Постанова від 13.04.2026 по справі 922/3186/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Харків Справа №922/3186/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача - Бенденжук Л.О. (самопредставництво), посвідчення №2662 дійсне до 31.12.2030 року, витяг з ЄДР від 14.01.2026 року;

першого відповідача (в режимі відеоконференції) - Франковський Є.В. (адвокат), ордер серія АР№1287840 від 05.03.2026 року, свідоцтво №002100 від 12.03.2019 року;

другого відповідача - не з'явився;

третього відповідача - не з'явився;

четвертого відповідача (в режимі відеоконференції) - Хандога В.В. (адвокат), свідоцтво серія ДП№3570 від 15.12.2017 року, ордер серія АЕ№1480619 від 04.03.2026 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу четвертого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» (вх.№439Х/1) та апеляційну скаргу першого відповідача - Приватного підприємства «Мейджикпейпер» (вх.№445Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25,

за позовом Харківської міської ради (м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243),

до 1. Приватного підприємства «Мейджикпейпер» (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 20),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» (61046, м. Харків, прос. Героїв Харкова, 299),

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, ЛТД» (61174, м. Харків, просп. Перемоги, 59, кв. 173),

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» (49112, м. Дніпро, вул. Гаванська, 9Б),

про стягнення 2086503,77 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Мейджикпейпер»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансвіт»; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, Лтд»; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс», в якому просив суд стягнути:

- з Приватного підприємства «Мейджикпейпер» (вул. Дарвіна, 20, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36988992) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 841740,79 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 465203,85 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «Сід, ЛТД» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 85371,04 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 694188,09 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовано зокрема тим, що ПП «Мейджикпейпер» з 03.04.2018 року по 28.02.2022 року, ТОВ «Сансвіт» з 11.04.2019 року по 28.02.2022 року, ТОВ «Фірма «Сід, ЛТД» з 05.09.2017 року по 28.02.2022 року, ТОВ «НВП «Стальсервіс» з 05.09.2017 року по 28.02.2022 року не сплачували плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2086503,77 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25 (повний текст складено 13.02.2026 року, суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного підприємства «Мейджикпейпер» (вул. Дарвіна, 20, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 36988992) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 841740,79 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року та 12626,11 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» (61046, м. Харків, прос. Героїв Харкова, 299, код ЄДРПОУ 42069033) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 465203,85 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року та 6978,06 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, ЛТД» (61174, м. Харків, просп. Перемоги, 59, кв. 173, код ЄДРПОУ 23759153) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 85371,04 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року та 1280,56 грн судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» (49112, м. Дніпро, вул. Гаванська, 9Б, код ЄДРПОУ 31646329) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 694188,09 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року та 10412,82 грн судового збору.

Четвертий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25 в частині задоволення позову Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 694188,09 грн;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що TOB НВП «Стальсервіс», придбавши у власність нежитлову будівлю літ. «ФК/1-1», загальною площею 1320,5 кв.м з 05.09.2017 року на підставі договору купівлі-продажу №1611 від 05.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчею Г.М., 28.09.2017 року звернувся до Харківської міської ради із заявою №214 від 28.09.2017 року, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га яка розташована за адресою: м.Харків, пр. Московський (колишня назва вул. Героїв Харкова), 299. До заяви було додано схему земельної ділянки. Тобто TOB НВП «Стальсервіс» вчинив всі необхідні дії для оформлення вказаної ділянки у свою власність, проте через зволікання позивача, а в подальшому можливо через початок військової агресії Російської Федерації позивач не надав відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. Так земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно має огорожу, яка її відділяє від іншої частини земельної ділянки, на якій були розташовані будівлі Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій-15». Також ця ділянка має окремий в'їзд, тому іншими частинами земельної ділянки, що належала в цілому ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій-15», відповідач TOB НВП «Стальсервіс» не користується у жоден спосіб.

Скаржник вказує, що договір оренди на вказану земельну ділянку не був укладений, у зв'язку з чим підстави для нарахування саме орендної плати, а відтак і безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 694188,09 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 є необґрунтованими.

Скаржник вважає, належним відповідачем щодо внесення плати за землю є саме Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій-15», оскільки саме в нього знаходилась земельна ділянка і наявний відповідний запис у реєстрі.

Помилковим також вважає апелянт застосування до спірних правовідносин вимог п. 286.6. ст. 286 Податкового кодексу України, яка передбачає перебування майна у спільній власності, оскільки майно у спільній власності не перебуває.

Апелянт звертає увагу суду, що позивачем акт обстеження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 не складався. Тобто, позивачем не надано доказів того, якою ж саме частиною цієї земельної ділянки користується відповідач. Отже, не встановлено, яким є фактичне землекористування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504. Так, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме визначення розміру земельної ділянки, якою фактично користується відповідач TOB НВП «Стальсервіс», було подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі №922/3186/25. Проте, всупереч вимог ч. 1 ст. 236 ГПК України будь-якого обґрунтування такої відмови в задоволенні клопотання відповідача судом першої інстанції не наведено.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

- який фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504?

- яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс»)?

Проведення судової експертизи заявник просить доручити Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

Оскільки TOB НВП «Стальсервіс» в ході розгляду справи наголошував, що ним не використовується земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 у повному обсязі, необхідно встановити фактичне землекористування відповідачем цією ділянкою та вирішувати спір згідно висновків такої експертизи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою четвертого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3186/25.

Крім того суд вказав, що надане клопотання буде розглядатися у судовому засіданні після заслуховування позицій представників по справі.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 05.03.2026 року. Другому та третьому відповідачам копія ухали суду від 05.03.2026 року була направлена засобами поштового зв'язку.

09.03.2026 року матеріали справи №922/3186/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Перший відповідач - Приватне підприємство «Мейджикпейпер» з вищевказаним рішенням суду першої інстанції також не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25 в частині задоволення позову Харківської міської ради до Приватного підприємства «Мейджикпейпер» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 841740,79 грн та 12626,11 грн судового збору;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

- ПП «Мейджикпейпер» від ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій-15» перейшло право користування земельною ділянкою на розміщеному на ній об'єкті нежитлової будівлі літ. "ФК-4" по просп. Героїв Харкова (колишній-просп. Московський), 299 у м. Харкові з площею забудови, а саме 329,1 кв.м;

- позивачем, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, на яких саме умовах і в якому обсязі використовував попередній землекористувач ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій-15» земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 на розміщеному на ній об'єкті нежитлової будівлі літ. "ФК-4" по просп. Героїв Харкова (колишній-просп. Московський), 299 у м. Харкові (умови, розмір, порядок розрахунків та інше);

- позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки не укладався, жодних умов щодо його виконання не погоджувалося та відповідно до норм Податкового кодексу України та Положення №41/08 від 27.02.2008 року із змінами базою для обчислення орендної плати не передбачено орендної плати пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні;

- оскільки договір оренди на спірну земельну ділянку не був укладений, а також відсутній договір оренди з попереднім землекористувачем, підстави для нарахування орендної плати, а відтак і начебто безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 841740,79 грн за використання земельної ділянки загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року є безпідставним;

- позивачем як і судом безпідставно та незаконно інтерпретована норма статті Податкового кодексу України;

- вказує на помилковість розрахунку. При цьому позивач не скористався своїм законним правом для отримання нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові за відповідні спірні періоди 2020-2022 роки для обчислення розрахунку на який посилається в позовній заяві, а тому не може братися як доказ витяг №НВ-9968876382025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2025 рік;

- в силу правового обов'язку та відповідальності ПП «Мейджикпейпер» нараховувався та сплачувався за земельну ділянку, де розташоване нерухоме майно, яке належить на праві власності, земельний податок - згідно займаної площі забудови нежитлової будівлі 329,1 кв.м. Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби в Харківській області з часу придбання нежитлової будівлі жодних скарг, вимог, листів щодо неправомірності розрахунку площі та сплати земельного податку по даній нежитловій будівлі літ. "ФК-4" по просп. Героїв Харкова (колишній-просп. Московський) у м.Харкові не надходило та відсутні судові справи. Отже на переконання відповідача в силу імперативних норм вірно та законно сплачувався земельний податок відповідно до займаної площі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою першого відповідача - Приватного підприємства «Мейджикпейпер» на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3186/25.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 09.03.2026 року. Другому та третьому відповідачам копія ухали суду від 09.03.2026 року була направлена засобами поштового зв'язку.

Враховуючи, що апеляційні скарги четвертого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» та першого відповідача - Приватного підприємства «Мейджикпейпер» подані на один процесуальний документ (на рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25), колегія суддів дійшла висновку про доцільність їх об'єднання до розгляду в одне апеляційне провадження.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі та з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, з огляду на приписи ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у розгляді справи.

Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 27.03.2026 року. Другому та третьому відповідачам копія ухали суду від 06.03.2026 року була направлена засобами поштового зв'язку.

Позивач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно ч.3 до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні 13.04.2026 року представник четвертого відповідача оголосив зміст клопотання про призначення експертизи та зазначив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги в поновному обсязі. Представник першого відповідача також підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача вказав, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. При цьому, представник позивача заперечував проти клопотання щодо призначення експертизи і вказує, що спір стосується саме сформованої земельної ділянки і вважає, що помилковим є ототожнення площі забудови із площею користування.

Представники другого та третього відповідачів у судове засідання не з'явились.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, ЛТД» не мають зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС.

Тому ухвали суду від 05.03.2026 року, від 09.03.2026 року та від 26.03.2026 року були направлені за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариству з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» (61046, м. Харків, прос. Героїв Харкова, 299), Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, ЛТД» (61174, м. Харків, просп. Перемоги, 59, кв. 173).

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України).

Здійснюючи аналіз статті 242 ГПК України, а також пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 року у справі №910/18480/20 виснував, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 року у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17).

Верховний Суд у постановах від 14.07.2021 року у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 року у справі №909/595/21 зазначив про те, що розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067116165110, №R067118319521 направленого на адресу відповідача- Товариству з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» (61046, м. Харків, прос. Героїв Харкова, 299), та поштового відправлення №R067116165144, №R067118319661 направленого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, ЛТД» (61174, м. Харків, просп. Перемоги, 59, кв. 173), ухвала суду від 05.03.2026 року у справі №922/3186/25 була повернута без вручення адресату з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Колегія суддів враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторони є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17). День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи) вважається днем вручення цій особі ухвал суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі №910/4430/21, від 19.09.2022 року у справі №916/939/15-г.

Суд зауважує, що обставини не отримання адресатом кореспонденції, яку суд направляв з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою, знаходиться поза процесуальними межами впливу суду, і залежить в даному випадку лише від суб'єктивної поведінки цієї особи.

Суд також враховує, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень» статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв'язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом було вжито всіх можливих та достатніх заходів, спрямованих на повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сансвіт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сід, ЛТД» про розгляд апеляційних скарг у цій справі.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача, першого та четвертого відповідачів, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Харківською міською радою на підставі ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.08.2025 року №438966064 право власності на об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1 зареєстроване на:

- нежитлову будівлю літ. "ФК-4" загальною площею 1368 кв.м з 03.04.2018 року, за ПП «Мейджикпейпер», на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2018 року №40539918, виданого нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А.;

- нежитлову будівлю літ. "ФК/2-1", загально площею 150,8 кв.м за ТОВ-Фірмою «Сід, ЛТД» з 26.02.2018 року, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, №39949533 від 02.03.2018 року 08:11:53, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А.;

- нежитлову будівлю літ. "ФК/1-1", загальною площею 1320,5 кв.м з 05.09.2017 року за ТОВ НВП «Стальсервіс», на підставі договору купівлі-продажу №1611 від 05.09.2017 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчею Г.М.;

- нежитлову будівлю літ. "ФЛ-1", загальною площею 859,6 кв.м з 11.04.2019 року за ТОВ «Сансвіт», на підставі актів приймання-передачі, №№ 1329, 1330, 1331, від 11.04.2019 року, виданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ТОВ «Сансвіт»;

- нежитлову будівлю літ. "ФМ-1" (1/2), загальною площею 346,7 кв.м з 30.06.2017 року за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу виданий 30.06.2017 року за №812, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляком Д.В.;

- нежитлову будівлю літ. "ФМ-1" (1/2), загальною площею 346,7 кв.м з 30.06.2017 року за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу виданий 30.06.2017 року за №812, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляком Д.В.;

- нежитлову будівлю літ. "ФН-1" (1/2), загальною площею 158,2 кв.м з 30.06.2017 року за ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу виданий 30.06.2017 року за №814, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляком Д.В.;

- нежитлову будівлю літ. "ФН-1" (1/2), загальною площею 158,2 кв.м з 30.06.2017 року за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу виданий 30.06.2017 року за №814, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Поляком Д.В.;

- нежитлові будівлі літ. "Щ-1" загальною площею 156,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 11210,9 кв.м, літ. "Ю-3" загальною площею 1972,6 кв.м, літ. "Ш-1" загальною площею 589кв.м, літ."Т-1"загальноюплощею 25,6 кв.м, літ."Т-1"

- загальною площею 25,6 кв.м, літ."С-1" загальною площею 101,8 кв.м, літ."Р-1"

- загальною площею 62,2 кв.м, літ."П-3" загальною площею 3013 кв.м, літ."И-1"

- загальною площею 13,2 кв.м, літ."О-1" загальною площею 212,8 кв.м, літ."Н-7"

- загальною площею 1747,7 кв.м, літ. "М-1" загальною площею 602,4 кв.м, літ. "Л-1" загальною площею 205,7 кв.м, з 01.02.2018 року за ОСОБА_5 на підставі договору дарування, 01.02.2018 року №223 виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Матейченко О.В.;

- нежитлову будівлю літ. " Е-1", загальною площею 826,4 кв.м з 20.12.2016 року за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2016 року №659, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В.;

- об'єкт незавершеного будівництва літ. "Д" загальною площею 844 кв.м з 20.12.2016 року за ОСОБА_7 , за договором купівлі-продажу від 20.12.2016 року №656 виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніна Л.В.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.08.2025 року №НВ-0001705542025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 складає 10,3977 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.11.2016 року. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.07.2025 року №435070806 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 23.04.2018 року за Харківською міською радою.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що відповідачі - ПП «Мейджикпейпер» з 03.04.2018 року, ТОВ «Сансвіт» з 11.04.2019 року, ТОВ - Фірми «Сід, ЛТД» з 05.09.2017 року, ТОВ НВП «Стальсервіс» 05.09.2017 року та по теперішній час використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 площею 10,3977 га без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 30.07.2025 року №16417/5/20-40-04-07-12 ПП «Мейжикпейпер», ТОВ «Сансвіт», ТОВ - Фірми «Сід, ЛТД», ТОВ НВП «Стальсервіс» зареєстровані платниками земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові.

При цьому, відповідно до даних у податкових декларацій з плати за землю значиться наступне:

- ПП «Мейджикпейпер», задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 площею 329,1 кв.м: за 11 місяців 2020 року - 5657,60 грн, за 2021 рік - 8349,99 грн, за січень- лютий 2022 року - 8441,86 грн;

- ТОВ «Сансвіт», задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 площею 906 кв.м: за 11 місяців 2020 року - 32039,64 грн, за 2021 рік - 34952,33 грн, за січень-лютий 2022 року 6408,47 грн;

- ТОВ - Фірми «Сід, ЛТД», задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 площею 171,1 кв.м: за 11 місяців 2020 року - 3979,44 грн, за 2021 рік - 4341,21 грн, за січень-лютий 2022 року 4775,33 грн;

- ТОВ НВП «Стальсервіс», задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 площею 2500 кв.м: за 11 місяців 2020 року - 58144,97 грн, за 2021 рік - 63430,88 грн, за січень-лютий 2022 року 11629,00 грн.

Позивачем у позові зазначено про те, що ПП «Мейджикпейпер» з 03.04.2018 року по 28.02.2022 року, ТОВ «Сансвіт» у період з 11.04.2019 року по 28.02.2022 року, ТОВ - Фірма «Сід, ЛТД» з 05.09.2017 року по 28.02.2022 року, ТОВ НВП «Стальсервіс» 05.09.2017 року по 28.02.2022 року не сплачували плату за користування земельною ділянкою по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегли за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2086503,77 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і стали підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Предметом позову у цій справі, як і апеляційного перегляду наразі є матеріально-правові вимоги Харківської міської ради про стягнення, зокрема, з Приватного підприємства «Мейджикпейпер» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів за використання спірної земельної ділянки без правових підстав, розмір яких розрахований на основі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням відсоткового співвідношення загальної площі об'єктів нерухомого майна, що належать на праві власності відповідачам, розміщених на спірній земельній ділянці, шляхом пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів відповідно до п. 286.6 ст.286 ПК України.

Згідно з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

У відповідності до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з приписами частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України момент виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладання (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи наведене, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 року у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 року у справі №924/856/20).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується першим та четвертим відповідачами, що у спірний період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року вони були власниками нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці - кадастровий номер 6310138200:02:007:0504.

Водночас, договори оренди між позивачем та першим відповідачем та між позивачем та четвертим відповідачем з приводу користування спірною земельною ділянкою та докази державної реєстрації такого права у матеріалах справи відсутні.

Тобто, як свідчать матеріали справи, у спірний період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року у власності першого відповідача перебував об'єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. "ФК-4" загальною площею 1368 кв.м, а у власності четвертого відповідача перебував об'єкт нерухомості - нежитлова будівля літ. "ФК/1-1", загальною площею 1320,5 кв.м за відсутності належним чином оформлених правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Отже, перший та четвертий відповідачі у період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 користувалися земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 без належної правової підстави.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельний кодекс України визначає обов'язки землекористувачів, зокрема щодо своєчасної сплати земельного податку або орендної плати (пункт “в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72., 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідачі у даній справі не є власниками та постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб'єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для них як землекористувачів є орендна плата.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки або права власності на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення на неї відповідного права та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 року у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 року у справі №922/7207/15, від 21.01.2019 року у справі №902/794/17).

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Так, відповідачі у даній справі, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою у весь спірний період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року, за відсутності укладеного договору оренди зберегли кошти та тим самим збільшили вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача, що є підставою для застосування до спірних правовідносин статей 1212-1214 ЦК України.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов'язок відповідачів сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ними спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідачів жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, з'ясувати:

а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки;

б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства;

в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 року у справі №922/391/18, від 12.04.2019 року у справі №922/981/18, від 12.06.2019 року у справі №922/902/18 наголошено, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладання правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові, та необхідність підтвердження площі займаної земельної ділянки належними доказами.

Згідно із частиною першою статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.08.2025 року №НВ-0001705542025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 складає 10,3977 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.11.2016 року; земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Таким чином, відомості про земельну ділянку площею 10,3977 га, яка розташована за адресою по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера, з огляду на що вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.07.2025 року №435070806 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 23.04.2018 року за Харківською міською радою. При цьому відомості про зміну власника, чи вибуття спірної земельної ділянки з власності Харківської міської ради відсутні.

Харківська міська рада у позовній заяві просить суд стягнути з відповідачів безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у загальному розмірі 2086503,77 грн за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року.

Відповідно до пунктів 289.1., 289.2. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.

У той же час, пунктом 162. Порядку №1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Таким чином, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснено за період 01.01.2020-28.02.2022 на підставі витягу №НВ-0001705542025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, дата формування витягу - 25.08.2025 року.

Відповідно до вказаного Витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 складає 266883749,81

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до п.289.2. ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з п.289.3 ПК України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

У даному випадку, оскільки Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою в 2025 році (27.06.2025), для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки позивач виходив з поділу нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок позивачем виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008 року, зі змінами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір орендної плати, за використання всієї земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 загальною площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові:

- у 2020 році складав 597433,56 грн в місяць, а за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 6571769,16 грн;

- у 2021 році складав 597433,56 грн в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 7169202,67 грн;

- у 2022 році складав 558600,38 грн в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 - 1117200,79 грн.

18.03.2020 року набув чинності Закон України від 17.03.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким, зокрема внесено зміни до порядку нарахування та сплати за землю.

Так, підрозділ 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 52-4, згідно з яким за період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

У подальшому Законом України від 02.04.2020 року №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» змінено норму пункту 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо плати за землю, а саме визначено, що плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», у зв'язку із чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Чинним законодавством не вимагається складання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожний спірний період, а тому можна використати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, чинний тільки на час його формування та звернення до суду з позовом.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №922/2843/19, відповідно до якої чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №905/1680/20 Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 18 цього Закону визначено, що Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Рішенням Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 року затверджено Технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року. Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року застосовується з 01.01.2020 року.

Вказане рішення Харківської міської ради оприлюднене в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради, який є відкритим та загальнодоступним.

Рішення Харківської міської ради №1474/19 від 27.02.2019 року прийнято під час дії Постанови Кабінету Міністрів України «Про методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 23.03.1995 року №213, яка втратила чинності 10.11.2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1147 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» установлено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Так, сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди 2020-2025 років не змінювався, оскільки у м. Харкові з 01.01.2020 року діє Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2028 року. Нормативна грошова оцінка земель відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року №1147 «Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» не розроблялась та не затверджувалась.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних принципів господарського судочинства визначає змагальність сторін. Згідно вимог частин першої, другої, четвертої статті 13 цього ж кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас, суд апеляційної інстанції вказує, що жодні докази, які б свідчили про зміну нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за період стягнення, в матеріалах справи відсутні та відповідачем по справі не надавалися.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що витяг №HB-9968876382025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27.06.2025 може бути використаний при проведенні розрахунку безпідставно збережених коштів зі сплати орендної плати за період з 01.01.2020 року по 28.02.2022 року як належний та допустимий доказ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 10,3977 га кадастровим номером 6310138200:02:007:0504, розташованою за адресою: просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові, дійшов висновку про його обґрунтованість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яку повинен був сплатити кожний відповідач, зокрема, ПП «Мейджикпейпер», ТОВ НВП «Стальсервіс» відповідно до частки належного кожному нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, позивач обґрунтовано використовував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також керувався розміром частки (загальною площею) належних відповідачам об'єктів та розміром ставки орендної плати, яка мала бути сплачена за користування земельною ділянки у спірний період.

Сума коштів у розмірі орендної плати, яку мав сплатити відповідач 1 - ПП «Мейджикпейпер» відповідно до частки належного йому майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період становить:

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить: 1368 кв.м (площа нерухомого майна ПП «Мейджикпейпер») / 23713,3 кв.м (загальна площа нерухомого майна) * 6571769,16 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 379119,74 грн;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить: 1368 кв.м (площа нерухомого майна ПП «Мейджикпейпер») / 23713,3 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 7169202,67 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 413585,17 грн;

- з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить: 1368 кв.м (площа нерухомого майна ПП «Мейджикпейпер») / 23713,3 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 1117 200,76 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 64450,36 грн.

Сума коштів у розмірі орендної плати, яку мав сплатити відповідач 4 - ТОВ НВП «Стальсервіс» відповідно до частки належного йому майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504 за період:

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить: 1320,5 кв.м (площа нерухомого майна ТОВ НВП «Стальсервіс») / 23713,3 кв.м (загальна площа нерухомого майна) * 6571769,16 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 365955,86 грн;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить: 1320,5 кв.м (площа нерухомого майна ТОВ НВП «Стальсервіс») / 23713,3 кв.м (загальна площа нерухомого майна) * 7169202,67 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 399224,58 грн;

- з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить: 1320,5 кв.м (площа нерухомого майна ТОВ НВП «Стальсервіс») / 23713,3 кв.м (загальна площа нерухомого майна) * 1117200,76 грн (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період) = 622212,5 грн.

Розмір безпідставно збережених коштів позивачем визначено з урахуванням площі об'єктів нежитлових приміщень, що належали відповідачам у спірний період, перевірений судом, підтверджується сукупністю наданих доказів.

Відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 30.07.2025 року №16417/5/20-40-04-07-12 задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504, площею 10,3977 га по просп. Героїв Харкова, 299 у м. Харкові:

- ПП «Мейджикпейпер»: за 11 місяців 2020 року - 5657,60 грн, за 2021 рік - 8349,99 грн, за січень-лютий 2022 року - 8441,86 грн;

- ТОВ «Сансвіт»: за 11 місяців 2020 року - 32 039,64 грн, за 2021 рік - 34952,33 грн, за січень-лютий 2022 року 6 408,47 грн;

- ТОВ - Фірми «Сід, ЛТД»: за 11 місяців 2020 року - 3979,44 грн, за 2021 рік - 4 341,21 грн, за січень-лютий 2022 року 4775,33 грн;

- ТОВ НВП «Стальсервіс»: за 11 місяців 2020 року - 58144,97 грн, за 2021 рік - 63430,88 грн, за січень-лютий 2022 року 11629,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 286.6 ПК України, на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 269.1.1 п. 269,1 ст. 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За приписами пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що формула, яка покладена в основу здійсненого Харківською міською радою розрахунку містить в собі існуючи та зареєстровані загальнодоступні дані, зокрема: площу нежитлових приміщень, право власності на які зареєстроване за відповідачем та іншими власниками; загальну площу будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці; площа всієї земельної ділянки в межах якої розташовані нежитлові будівля.

При цьому, всі розрахунки, коефіцієнти та їхні значення здійснені позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Колегія суддів враховує, що положеннями податкового законодавства, а саме ч. 286.6 ст. 286 ПК України визначено порядок нарахування земельного податку у випадку, коли земельна ділянка на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб пропорційно належній частці кожної особи.

Разом з тим, за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини (якщо на спірній земельній ділянці знаходяться окремі нежитлові будівлі, які перебувають у власності різних осіб), суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією у спірних правовідносинах, і як наслідок з цього доходить до висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість (площі об'єктів нерухомості), яка знаходиться на такій земельній ділянці можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим (такого висновку дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.08.2022 року у справі №922/1646/20 та постанові від 21.03.2023 року у справі №922/2095/21).

Крім того, про можливість застосування п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією до правовідносин у справі, в якій судом встановлено перебування на земельній ділянці окремих нежитлових будівель різних юридичних осіб зазначив також Верховний Суд у постанові від 04.10.2022 року у справі №922/2828/20.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

В силу положень ч. 1 ст. 93 та ст.ст. 125, 206 ЗК України іншим шляхом спірні правовідносини можуть бути врегульовані тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, у тому числі за результатом поділу спірної земельної ділянки (за наявності технічної можливості, з урахуванням фактичного розташування належних відповідачам будівель).

Проте судом у даній справі не встановлено обставини, які б свідчили про виконання відповідачами свого обов'язку з належного оформлення та державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою під належним їм нерухомим майном.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляційних скарг відповідачів про неможливість застосування до спірних правовідносин норм податкового законодавства, оскільки, як вже наголошувалось у цій справі, за відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачами альтернативного розрахунку спірних сум, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим та правомірним застосування місцевим судом п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією у спірних правовідносинах.

Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2021 року у справі №922/1646/20 така позиція не суперечить базовим принципам використання землі і більше того, не встановлює підґрунтя для звільнення недобросовісних користувачів від встановленого законом обов'язку сплачувати плату за користування землею. При цьому Верховний Суд зазначив, якщо пристати на таку позицію суду апеляційної інстанції, то можливість стягнення коштів за користування земельними ділянками у разі знаходження на них об'єктів нерухомості кількох осіб (що є ключовим питанням у цій справі) або перебування такої нерухомості у спільній власності, взагалі виключатиметься, що прямо суперечить як наведеним принципам землекористування, так і положенням Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.

Також Верховний Суд у вказаній справі вказав, що відповідачі, ігноруючи передбачений законом обов'язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, будують свою позицію щодо невідповідності запропонованого Містом розрахунку виключно на незгоді з ним, втім власних контррозрахунків останні не подають, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляють.

З огляду на викладені приписи законодавства, а також правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справах №922/1646/20, №922/2828/20, №922/2095/21), правовідносини у яких є подібними, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування Харківською міською радою пропорційного нарахування безпідставно збережених коштів у спірному випадку є обґрунтованим та правомірним.

У свою чергу, будь-яких власних контррозрахунків відповідачем суду надано не було та не спростовано розрахунок безпідставно збережених коштів, наданий Харківською міською радою.

З огляду на вищенаведене у сукупності та беручи до уваги доведеність матеріалами справи факту розміщення на спірній земельній ділянці комунальної форми власності нерухомого майна, яке належить відповідачам та іншим власникам на праві власності і які не оформили право користування земельної ділянки в установленому законом порядку, а також правомірності та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Харківської міської ради в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права.

Щодо клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Так, у клопотанні заявник просить суд на вирішення експертів поставити наступні питання: - який фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:007:0504; - яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс».

Разом з тим, з огляду на предмет та підстави позову, обставини, що підлягають дослідженню за відповідною категорію справ, обставини, що можуть бути вставлені за такою експертизою, виходячи з поставлених питань не спростовуються того, що земельна ділянка є сформованою, зареєстрованою, такою, на якій розташоване нерухоме майно відповідачів на праві власності і того, що ними не оформлено право користування спірною земельною ділянкою. Також проведення експертизи не спростовує правовий висновок щодо застосування приписів п. 286.6 ст. 286 ПК України за аналогією і пропорційного визначення розміру стягнення. Таким чином проведення експертизи є недоцільним і не направлено на з'ясування обставин у даній справі у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтами по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих доказів у розрізі доктрини вірогідності на підтвердження своєї позиції по справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» та апеляційна скарга Приватного підприємства «Мейджикпейпер» мають бути залишені без задоволення, з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України - без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати понесені заявниками апеляційних скарг, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мейджикпейпер» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03.02.2026 року у справі №922/3186/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 23.04.2026 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов