номер провадження справи 5/137/25
13.04.2026 Справа № 908/2496/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А. розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від 20.03.2026 про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/2496/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)
До відповідача: Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 4 784 101,35 грн.
за участі представників сторін:
Від позивача: Батовська Т.І. (в залі суду) - довіреність № 10/11-30 від 10.11.2025;
Від відповідача: не з'явився
23.03.2026 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» надійшла заява від 20.03.2026 про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/2496/25.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2026, вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякова К.В.
Ухвалою суду від 23.03.2026 вказану заяву прийнято до розгляду та судове засідання призначено на 13.04.2026 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
06.04.2026 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» надійшла заява від 06.04.2026 про участь у судовому засіданні, призначеного на 13.04.2026 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою суду від 09.04.2026р.
04.04.2026 від ПрАТ НЕК «Укренерго» до суду надійшли заперечення на заяву АТ “Запоріжжяобленерго» від 20.03.2026 про розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 13.04.2026 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС.
Представник АТ “Запоріжжяобленерго» в судове засідання 13.04.2026 не з'явився , про причини неявки суду не повідомив, про час і місце судового розгляду був повідомлений судом належним чином шляхом направлення ухвали суду від 23.04.2026р в його особистому електронному кабінеті у системі «Електронний суд» на отримана ним 25.04.2026р.
У судовому засіданні 13.04.2026 суд стисло оголосив зміст заяви боржника (відповідача) про розстрочення виконання рішення суду, в якій заявник посилаючись на ст.ст. 239, 331 ГПК України Відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення у справі за позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» до АТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення основного боргу в розмірі 4 766 500,94 грн, 3% річних у розмірі 17 600,31 грн та судового збору в сумі 57 409,22 грн . При цьому вказує, що розстрочення виконання судового рішення є процесуальним інститутом, який полягає у наданні судом дозволу боржнику виконати рішення не відразу, а частинами у визначені строки за встановленим графіком, при цьому строк розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення відповідного рішення. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.06.2019 у справі № 916/190/18), розстрочення є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які ускладнюють або унеможливлюють виконання, та не є правоперетворюючим судовим рішенням, тобто не звільняє відповідача від матеріального зобов'язання і наслідків його порушення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, затримки виконання, які є меншими ніж один рік (або навіть до двох років і семи місяців у певних обставинах), не розглядаються як такі, що порушують право на розумний строк розгляду справи згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підставою для застосування розстрочки є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, при цьому суд має враховувати матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача, наявність загрози банкрутства (неплатоспроможності), відсутність коштів на рахунках, а також надзвичайні події. Обставинами, на які посилається АТ «Запоріжжяобленерго» є наступне: по-перше, значна частина території ліцензійної діяльності товариства віднесена до територій, на яких ведуться або велися бойові дії, або які тимчасово окуповані, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. Це призвело до втрати контролю над дев'ятьма структурними підрозділами та відсутності доступу до основних фондів, що є предметом кримінального провадження; по-друге, діють нормативно-правові обмеження щодо ведення претензійно-позовної роботи зі стягнення заборгованості зі споживачів: згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 206 заборонено нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості на окупованих територіях, а згідно з постановою НКРЕКП № 332 зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій на ринку електричної енергії; по-третє, фінансово-економічний стан підприємства характеризується критичною неплатоспроможністю. Відповідно до висновку судової експертизи № 003-СНЮ/24 від 17.01.2025 року, показник поточної платоспроможності за 2022 рік - 9 місяців 2024 року має від'ємне значення. Дохід від розподілу електричної енергії суттєво відрізняється від запланованого в тарифах обсягу, внаслідок чого розрахункова різниця недоотриманих коштів за 2022-2023 роки становить 4 127 776 тис. грн. При цьому встановлені тарифи на розподіл не покривають фактичних витрат товариства, а у 2024 році прибуток на регуляторну базу активів дорівнював нулю; по-четверте, заявник має значну дебіторську заборгованість споживачів у розмірі понад 3,144 млрд. грн. станом на 01.12.2024, левова частка якої належить державним підприємствам, стягнення з яких ускладнене законодавчими мораторіями; по-п'яте, наявні об'єктивні перешкоди у вигляді арештів банківських рахунків: державними виконавцями у межах виконавчих проваджень ВП № 74799068, № 76630282, № 77331241 накладено арешти на грошові кошти АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» на загальну суму понад 778 млн. грн. Крім того, товариство має податковий борг у розмірі 1 112 879 843,49 грн.; по-шосте, АТ «Запоріжжяобленерго» має статус підприємства критичної інфраструктури (постанова КМУ від 04.03.2015 № 83, наказ Міненерго від 10.10.2024 № 394), що в умовах воєнного стану вимагає першочергового спрямування наявних коштів на аварійно-відновлювальні роботи та заходи із забезпечення безпеки функціонування об'єктів електроенергетики на виконання рішення РНБО, введеного в дію Указом Президента від 17.10.2023 № 695/2023. Водночас, у разі надання розстрочки заявник зазначає про наявність майбутніх джерел покриття витрат: постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2017 встановлено тарифи на 2026 рік у бік збільшення, де передбачено прибуток на регуляторну базу активів; на користь товариства надходять платежі згідно з графіком за затвердженою судом мировою угодою від 01.06.2020 у справі № 908/1463/18 про стягнення заборгованості з АТ «Запорізький завод феросплавів». Просить розстрочити виконання рішення у справі № 908/2496/25 сплату заборгованості основного боргу в розмірі 4 766 500,94 грн., 3% річних у сумі 17 600,31 грн. щомісячними платежами на 9 місяців до 31.12.2026р. за відповідним графіком по 531 566,80 грн. щомісячно
Представник позивача заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю також посилаючись на вимоги ст. 331 ГПК України, та наголосив, що впровадження воєнного стану не може визнаватися винятковою обставиною, оскільки наслідки військової агресії мають загальний характер і повною мірою стосуються обох сторін спору. ПрАТ «НЕК «Укренерго» також є підприємством критичної інфраструктури, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, забезпечуючи стале функціонування електроенергетичної галузі України. Внаслідок збройної агресії об'єкти енергетичної інфраструктури позивача зазнають значних руйнувань, що вимагає постійних додаткових витрат на аварійно-відновлювальні роботи за рахунок кредитних коштів міжнародних фінансових установ. Фінансовий стан позивача також є вкрай скрутним, що підтверджується збитками за 2025 рік у розмірі понад 10 мільярдів гривень. Позивач вказує на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували вжиття відповідачем вичерпних заходів для покращення свого майнового стану та здійснення розрахунків. Відповідачем не надано обґрунтованого плану дій щодо джерел погашення заборгованості в майбутньому та доказів відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення. Заперечення містять посилання на систематичне невиконання відповідачем судових рішень, зокрема у справі № 908/1325/22, де надане раніше розстрочення не призвело до погашення боргу за встановленим графіком. Станом на квітень 2026 року на примусовому виконанні вже перебувають судові рішення про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, з яких не стягнуто понад 1,2 мільярда гривень. Наявність значного податкового боргу та арештів на банківських рахунках боржника свідчить про відсутність у нього реальних намірів добровільно виконувати рішення суду частинами. Скрутний матеріальний стан боржника та відсутність коштів, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України, не є легітимною підставою для невиконання грошового зобов'язання. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність фінансування як на виняткову обставину для невиплати підтвердженого судом боргу. Надання розстрочки у цьому випадку фактично означатиме примусове безвідсоткове кредитування боржника за рахунок стягувача, що грубо порушує майнові інтереси останнього в умовах стрімких інфляційних процесів. Застосування інституту розстрочення за таких умов порушить принципи юридичної рівності сторін, співмірності та обов'язковості виконання судового рішення, що гарантуються національним законодавством та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просить суд Відмовити у задоволені заяви АТ «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву по суті.
В судовому засіданні 13.04.2026, яке проводилося в режимі відеоконференцзв'язку, судом проголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення позивача, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 у справі № 908/2496/25 позов задоволено та стягнуто з Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» суму основного боргу в розмірі 4 766 500 (чотири мільйона сімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 57 409 (п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'ять) грн. 22 коп.
В апеляційному порядку рішення відповідачем не оскаржувало ся та набрало чинності 124.06.2026р.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 судом 24.02.2026 видано наказ № 908/2496/25 щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача загальної суми боргу 4 784 101,35 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 57 409,22 грн.
На дату розгляду цієї заяви про розстрочення виконання рішення сторонами не надано доказів повного чи часткового погашення відповідачем стягнутої судом суми боргу.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1). Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2).
У ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Із змісту ч.ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України вбачається, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім'ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини та основних свобод» відповідно до якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Розстрочення виконання судового рішення, що набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, у свою чергу, має сприяти реальному його виконанню на користь стягувача та в найкоротший термін.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, та що істотно ускладнюють виконання рішення, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення цієї заяви частково, з урахуванням наступного.
АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (постанова №1415 від 13.11.2018).
Відповідно до Наказу Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 більша частина території Запорізької області віднесено до територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. В окупацію потрапили дев'ять структурних підрозділів АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО», у зв'язку з чим, Товариством була втрачена можливість контролю над системою ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії в структурних підрозділів та відсутній доступ до частини основних фондів, які залишились на тимчасово окупованих територіях, зокрема, об'єктів електроенергетики, лічильники електричної енергії, кабельно-провідникова продукція, потужні трансформатори, адміністративні будівлі, виробничі будівлі - складські приміщення, гаражі, автотранспорт, спеціальна виробнича техніка, інвентар та інструменти, прилади, прибори, меблі, комп'ютерна, офісна техніка та інші матеріальні цінності.
Щодо в казаних обставин зареєстровано злочин в ЄРДР за номером 22022080000001536 з кваліфікацією злочину за ст.28 ч. 2, ст. 111-2 ч. 1 Кримінального кодексу України.
Вказані обставини негативним чином впливають на діяльність Відповідача: споживачі не оплачують спожиту та розподілену електричну енергії (в період воєнного стану механізмів для взаємодії з боржниками дуже обмежені, що також ускладнює можливість отримання грошових коштів за надані послуги, водночас у визначених випадках припинення електроживлення споживачам оператором системи розподілу не здійснюється лише за погодженням відповідної військової адміністрації); постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через бойові дії.
Відповідно до положень постанови КМУ від 5 березня 2022 р. № 206, (редакція від 30.12.2023 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 29.12.2023 року №1405) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території, що унеможливлює стягнення наявної заборгованості.
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, також зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Оскільки, АТ «Запоріжжяобленерго» обмежене в заходах впливу на розрахунки споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також обмежене в оплаті вкрай необхідного обладнання та матеріалів для відновлення електричних мереж, об'єктів енергетичної інфраструктури, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій на території Запорізькій області, розпочатих військовою агресією, за сукупності з іншими негативним обставинами це призвело до неможливості оплати нарахувань за отримані послуги на підконтрольній території Запорізької області.
У зв'язку із постійними пошкодженням та руйнуванням енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії спричинені російською збройною агресією проти України, значна кількість грошових коштів щомісячно спрямовується товариством на проведення аварійно-відновлювальних робіт, вжиття заходів щодо захисту об'єктів електроенергетики, проведення поточних ремонтів, сплати першочергових платежів. При цьому держава поклала спеціальні обов'язки та визначила головним пріоритетом АТ «Запоріжжяобленерго» забезпечення безперебійного живлення об'єктів критичної інфраструктури, громадян, юридичних осіб тощо.
З метою організації захисту та забезпечення безпеки енергетичних об'єктів, на виконання рішення РНБО від 17.10.2023, введеного в дію Указом Президента від 17.10.2023 № 695/2023 «Про організацію захисту та забезпечення безпеки функціонування об'єктів критичної інфраструктури та енергетики України в умовах ведення воєнних дій», у зв'язку з можливим подальшим застосуванням агресором тактики масованих повітряних ударів по таким об'єктам, товариством в пріоритетному порядку спрямовуються грошові кошти на здійснення заходів, спрямованих на захист об'єктів електроенергетики, зокрема: створення резервів обладнання, запасних частин тощо для своєчасного відновлення пошкоджених об'єктів і захисних споруд; забезпечення об'єктів товариства джерелами електроживлення (електрогенераторами) та необхідним обсягом палива для їх стійкого і безперебійного функціонування; здійснення ремонтно-відновлювальних робіт огорож периметра об'єктів та загороджувальних конструкцій; вжиття заходів щодо захисту будівель (приміщень), пожежних насосних станцій, інших зовнішніх розподільних вузлів та трубопроводів систем протипожежного водопостачання та пожежогасіння, що можуть бути ушкоджені внаслідок обстрілів, тощо.
У зв'язку з зазначеним, товариством було введено режим пріоритетного перенаправлення коштів на усунення наслідків руйнувань, введений режим жорсткої економії коштів та скорочено фінансування практично усіх статей витрат не пов'язаних з вищезазначеним.
Водночас, єдиним видом ліцензійної діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є діяльність з розподілу електричної енергії споживачам.
Станом на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, 30.09.2024 у АТ «Запоріжжяобленерго» були наявні ознаки критичної неплатоспроможності, що підтверджується висновком ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Державної судової адміністрації України № 003-СНЮ/24 від 17.01.2025 року. Експертом встановлено, що за досліджуваний період (після початку агресії російської федерації) показник поточної платоспроможності має від'ємне значення, що відповідно до п. 3.4 Методичних рекомендацій свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства АТ «Запоріжжяобленерго» за 2022 - 9 місяців 2024. Вказаний коефіцієнт характеризує неможливість підприємства одразу погасити, за рахунок наявних грошових коштів, свої поточні та довгострокові зобов'язання. У досліджуваному періоді показник був від'ємним та погіршився в динаміці. За результатами дослідження документально підтверджено, що дохід (надходження грошових коштів на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго»), отриманий від фактичних обсягів наданої послуги з розподілу у 2022 (2 681 487 тис.грн.) та у 2023 (2 059 352 тис.грн.), відрізняється від обсягу запланованого (включеного) у тарифі. При цьому, сумарна різниця недоотриманих коштів розрахунково становить 4 127 776 тис.грн.: за 2022 - 1 508 570 тис.грн., за 2023 - 2 619 206 тис.грн. Станом на 01.12.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» 3, 144 495 млрд, грн. з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 778 186 млн. грн., ЗДП “Кремнійполімер» 172 млн. грн., АТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" 9,3 млн. грн., ПрАТ «Завод напівпровідників» 10,7 млн.грн.
Таким чином, заборгованість контрагентів перед Товариством є значною, яку Відповідач в силу обмежень, які пов'язані з вищезазначеними об'єктивними обставинами, та триванням воєнного стану в Україні (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження" тощо), не має можливості по незалежним від нього причинам стягнути з більшої частини контрагентів-боржників грошові кошти, та відповідно належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у т ч Позивачем.
Негативні наслідки для АТ «Запоріжжяобленерго» продовжують існувати і після ухвалення рішення у справі № 908/2496/25, що підтверджує наявність у АТ «Запоріжжяобленерго» ознак критичної неплатоспроможності.
Також суд враховує, що рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензійної діяльності з розподілу електричної енергії.
Вказане призвело до накопичування заборгованості протягом останніх років оскільки рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії.
Однак, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що така ситуація утворилась не з вини Відповідача, який і на дату розгляду заяви про розстрочення виконання рішення знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду одним платежем у встановлені законом строки, у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках в необхідних об'ємах наявністю податкового боргу в розмірі 1 112 879 843, 49 грн.
Разом з тим Відповідач, вживає усіх можливих заходів по недопущенню неналежного виконання договірних зобов'язань та погашення заборгованості споживачами, в т.ч. веде претензійну роботу, звертається до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всієї Запорізької області.
Таким чином, наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами.
Також суд враховує, що АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. При цьому стабільна та безперебійна робота АТ «Запоріжжяобленерго» є вкрай важливою для життєдіяльності всієї Запорізької області.
В умовах повномасштабної війни та постійних масштабних атак агресора на енергетику, який вдався до фізичного знищення об'єктів критичної інфраструктури на піках їх використання у холодну пору року, будь-які серйозні ураження належних АТ «Запоріжжяобленерго» енергетичних об'єктів будуть мати серйозні наслідки для функціонування всієї енергосистеми країни. У випадку виникнення аварійних ситуацій, відповідач докладає максимальних зусиль щодо поновлення електропостачання використовуючи власні резерви запчастин і обладнання українських енергетичних компаній, а також наявність навчених аварійних бригад, які негайно приступали до ремонтів, часто під обстрілами.
При цьому Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (копії є в матеріалах справи) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках АТ «Запоріжжяобленерго»:
- постановою про арешт коштів боржника від 23.04.2024 у виконавчому провадженні ВП №74799068 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми стягнення на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» у розмірі 242 156 731,34 грн;
- постановою про арешт коштів боржника від 25.11.2024 у виконавчому провадженні ВП №76630282 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми стягнення на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» у розмірі 444 755 705,24 грн;
- постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2025 у ВП № 77331241 на суму 91 909 064,89 грн.
АТ «Запоріжжяобленерго» визначило розмір збитків від знищення та пошкодження майна в наслідок агресії рф в період з лютого 2022 по грудень 2023 року, які склали суму, що перебільшує 410 млн. грн. Триває процедура визначення збитків за період 2024, 2025 років, які можуть бути більші ніж зазначені збитки перших років війни.
Також відповідачем виконуються роботи з додаткового захисту 53 підстанцій Товариства.
Таким чином, вищевказані обставини є підставами які істотно ускладнюють виконання судового рішення суду, що є достатньою підставою для розстрочки його виконання.
Відповідач запевняє суд, що він докладе усіх можливих зусиль для виконання рішення суду у строки та графіком надання розстрочки та вказує, що має для цього відповідні джерела:
По-перше, Постановою НКРЕКП від 05.12.2025 №2017 встановлено для АТ «Запоріжжяобленерго» тарифи для розподілу електричної енергії на 2026 рік у бік збільшення у порівнянні з 2025 та 2024 роком передбачений прибуток на регуляторну базу активів для АТ «Запоріжжяобленерго», внаслідок чого у Відповідача з'явились джерела для покриття витрат, в т.ч. розрахунків з кредиторами.
По-друге ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі № 908/1463/18 було затверджено мирову угоду між АТ «Запорізький завод феросплавів» та АТ «Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості у розмірі 174 641 479,40 грн. на користь останнього. АТ «Запорізький завод феросплавів» сплачує заборгованість з наступним графіком: всього за 2022 рік - 36 437 727,84, всього за 2023 рік - 36 437 727,84 , всього за 2024 рік - 36 437 727,84, підсумок всього за 2025 рік - 27 328 295,88.
По-третє, НКРЕКП прийнято до уваги, що для швидкого здійснення запланованих ремонтних робіт та відновлення електропостачання споживачів України, враховуючи воєнний стан в країні, в першу чергу соціально важливих об'єктів, ОСР використовують усі наявні можливості і ресурси та невідкладно здійснюють аварійно-відновлювані роботи, зокрема пошкодженої мережевої інфраструктури.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами заявника, що наразі Відповідач не зможе погасити заборгованість перед Позивачем одним платежем, але при наданні судом розстрочки з виконання вказаного рішення, існує реальна можливість його виконання.
Однак, з огляду на заперечення Позивача, які також заслуговують на увагу, на переконання суду, відповідачем не в достатній мірі доведена винятковість обставин для надання розстрочення виконання судового рішення у цій справі саме на 9 місяців.
Так, суд погоджується з Позивачем, що введення воєнного стану та наслідки збройної агресії рф мають загальний об'єктивний характер і повною мірою стосуються майнового стану обох сторін господарського спору у цій справі.
Позивач є підприємством державного сектору економіки стратегічного значення та єдиним сертифікованим оператором системи передачі, який забезпечує оперативно-технологічне управління Об'єднаною енергосистемою України. Безперебійне функціонування магістральних мереж позивача є критично важливою умовою життєдіяльності всієї електроенергетичної галузі, без якої технічно неможлива господарська діяльність відповідача.
Об'єкти інфраструктури позивача також є ціллю військових ударів та систематично зазнають масштабних руйнувань, що зумовлює постійні нагальні витрати на відновлення мереж та підготовку до осінньо-зимового періоду. Розмір завданих позивачу збитків є загальновідомим фактом і складає понад 70 мільярдів гривень за попередні періоди та близько 100 мільйонів євро з початку 2024 року. Задля фінансування аварійно-відновлювальних робіт пошкоджених об'єктів підприємство змушене залучати кредитні кошти міжнародних фінансових установ, таких як Світовий банк та ЄБРР. Несвоєчасне проведення вказаних ремонтних робіт магістральних ліній створює пряму загрозу операційній безпеці енергосистеми на загальнодержавному рівні.
Технічне обслуговування систем передачі та виконання позивачем фінансових зобов'язань перед учасниками ринку фінансується виключно за рахунок своєчасного отримання тарифної оплати за послуги з диспетчерського управління. Затримка належних позивачу розрахунків зумовлює порушення його зобов'язань перед контрагентами та застосування до нього відповідних штрафних санкцій.
Отже, суд враховує, що негативний вплив воєнного стану на діяльність позивача є не менш обтяжливим, ніж на відповідача, що спростовує доводи про наявність виняткових обставин для зміни порядку виконання судового рішення.
Позивач сам продовжує існувати в надскладних фінансових умовах: НЕК «Укренерго» отримано збитків за 2025 рік у розмірі 10 660 661 000,00 грн, що підтверджується копією звіту про власний капітал НЕК "Укренерго" за 2025 рік, що підтверджує скрутний фінансовий стан НЕК "Укренерго". Майно Позивача (об'єкти енергетики) через ракетні обстріли рф потребує постійного відновлення, що впливає на роботу об'єднаної енергетичної системи України.
Суд також враховує, що статтею 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 617 ЦК України передбачено, що обов'язковість рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини».
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі «Жовнер проти України», заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
У системному розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основ них свобод та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому відповідач не подав суду доказів відсутності грошових коштів на банківських рахунках боржника, а також майна, на яке може бути звернено стягнення в порядку виконавчого провадження.
З моменту ухвалення рішення у справі № 908/2496/25 (12.01.2026р.) боржник не вчинив дій щодо його добровільного виконання, у тому числі не відшкодував витрати зі сплати судового збору, хоча і не оскаржив його у апеляційному порядку.
Разом з тим, суд враховує наведені Позивачем дані про те, що станом на квітень 2026 року в органах державної виконавчої служби перебувають на примусовому виконанні судові рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понад 1,36 млрд. грн., з яких нестягненими залишаються 1,22 млрд. грн. Загальний обсяг заявлених майнових вимог стягувача до боржника становить 1,69 млрд. грн. з урахуванням судових витрат. Підтверджена відповідачем наявність податкового боргу в розмірі 1,11 млрд. грн. та накладених арештів на банківські рахунки в сумі 778 млн. грн.
Наведене в свою чергу свідчить про обґрунтованість доводів відповідача щодо неможливості належного виконання судового рішення одним платежем.
Разом з тим доводи Позивача про те, що відповідач не виконує надане раніше розстрочення на один рік у межах справи № 908/1325/22 спростовується ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2025р. у справі 908/1325/22, якою у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем обов'язку зі сплати присудженої за наказом суду від 14.05.2025 у справі № 908/1325/22 суми основного боргу в розмірі 128 061 468,03 грн частково, в розмірі 57 128 753,97 грн., суд визнав наказ від 14.05.2025 у справі № 908/1325/22 таким, що не підлягають виконанню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 57 128 753, 97 грн.
Вирішуючи питання щодо строку розстрочення виконання рішення, суд враховує нормативні приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Визначений ч. 5 ст. 331 ГПК України строк для розстрочки або відстрочення виконання судового рішення є присічним, та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження. Отже, розстрочення або відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення та однорічний строк обраховується з дня ухвалення такого рішення, а не з дати прийняття відповідної ухвали про розстрочення виконання рішення суду.
АТ “Запоріжжяобленерго» подано заяву про надання розстрочки виконання рішення суду від 12.01.2026р. на 9 місяців до 31.12.2026р. в межах річного строку, визначеного ч.5 ст. 331 ГПК України.
З огляду на викладене, оцінивши у сукупності надані докази, враховуючи фінансовий стан та баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення у даній справі про стягнення суми основного боргу в розмірі 4 766 500 (чотири мільйона сімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. 31 коп.,а всього в розмірі 4 784 101 (чотири мільйона сімсот вісімдесят чотири тисячі сто одна) грн. 35 коп. на 6 (шість) місяців по 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 21 коп. щомісячно починаючи з 30.04.2026р. не порушить баланс інтересів сторін. Одночасно такий строк розстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню Відповідачем від його виконання та не вплине на фінансовий стан Позивача.
За вказаних обставин суд не погоджується з доводами Позивача, що відстроченням виконання рішення суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприятиме Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання.
Так, перший платіж за розстрочкою Відповідач має здійснити вже до 30.04.2026р., а у випадку недотримання цього строку, або будь-яких з наступних дат сплати чергового платежу, Позивач не позбавлений права вимагати примусового виконання всього залишку боргу одразу, без урахування графіка платежів. Вказане стимулюватиме Відповідача до дотримання затвердженого судом графіку розстрочення виконання рішення.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 у справі № 916/190/18 висловила таку правову позицію:
44. Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
45. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
46. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
47. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
48. Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, розстрочка виконання судового рішення є визначеним судом порядком його виконання та не змінює змісту зобов'язання боржника. Порушення боржником встановленого графіка платежів свідчить про невиконання рішення суду та позбавляє його права користуватись наданою процесуальною пільгою. У такому випадку рішення підлягає виконанню у загальному порядку, а стягувач має право ініціювати примусове виконання всієї невиконаної суми без необхідності додаткового скасування розстрочки.
Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до статті 330 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду в процесі виконання рішення суду та подати її на затвердження до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе заяву Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від 20.03.2026 про розстрочення виконання рішення задовольнити частково та розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 № 908/2496/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 4 766 500 (чотири мільйона сімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. 31 коп.,а всього в розмірі 4 784 101 (чотири мільйона сімсот вісімдесят чотири тисячі сто одна) грн. 35 коп. на 6 (шість) місяців рівними платежами за наступним графіком: до 30.04.2026р. - 797 350,21 грн., до 31.05.2026р. - 797 350,21 грн., до 30.06.2026р. - 797 350,21 грн., до 31.07.2026р. - 797 350,21 грн., до 31.08.2026р. - 797 350,21 грн., 30.09.2026р. - 797 350,30 грн.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» від 20.03.2026 про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 по справі № 908/2496/25 - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2026 по справі № 908/2496/25 в частині стягнення з Акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) суму основного боргу в розмірі 4 766 500 (чотири мільйона сімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 17 600 (сімнадцять тисяч шістсот) грн. 31 коп., а всього в розмірі 4 784 101 (чотири мільйона сімсот вісімдесят чотири тисячі сто одна) грн. 35 коп. на 6 (шість) місяців рівними платежами за наступним графіком:
- до 30.04.2026р. - 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 21 коп.,
- до 31.05.2026р. - 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 21 коп.,
- до 30.06.2026р. - 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 21 коп.,
- до 31.07.2026р. - 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 21 коп.,
- до 31.08.2026р. - 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 21 коп.,
- до 30.09.2026р. - 797 350 (сімсот дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 30 коп.
3. В іншій частині відмовити.
4. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС учасників справи.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано: 22.04.2026.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.