі, з підтвердженим ступенем локалізації виробництва, пастачальник одночасно з поставкою товару надає покупцю підготовлену виробником товару фактичну калькуляцію собівартості такого товару, для оприлюднення покупцем в електронній системі закупівель разом із звітом про виконання договору про закупівлю.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації до цього Договору. Ціна товару включає вартість товару тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього Договору.

Як встановлено п. 6.3 Договору сума Договору становить 18 889 900,00 грн (вісімнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3 777 980,00 грн (три мільйони сімсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 00 копійок), усього з ПДВ - 22 667 880,00 грн (двадцять два мільйони шістсот шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Сума Договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього Договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього Договору.

Згідно з п. 6.4 Договору ціна товару може бути змінена за взаємною згодою Сторін відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України. Для Договору, укладеного за результатом закупівлі, проведеної відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 зі змінами (далі - Особливості), ціна товару може бути змінена за взаємною згодою Сторін лише у випадках, передбачених законом з урахуванням Особливостей.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 7.2 Договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 30% (тридцяти) вартості партії товару протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати отримання рахунку- фактури від постачальника. Постачальник повинен надати рахунок-фактуру покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів з дня направлення останнім відповідної письмової рознарядки згідно з п. 4.5. цього Договору.

Остаточна оплата 70% (сімдесят) вартості партії товару за фактично поставлений товар за цим Договором проводиться покупцем на 15 (п'ятнадцятий) календарний день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену п.4.2., при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору з урахуванням попередньої оплати у відповідності до абзацу першого цього пункту.

Податкові накладні реєструються у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням наступного:

- при отримані попередньої оплати в розмірі, обумовленому пунктом 7.2. Договору, Постачальник реєструє податкову накладну на відповідний відсоток кожної одиниці Товару в партії, обумовленої рознарядкою та рахунком-фактурою, що надається постачальником.

- після здійснення поставки Товару Постачальник реєструє податкову накладну на залишкову вартість кожної одиниці поставленого Товару.

Попередня оплата, здійснена покупцем на непоставлену частину партії товару залишається в статусі попередньої оплати без зарахування в погашення зобов'язань, що виникли після поставки.

Як встановлено п. 7.3 Договору покупець здійснює остаточну оплату за кожну партію поставленого товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію товару, а саме:

- підписаного постачальником рахунку-фактури;

- підписаного сторонами акта прийому-передачі товару або підписаної сторонами видаткової накладної (видаткова накладна складається сторонами у випадку поставки товару до відділу складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»);

- документів, які підтверджують якість товару, зазначених у п. 2.2 цього Договору;

- документів про проведення вхідного контролю поставленого товару (акти про фактичну якість і комплектність продукції з підтвердженням відсутності недоліків поставленого товару),

- зареєстрованої податкової накладної у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідно до п. 7.4 Договору датою здійснення оплати за цим Договором вважається дата виконання обслуговуючим банком покупця його платіжної інструкції щодо перерахування відповідної суми на користь постачальника, що підтверджується відповідною

позначкою банку, зазначеною у розрахунковому документі в реквізиті «Дата виконання».

Згідно з п. 7.5 Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання Акта звірки взаєморозрахунків, який складається і підписується уповноваженими представниками сторін, за умови наявності документів визначених п.7.3. цього Договору.

Як встановлено п. 7.6 Договору у разі поставки товару, що не відповідає кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту, покупець має право відстрочити остаточну оплату (або відмовитись від оплати) за поставлений не в повному обсязі товар та/або неякісний товар, та/або некомплектний товар, та/або товар неналежного асортименту на строк відповідний строку здійснення постачальником заміни вказаного товару. В такому разі покупцю не нараховуються штрафні санкції та не можуть бути пред'явлені до відшкодування збитки (упущена вигода).

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк остаточної оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 (один) робочий день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього Договору та датою фактичної поставки товару.

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність згідно з цим Договором і законодавством України.

Сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 (нуль цілих одна десята) % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором (п. 9.2 Договору).

Постачальник за цим Договором несе таку відповідальність:

При порушенні строків поставки Постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах; передбачених п. 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.1 Договору).

Як встановлено п. 9.3.2. Договору за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту.

При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.8 цього Договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання, визначене п. 2.8 цього Договору, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Пунктом 9.3.3. Договору передбачено, що за порушення строків повернення попередньої оплати, визначених пп.8.3.5 цього Договору, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості неповернутої попередньої оплати, а за прострочення понад 10 (десять) робочих днів додатково сплачує пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день неповернення попередньої оплати.

У разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжностей між ними та умовами цього договору, що призвело до нарахування штрафів та/або пені (штрафних санкцій), та/або непередбачуваних витрат при митному оформленні товару, постачальник відшкодовує такі штрафні санкції та/або витрати покупцю у повному обсязі (п. 9.5 Договору).

Строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання Сторонами до 31.03.2025.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах визначених цим Договором (п.п.16.1.,16.2 Договору).

До Договору поставки № ЦЗВ -07-05524-01 від 14.11.2024 сторони підписали Специфікацію № 1, з якої вбачається:

Найменування (асортимент) запропоновано постачальником: - силовий трансформатор ТРД12500/10/1,305-У1 11/1,305 кВ /Д-0-11 ЕКО2 (трансформатор силовий напругою до 35кВ включно ТРД-12500 кВА/10 КВ/1,305 кВ);

Рік виготовлення, виробник, країна виробництва: не раніше 01.01.2024 ТОВ «Олімп - Енерго», м. Івано - Франківськ, Україна;

Технічні характеристики: ДСТУ 2105-92;

Гарантійний строк експлуатації - 36 місяців від дня введення в експлуатацію;

Гарантійний строк зберігання - 12 місяців з дня отримання кінцевим споживачем до моменту введення в експлуатацію;

Документи, що підтверджують якість та відповідність Товару:

1) Декларація постачальника про відповідність;

2) Декларація про відповідність продукції вимогам технічного регламенту;

3) Паспорт;

Кількість - 2 шт;

Ціна за одиницю без ПДВ - 9 444 950, 00 грн;

Ціна за одиницю з ПДВ - 11 333 940, 00 грн;

Сума Договору становить 18 889 900,00 грн (вісімнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3 777 980,00 грн (три мільйони сімсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 00 копійок), усього з ПДВ - 22 667 880,00 грн (двадцять два мільйони шістсот шістдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

25.11.2024 Акціонерним товариством «Українська залізниця» надано Рознарядку, відповідно до якої Філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» згідно пункту 4.2. Договору поставки №ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, надає дозвіл на постачання трансформаторів силових на загальну суму 22 667 880,00 грн. з урахуванням ПДВ, а саме:

Код МТР УЗ: 1001208;

Найменування продукції: Силовий трансформатор ТРД12500/10/1,305-У1 11/1,305 кВ /Д-0-11 ЕКО2 (Трансформатор силовий напругою до 35кВ включно ТРД-12500 кВА/10 КВ/1,305 кВ):

Кількість: 2 шт ;

Ціна грн. з ПДВ : 11 333 940,00;

Сума грн. з ПДВ: 22 667 880, 00.

Кінцевий вантажоодержувач відповідно вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2020 р. буде повідомлено додатково.

Як зазначає позивач у первісній позовній заяві, оскільки від відповідача 25.11.2024 отримано рознарядку на поставку товару від 19.11.2024 № ЦЗВ-20/5832, то останнім днем, коли товар мав бути переданий покупцю, є 17.06.2025.

Так, 16.06.2025 позивач за первісним позовом здійснив поставку товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 16.06.2025 №17 і №18, а також складеним і затвердженим уповноваженими представниками відповідача Актом по фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 № 48, у п. 9.3 якого вказано реквізити відповідних товарно-транспортних накладних.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, уповноважені представники відповідача видаткові накладні № 25 від 16.06.2025 і № 26 від 16.06.2026 та Акти приймання - передачі товару не підписали, печатки на товаросупровідних документах не поставили

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що в Акті вхідного контролю № 47 ВК1/ВК-2*ПН у висновку зазначено, що приймання продукції призупинено через невідповідність вимогам технічного завдання, технічного опису та інструкції з експлуатації трансформатора.

В свою чергу, позивач звертає увагу, що пунктом 2.4 Договору передбачено, якщо при виявленні невідповідності якості товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання Акту та є обов'язковим.

Також, позивач вказує, що п. 18 Інструкції П-7, передбачає, що повідомлення про виклик має бути направлене не пізніше 24 годин після виявлення невідповідності, однак в порушення цієї норми таке повідомлення було направлене позивачу тільки 24.06.2025 о 10:02 - на п'ятий день після виявлення недоліків і зупинення приймання товару, а абзац 3 п. 19 Інструкції П-7 передбачає, що представник іногороднього відправника має з'явитися не пізніше триденного строку після одержання виклику, не враховуючи часу для проїзду, проте в порушення цієї норми відповідач повідомив позивача про необхідність з'явитися з Києва до Харкова 25.06.2025 на 10:00, тобто надав менше 24 годин.

У позовній заяві позивач звертає увагу на те, що 25.06.2025 за відсутності представника останнього, але із залученням представника виробника товару, який не є стороною Договору, відповідачем складено Акт про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 № 48 щодо обох одиниць товару (заводські серійні №240901701 та №240901702).

Також, позивач звертає увагу на те, що 25.06.2025 фізичних дефектів або пошкоджень жодної з одиниць товару, в тому числі будь-якого порушення технології виконання зварних швів баків трансформаторів, що призвело до множинних протікань масла, під час складання Акту про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 № 48, не виявлено, а 25.06.2025 на замовлення відповідача були проведені успішні випробування товару на опір ізоляції та обмоток постійному струму кожного силового трансформатора, за результатом проведення якого складені протокол № 331-25 випробування силового трансформатора від 25.06.2025 (щодо трансформатора №24091701) і протокол №332-25 випробування силового трансформатора від 25.06.2025 (щодо трансформатора №24091702).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд зобов'язати відповідача прийняти товар та стягнути суму коштів за такий товар у вказаному вище розмірі.

Разом з цим, 30.09.2025 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» подало до Господарського суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» суму коштів у розмірі 13 159 472, 45 грн, з яких штраф у розмірі 3 400 182,00 грн, пеня у розмірі 793 375,80 грн; 6 800 364,00 грн сума попередньої оплати; 599 603,82 грн сума інфляційних втрат; 83 840,10 грн сума 3% річних; 1 020 054,60 грн штраф та 462 052,13 грн пеня (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги позивач за зустрічним позов зазначає, що кінцевою датою поставки товару за рознарядкою є 17.06.2025 включно, однак постачальник товар за рознарядкою на суму 22 667 880,00 грн. не поставив, таким чином порушивши зобов'язання, передбачені п.п. 1.1 та 4.2 Договору.

Крім того, Акціонерне товариство «Укрзалізниця» у зустрічній позовній заяві зазначає, що підпунктом 9.3.1. пункту 9.3 Договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення.

У зв'язку з неналежним виконанням постачальником умов Договору, покупцем було нараховано постачальнику неустойку (штраф та пеню станом на 01.08.2025) в сумі 4 034 882,64 грн. за невиконання зобов'язань за Договором та направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом претензію від 01.08.2025 № ЦЗВ-20/3224, яка залишилась без задоволення та оплати.

Крім цього, вказує, що на виконання п. 7.2 Договору за платіжною інструкцією від 26.11.2024 №882417 покупцем сплачено постачальнику попередню оплату за товар в сумі 6 800 364,00 грн., однак відповідач за зустрічним позовом не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару на умовах та в порядку, передбачених Договором.

За доводами позивача за зустрічним позовом, у зв'язку з невиконанням постачальником зобов'язань в частині поставки товару в строки, обумовлені Договором, відповідачу за зустрічним позовом на його електронну адресу (E-mail) 12.08.2025 направлено вимогу позивача за зустрічним позовом від 11.08.2025 № ЦЗВ-20/3359 щодо повернення АТ «Укрзалізниця» попередньої оплати за Договором (з врахуванням індексу інфляції та 3% річних) в сумі 7 357 420,81 грн., яка залишилась без задоволення та оплати.

Внаслідок чого, листом від 07.08.2025 №ЦЗВ-20/3286 (на підставі положень ст. ст. 612, 615, 622 ЦК України) покупець повідомив постачальника про відмову від приймання непоставленого у строк, обумовленого Договором, Товару.

Виходячи з наведеного, Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить суд стягнути вищевказані суми з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» за невиконання зобов'язань за Договором поставки № ЦЗВ -07-05524-01 від 14.11.2024 в частині поставки Товару, обумовленого рознарядкою, а також просить повернути попередню оплату за Договором.

Відповідач за зустрічним позовом/позивач за первісним позовом заперечив проти задоволення заявлених зустрічних позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правовою природою укладений 14.11.2024 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тамерлайн» Договір № ЦЗВ-07-05524-01 є договором поставки.

Судом враховано, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини між сторонами стосуються періоду, який передує даті - 28.08.2025, можна дійти висновку про можливість застосування до спірних правовідносин приписів Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (стаття 181 ГК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (частини перша та четверта статті 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.

У постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 міститься правовий висновок, згідно з яким визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам при розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

З огляду на фактичні обставини справи, предмет спору, а також зазначені сторонами підстави первісного та зустрічного позовів, суд вважає, що для правильного вирішення спору по суті першочергово належить встановити чи мав місце факт поставки товару, чи був дотриманий встановлений п. 4.2 Договору строк поставки, а також чи був дотриманий порядок приймання товару, в частині, що стосується виявлення, фіксації та повідомлення про недоліки товару. Лише після надання відповіді на поставлені запитання, вбачається за можливе стверджувати про наявність або відсутність правових підстав для відмови від приймання товару/підписання товаросупровідних та/або видаткових документів, а також щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення виконання зобов'язань (штрафних санкцій).

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним зазначає, що на виконання умов Договору поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024 поставив силовий трансформатор ТРД-12500/10/1,305-У1 11/1,305 кВ Y/YД-0-11 ЕКО2 у кількості 2 одиниць.

Так, з матеріалів справи вбачається, що по факту поставки трансформаторів постачальником складені та підписані з його боку видаткова накладна від 16.06.2025 № 25, акт приймання-передачі товару від 16.06.2025 № 25, товарно-транспортна накладна від 16.06.2025 № 17, видаткова накладна від 16.06.2025 № 26, акт приймання-передачі товару від 16.06.2025 № 26, товарно-транспортна накладна від 16.06.2025 № 18.

Однак, вищевказані документи не підписані зі сторони покупця.

Заперечуючи проти заявлених первісних позовних вимог, відповідач за первісним позовом зазначав, що постачальник не виконав взятий на себе обов'язок щодо поставки товару на умовах та в порядку, передбачених Договором.

Крім того, у відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначило, що потреба у товарі у останнього відпала, покупець втратив до нього інтерес, в зв'язку з чим відмовився від приймання непоставленого позивачем товару, про що повідомив останнього листом від 07.08.2025 № ЦЗВ-20/3286.

Суд приходить до висновку, що заперечення відповідача за первісним позовом фактично зводяться не щодо поставки товару в цілому, а на те, що датою поставки товару в силу приписів пункту 4.6 Договору вважається дата підписання сторонами Акта прийому - передачі товару або видаткової накладною.

Суд вважає, що факт надходження товару 16.06.2025 на адресу виробничого підрозділу «Харківська дистанція електропостачання» не спростовано та підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Так, згідно висновку акту вхідного контролю від 19.06.2025 № 47 ВК1/ВК-2*ПН, затвердженого головою комісії з ВК, головним інженером виробничого підрозділу «Харківська дистанція електропостачання» Шкребелою В.М., приймання продукції ТРД-12500/10/1,305 кВ Y/YД-0-11 ЕКО2 заводський №24091701 призупинено так як вона не відповідає вимогам: технічного завдання, технічного опису та інструкції з експлуатації трансформатора силові масляні потужністю від 10 до 25000 кВА класу напруги до 35 кВ включно, ТУ У 27.1-45566102-002:2024 та не може бути прийнята до експлуатації у регіональній філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Листом від 24.06.2025 № ЦЗВ-20/2705 відповідач повідомив позивача про необхідність направлення уповноваженого представника для врегулювання питань, які виникли під час приймання товару.

В подальшому, за актом про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 № 48, затвердженого начальником виробничого підрозділу «Харківська дистанція електропостачання» Семерульником Сергієм, складеного за участі представника виробника продукції ТОВ «ОЛІМП ЕНЕРГО» Степаном Кірою, комісія дійшла висновку про те, що приймання продукції ТРД-12500/10/1,305-У1 11/1,305 кВ yУ/УД-0-11 ЕКО-2 №240901701, ТРД-12500/10/1,305-У1 11/1,305 кВ yУ/УД-0-11 ЕКО-2 №240901702 призупинено так як вона не відповідає вимогам: технічного завдання, ДСТУ2105-91 технічного опису та інструкція з експлуатації трансформатора силові масляні потужністю від 10 до 25000 кВА класу напруги до 35 кВ включно, ТУ У 27.1-45566102-002:2024 та не може бути прийнята до експлуатації у регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що факт поставки товару за Договором поставки від 14.11.2024 № ЦЗВ-07-05524-01 мав місце 16.06.2025 та підтверджується оформленням постачальником видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, а також подальшими діями та документами самого покупця.

Отже, факт надходження трансформаторів на адресу виробничого підрозділу «Харківська дистанція електропостачання» підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом вхідного контролю від 19.06.2025 № 47 ВК1/ВК-2*ПН та актом про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 №48, у якому зазначені товарно-транспортні накладні від 16.06.2025 №17 та №18 (п. 9.3 акту).

На думку суду, наведені обставини свідчать про те, що покупець визнав факт надходження товару, здійснив його огляд та вхідний контроль, а відтак фактично вступив у володіння поставленим товаром, однак не підтвердив його отримання документально у відповідності до п. 4.6 Договору.

Виходячи зі змісту та системного тлумачення умов Договору, порядок приймання Товару покупцем передбачає чітко визначений алгоритм дій, який не ототожнює оформлення товаросупровідних документів із встановленням фактичної якості Товару.

Так, пунктом 5.8 Договору прямо встановлено, що під час приймання товару уповноважені особи покупця зобов'язані: 1) перевірити відповідність фактичної кількості товару кількості, зазначеній у первинних товаросупровідних документах; 2) перевірити наявність та відповідність документів, які підтверджують якість товару відповідно до умов Договору; засвідчити отримання товару шляхом підписання відповідних документів.

Таким чином, суд приходить висновку, що Договором чітко визначено, що підписання акта приймання-передачі або видаткової накладної є наслідком встановлення відповідності поставки за кількістю та наявності передбаченого Договором пакета підтверджуючих документів, а не результатом перевірки фактичних якісних характеристик товару.

Водночас, положення пп. 2.1 та 2.2 Договору свідчать, що на етапі поставки якість товару підтверджується саме документально - шляхом надання документів, визначених Специфікацією №1. Лише у разі відсутності таких документів абзацом другим п. 2.4 Договору передбачено можливість неприйняття товару покупцем до врегулювання питання між Сторонами.

Отже, за доводами суду, Договір не пов'язує оформлення первинних документів із необхідністю проведення фактичного дослідження властивостей товару під час його надходження.

Разом з тим, у акті вхідного контролю від 19.06.2025 № 47 ВК1/ВК-2*ПН, серед виявлених недоліків зазначено, що відсутня декларація постачальника про відповідність (п. 1) та декларація про відповідність продукції вимогам технічного регламенту (п. 2), тобто два з трьох документів, передбачених Специфікацією №1, наявність яких є обов'язковою при прийманні Товару відповідно до п.п. 2.2, 2.4 Договору.

Однак, суд критично оцінює акт вхідного контролю від 19.06.2025 №47 ВК1/ВК-2*ПН та зазначає, що такий акт не може розглядатися як належний доказ відсутності обов'язкових документів, передбачених Специфікацією №1 до Договору, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 5.2 Договору сторони узгодили, що приймання товару за якістю та комплектністю здійснюється з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7, а отже положення Договору в цій частині мають відсилочний характер.

Як визначено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (далі - Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Загальними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.

Згідно п. 14 вказаної Інструкції № П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

З наведеного слід дійти висновку, що відповідно до п. 14 Інструкції №П-7, відсутність обов'язкових документів, що підтверджують якість і комплектність товару, має фіксуватися актом про фактичну якість і комплектність продукції.

Однак, у акті про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 №48, зауваження щодо відсутності документів відсутні, тобто документ, що за своєю функцією має фіксувати відсутність документів, таких зауважень не містить.

При цьому, матеріали справи № 910/11207/25 не містять доказів того, що відповідні документи не були передані після 16.06.2025 до дня складання акту ВК-2 від 25.06.2025, а отже відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували ненадання позивачем за первісним позовом декларації постачальника про відповідність та декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту разом з Товаром в день його поставки.

По-друге, згідно з п. 16 цієї Інструкції №П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі у прийманні продукції за якістю та комплектністю та складання акта є обов'язковою.

Відповідно до п. 20 Інструкції П-7, при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику покупця в установлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

При відсутності інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження покупця, при відмові їх виділити представника або неявці його по виклику перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником або заступником керівника із числа осіб, затверджених рішенням комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Отже, положеннями Інструкції П-7 за відсутності згоди виготовлювача (відправника) взагалі не передбачено можливості складення акта про недоліки продукції щодо якості в односторонньому порядку та його підписання виключно представниками покупця.

Як встановлено з матеріалів справи, ні вантажоотримувачем, ні безпосередньо самим відповідачем, інспекцію по якості або бюро товарних експертиз для приймання товару по якості залучено не було, а відповідної згоди на прийняття товару без виклику представника постачальника позивач не надавав, що вбачається з його додаткових пояснень.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів ненадання постачальником разом з товаром декларації постачальника про відповідність та декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту.

Враховуючи встановлені обставини, акт вхідного контролю від 19.06.2025 №47 ВК1/ВК-2*ПН фіксує проведення первинної перевірки товару, а акт про фактичну якість і комплектність продукції ВК-2 від 25.06.2025 №48 не містить зауважень щодо відсутності підтверджуючих документів, що свідчать про виконання постачальником обов'язку щодо надання документів, передбачених Договором, що, в свою чергу, є наслідком для відповідача з підписання товаросупровідних документів.

Відповідно до п.п. 4.7, 5.8 Договору, за таких умов у уповноважених осіб, відповідальних за приймання товару, тобто у представників вантажоодержувача, виник обов'язок підписати видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, підтвердивши отримання товару у визначеній кількості та з належним документальним підтвердженням якості, проте, такі документи з боку покупця підписані не були.

Згодом, 11.07.2025 (через 22 дні після поставки) у акті вхідного контролю №48 ВК1/ВК-2*ПН відповідачем було зафіксовані зауваження щодо протікання трансформаторного масла по зварювальному шву в нижній частині бака трансформатора (зав. №24091702).

Проте, станом на дату виникнення обов'язку у відповідача підписати документи, об'єктивних підстав для відмови від підписання видаткових накладних та актів приймання-передачі судом за матеріалами справи не встановлено.

Отже, за висновком суду, відмова покупця від підписання товаросупровідних документів з посиланням на подальше виявлення дефекту товару є зволіканням з прийняття товару та протиправною поведінкою відповідача, оскільки Договір чітко встановлює обов'язок підписання документів у разі поставки товару та підтверджуючих документів. Виявлення дефекту після виникнення цього обов'язку не може слугувати підставою для уникнення зобов'язань з підписання документів, а може слугувати для усунення постачальником недоліків або заміни товару в межах гарантійного строку експлуатації.

Крім цього, суд приходить до висновку, що внутрішні процедури покупця з вхідного контролю та перевірки якості товару, які проводяться після його фактичного надходження, не можуть змінювати момент виконання зобов'язання з поставки або впливати на дотримання строків поставки, узгоджених сторонами у Договорі.

З урахуванням викладеного вище, доводи відповідача за первісним позовом про порушення постачальником строків поставки товару суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

Також суд вважає за необхідне підкреслити, що фактичне прийняття товару відповідачем підтверджується здійсненням останнім дій, які за своєю правовою природою можливі виключно щодо товару, що перебуває у володінні та розпорядженні покупця.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.06.2025 у спеціалізованих лабораторіях були проведені випробування поставлених трансформаторів, про що складено протоколи випробувань від 25.06.2025 №331-25 та від 25.06.2025 №332-25.

У зазначених протоколах у графі «призначення вимірювань» зазначено «перед монтажем», що свідчить про прийняття відповідачем товару як такого, що перебуває у стадії підготовки до експлуатації, а не як неприйнятого або спірного.

Також суд враховує, що відповідно до пунктів 2.12 - 2.13 Договору проведення випробувань, відбір проб (зразків) товару та організація його експертизи віднесені до заходів, що здійснюються покупцем у межах гарантійного строку зберігання товару.

Згідно з частиною першою статті 676 Цивільного кодексу України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором.

Отже, на думку суду, факт проведення відповідачем випробувань трансформаторів, відбору проб трансформаторного масла та направлення їх до акредитованих лабораторій свідчить про те, що на момент вчинення таких дій гарантійний строк уже розпочався, а товар був переданий покупцеві та перебував у його фактичному володінні. За таких обставин зазначені дії відповідача підтверджують фактичне прийняття товару без належного документального оформлення, а також виникнення та реалізацію гарантійних зобов'язань постачальника.

Відтак, з урахуванням встановлених вище обставин, суд критично оцінює доводи позивача за зустрічним позовом щодо не поставки товару у строк, визначений пунктом 4.2 Договору.

Як вже було встановлено судом, факт поставки товару за Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024 відбувся 16.06.2025, тобто у межах граничного строку поставки - до 17.06.2025 включно, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами вхідного контролю, актом про фактичну якість і комплектність продукції, а також подальшими діями самого покупця щодо огляду, випробування та відбору проб товару.

Отже, доводи Акціонерного товариства «Укрзалізниця» у зустрічній позовній заяві про не поставку товару постачальником у строк, вказаний у Договорі спростовуються матеріалами справи та фактичними діями самого покупця, а тому не приймаються судом, визнаються необґрунтованими та такими, що не відповідають наявним у справі доказам.

Суд звертає увагу, що всі зауваження щодо якості товару, на які посилається позивач за зустрічним позовом, були виявлені після фактичного надходження товару та у межах гарантійного строку, що підтверджується як умовами Договору (пп. 2.12 - 2.13), так і положеннями статті 676 Цивільного кодексу України.

Зокрема, акт вхідного контролю від 11.07.2025 №48 ВК1/ВК-2*ПН, яким зафіксовано протікання трансформаторного масла в одному із трансфоматорів по зварювальному шву, був складений через значний проміжок часу після поставки Товару, а саме після того, як у Покупця вже виник обов'язок підписати первинні товаросупровідні документи відповідно до пункту 5.8 Договору.

Таким чином, суд виходить з того, що обставини, які виникли 11.07.2025, не можуть використовуватися покупцем як підстава для неприйняття товару та не підписання видаткових накладних, оскільки такі обставини об'єктивно не існували на момент виникнення відповідного обов'язку під час поставки товару 16.06.2025.

З огляду на принцип дії цивільних прав та обов'язків у часі, сторона не вправі обґрунтовувати свою відмову від виконання зобов'язання подіями, які настали після моменту, коли це зобов'язання мало бути виконане, наведене порушує принцип правової визначеності. Не підписання покупцем товаросупровідних документів у визначений Договором момент за відсутності встановлених у цей час підстав суд оцінює критично.

За таких обставин усі недоліки, виявлені покупцем, зокрема за актом вхідного контролю від 11.07.2025 № 48 ВК1/ВК-2*ПН та наступними актами, підлягають оцінці виключно в межах гарантійних зобов'язань постачальника, а не як підстава для констатації порушення строків поставки. Такий висновок узгоджується зі змістом Договору, який передбачає для покупця механізм захисту його прав у разі виявлення недоліків товару, як на стадії приймання, так і в межах гарантійного строку експлуатації та зберігання.

Зокрема, пунктами 2.4 - 2.10 Договору врегульовано порядок дій сторін у разі виявлення невідповідностей кількості, якості, комплектності чи асортименту товару, включно з обов'язковим викликом представника постачальника, складанням відповідного акта, а також покладенням на постачальника обов'язку усунути виявлені недоліки або замінити товар у встановлений строк.

При цьому, пункти 2.7 - 2.9 Договору прямо передбачають право покупця вимагати заміни товару або усунення недоліків, що не залежить від факту прийняття товару або відмови від його прийняття.

Такий підхід вбачається, зокрема, зі змісту пункту 2.11 Договору, відповідно до якого приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє його права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії щодо недоліків товару, які будуть виявлені в ході використання.

За висновком суду, підписання товаросупровідних документів та видаткової накладної жодним чином не нівелювало б і не обмежувало права покупця вимагати усунення недоліків або заміни товару належної якості відповідно до пункту 2.7 Договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто, певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Вказана правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 31.10.2019 у справі №904/5340/18.

Крім цього, суд звертає увагу, що Договір поставки № ЦЗВ -07-05524-01 від 14.11.2024 передбачає спеціальний договірний інструмент підтвердження неналежної якості Товару - проведення експертизи.

Так, згідно з пунктами 2.12- 2.13 Договору, у межах гарантійного строку зберігання Покупець має право самостійно відібрати проби товару та організувати проведення дослідження (експертизи) в акредитованих лабораторіях для встановлення його відповідності нормативно-технічній документації, з подальшим відшкодуванням вартості експертизи Постачальником у разі підтвердження неналежної якості.

Однак, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував встановлення неналежної якості товару саме у спосіб, передбачений Договором, зокрема - висновку акредитованої експертизи.

Отже, за висновком суду, подані до матеріалів справи покупцем односторонні акти вхідного контролю та службові документи не можуть підміняти собою результати експертного дослідження, прямо передбаченого пунктами 2.12 - 2.13 Договору, як способу підтвердження якісних характеристик товару.

Таким чином, за наявності у покупця значного переліку договірних інструментів для захисту своїх прав у разі виявлення недоліків товару - від виклику представника постачальника і вимоги про усунення недоліків або заміну товару до ініціювання експертизи та відстрочення оплати відповідно до пункту 7.6 Договору - використання ним дефектів, як аргументу для заперечення факту своєчасної поставки є безпідставним та таким, що не відповідає умовам Договору.

Також, суд звертає увагу, що відповідач за первісним позовом не позбавлений права у встановленому законом та Договором порядку звернутися до постачальника з вимогами та претензіями щодо неналежної якості товару, зокрема на підставі статей 678, 679 Цивільного кодексу України, а також відповідних положень Договору, які прямо регулюють порядок усунення недоліків, заміни товару та проведення експертизи, якщо такі факти мали місце.

Згідно з пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №4619578/15-ц звернула увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як встановлено судом, предметом розгляду у справі є, зокрема, наявність або відсутність порушення строків поставки товару та правомірність застосування до постачальника відповідних штрафних санкцій, тоді як питання якості товару врегульовані окремим блоком договірних умов, що передбачають спеціальний порядок виявлення, фіксації та усунення недоліків у межах гарантійних зобов'язань постачальника.

Отже, оцінка доводів сторін щодо належності або неналежності якості товару, а також з'ясування підстав для усунення недоліків, заміни товару чи відшкодування витрат, можуть бути предметом окремого спору або відповідних договірних процедур, однак не впливають на правову оцінку факту своєчасної поставки товару у межах даної справи, оскільки такі обставини не є предметом доказування, з огляду заявлені позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами.

Щодо відмови відповідача за первісним позовом від приймання непоставленого товару та посилання на лист від 07.08.2025 № ЦЗВ- 20/3286, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20).

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.112021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Із системного аналізу змісту статей 599, 615, 672, 692 ЦК, які регулюють спірні правовідносини, та, з огляду на Постанову КГС ВС від 15 вересня 2020 у справі № 920/618/18 в якій вказано наступне:

«Оскільки чинне законодавство не передбачає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару, норми статей 599, 692 ЦК у подібних правовідносинах в аспекті встановлення наявності/відсутності виникнення у покупця обов'язку з оплати товару в разі здійснення поставки товару, який у подальшому було повернуто постачальнику і прийнято ним, слід застосовувати так: «За умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов'язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця».

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною четвертою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

З наведеною нормою кореспондується положення частини четвертої статті 690 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Водночас, колегія суддів зауважила, що право вимагати прийняття та оплати товару продавець може реалізувати лише у тих випадках, коли покупець відмовляється від прийняття товару без достатніх правових підстав, передбачених статтями 666, 670, 672, 678, 686 ЦК України тощо. При цьому, чинне цивільне законодавство чітко не визначає, в якій формі та якими саме діями має підтверджуватися факт відмови покупця від прийняття та оплати товару. Наведене не виключає наявності підстав вважати, що відповідна відмова може бути виражена і в діях покупця щодо фактичного повернення поставленого товару без попереднього письмового повідомлення продавця про таку відмову».

Як свідчать матеріали справи, поставлений постачальником товар перебував у володінні покупця фактично від дати поставки, яка мала місце 16.06.2025 до 21.07.2025, коли був складений акт приймання передачі товару від 21.07.2025 № ЕЧ-2-25/55, яким товар частково був переданий ТОВ «ОЛІМП ЕНЕРГО».

Однак, як свідчать матеріали справи, покупець в односторонньому порядку відмовився забирати товар, про що представниками виробничого підрозділу «Харківська дистанція електропостачання» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» був складений акт перевірки усунення недоліків від 29.07.2025, в якому вказано про те, що робота по заміні всіх зварних швів виконана не повністю, а також відсутні документи щодо підтвердження якості проведення зварних робіт на баках силових трансформаторів та інші супроводжуючі документи, а в подальшому покупець листом від 07.08.2025 №ЦЗВ-20/3286 повідомив про відмову від приймання непоставленого у строк Товару.

Водночас, як уже встановлено судом, підстави для підписання товаросупровідних документів та приймання товару настали у червні 2025 року, з моменту його фактичної поставки та передачі у володіння покупця, і не ставилися умовами Договору у залежність від подальшого виконання гарантійних зобов'язань постачальника.

Умови Договору чітко розмежовують стадію поставки та приймання Товару і стадію реалізації гарантійних прав Покупця. Виявлення недоліків Товару після його поставки, у тому числі виробничих дефектів, відповідно до пунктів 2.5 - 2.9 Договору, тягне виникнення у постачальника обов'язку з їх усунення або заміни товару, однак не звільняє покупця від обов'язку оформити приймання товару та виконати пов'язані з цим грошові зобов'язання.

За таких обставин, суд зазначає, що правовідносини сторін у частині гарантійного усунення недоліків не можуть бути використані як підстава для заперечення факту поставки Товару та відкладення моменту його прийняття та оплати.

Разом з тим матеріали справи свідчать, що, незважаючи на перебування товару у фактичному володінні покупця з 16.06.2025 по 21.07.2025, а також подальшу передачу товару третій особі - ТОВ «ОЛІМП ЕНЕРГО», покупець утримувався від підписання видаткових та товаросупровідних документів, а згодом, після фактичного вибуття товару з його володіння, заявив про відмову від приймання «непоставленого у строк» Товару.

Суд звертає увагу, що єдиним можливим способом уникнення виникнення у покупця грошових зобов'язань за поставлений товар за умовами Договору було саме непроставлення підписів на первинних документах та забезпечення вибуття товару з його фактичного володіння, що підтверджується послідовністю дій покупця та часовою прив'язкою відповідних актів і листування.

Отже, суд приходить до висновку, що така поведінка покупця не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 13 Цивільного кодексу України, та свідчить про зловживання правом, спрямованим на уникнення виконання грошових зобов'язань за фактично поставлений та переданий у володіння товар.

Також, суд відхиляє посилання покупця на статтю 622 Цивільного кодексу України як на підставу для відмови від прийняття товару, оскільки зазначена норма має загальний характер та застосовується у випадках, коли правовідносини сторін не врегульовані спеціальними умовами договору. Натомість у спірних правовідносинах порядок поставки Товару, його приймання, дії сторін у разі виявлення недоліків, а також правові наслідки порушення зобов'язань детально та вичерпно врегульовані умовами Договору, зокрема пунктами 2.4 - 2.13, 4.2, 5.8 та 7.6.

За змістом статей 6, 627, 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відступ від його умов або одностороння відмова від зобов'язання допускаються виключно у випадках, прямо передбачених законом або договором. Договір між сторонами не передбачає права Покупця на односторонню відмову від прийняття поставленого Товару з мотивів «втрати інтересу» у разі своєчасної поставки, а навпаки - встановлює спеціальний механізм реалізації прав Покупця у межах гарантійних зобов'язань Постачальника.

За таких обставин застосування статті 622 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки призводило б до ігнорування погоджених сторонами договірних умов та фактичної підміни спеціального регулювання загальною нормою цивільного законодавства.

Судом встановлено, що порядок та умови здійснення розрахунків між Сторонами детально врегульовані пунктом 7.2 Договору, яким передбачено двоетапну модель оплати: попередню оплату у розмірі 30 % вартості партії товару та остаточний розрахунок у розмірі 70 % вартості фактично поставленого товару.

Відповідно до пункту 7.2 Договору, обов'язок покупця здійснити остаточний розрахунок виникає на 15-й календарний день з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог законодавства України, за умови наявності документів, визначених пунктом 5.4 Договору, з урахуванням здійсненої попередньої оплати.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання зазначених умов Договору та вимог пункту 201.10 Податкового кодексу України, постачальником було складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 26.11.2024 №164 - на суму попередньої оплати, а також від 16.06.2025 № 21 та № 22 - на залишкову вартість кожної одиниці поставленого товару.

Факт реєстрації податкових накладних підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями та рішеннями податкового органу про реєстрацію податкових накладних, що додатково свідчить про виконання постачальником своїх зобов'язань у цій частині.

Відповідач заперечень щодо отримання частково або повністю документів, передбачених п. 5.4 Договору, під час розгляду справи в суді першої інстанції не висловлював, отже дана обставина належними та допустимими доказами не спростована.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що всі передбачені пунктом 7.2 Договору умови для виникнення у покупця обов'язку здійснити остаточний розрахунок були виконані, а отже відповідний грошовий обов'язок настав.

З урахуванням дати складення та направлення на реєстрацію податкових накладних від 16.06.2025 № 21 та № 22 обов'язок покупця здійснити остаточну оплату за поставлений товар виник на 15-й календарний день після цієї дати, тобто 01.07.2025.

Посилання покупця на те, що Трансформатори ним не прийняті, суд відхиляє як такі, що не відповідають умовам Договору, оскільки з урахуванням пунктів 4.7 та 5.8 Договору видаткова накладна та інші первинні документи, пов'язані з виконанням Договору, підлягали підписанню уповноваженими особами покупця після фактичної поставки товару, а ухилення від їх підписання не може впливати на момент виникнення грошового зобов'язання.

Таким чином, суд констатує, що прострочення виконання покупцем обов'язку з остаточної оплати Товару має місце з 01.07.2025, а відсутність підписаних первинних документів у цьому випадку є наслідком протиправної поведінки покупця, а не відсутності підстав для оплати.

Що стосується зустрічних позовних вимог про стягнення штрафних санкцій та повернення попередньої оплати, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, з огляду на таке.

Підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 Договору передбачено, що штраф у розмірі 15 % підлягає сплаті Постачальником виключно у разі порушення строків постачання товару, визначених пунктом 4.2 Договору, та від вартості непоставленого в строк товару. Разом з тим, як встановлено судом у ході розгляду справи, позивачем за первісним позовом доведено факт поставки товару 16.06.2025, тобто у межах граничного строку, визначеного пунктом 4.2 Договору. Факт доставки підтверджується товарно-транспортними накладними, актами, складеними кінцевим вантажоодержувачем, а також подальшими діями покупця, зокрема проведенням випробувань товару та відбором проб.

За таких обставин відсутній сам факт непоставки або прострочення поставки, який є обов'язковою передумовою для застосування штрафу, передбаченого підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 Договору. Відтак, вимога про стягнення штрафу є безпідставною та необґрунтованою.

Тим самим підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 Договору передбачено, що пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк Товару нараховується за кожен день прострочення, починаючи з 16-го календарного дня прострочення.

Оскільки, судом встановлено відсутність порушення строків поставки як такого, відсутній і сам період прострочення, з яким Договір пов'язує можливість нарахування пені. Таким чином, за відсутності основного порушення зобов'язання - прострочення поставки - нарахування пені є юридично неможливим, а вимога про її стягнення підлягає відхиленню.

Відповідно до підпункту 8.3.5 пункту 8.3 Договору, обов'язок постачальника повернути суму попередньої оплати виникає лише у випадку непоставки товару у строк, визначений пунктом 4.2 Договору. Як уже встановлено судом, факт поставки товару у погоджений сторонами строк підтверджений належними та допустимими доказами, а доводи покупця про «непоставку» ґрунтуються виключно на обставинах, пов'язаних з оцінкою якості товару, що не впливають на сам факт виконання зобов'язання з поставки та відповідно обов'язку прийняти товар.

Отже, передбачена пунктом 8.3.5 Договору умова для повернення попередньої оплати відсутня, у зв'язку з чим вимога Акціонерного товариства «Українська залізниця» про її стягнення є безпідставною.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних заявлені покупцем як похідні від вимоги про повернення попередньої оплати та ґрунтуються на припущенні про прострочення виконання грошового зобов'язання з її повернення. Оскільки судом встановлено відсутність у постачальника обов'язку повертати суму попередньої оплати, відсутнє і саме грошове зобов'язання, прострочення якого могло б бути підставою для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України та п. 8.3.5 Договору в цій частині.

Таким чином, суд зауважує, що усі заявлені у зустрічному позові штрафні та компенсаційні санкції прямо пов'язані з твердженням про непоставку або прострочення поставки товару, яке не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

За висновком суду, виявлені покупцем за результатами вхідного контролю та подальших перевірок недоліки товару, за своїм правовим характером, належать до сфери гарантійних зобов'язань постачальника та можуть бути предметом реалізації покупцем передбачених Договором і законом прав, однак не є підставою для застосування санкцій за порушення строків поставки.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд здійснити розподіл понесених судових витрат та покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 150 000, 00 грн. Щодо покладання на відповідача за первісним позовом витрат на правничу допомогу, суд вказує наступне.

Згідно з частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАМЕРЛАЙН» (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (далі - об'єднання) укладений Договір про надання правової допомоги від 15.12.2022 №15-12/22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу (далі послуги) відповідно до його доручень, а Клієнт зобов'язується такі послуги оплачувати та здійснювати повне сприяння Об'єднанню у виконанні покладених на нього обов'язків.

Сторони домовились, що відносини між ними базуються на основі взаємної довіри, що передбачає собою:

1.2.1. усі офіційні документи та будь-яка інша інформація, отримані від однієї Сторони, друга Сторона вважатиме достовірними та отриманими без порушення законодавства, якщо інше не буде заявлено при їх паданні;

1.2.2. Сторона не зобов'язана перевіряти на достовірність подані іншою Стороною документи та інформацію;

1.2.3. усі подані Клієнтом відомості та інформацію Об'єднання використовує виключно у його інтересах та на виконання його доручень.

Об'єднання не може в одній і тій же справі надавати одночасно послуги Клієнту та іншій особі, якщо їх інтереси е взаємно суперечливими. У даній ситуації Клієнт має право на першочергове обслуговування, крім випадку, коли доручення на ведення справи від третьої особи прийнято раніше, ніж Клієнт звернувся за правовою допомогою у цій же справі, і третя особа також уклала з Об'єднанням договір про падання правової допомоги на постійній основі (п. 1.2 - 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору перелік та орієнтовна вартість послуг, які можуть надаватися за умовами цього Договору містяться у додатку №1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.

Наведений в Додатку №1 до цього Договору перелік послуг, що становлять предмет Договору не є вичерпним. Клієнт може замовляти інший послуги, не включені до цього переліку.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що за домовленістю між Клієнтом та Об'єднанням може бути встановлена фіксована вартість послуг за виконання окремого доручення, яка не залежить від кількості та обсягу виконаних робіт, наданих послуг та/або витраченого часу, про що укладається відповідна додаткова угода до цього Договору. В такому разі оплата наданих послуг здійснюється Клієнтом відповідно до рахунку, виставленого Об'єднанням.

В подальшому, сторони уклали Додаткову угоду від 20.11.2025 №5 до Договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 № 15-12/22 (далі - Додаткова угода, Додаток 2), в якій визначили, що вартість виконання окремого доручення буде становити 150 000 грн. (п. 3 Додаткової угоди).

Під виконанням окремого доручення розуміється надання Клієнту комплексної правової допомоги з представництва та захисту інтересів Клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/11207/25, в тому числі з підготовки та подання всіх необхідних процесуальних документів та заяв по суті справи, представництва інтересів Клієнта у всіх судових засіданнях по цій справі, а також стягнення понесених у зв'язку з виконанням цього доручення судових витрат (п. 1 Додаткової угоди), а надання послуг обмежено виконанням доручення в господарському суді першої інстанції (п. 2 Додаткової угоди).

Відповідно до пункту 4 Додаткової угоди Оплата вартості послуг Об'єднання за виконання Окремого доручення здійснюється Клієнтом поетапно наступним чином: І етап: попередня оплата (аванс) у розмірі 50 000 грн. - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня підписання вказаної Додаткової угоди. ІІ етап: залишок вартості послуг у розмірі 100 000 грн. - протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання відповідного рахунку на оплату, виставленого після прийняття судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи №910/11207/25 та підписання Сторонами Акту наданих послуг.

Обґрунтовуючи заяву про відшкодування витрат на правову допомогу позивач за первісним позовом зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000 грн. є співмірною зі складністю цієї справи, обсягом фактично виконаної роботи представником, кількістю підготовлених процесуальних документів, участю у судових засіданнях, а також із ціною позовів. Зокрема, зазначена сума становить лише близько 0,95 % від ціни первісного позову (15 867 516,00 грн.) та близько 1, 14 % від ціни зустрічного позову (13 159 472,45 грн.), що свідчить про її розумність та співмірність у розумінні ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а тому просить суд відшкодувати такі витрати з відповідача.

Судом встановлено, що Жбанов К.Р. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №11481/10, посвідченням адвоката № 11481/10 від 25.03.2024 та Ордером про надання правничої допомоги № 2043630 від 20.11.2025.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи заперечення Акціонерного товариства «Українська залізниця» на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає, що заявлений позивачем за первісним позовом до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі, оскільки первісний позов був поданий іншим адвокатом (Терезою Ю.О.), яка готувала позовну заяву та додані до неї документи, викладала позицію у відповіді на відзив, готувала відзив на зустрічну позовну заяву та додаткові пояснення по справі.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем за первісним позовом на професійну правничу допомогу в сумі 75 000, 00 грн.

Суд враховує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1- 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами статей 78-79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, а судові витрати за подання зустрічного позову залишаються за позивачем за зустрічним позовом (у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 15 867 516,00 грн задовольнити.

2. Зобов'язати Акціонерне товариство “Українська залізниця» (адреса: 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075818) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тамерлайн» (адреса: 01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, 7, оф. 26/1; код ЄДРПОУ 42776621) товар, поставка якого передбачена Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, а саме: силовий трансформатор ТРД-12500/10/1, 305-У1 11/1,305 кВ Y/YД-0-11 ЕКО2 у кількості двох одиниць.

3. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» (адреса: 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тамерлайн» (адреса: 01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, 7, оф. 26/1; код ЄДРПОУ 42776621) оплату товару, поставка якого передбачена Договором поставки № ЦЗВ-07-05524-01 від 14.11.2024, у розмірі 15 867 516 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот шістдесят сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн.

4. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця» (адреса: 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тамерлайн» (адреса: 01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, 7, оф. 26/1; код ЄДРПОУ 42776621) судовий збір у розмірі 192 832 (сто дев'яносто тисяч вісімсот тридцять дві) грн 59 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн.00 коп.

5. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамерлайн" про стягнення 13 159 472, 45 грн відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2026 року.

Суддя М.Є. Літвінова

Попередній документ

135959229

Наступний документ

135959231

Інформація про рішення:

№ рішення:	135959230
№ справи:	910/11207/25
Дата рішення:	02.03.2026
Дата публікації:	27.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (02.03.2026)
Дата надходження:	05.09.2025
Предмет позову:	зобов"язання вчинити певні дії, стягнення коштів у розмірі 15 867 516,00 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

13.10.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
20.10.2025 12:45	Господарський суд міста Києва
17.11.2025 11:45	Господарський суд міста Києва
15.12.2025 11:15	Господарський суд міста Києва
14.01.2026 11:30	Господарський суд міста Києва
09.02.2026 11:30	Господарський суд міста Києва
02.03.2026 11:45	Господарський суд міста Києва