вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" квітня 2026 р. Справа № 910/10988/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Шапрана В.В.
без виклику сторін,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025
у справі № 910/10988/25 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елізіум»
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про стягнення коштів,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Елізіум» (далі - позивач, ОСББ, заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач, апелянт, скаржник), в якому, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь 57 643,56 грн заборгованості по сплаті щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників, 10 362,43 грн інфляційних втрат, 3 341,29 грн 3% річних, 2 422,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, як власник квартири №239, загальною площею 75,3 кв.м. розташованої у багатоквартирному будинку №5-Б по вул. Ростиславська (Маршала Рибалка) у м. Києві, в порушення вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III (далі - Закон №2866-ІІІ), Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі - Закон № 417-VIII) та рішень Загальних зборів, оформлених протоколами №3 від 14.03.2019 та №5 від 14.11.2019, не виконує свого обов'язку з своєчасної та повної оплати щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників, внаслідок чого за ним рахується заборгованість на суму 57 643,56 грн за період прострочення з 21.12.2021 по 06.10.2025. Крім того, за порушення відповідачем грошового зобов'язання позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нарахував відповідачу 10 362,43 грн інфляційних витрат за період з 01.01.2022 по 31.08.2025 та 3 341,29 грн 3% річних за період з 21.12.2021 по 06.10.2025.
Господарський суд міста Києва рішенням від 17.11.2025 у справі №910/10988/25 позов задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача 57 643,56 грн заборгованості, 10 362,43 грн інфляційних втрат, 3 341,29 грн 3% річних, 2 422,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та обов'язок відповідача сплатити щомісячні внески співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників за спірний період.
Не погодившись із ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10988/25 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин щодо фактичного надання послуг за відсутності доказів, чим порушено статтю 7 Закону №2866-ІІІ, рахунки за фактично надані послуги чи виконані роботи з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідачу не надходили. Як зазначає апелянт, квартира №239 за адресою: м. Київ, вул. Ростиславська (Маршала Рибалка), 5-Б є нерозподіленою та незаселеною, а, отже, послуги з утримання не надавались.
За твердженням апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII), оскільки матеріали даної справи не містять доказів надання послуг, тоді як рішеннями Загальних зборів ОСББ встановлені тарифи, що не є підтвердженням надання послуг чи виконання робіт.
Відповідач вважає, що позивач безпідставно нарахував до стягнення інфляційні витрати та 3% річних, оскільки згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
Крім того, відсутність договірних зобов'язань із позивачем та ненадання позивачем послуг з утримання будинку виключає застосування до відповідача відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України.
Відповідач з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №761/37748/16 та у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №3-1028гс15, зазначає про відсутність доказів витрат на управління та утримання будинку, зокрема таких як акти виконаних робіт, договори про надання послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем, ліфтів, вивезення сміття чи прибирання території.
Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано факт наявності чи відсутності юридично закріпленої за багатоквартирним будинком прибудинкової території згідно з даними Державного земельного кадастру.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 апеляційна скарга у справі №910/10988/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.
Ухвалою від 02.02.2026 клопотання Державної служби України з надзвичайних ситуацій про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10988/25 задовольнив; поновив Державній службі України з надзвичайних ситуацій строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/10988/25; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10988/25; справу № 910/10988/25 призначив до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач, згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача, заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що він не надає жодних житлово-комунальних послуг своїм співвласникам, а утримує будинок та прибудинкову територію шляхом самозабезпечення за рахунок відповідних внесків співвласників, встановлених рішеннями Загальних зборів ОСББ, які в силу Закону №2866-ІІІ є обов'язковими до виконання. Спірні правовідносини виникли та існують на підставі Закону №2866-ІІІ та Статуту ОСББ, а тому посилання апелянта на положення Закону №2189-VIII є безпідставними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та за Законом №2866-ІІІ та Статутом ОСББ має обов'язок з оплати щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників, розміри яких встановлені рішеннями Загальних зборів ОСББ, які оформлені протоколами №3 від 14.03.2019 та №5 від 14.11.2019.
Щодо доводів апелянта про безпідставне нарахування інфляційних втрат та 3% річних, то позивач зазначає, що спірні правовідносини не регулюються положеннями Закону №2189-VIII, оскільки позивач не надає житлово-комунальні послуги, тоді як у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з оплати обов'язкових платежів співвласників для забезпечення самостійного утримання та експлуатації багатоквартирного будинку.
Також до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла через нездійснення щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників, а не через несплату житлово-комунальних послуг.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначене, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, ОСББ «Елізіум» зареєстроване як юридична особа 26.11.2018, про що зроблено відповідний запис №10741020000081368 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, код юридичної особи 42648564, місцезнаходження: вул. Ростиславська (Маршала Рибалки), 5-Б, м. Київ, 04116, України.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
14.03.2019 рішенням Загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 3 встановлено, що з 01.03.2019 розмір щомісячного внеску співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території становить 14,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири, нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Оплату внесків проводити до 20 числа звітного місяця.
14.11.2019 рішенням Загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 5 вирішено затвердити розрахунок за теплову енергію з розрахунку вартості Гкал, що складає обсяг і вартість газу (попередня оплата), технічне обслуговування котельного обладнання та експлуатації котельної, кількість і вартість електроенергії, витрати на отримання дозвільної документації на експлуатацію котельні, витрати на ремонт, модернізацію, відновлення. Оплату проводити до 20 числа наступного місяця за звітним.
Як зазначає позивач у позові, відповідач, в порушення вимог Закону №2866-ІІІ, Закону № 417-VIII, Статуту ОСББ та рішень Загальних зборів, оформлених протоколами №3 від 14.03.2019 та №5 від 14.11.2019, - не виконує свого обов'язку з своєчасної та повної оплати щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників, внаслідок чого за ним рахується заборгованість на суму 57 643,56 грн за період прострочення з 21.12.2021 по 31.08.2025.
02.09.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією №1707/25-01 від 17.07.2025 про сплату заборгованості по щомісячних внесках співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників.
У відповідь на претензію позивача №1707/25-01 від 17.07.2025 відповідач листом від 18.08.2025 №04-20197/212-2 відмовив у її задоволенні, посилаючись на те, що наказом ДСНС від 13.03.2019 №35 «Про забезпечення службовим житлом» та розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.04.2019 №305 ОСОБА_1 видано ордер на право зайняття службового приміщення (квартира АДРЕСА_1 ). ОСББ та ОСОБА_1 договорів щодо надання послуг з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території не укладали.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом на вселення у надане службове жиле приміщення, наказом ДСНС від 23.10.2024 №НГ-528 «Про скасування наказу ДСНС від 13.09.2019 №35» наказ ДСНС від 13.09.2019 №35 скасовано як такий, що не реалізований.
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.11.2024 №976 визнано такими, що втратили чинність розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.04.2019 №305 «Про затвердження рішення керівництва Державної служби з надзвичайних ситуацій про надання службового жилого приміщення» та ордер від 03.05.2019 №6207 на право заняття службового жилого приміщення №239 за адресою: АДРЕСА_2 .
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 , є нерозподіленою та не заселеною, на переконання відповідача, послуги з її утримання не надавались.
Спір виник через наявність/відсутність заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників.
У статті 1 Закону №2866-III наведено наступні терміни:
- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
- співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно частини 1, 2 статті 4 Закону № 417-VIII власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до статті 4 Закону №2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
За статтею 10 Закону №2866-III органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання.
Вищим органом управління об'єднання є загальні збори.
Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Судом встановлено, що 14.03.2019 рішенням Загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом № 3 встановлено, що з 01.03.2019 розмір щомісячного внеску співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території становить 14,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири, нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Оплату внесків проводити до 20 числа звітного місяця.
14.11.2019 рішенням Загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом №5 вирішено затвердити розрахунок за теплову енергію з розрахунку вартості Гкал, що включає обсяг і вартість газу (попередня оплата), технічне обслуговування котельного обладнання та експлуатації котельної, кількість і вартість електроенергії, витрати на отримання дозвільної документації на експлуатацію котельні, витрати на ремонт, модернізацію, відновлення. Оплату проводити до 20 числа наступного місяця за звітним.
Доказів оскарження вказаних рішень у встановленому законодавством порядку або визнання їх недійсними у судовому порядку, матеріали даної справи не містять.
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
В силу статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Співвласник за статтею 15 Закону №2866-III зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до статті 7 Закону № 417-VIII співвласники зобов'язані, зокрема, виконувати рішення зборів співвласників.
Згідно статті 12 Закону № 417-VIII витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до статті 20 Закону №2866-III частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,3 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, квартир, серія та номер: -, виданий 23.04.2018, видавник: Сторони; Генеральним інвестиційним договором, серія та номер: 21-4/142, виданий 05.07.2007, видавник: Сторони; Додаткова угода, серія та номер: 22-9/160, виданий 27.12.2017, видавник: Сторони.
Доказів визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку у судовому порядку, матеріали даної справи не містять.
Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (частина 3 статті 23 Закону №2866-III).
Відповідно до пункту 1 Розділу 2 Статуту ОСББ, затвердженого рішенням Загальних зборів ОСББ, протокол від 15.11.2018, метою створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом.
Згідно з пунктами 2, 3 та 11 Розділу 3 Статуту ОСББ вищим органом управління ОСББ є Загальні збори. До виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення Загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Пунктом 2 Розділу 4 та пункту 2 Розділу 5 Статуту ОСББ, визначено, що сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників. Співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті в межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 ЦК України та частини 2 статті 7 Закону № 417-VIII. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19.
Враховуючи положення Закону №2866-ІІІ, Закону № 417-VIII, Статуту ОСББ та рішення Загальних зборів, оформлені протоколами №3 від 14.03.2019 та №5 від 14.11.2019, у відповідача наявний обов'язок з оплати щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників.
Доводи скаржника про те, що послуги на утримання не надавались, оскільки квартира АДРЕСА_1 , є нерозподіленою та не заселеною, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, адже саме відповідач є власником вищезазначеної квартири, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Тому і повинен нести витрати на управляння багатоповерховим будинком.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 417-VIII разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.
Доказів прийняття у власність квартири АДРЕСА_1 іншою особою матеріали даної справи не містять.
Крім того, положеннями статті 12 Закону № 417-VIII визначено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Отже, невикористання відповідачем належної йому квартири не звільняє його від обов'язку здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Таким чином, відповідач, в порушення Закону №2866-ІІІ, Закону № 417-VIII, Статуту ОСББ та рішень Загальних зборів, оформлених протоколами №3 від 14.03.2019 та №5 від 14.11.2019, - не виконує свого обов'язку щодо своєчасної та повної оплати щомісячних внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників, внаслідок чого за ним рахується заборгованість на суму 57 643,56 грн за період з 21.12.2021 по 31.08.2025.
Доводи відповідача про ненадання позивачем доказів витрат на управління та утримання будинку, такі як: акти виконаних робіт, договори про надання послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем, ліфтів, вивезення сміття чи прибирання території, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №761/37748/16 та у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №3-1028гс15, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 у справі №761/37748/16 дійшов висновку про обов'язок співвласника брати участь в утриманні спільного майна багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів ОСББ про створення ремонтного фонду є обов'язковим до виконання всіма співвласниками. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі №761/10136/16-ц.
Таким чином, відповідач як власник квартири, враховуючи рішення Загальних зборів ОСББ, які є обов'язковими для виконання, положення Законів №2866-ІІІ та № 417-VIII, а також Статуту ОСББ, зобов'язаний вносити щомісячні внески співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що заявлена до стягнення сума не є житлово-комунальними послугами, як помилково вважає апелянт, а є внесками співвласників житлових та нежитлових приміщень для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території та інших платежів співвласників.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 57 643,56 грн заборгованості.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних (3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) до повного виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та арифметичну правильність такого нарахування, та стягнення з відповідача на користь позивача 10 362,43 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 31.08.2025 та 3 341,29 грн 3% річних за період з 21.12.2021 по 06.10.2025.
Контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.
Щодо доводів скаржника про безпідставне нарахування інфляційних втрат та 3% річних, то відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих рф, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Отже, вказана постанова стосується заборони нарахування стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих рф, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій, та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки предмет спору, що розглядається, є відмінним.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 року встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє, як на час звернення позивачем з даним позовом до суду, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення.
Положеннями пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, строк загальної позовної давності за заявленою позовною вимогою на дату подачі позову не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10988/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не оскаржується, а тому в силу статті 269 ГПК України в цій частині не підлягає апеляційному перегляду.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/10988/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача).
Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/10988/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/10988/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державну службу України з надзвичайних ситуацій.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
В.В. Шапран