вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.04.2026м. ДніпроСправа № 904/620/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (Дніпропетровська обл. м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості в загальній сумі 830157,43грн, з яких: 791581,76грн основна заборгованість, 29526,60грн пеня, 2884,70грн три відсотки річних та 6164,37грн інфляційні втрати. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Також, просить зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №110000014Р від 02.04.2025 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що укладання договору про забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, за яким відповідач, є розпорядником бюджетних коштів і взяв на себе зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі, є неправомірним та вважається грубим порушенням бюджетного законодавства, що на думку відповідача є підставою для відмови в позові. Також зазначає, що рахунки були направлені відповідачу вже після спливу строку для їх оплати, та не могли бути сплачені вчасно у встановленому для бюджетних платежів порядку у 2025 році. Окрім цього, просить суд не застосовувати (зменшити) суму пені, 3% річних та інфляційного збільшення на загальну суму 38575,67грн у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.
13.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що позивачем належним чином були виконані умови укладеного договору, щодо надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії в листопаді-грудні 2025 року, що підтверджується звітами відповідача про покази засобів обліку, нарахувань суми плати за перетікання реактивної електричної енергії згідно укладеного договору та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №87 від 06.02.2018 та виставлення рахунків. Саме відповідачем були порушені умови укладеного договору і не здійснена оплата наданих (отриманих) вищезазначених послуг за листопад, грудень 2025 року за укладеним договором.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
На підставі заяви-приєднання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра від 02.04.2025 між Приватним акціонерним товариством "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (далі - позивач, оператор системи) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпра (далі - відповідач, споживач) був укладений договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №110000014Р (далі-договір).
У заяві-приєднання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро від 02.04.2025 були наведені ЕІС-коди точок та додавався Паспорт точки розподілу за об'єктом споживача.
Згідно з пунктом 1.1 договору, оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування предмета договору за кодом згідно Національного класифікатора ДК 021:2015: 65310000-9 - розподіл електричної енергії (розподіл електричної енергії та супутні послуги). Під супутніми послугами слід розуміти послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.
Очікуваний обсяг надання послуг в забезпечення перетікань реактивної електричної енергії на 2025 р. становить 2600817 кВАр*год. Очікуваний обсяг надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії визначається за фактичними даними наданих послуг у аналогічному періоді попереднього року. У разі, якщо фактичне значення обсягу наданих послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у попередньому періоді дорівнює 0, а також для нового споживача, очікуваний обсяг надання послуг визначається як добуток очікуваного обсягу розподілу активної електричної енергії у відповідному періоді та нормативного тангенсу навантаження, який дорівнює 0,8 (пункт 1.3 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що вимірювання та облік активної та реактивної електричної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж оператора системи, здійснюється згідно з вимогами Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018, та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно з пунктом 2.2 договору споживач зобов'язується:
- виконувати умови цього договору;
- здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього договору);
- забезпечувати безперешкодний доступ у робочий час уповноважених представників оператора системи до розрахункових вузлів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача;
- у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення споживачем займаного об'єкта повідомляти про це оператора системи за 20 календарних днів та здійснити повний розрахунок згідно з умовами цього договору до дня звільнення об'єкта включно.
Відповідно до пункту 3.1 договору оператор системи має право:
- на отримання від споживача плати за перетікання реактивної електричної енергії, визначеної відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі (далі - Методика обчислення плати);
- на доступ до розрахункових вузлів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача, для зняття показів, замірів потужності в години максимуму навантаження енергосистеми та для виконання інших робіт відповідно до цього договору.
Пунктами 4.1 - 4.4 договору визначено, що вимірювання та облік активної та реактивної електричної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж оператора системи, здійснюється згідно з вимогами Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
На підставі показів засобів вимірювальної техніки електричної енергії у терміни (строки), передбачені графіком зняття показів засобів вимірювальної техніки електричної енергії (додаток 2 до цього договору), споживачем та оператором системи оформлюється Звіт про покази засобів обліку (додаток 6 до цього договору).
За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку значення показів надаються окремо за кожною точкою обліку.
Розрахунковим вважається період з останнього числа розрахункового місяця до такого ж числа наступного місяця.
Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що вартість надання послуг за цим договором становить:
1815669,41грн, крім того ПДВ 363133,88грн, всього з ПДВ 2178803,29грн, в т.ч. за рахунок:
- коштів загального фонду 1500000,00грн (з ПДВ);
- коштів спеціального фонду 0;
- відшкодування від суб'єктів господарювання 678803,29грн (з ПДВ).
У пункті 5.3 договору сторони погодили, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 2.2 глави 2 цього договору, з порушенням термінів (строків) споживач сплачує оператору системи пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати
Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України сторони узгодили, що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до моменту його укладання, а саме з 01.01.2025.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №110000014Р від 02.04.2025 був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Між сторонами також підписано додаток №1 до договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії»" (далі - Порядок).
Так, відповідно до пунктів 4 - 6 порядку визначено, що споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж, що належать оператору системи, протягом розрахункового періоду вносять плату за перетікання реактивної електричної енергії згідно умов цього договору на поточний рахунок оператора системи. Реквізити поточного рахунку оператора системи вказані у розділі 9 договору.
Оператор системи визначає суму плати за перетікання реактивної електричної енергії, що відпускається споживачу протягом розрахункового періоду, та здійснює нарахування коштів за перетікання реактивної електричної енергії споживачу із застосуванням тарифів, що діють на кінець розрахункового періоду.
Нарахування за перетікання реактивної електричної енергії протягом розрахункового періоду, сторони відносять до відповідного календарного місяця у бухгалтерському обліку.
Розрахунки за перетікання реактивної електроенергії здійснюються за об'єктами споживачів електроенергії з дозволеною потужністю 50 кВт і більше, крім об'єктів, що споживають електроенергію на комунально-побутові потреби і технічні цілі (робота ліфтів, насосів, замково-переговорних пристроїв, освітлення дворів, східців і номерних знаків тощо), а також за об'єктами альтернативної енергетики з дозволеною потужністю власних потреб 50 кВт і більше або встановленою потужністю генераторних пристроїв 1 МВт і більше.
Нарахування за перетікання реактивної електроенергії у розрахунковому періоді здійснюються за тими об'єктами споживача, по яким обсяги споживання або генерації реактивної електроенергії у поточному розрахунковому періоді склали 1000 кВАр*год і більше (за відсутності відповідних засобів обліку реактивної електроенергії ці величини визначаються розрахунковим шляхом).
До третього числа місяця наступного за розрахунковим уповноважена особа споживача самостійно отримує остаточний рахунок за фактично спожиту електричну енергію. Термін оплати зазначеного рахунку не має перевищувати 5 операційних днів. У разі не отримання рахунка, рахунок вважається отриманим і потребує оплати в вищезазначений термін.
У разі порушення споживачем ПРРЕЕ оператор системи нараховує плату за перетікання реактивної електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПРРЕЕ та надає відповідний рахунок споживачу. Споживач здійснює повну оплату нарахованої суми протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунку.
При відсутності заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії надлишок коштів, що надійшли від споживача протягом розрахункового періоду, зараховуються в рахунок покриття зобов'язань споживача в наступному за розрахунковим періоді.
Відповідно до пункту 9 Порядку обсяг фактично використаної електричної енергії споживачем у розрахунковому періоді визначається оператором системи на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії, які знімаються споживачем, оформлюються "Звітом про покази засобів обліку" та надаються оператору системи у терміни, вказані у п. 3.4 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
На виконання зазначених умов відповідач надав позивачу звіти про споживання електричної енергії за листопад - грудень 2025 року, що підтверджують надання позивачем відповідачу протягом листопада, грудня 2025 року послуг з перетікання реактивної електричної енергії (а.с. 77, 78 том 1).
На підставі підписаних сторонами звітів позивач нарахував плату за перетікання реактивної електричної енергії за листопад 2025 року на суму 309480,50грн і виставив рахунок №2095534491954 від 04.12.2025 (а.с. 79 том 1) та за грудень 2025 року на суму 482101,26грн і виставив рахунок №2095787890548 від 03.01.2026 (а.с. 80 том 1).
Загальний розмір плати за перетікання реактивної електричної енергії за період листопада, грудня 2025 року дорівнює 791581,76грн, які позивач і заявляє до стягнення.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено претензію за №186/010.01-04 від 20.01.2026 про сплату заборгованості. Однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 85-зворотній аркуш 86 том 1).
Відповідач проти зазначеної заборгованості заперечує у зв'язку з тим, що укладання договору про забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, за яким відповідач, є розпорядником бюджетних коштів і взяв на себе зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі, є неправомірним та вважається грубим порушенням бюджетного законодавства.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за договором та нараховані на заявлену заборгованість пеня, три відсотки річних і інфляційні втрати.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, що пов'язані з наявністю/відсутністю заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, а також наявністю/відсутністю підстав для стягнення нарахованих до стягнення пені, три відсотки річних і інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів наданих послуг.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок користувача оплатити вартість наданих послуг.
У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першої та третьої статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження своєчасної оплати наданих послуг на суму 791581,76грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії за період з листопада, грудня 2025 року в сумі 791581,76грн слід визнати обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі пункту 5.3 договору за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 29526,60грн за загальний період з 12.12.2025 по 11.02.2026.
Укладеним сторонами договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені.
Однак, згідно з підпунктом 12 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 №332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, надана настанова про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Відповідно до статті 1 Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини другої статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини першої Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду констатувала, що постанова №332 від 25.02.2022 прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX, від 16.11.2022 №2738-IX, від 07.02.2023 №2915-IX, від 02.05.2023 №3057-IX, від 27.07.2023 №3275-IX, від 08.11.2023 №3429-IX, від 06.02.2024 №3564-IX, від 08.05.2024 №3684-IX, від 23.07.2024 №3891-IX, від 29.10.2024 №4024-IX, від 15.01.2025 №4220-IX, від 16.04.2025 №4356-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 №26/2025, від 15.04.2025 №235/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
У постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
Сторони є учасниками ринку електричної енергії.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в загальному розмірі 29526,60грн за загальний період з 12.12.2025 по 11.02.2026.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення три відсотки річних в загальному розмірі 2884,70грн за загальний період з 12.12.2024 по 11.02.2025 та інфляційні втрати в розмірі 6164,37грн за загальний період з грудня 2025 року по січень 2026 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру суму пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму 38575,67грн, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
У пункті 117 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025 зазначено, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №910/10010/23 зазначалося, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, а також процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
У справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Зменшення розміру відсотків річних не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів (пункт 52 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №922/444/24).
Отже визначені Цивільним кодексом України три проценти річних суд не може зменшити, оскільки це законодавчо встановлений розмір, а правовий висновок Верховного Суду щодо права суду зменшувати проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, нижче ніж три проценти річних, відсутній.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних, оскільки суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох відсотків річних.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 800630,83грн, з яких: 791581,76грн основної заборгованості, 2884,70грн трьох відсотків річних та 6164,37грн інфляційних втрат.
Частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про зазначення в рішенні про нарахування трьох відсотків річних з 12.02.2026 до моменту виконання рішення, оскільки розрахунок трьох відсотків річних у позовній заяві здійснений по 11.02.2026.
Суд зазначає, що органу (особі), який проводитиме примусове виконання цього рішення необхідно буде здійснювати нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 30.04.2024 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: СОБ*3%*КДП/КДР = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 9607,57грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості в загальній сумі 830157,43грн, з яких: 791581,76грн основна заборгованість, 29526,60грн пеня, 2884,70грн три відсотки річних та 6164,37грн інфляційні втрати задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Горобців Братів, буд. 28, ідентифікаційний код 31793056) 791581,76грн - основної заборгованості, 2884,70грн - трьох відсотків річних, 6164,37грн - інфляційних втрат та 9607,57грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" 29526,60грн - пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування та стягнення 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 12.02.2026 до моменту повної оплати основного боргу за такою формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, (де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 24.04.2026.
Суддя В.О. Татарчук