Справа № 947/43541/25
Провадження № 2/947/857/26
Іменем України
24.04.2026 м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0930141323 від 21.10.2019 в розмірі 65 112,44 грн, з яких: 4 999,99 грн за тілом кредиту, 60 112,45 грн за процентами.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі кредитного договору первісним кредитором відповідачу надано кошти (кредит). У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів факторингу по ланцюгу факторів передано позивачу. Оскільки відповідачем не виконано обов'язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 21.11.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений, відзив до суду не направив. Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами.
Обставини справи
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.
З позовної заяви та долучених доказів убачається, що 21.10.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0930141323 в електронній формі, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 36 місяців, денна процентна ставка - 1,7 %.
14.07.2021 між ТОВ «Інфінанс» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 14-07/21 відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, зокрема до відповідача за кредитним договором № 0930141323 від 21.10.2019.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» (клієнт) та ТОВ «Коллект Центр» (фактор) укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, зокрема до відповідача за кредитним договором № 0930141323 від 21.10.2019.
Позивач зазначає, що кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов'язання не виконав, тіло кредиту та нараховані проценти не повернув.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем становить 65 112,44 грн, з яких: 4 999,99 грн за тілом кредиту, 60 112,45 грн за процентами.
Мотиви прийнятого рішення
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону)
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно з приписами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору чи вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за цим договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та матеріали справи, суд доходить висновку, що зібрані у справі докази у поєднанні з означеними приписами норм права вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме стягнення з відповідача боргу за кредитним договором у виді тіла кредиту та частково процентів за користування ним.
Із наведеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими процентами перевищує тіло кредиту в 12 разів.
Відповідно ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, умови кредитного договору щодо процентної ставки у співвідношенні зі строком кредитування, призвели до нарахування надмірних процентів у порівнянні з тілом кредиту, які перевищують його в 12 разів, що є несправедливим в контексті ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03. 2020 (справа № 902/417/18).
Отже, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами відносно тіла кредиту, що призведе до надмірного збагачення кредитодавця за рахунок споживача, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту в розмірі 4 999,99 грн та проценти за користування останнім в розмірі 4 999,99 грн, що відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності, не буде нести для споживача надмірного тягаря.
Судові витрати
За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 9 999,98 грн, що становить 15,36 % від ціни позову, відтак судові витрати, які належить стягнути з відповідача становлять 372,03 грн (2 422,40 х 15,35 % / 100 %).
Між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024. Обсяг наданих послуг адвокатів та їх вартість відображено у акті приймання-передачі виконаних робіт № 15 від 31.10.2025 на загальну суму 16 000 грн. Даних про оплату наданих послуг не надано.
Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінюючи предмет позову у цій справ суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.
Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що стягнення з відповідача суми в розмірі 2 000 грн буде пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 0930141323 від 21.10.2019 в розмірі 9 999,98 грн, з яких: 4 999,99 грн за тілом кредиту, 4 999,99 грн за процентами, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 372,03 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ № 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Суддя К. А. Цирфа