ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2026Справа № 910/17590/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (м. Запоріжжя)
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ)
треті особи: 1. Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (м. Запоріжжя)
2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (м. Київ)
про стягнення 3 830 100,95 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Мунтян О.Л.
Від третьої особи-1: Кучерява В.Ф.
Від третьої особи-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення заборгованості в сумі 3 967 865,75 грн за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 18.04.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 (суддя Борисенко І.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
У підготовчих засіданнях неодноразово оголошувались перерви.
15.04.2024 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/17590/23 до закінчення перегляду справи № 908/1162/23 у касаційному порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 зупинено провадження у справі №910/17590/23 до закінчення перегляду справи №908/1162/23 у касаційному порядку.
Розпорядженням №01.3-16/40/25 від 13.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .
За результатом проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/17590/23 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
До Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про поновлення провадження у справі, з якого вбачається, що справа №908/1162/23 переглянута в касаційному порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 суддею Ващенко Т.М. прийнято справу №910/17590/23 до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.12.2025.
17.11.2025 від третьої особи-1 надійшла заява про зміну організаційно-правової форми на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
27.11.2025 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №280/5808/23.
01.12.2025 від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №280/5808/23.
03.12.2025 від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача та третьої особи-1 про зупинення провадження у справі.
Судом встановлено, що правовідносини у справі №910/17590/2 та у справі №280/5808/23 не є подібними, тож підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні. У зв'язку з цим суд відмовив у задоволенні означених клопотань позивача та третьої особи-1 протокольною ухвалою від 04.12.2025.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 оголошувалась перерва до 16.12.2025.
16.12.2025 позивачем подано клопотання " про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 137 764,80 грн вартості скоригованого обсягу спожитої електричної енергії за грудень 2022 року в обсязі 22 500 кВт*год, та повернення судового збору за розгляд цієї вимоги.
У підготовчому засіданні 16.12.2025 оголошено перерву до 15.01.2026.
15.01.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 закрито провадження у справі №910//17590/23 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 137 764,80 грн вартості скоригованого обсягу спожитої електричної енергії за грудень 2022 року.
Протокольною ухвалою від 15.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2026.
Судове засідання, призначене на 03.02.2026, не відбулося у зв'язку із затяжною повітряною тривогою та ракетним обстрілом міста Києва.
Ухвалою від 03.02.2026 судове засідання з розгляду справи №910/17590/23 по суті призначено на 03.03.2026.
У судовому засіданні 03.03.2026 оголошувалась перерва до 24.03.2026.
Судове засідання, призначене на 03.02.2026, не відбулося у зв'язку із затяжною повітряною тривогою.
Ухвалою від 24.03.2026 судове засідання з розгляду справи №910/17590/23 по суті призначено на 14.04.2026.
14.04.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
У судовому засіданні 14.04.2026 представники відповідача та третьої особи-1 проти задоволення позову повністю заперечували. Представники позивача та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.
14.04.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
14.04.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 31.07.2018 № 807 та постачальником універсальної послуги на території Запорізької області відповідно до постанови НКРЕКП № 1268 від 26.10.2018.
На постачальників універсальної послуги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Постановою від 05.06.2019 № 483 покладене спеціальний обов'язок забезпечувати загальносуспільний інтерес у процесі функціонування ринку електричної енергії, а саме забезпечувати побутових та малих непобутових споживачів електричною енергією.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні Міністерством енергетики України видано Накази:
- № 104 від 04.03.2022 "Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії" відповідно до якого, тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг;
- № 148 від 13.04.2022 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", відповідно до якого споживачам гарантується постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги, з урахуванням цього Положення, у разі припинення постачання електричної енергії попереднім постачальником на ринку електричної енергії внаслідок присвоєння постачальнику статусу "Дефолтний" або зупинення дії його ліцензії з постачання електричної енергії споживачу.
20.04.2022 позивач отримав лист Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ОСР, АКО) від 18.04.2022 № 007-72/2216, в якому зазначено, що відповідно до Наказу № 104 на постачання до ПУП тимчасово переводиться споживач Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (відповідач) із зазначенням переліку ЕІС кодів ТКО, починаючи з 01.04.2022.
ПАТ "Запоріжжяобленерго" на підставі постанови НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018 отримано ліцензії з розподілу електричної енергії та відповідно до якої виконує функції Оператора системи розподілу на території Запорізької області.
Відповідно до Наказу № 104, тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг.
Електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг, здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня, наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником.
У межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.
Переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.
Постачання електричної енергії зазначеним у пункті 1 цього наказу споживачам (незалежно від величини договірної потужності їх електроустановок) здійснюється електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг, за ціною, встановленою на рівні ціни універсальної послуги для малих непобутових споживачів.
Відповідно до пунктів ПРРЕЕ:
- 3.1.5. Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення.
До договору про постачання електричної енергії споживачу відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті.
- 3.1.7. Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції.
На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
На офіційному сайті ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", https://zpep.com.ua, було розміщено публічний договір для споживачів, які приєднуються до ПУП за Наказом 104/148, тож відповідач приєднався до умов публічного договору позивача.
Отже, позивач стверджує, що між ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг 18.04.2022, з початком постачання електричної енергії 01.04.2022, шляхом приєднання до умов публічного Договору на підставі Наказу Міненерго № 104 від 04.03.2022.
Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до пункту 3.1. Договору умови надання універсальних послуг Споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору та повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для Споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися Постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором; споживач має право змінювати Постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого Постачальника у разі дострокового розірвання цього Договору.
Згідно з пунктом 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
Згідно з пунктом 4 Додатку 3 до Договору, розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п'яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунку. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника. У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу.
Відповідно до пункту 5.10. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Функції адміністратора комерційного обліку у Запорізькій області виконує ПАТ "Запоріжжяобленерго", що передбачено п. 10 ПРРЕЕ, а саме: до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку, функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Згідно з пунктом 1.1.2. ПРРЕЕ, оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу.
Відповідно до пункту 1.2.1. ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Згідно з пунктом 1.2.1. Кодексу комерційного обліку електроенергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311, комерційний облік електричної енергії - сукупність процесів та процедур із забезпечення формування даних щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії у визначений проміжок часу з метою використання таких даних для здійснення розрахунків між учасниками ринку.
Саме ОСР адмініструє комерційний облік електроенергії та визначає обсяги спожитої електроенергії усіма споживачами та визначає які саме споживачі входять до групи споживання електропостачальника.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що в порушення умов Договору в частині розрахунків за фактично спожиту/використану електричну енергію за період з квітня по грудень 2022 року та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг в сумі 3 734 608,92 грн.
При цьому спожитий/використаний обсяг електричної енергії відповідачем за період з квітня по грудень 2022 року додатково підтверджується повідомленням/листом від АКО (ОСР) за № 007-66/3302 від 14.06.2023 щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за EIC - кодом точки комерційного обліку.
Загальний обсяг спожитої/використаної електричної енергії за EIC - кодом точок комерційного обліку відповідача складає 802440 кВт/год на суму 3 734 608,92 грн.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості спожитої електричної енергії позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 63 555,86 грн 3% річних за період з 01.12.2022 по 24.07.2023 та 169 700,97 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2022 по 30.06.2023.
Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що постачання електричної енергії ДП "АМПУ" у 2022 році здійснювалось на підставі укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Енерго Збут Транс" договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.03.2021 № 18-В-АМПУ-21.
За цим договором здійснювалось постачання електричної енергії ДП "АМПУ" до 01.04.2022, зокрема і Бердянській філії ДП "АМПУ", за вказаними нею у письмовому повідомленні, яке надсилалось Постачальнику, персоніфікованими даними, зокрема точками комерційного обліку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами відповідно до наказу №318 від 21.11.2023), м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади з 27.02.2022 є тимчасово окупованим російською федерацією.
Наказом Мінінфраструктури від 28.04.2022 №256 "Про закриття морських портів" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю здійснення обслуговування суден і пасажирів закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон з дня набрання чинності цим наказом до відновлення контролю над зазначеними морськими портами.
25.03.2022 ДП "АМПУ" уклало договір про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ "Енерджі Маркетс Ассістан" за №26-В-АМПУ-22.
Відповідно до п. 3.1. цього договору початком постачання електричної енергії є 01.04.2022 та/або дата, яка вказана в письмовому повідомленні, яке надсилається Постачальнику від Споживача, у якому також, визначаються персоніфіковані дані Споживача. Персоніфіковані дані Споживача включають, зокрема вид об'єкта та його адресу, ЕІС- код точки (точок) комерційного обліку.
Згідно з п. 7.2. цього договору Постачальник зобов'язаний, зокрема надати Споживачу належним чином складену, оформлену податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством. При складанні податкової накладної на філію, у графі "Отримувач" спочатку зазначає найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та через кому - найменування такої філії, яка фактично від імені головного підприємства (Споживача) є Стороною договору, а саме: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", назва філії згідно Додатку 3. При заповненні реквізиту "номер філії" - проставляється номер філії згідно Додатку 3.
Пунктом 13.1 передбачено, що договір діє до 31.12.2022.
У зв'язку із тимчасовою окупацією м. Бердянськ, відсутністю доступу до об'єктів Бердянської філії ДП "АМПУ", закриттям морського порту Бердянськ, Бердянська філія ДП "АМПУ" не подавала повідомлень в рамках договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Енерджі Маркетс Ассістан" від 25.03.2022 №26-В-АМПУ-22, та фактично не споживала електроенергію.
18.07.2023 ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" направило ДП "АМПУ" вимогу №7691 на суму 3 734 608, 92 грн за спожиту енергію за квітень - грудень 2022 року.
ДП "АМПУ" листом від 08.08.2023 №2512/11-01-03/Вих повідомило про безпідставність зазначених вимог з посиланням на відсутність договірних відносин між підприємствами та знаходження електричних установок Бердянської філії в тимчасовій окупації, що виключає можливість їх використання відповідачем.
Таким чином, відповідач вказує на відсутність договірних відносин з позивачем, наголошує, що ДП "АМПУ" жодних заяв на приєднання до публічного договору № 2164 від 01.04.2022 не складало та не направляло ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", отже вказаний публічний договір не може вважатися укладеним, відтак правовідносини між ДП "АМПУ" та ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" відсутні; ДП "АМПУ" не надавало персоніфікованих даних Споживача - Бердянської філії ДП "АМПУ", тому у позивача були відсутні необхідні дані (вид об'єкта, адреса об'єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку, дату початку постачання електричної енергії) для здійснення комерційних розрахунків із споживачем електричної енергії; ДП "АМПУ" не отримувало та не оплачувало жодних рахунків на користь ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", що також свідчить про відсутність волевиявлення на укладання договору про постачання електроенергії; ДП "АМПУ" не було повідомлено про переведення на постачальника універсальних послуг та не отримувало жодних повідомлень про необхідність оформлення договірних відносин з ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" станом на день подання цього відзиву.
Також, відповідач звертає увагу на те, що юридична адреса Бердянської філії ДП "АМПУ", за якою знаходилось все закріплене за нею майно, є місто Бердянськ Запорізької області, яке є тимчасово окупованою територією з 27.02.2022.
Наказом Мінінфраструктури від 28.04.2022 №256 закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон з дня набрання чинності цим наказом до відновлення контролю над зазначеними морськими портами.
Бердянська філія ДП "АМПУ" не працювала та не знаходилась за своєю юридичною адресою з 27.02.2022, в тому числі і не споживала електричну енергію, а приміщення та територія морського порту Бердянськ були захоплені невстановленими особами окупаційної влади, які перебувають там і досі.
З початку військової агресії, у зв'язку з неможливістю продовження нормального функціонування Бердянської філії ДП "АМПУ" та існуванням загрози життю і здоров'ю, всі працівники Бердянської філії ДП "АМПУ" були переведенні на простій, а з моменту закриття морського порту Бердянськ трудові договори з працівниками Бердянської філії ДП "АМПУ" розірвані та призупинені. Таким чином у представників ДП "АМПУ" немає фізичного доступу до об'єктів Бердянської філії ДП "АМПУ" з 27.02.2022.
Тобто, ДП "АМПУ" не могло фактично споживати будь- які обсяги електричної енергії на території м. Бердянськ на підставі договору про постачання електричної енергії для власного споживання внаслідок відсутності доступу до майна Бердянської філії ДП "АМПУ" на тимчасово окупованій території. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт поставки електричної енергії саме ДП "АМПУ" та споживання ним цієї електричної енергії.
Як вказує відповідач, постачання електричної енергії ДП "АМПУ" у 2022 році здійснювалось на підставі укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Енерго Збут Транс" договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.03.2021 № 18-В-АМПУ-21. За цим договором здійснювалось постачання електричної енергії ДП "АМПУ" до 01.04.2022, зокрема і Бердянській філії ДП "АМПУ", за вказаними нею у письмовому повідомленні, яке надсилалось Постачальнику, персоніфікованими даними.
25.03.2022 ДП "АМПУ" уклало договір про постачання електричної енергії споживачу з ТОВ "Енерджі Маркетс Ассістан" за №26-В-АМПУ-22. Відповідно п. 3.1. цього договору початком постачання електричної енергії є 01.04.2022 та/або дата, яка вказана в письмовому повідомленні, яке надсилається Постачальнику від Споживача, у якому також, визначаються персоніфіковані дані Споживача. У додатку 3 до цього договору вказана інформація щодо відокремлених підрозділів (філій) Споживача, зокрема і Бердянської філії ДП "АМПУ". Проте, Бердянська філія ДП "АМПУ" не подавала повідомлень щодо необхідності споживання електроенергії в рамках договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між ДП "АМПУ" та ТОВ "Енерджі Маркетс Ассістан" від 25.03.2022 №26-В-АМПУ-22.
Крім того, з метою безперервного постачання електричної енергії до Бердянської філії ДП "АМПУ", ДП "АМПУ" в особі Бердянської філії ДП "АМПУ" додатково уклало договір про постачання електричної енергії з ТОВ "Паверсток" від 21.01.2022 №07-В-БЕФ-22.
Таким чином, ДП "АМПУ", в тому числі і Бердянській філії ДП "АМПУ", не припинялось постачання електричної енергії поточним постачальником, що виключає можливість застосування положень наказу № 104 та необхідність надання послуг постачальником універсальних послуг.
Відповідач також зазначає, що в позовній заяві ТОВ "Запоріжжяелектропостачання" використовує обсяги спожитої електроенергії ДП "АМПУ", сформовані ПАТ "Запоріжжяобленерго" згідно з даних комерційного обліку, проте, доказів на підтвердження зняття таких даних комерційного обліку із об'єктів на які здійснювалось нібито постачання електричної енергії в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, матеріали справи не містять. У зв'язку із введення воєнного стану в Україні, тимчасовою окупацією м. Бердянськ, відсутністю фізичного доступу до точок комерційного обліку на території об'єктів Бердянської філії ДП "АМПУ", отримання сертифікованих даних комерційного обліку є неможливим.
Крім того, НКРЕКП на своєму сайті повідомляла, що тимчасово окупована територія не працює синхронно (від'єднана від енергетичної системи України), що також підтверджує неможливість нарахування обсягів споживання електричної енергії.
Враховуючи викладене, дані комерційного обліку, сформовані на окупованій території, не є сертіфікованими та не можуть пройти валідацію, відповідно, не можуть бути використані для розрахунків між суб'єктами ринку, і застосування таких даних ПАТ "Запоріжжяобленерго" є неправомірним.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон).
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові у справі №910/9680/23, правовідносини в якій є подібними до даної справи, дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
При цьому висновок щодо можливості здійснення господарської діяльності з виробництва електричної енергії та передачі її лініями електропередач відповідачу на тимчасово окуповані території України, зроблено Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №908/1162/23 (постанова від 03.10.2025).
В означеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що існуючі міжнародні правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991). Стаття 42 "Положення про закони і звичаї війни на суходолі", що є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року мають застосовуватися у сукупності із нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх та потреб правозастосовної практики.
За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Водночас, виходячи зі статті 2 Закону № 1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі .в чинній редакції.
Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.
Частиною першою статті 1 Закону № 1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:
- тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав;
- тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;
- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За частиною другою статті 1 Закону № 1207-VII:
- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року;
- окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України;
- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року;
- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку
Чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII, а саме:
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом З частини першої статті 3 Закону, правила статей 1З, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII.
Враховуючи відсильний характер наведених вище положень законодавства, Об'єднана палата проаналізувала розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині першій статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII.
Так діюча до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ редакція Закону № 1207-VII містила таке:
- статті 13 та 13-1 Закону № 1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;
- частина перша статті 1 Закону № 1207-VII вказувала, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- частина другої цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20 лютого 2014 року;
- частина перша статті 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:
1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Закон України від 15.03.2022 № 2138-ІХ) станом на 20.03.2022, зокрема:
- доповнив статтю першу Закону № 1207-VII частиною третьою, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив частину третю статті 4 Закону абзацом другим, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
У частині першій статті 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, відтак:
"І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і З цієї частини, і повітряний простір над цими територіями".
З наведеного регулювання у сукупності вбачається, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" (набрав чинності 07.05.2022) до Закону № 1207-VII в свою чергу були внесені численні зміни, зокрема:
- частину другу статті 1 було викладено в такій редакції:
"Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України";
- Закон був доповнений статтею 1-1 "Визначення термінів", пункт 7 частини першої якої містить визначення поняття "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації";
- пункт 1 частини третьої статті 3 Закону був викладений у такій редакції: "сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях".
Однак частина третя статті 1, пункт 3 частини першої статті З, а так само частини перші статей 13, 13- 1 Закону при цьому залишилися незмінними.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Об'єднана палата взяла до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади визначено 27.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Враховуючи викладене до спірних правовідносин застосовуються положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", існує заборона передачі електроенергії відповідачу на тимчасово окуповані території міста Бердянськ.
Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 24.04.2026.
Суддя Т.М. Ващенко