вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Cправа № 902/350/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ДЖІ ПРОДАКШН" (пр. Героїв Харкова, буд. 274-В, м. Харків, 61106)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009)
про стягнення 228 399,45 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 18/03/26 від 20.03.2026 (вх. № 385/26 від 23.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ДЖІ ПРОДАКШН" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 228 399,45 грн, з яких: 202 008,30 грн - основний борг; 19 339,25 грн - 20% річних; 7 051,90 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 17-08/23 від 17.08.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/350/26 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 21.04.2026, про що 26.03.2026 постановив відповідну ухвалу.
27.03.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява № 26/03-01 від 26.03.2026 (вх. № 01-30/3072/26 від 27.03.2026) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС", у межах ціни позову в розмірі 228 399,45 грн.
Розглянувши зазначену заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення в повному обсязі.
У зв'язку з цим судом накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" та перебувають на його банківських рахунках, а також на рухоме і нерухоме майно, що належить зазначеній особі, у межах суми позову 228 399,45 грн, про що 30.03.2026 постановлено відповідну ухвалу.
Позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили. При цьому суд враховує, що про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином ухвалою суду від 26.03.2026, яка відповідно до сформованих у КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок позивача та відповідача - 26.03.2026.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 21.04.2026 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
17.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕС ДЖІ ПРОДАКШН" (позивач, за Договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (відповідач, за Договором - Покупець) укладено Договір поставки № 17-08/23.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупцеві товар ТМ "Грейс!", ТМ "ТЕТ", (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Згідно із п. 1.2 Договору найменування, кількість, асортимент, ціна товару визначаються за згодою Сторін у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару здійснюється згідно накладних на товар, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктами 2.5, 2.8 Договору передбачено, що прийом-передача товару здійснюється належним чином уповноваженими представниками Сторін. Покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар. Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної видаткової накладної. Датою поставки вважається дата, зазначена в такій накладній.
Ціна за одиницю товару визначається за згодою сторін і вказується у Специфікації. Ціна товару включає в себе вартість його доставки, а також всі необхідні податки, збори, інші обов'язкові платежі (п. 4.1 Договору).
У пункті 4.4 Договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язаний здійснювати оплату вартості поставленого товару, зазначеної в накладній на товар, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів у національній валюті України на банківський рахунок Постачальника: за товари ТМ "Грейс!", ТМ "ТЕТ" НОМЕР_1 АТ "ПроКредит банк", Київ. У випадку одержання Покупцем письмового повідомлення Постачальника про зміну платіжних реквізитів, у тому числі по факсу, електронній пошті, Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за цим договором відповідно до платіжних реквізитів, зазначених у такому повідомленні з моменту одержання такого повідомлення.
Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. Сплата неустойки, передбаченої цим Договором, не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язань і відшкодування збитків.
Умовами п. 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні 20% річних від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами й діє до 31 грудня 2023 року (п. 7.1 Договору).
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку відсутності письмової заяви однієї Сторони про припинення Договору, направленої іншій Стороні не пізніше, ніж за 20 днів до закінчення строку його дії, даний Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на останніх умовах.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
01.11.2024 між сторонами підписано протокол узгодження умов співпраці, яким визначено строк дії таких умов з 01.11.2024 по 31.12.2025.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 17-08/23 від 17.08.2023 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 212 818,08 грн, що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, а саме:
видатковою накладною № ЕС-00000106 від 16.01.2025 на суму 63 855,36 грн та товарно-транспортною накладною № ТТН-105 від 16.01.2025;
видатковими накладними від 27.11.2025 №№ ЕС-00002474 та ЕС-00002475 на загальну суму 148 962,72 грн, а також товарно-транспортною накладною № ТТН-2474 від 27.11.2025.
Зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін. Матеріали справи не містять доказів наявності претензій щодо якості чи кількості поставленого товару, у зв'язку з чим такий товар вважається прийнятим відповідачем без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений товар становить 202 008,30 грн.
Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем здійснено не було, позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 202 008,30 грн в примусовому порядку.
Крім того, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 19 339,25 грн - 20% річних та 7 051,90 грн - інфляційні втрати.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 17-08/23 від 17.08.2023.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 202 008,30 грн.
В силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснювати оплату вартості поставленого товару, зазначеної в накладній на товар, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару шляхом перерахування коштів у національній валюті України на банківський рахунок Постачальника.
Отже, прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості отриманого товару виникає після спливу 21 календарного дня з моменту його прийняття, що підтверджується датою підписання відповідної видаткової накладної, та узгоджується з приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 202 008,30 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Водночас суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 19 339,25 грн - 20% річних та 7 051,90 грн - інфляційні втрати.
Розглядаючи заявлені позивачем вимоги про стягнення 19 339,25 грн 20% річних та 7 051,90 грн інфляційних втрат, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до пункту п. 6.2 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує іншій стороні 20% річних від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних, суд дійшов висновку про наявність помилки у визначенні періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема щодо дати початку та дати закінчення такого періоду.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки датами поставки товару є 16.01.2025 та 27.11.2025, перебіг строку для здійснення оплати починається з наступного дня після кожної із зазначених дат. Відтак останнім днем для здійснення оплати є 06.02.2025 та 18.12.2025 відповідно, а прострочення виконання грошового зобов'язання починається з 07.02.2025 та 19.12.2025 відповідно.
За результатами перевірки розрахунку 20% річних, здійсненої судом із використанням сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", з урахуванням встановлених недоліків та визначених позивачем сум заборгованості, суд дійшов висновку, що обґрунтований розмір 20% річних становить 19 117,86 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зазначеній частині.
Крім того, здійснивши перерахунок інфляційних втрат із використанням зазначеної сертифікованої комп'ютерної програми, суд установив, що відповідний розрахунок позивача узгоджується з розрахунком суду та не виходить за його межі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в указаній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе частково їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору сплачено судовий збір у загальному розмірі 4 071,99 грн, з яких: 2 740,79 грн - за подання позовної заяви (платіжна інструкція № 26142 від 20.03.2026) та 1 331,20 грн - за подання заяви про забезпечення позову (платіжна інструкція № 26210 від 27.03.2026).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 4 069,33 грн, інша частина судового збору покладається на позивача.
Поряд із цим, враховуючи заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали від 30.03.2026 у даній справі, такі заходи продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи відповідно до приписів частини сьомої статті 145 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 44796564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ДЖІ ПРОДАКШН" (пр. Героїв Харкова, буд. 274-В, м. Харків, 61106; код ЄДРПОУ 37394634) 202 008 грн 30 коп - основного боргу; 19 117 грн 86 коп - 20% річних; 7 051 грн 90 коп - інфляційних втрат та 4 069 грн 33 коп - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 24 квітня 2026 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи