24 квітня 2026 року м. Харків Справа № 910/13408/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» 61072, Харківська обл., місто Харків, пр. Науки, будинок 56, ЄДРПОУ 44009091
про стягнення 79 380,00 грн,-
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» (далі відповідач) про стягнення 79 380,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 не здійснив поставку товару у встановлений строк, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 51597,00 грн та штраф у розмірі 27783,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (пеню в розмірі 51 597,00 грн та штраф у розмірі 27 783,00 грн за порушення строку поставки товару за Договором №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки товару не виконав, а обумовлений товар не був поставлений позивачу, що підтверджується матеріалами справи. Даний факт також не заперечується відповідачем у відзиві. Доказів повідомлення позивача про обставини, що заважають належному виконанню відповідачем обов'язку щодо постачання товару в обумовлений Договором строк та доказів які б спростовували факт порушення строків поставки товару за Договором матеріали справи не містять.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем строків поставки товару за Договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25; у разі часткового задоволення апеляційної скарги, вирішити питання про зменшення розміру неустойки, з огляду на виконання ТОВ «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» поставки за заявкою за договором № 125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 та відсутністю обґрунтування розміру збитків позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що в позовній заяві позивачем не доведено розмір збитків, понесених під час виконання договору №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025. Апелянт наголошує, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Тому, заявник вважає, що наявні підстави для зменшення розміру неустойки, з підстав не доведення позивачем розміру збитків.
Також, на думку апелянта, судом першої інстанції під час вирішення спору порушено норми процесуального права та не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» на рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
26.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13408/25.
09.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2796).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України. Позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачем неякісного товару, а судом першої інстанції їх було оцінено та прийнято обґрунтоване та законне рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Щодо зменшення розміру неустойки позивач вказує, що обставини для зменшення неустойки та винятковість підстав для її зменшення зобов'язана обґрунтовувати та доводити сторона, яка подає таке клопотання. Разом з тим, відповідач не подавав клопотання про зменшення неустойки, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголошує, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в договорі умовами здійснити поставку товару належної якості, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та належне та своєчасне забезпечення військовослужбовців НГУ продовольчим харчуванням.
Як зазначає позивач, Військова частина НОМЕР_1 здійснює продовольче, речове, автотехнічне та медичне забезпечення військових формувань Національної гвардії України, які здійснюють передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України. Таким чином, збитками в цьому разі є неналежне та не своєчасне забезпечення військовослужбовців продовольчими товарами.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ "СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ" (постачальник) був укладений Договір від 10.04.2025 №125/ВОЗ-2025 (далі - Договір). Згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити замовнику якісні товари, зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а замовник - прийняти та оплатити такі товари. Найменування та кількість товару зазначена в Додатку №1 до цього Договору. Код ДК 021:2015:15890000-3 Продукти харчування та сушені продукти різні.
Ціна Договору складає 396 900,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 66 150,00 грн (пункт 4.1. Договору).
Згідно з пунктом 5.1. Договору розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва.
У відповідності до пункту 6.1. Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. Договору замовник має право у випадку порушення постачальником своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов Договору у випадках, передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від цього Договору в повному обсязі або частково.
Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3. Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п.8.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного в письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору в повному обсязі.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до завершення воєнного стану, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (пункт 12.1. Договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Між сторонами була підписана Специфікація від 10.04.2025 №125/ВОЗ-2025 (Додаток №1 до Договору), в якій погоджено найменування товару, його кількість та ціна.
Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками.
Позивачем була складена заявка від 01.05.2025 №78/1/10-1697-2025 до Договору, в якій зазначені найменування товару, місце постачання, кількість товару та дата поставки товару, а саме: добовий польовий набір продуктів раціон "Сніданок" у кількості 5 000 шт з датою поставки 30.05.2025. Вказана заявка була отримана наручно представником відповідача 01.05.2025, про що свідчить відповідний підпис.(а.с.29).
Як зазначає позивач, відповідачем у строк, встановлений у заявці, товар так і не був поставлений, що свідчить про порушення останнім зобов'язань за Договором.
02.10.2025 позивач надіслав відповідачу Повідомлення від 02.10.2025 78/1/5/1-4592- 2025 про односторонню відмову від Договору в повному обсязі, в якому, посилаючись на порушення ТОВ "СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ" своїх зобов'язань щодо поставки товару в обумовлений у заявці строк, та на підставі підпункту 7.2.1. пункту 7.2. Договору скористався своїм право на одностороннє розірвання Договору з 08.10.2025.
В подальшому, 08.10.2025 позивач надіслав відповідачу Претензію від 08.10.2025 №78/1/5/1-4711- 2025, в якій вимагав сплатити пеню в розмірі 51 597,00 грн та штраф у розмірі 27 783,00 грн. Втім, відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції не сплатив.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги, що стало підставою для звернення відповідача до апепеляційного суду зі скаргою.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предметом судового розгляду даної справи є вимога Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» про стягнення 79 380,00 грн.
Підставою позовних вимог є порушення відповідачем умов договору поставки №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025, а саме: у встановлений строк відповідачем не здійснено поставку товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 51 597,00 грн та штраф у розмірі 27 783,00 грн.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25 у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 ЦК, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору поставки №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судами, п. 6.1 Договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). Не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
Пунктом 6.3 та 6.4 Договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами. При передачі товару постачальник повинен направити до замовника (товароодержувача) уповноваженого представника, який має право підпису на нелбхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну товарно-супровідну документацію на товар, а замовник (товароодержувач) зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Присутність постачальника (уповноваженого представника) під час приймання товару замовником є обов'язковою.
Підпунктом 7.3.1. пункту 7.3. Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. Договору замовник має право у випадку порушення постачальником своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, замовник в односторонньому порядку має право відмовитися від цього Договору в повному обсязі або частково.
Разом із тим, наявні в матеріалах справи докази, а саме:
- заявка від 01.05.2025 №78/1/10-1697-2025 до Договору №125/ВОЗ-2025, яка містить дату поставки товару - 30.05.2025, і підписана представником постачальника «Отримана наручно 01.05.2025 Басараб Н. М (підпис)»;
- повідомлення про односторонню відмову від Договору №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025 в повному обсязі № 78/1/5/1-4592-2025 від 02.10.2025, в якому зазначено, що станом на 02.10.2025 з 5000 комплектів товару, визначеного заявкою замовника від 01.05.2025 №78/1/10-1697-2025 постачальником не поставлено жодного комплекту товару замовнику, про причини порушення зобов'язання постачальник не повідомив;
- претензія про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару № 78/1/5/1-4711-2025 від 08.10.2025, в якій вказано, що товар визначений заявкою замовника від 01.05.2025 №78/1/10-1697-2025 не був поставлений постачальником, а саме: 5000 комплектів, товару, що мали бути поставлені до 30.05.2025 станом на 07.10.2025 не було поставлено товар (порушення строків поставки товару на 130 днів, повідомлення про односторонню відмову від договору в повному обсязі від 02.10.2025 78/1/5/1-4592-2025),
свідчать про порушення ТОВ «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» умов договору поставки №125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025.
Натомість відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували доводи відповідача стосовно порушення відповідачем умов Договору, визначених у розділі 6 «ПОСТАВКА ТОВАРУ».
Отже, сукупність досліджених судом доказів належним чином підтверджує факт відсутності здійснення поставки товару відповідачем, що є порушенням умов договору та підставою для застосування передбаченої умовами договору відповідальності.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України (чинний на момент укладення Договору), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 8.3 сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного в письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від Договору в повному обсязі.
Апеляційний суд зауважує, що місцевий суд правильно кваліфікував дії відповідача як неналежне виконання зобов'язання у розумінні ст. 610 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування передбачених договором правових наслідків, а саме сплати пені і штрафу відповідно до пункту 8.3 договору. При цьому суд вірно застосував положення статті 549 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки визначається договором і підлягає стягненню у разі встановлення факту порушення зобов'язання.
Відповідно до положень п. 8.3 Договору позивачем було нараховано постачальнику пеню у розмірі 51 597,00 грн та штрафу у розмірі 27 783,00 грн, а також надано розрахунок, а саме:
- за порушення строку поставки 5000 комплектів товару з 31.05.2025 по 07.10.2025 (130 днів) - 0,1% вартості товару в сумі 396 900,00 грн = 396,90 грн *130 днів - розмір пені становить 51 597,00 грн;
- за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 396 900,00 грн = 27 783,00 грн.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, суд першої інстанції не встановив її завищення або арифметичних помилок, що також відповідає матеріалам справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про доведеність факту відсутності поставки відповідачем товару, наявність порушення договірного зобов'язання та правомірність застосування до нього договірної відповідальності у вигляді пені і штрафу. Висновки місцевого господарського суду є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим обставинам справи й нормам чинного законодавства.
На думку апелянта, позивачем не доведено розмір збитків, понесених під час виконання договору № 125/ВОЗ-2025 від 10.04.2025.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Апелянт вказує, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
З приводу цього колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
У даному випадку відповідач не поставив товар позивачу у повному обсязі. Неможливість поставки товару відповідач не пояснив, разом з тим, не заперечує факту не здійснення поставки.
Апелянтом не надано доказів, які б підтверджували той факт, що розмір пені і штрафу, що підлягає сплаті за порушення умов Договору, є неспівмірним і надмірно завищеним, а також є обтяжливим для відповідача.
Також, зі змісту договору вбачається, що відповідач погодився на включення до Договору умов щодо можливості нарахування пені і штрафу внаслідок його неналежного виконання, що підтверджується підписом директора відповідача і печаткою ТОВ «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ».
Умовами Договору чітко визначено розмір і підстави для застосування штрафних санкцій; відповідач, укладаючи Договір, на них погодився. Натомість не поставив товар позивачу у повному обсязі, а зазначені відповідачем доводи апеляційної скарги не видаються суду обґрунтованими.
Відповідач взагалі не надав суду жодного доказу обставин неможливості поставки позивачу товару у повному обсязі та доказу обтяжливості нарахованих штрафних санкцій.
Тому колегія суддів констатує, що у даному випадку відповідач не тільки повністю припинив виконання своїх зобов'язань, але й проігнорував усі звернення позивача та претензії, не повідомив про жодні форс-мажорні чи інші обставини, що об'єктивно унеможливили постачання, що свідчить про відсутність в діях відповідача добросовісності, поваги до інтересів контрагента або співмірності вчинків із зобов'язаннями.
Враховуючи, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також не надано доказів надмірності заявлених позивачем штрафних санкцій, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Як стверджує апелянт, судом першої інстанції під час вирішення спору порушено норми процесуального права та не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам. Судом першої інстанції ухвалено рішення без врахування всіх обставин, не враховано обставини, на які посилався відповідач, не враховано, що позивач не поніс збитки у зв'язку з несвоєчасним отриманням товару, а також не врахував, що ТОВ «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» в повній мірі виконано заявку та поставлено товар в повному обсязі.
Апеляційний суд вважає зазначенні доводи необґрунтованими і безпідставними, оскільки суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи щодо порушення відповідачем умов Договору, надав належну правову оцінку доказам, правильно визначив характер спірних правовідносин та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів та повторення правової позиції, яка була предметом розгляду у суді першої інстанції, однак не містять жодних нових обставин чи належних доказів, що спростовували б встановлені судом факти.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної звертається до висновків, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у цій справі.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1 ч. 1 ст. 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНТЕГРАЦІЯ» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 у справі № 910/13408/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повна постанова складена 24.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян