про відкриття апеляційного провадження
23 квітня 2026 року м. Харків Справа № 922/3713/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А.
матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вх. №765 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 (суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/3713/25
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 4380,78 грн,
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4380,78 грн, яка складається із: 2782, 87 грн - 3% річних заборгованості за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, заборгованості з індексу інфляції в сумі 1597,91 грн за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії.
Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 422,40 грн та розглянути справу справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25 позов задоволено повністю; стягнуто з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість у розмірі 4380,78 грн, яка складається з: 2782,87 грн - 3% річних заборгованості за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, 1597,91 грн - інфляційних втрат за прострочення оплати послуг з розподілу електричної енергії, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25 та відкрити апеляційне провадження у справі. Дослідити докази, наявні в матеріалах справи, які не досліджувались у суді першої інстанції, а також докази, які досліджувались судом першої інстанції з порушенням вимог ГПК України. Залучити Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова до участі у справі як належного відповідача. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року у справі № 922/3713/25 повністю. Відстрочити сплату судового збору за подачу даної апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до моменту постановлення рішення по справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25 залишено без руху. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. У вказаний строк заявником має бути надано суду: - клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги з зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення. Роз'яснено заявникові, що у разі не усунення ним недоліків у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.
21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. № 4458).
В заяві апелянт вказує про таке: «Стосовно зазначеного в 10 денного періоду повідомляємо, що в цей час місто Харків перебувало під систематичними ворожими атаками, що призводило до аварійних відключень електроенергії та нестабільної роботи мережі Інтернет у районі дислокації військової частини НОМЕР_1 , що не давало можливості користуватися електронним кабінетом у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Також повідомляємо, що військова частина НОМЕР_1 є однією з пріоритетних цілей для ураження ворогом, задля забезпечення життя і здоров'я під час повітряної тривоги весь особовий склад зобов'язаний спускається в укриття. У зв'язку з тим, що в зазначений період за інформацією з офіційної карти повітряних тривог України- https://map.ukrainealarm.com повітряні тривоги в місті Харків були щодня, а саме:
1. 18.12.2025 - 10 г. 32 хв.
2. 19.12.2025 - 3 г. 33 хв.
3. 20.12.2025 - 3 г.
4. 21.12.2025 - 31 хв.
5. 22.12.2025 - 16 хв.
6. 23.12.2025 - 12 г. 24 хв.
7. 24.12.2025 - 11г.
8. 25.12.2025 - 4г. 56 хв.
9. 26.12.2025 - 2г. 5 хв.
10. 27.12.2025 - 13. 34хв.
Загалом близько 62 години, це майже 4-5 робочі дні. Оскільки під час повітряних тривог особовий склад військової частини НОМЕР_1 перебуває в укритті, скаржник не мав фізичної можливості щоденно здійснювати моніторинг судових справ у підсистемі «Електронний суд».
Також повідомляємо, що юридичне забезпечення діяльності ВМКЦ Північного регіону здійснювалась одноособово - офіцером юридичної служби, майором юстиції ОСОБА_1 , на якого покладено представництво інтересів військової частини, що додатково створює додаткові перешкоди та можливості для опрацювання всього об'єму справ. Слід зазначити, що апеляційна скарга була подана одразу після виходу юриста з відпустки за станом здоров'я та відновлення доступу до системи».
Проаналізувавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини від 04.12.1995 вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Таким чином, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, зокрема, ураховувати, чи вживалися скаржником заходи для реалізації свого права на подання скарги у розумні інтервали часу, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що 24.02.2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу, що є загальновідомим фактом.
У зв'язку із цим Президент України Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї ухвали воєнний стан не скасований.
Апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки зазначені обставини щодо повітряних тривог не носили постійного, безперервного характеру в період з 17.12.2025 (день постановлення рішення та доставки до електронного кабінету апелянта) по 28.12.2025 (день отримання травми представником апелянта).
Так у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №480/1546/24 вказано, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропущення з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (п. 42).
Введений в Україні воєнний стан, безумовно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й без підтвердження її належними та допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку (п. 43).
Пункт 44 зазначеної постанови викладено наступним чином: «…Посилання відповідача на довготривалі повітряні тривоги, у зв'язку з чим працівники змушені перебувати в укриттях і не мають можливості виконувати свої функції, не можуть бути основною та безумовною підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади, який, до того ж, звернувся з апеляційною скаргою аж через п'ять місяців з дня отримання копії рішення суду першої інстанції. Між тим, повітряні тривоги не носили постійного, безперервного характеру з дня отримання відповідачем копії рішення суду першої інстанції до дня звернення з апеляційною скаргою».
Разом з тим, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові 12.11.2025 у справі № 754/947/22, щодо загальних засад забезпечення оборони України та щодо введення воєнного стану та функціонування військових формувань, а саме:
« 44…оборона України є комплексною системою заходів і справою українського народу. Однак безпосереднє виконання завдань із збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності держави прямо покладається на Збройні Сили України. Водночас забезпечення державної безпеки та захист кордонів доручено іншим відповідним військовим формуванням та правоохоронним органам.
45. Отже, саме ці структури становлять основу сектору безпеки і оборони, на які держава покладає функцію збройного захисту країни, зокрема в період воєнного стану.
50. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону № 389-VIII). Подібне визначення міститься в абзаці чотирнадцятому статті 1 Закону № 1932-ХІІ.
51. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій [абзац п'ятий частини першої статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII)]. Подібне визначення міститься в абзаці тринадцятому статті 1 Закону № 1932-ХІІ.
55. У частині першій статті 3 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації.
56. Зміст мобілізації становить:
- переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду;
- переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу (частина четверта статті 3 Закону № 3543-XII).
60. Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань в особливий період, крім функцій, визначених у підпунктах 1-150 цього пункту, організовує стратегічне розгортання Збройних Сил та інших складових сил оборони і переведення військових частин на організацію та штати воєнного часу [абзац третій підпункту 152 пункту 4 Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 30 січня 2019 року № 23/2019 (далі - Положення про Генштаб)].
61. Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та створює юридичні рамки (правову конструкцію) для діяльності всіх державних інститутів, економіки та суспільства в умовах збройної агресії. Такий захід є системним, комплексним і загальнодержавним, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є конкретним військово-організаційним заходом, який є наслідком та складовою частиною введення воєнного стану та оголошення мобілізації. Цей захід стосується внутрішньої структури та чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність».
Отже, з моменту введення воєнного стану всі військові формування вважаються «переведеними на воєнний стан» для цілей процесуального законодавства.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приймає доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, стосовно того, що військова частина НОМЕР_1 є однією з пріоритетних цілей для ураження ворогом, тому задля забезпечення життя і здоров'я під час повітряної тривоги весь особовий склад зобов'язаний спускатись в укриття, через що скаржник не мав фізичної можливості щоденно здійснювати моніторинг судових справ у підсистемі «Електронний суд».
Ураховуючи наведене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 256 ГПК України та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, колегія суддів вважає можливим поновити пропущений строк.
Частиною третьою статті 174 ГПК України встановлено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Виходячи із зазначених правових норм та ціни даного позову, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 262 ГПК України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 922/3713/25. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 176, 234, 262, 270 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
1. Поновити ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25
2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 у справі № 922/3713/25.
3. Розгляд апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 (суддя Чистякова І.О.) у справі № 922/3713/25 здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
4. Позивачу встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.
5. Витребувати у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3713/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман