вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2026 р. Справа№ 910/12234/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.
за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.04.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 12.03.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПАРТНЕР» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 (повний текст ухвали складено 02.03.2026)
у справі № 910/12234/25 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний енергетичний партнер» (м. Київ)
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (м. Київ)
про розірвання додаткової угоди,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Рух справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Національний енергетичний партнер» звернулося через Господарський суд міста Києва з позовом від 30.09.2025 (сформовано через Електронний суд та зареєстровано судом 01.10.2025) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-трейдинг» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розірвання з 01 вересня 2025 року укладеної між сторонами Додаткової угоди № 5 від 27.08.2025 р. до Договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01376 від 28.04.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на істотну зміну обставин (зниження на «ринку на добу наперед» спотової ціни на електроенергію), якими сторони керувалися, укладаючи Договір купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01376 від 28.04.2025 р. та Додаткову угоду № 5 від 27.08.2025 р. до нього. Просить, зокрема, застосувати ст. 652 ЦК України (зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 провадження у справі № 910/12234/25 закрито за відсутністю предмету спору.
Суд першої інстанції на підставі п2) ч. 1 ст. 231 ГПК України, із посиланням на практику Верховного Суду у подібних спорах, розцінивши, що строк виконання зобов'язання по поставці електричної енергії по Додатковій угоді № 5 від 27.08.2025 сплив 30.09.2025, прийшов до висновку, що розірвати судовим рішення можна лише чинний/діючий на час звернення до суду та на час розгляду справи договір. Тому предмет спору у справі відсутній, провадження у справі закрито.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач, ТОВ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПАРТНЕР» 12.03.2026 через систему Електронний суд звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 178 том 2), в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 про закриття провадження та направити справу № 910/12234/25 для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Яценко О.В.
Позиції інших учасників справи.
Відповідачем 08.04.2026 через систему Електронний суд подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 209 том 1). Відповідач вважає позицію суду першої інстанції обґрунтованою, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.02.2026 про закриття провадження у справі без змін.
В засіданні представники сторін підтримали власні позиції у спорі та заперечили проти доводів іншої сторони.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що 28 квітня 2025 року між ними укладено Договір № 65-150-SD-25-0 1376 купівлі-продажу електричної енергії (а.с. 19 том 1) відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії " та результатів електронного аукціону.
За умовами Договору Відповідач, як Продавець, зобов'язався продати електричну енергію Покупцю (Позивач), а Покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.
В подальшому, 27 серпня 2025 року відповідно до результатів електронного аукціону № EP-220825-10, що відбувся 22.08.2025 між сторонами справи було укладено спірну Додаткову угоду № 5 до Договору № 65-150-SD-25-0 1376 купівлі-продажу електричної енергії (а.с.27 том 1).
За умовами Додаткової угоди Покупець купує у Продавця електроенергію на умовах, що періоди її постачання є календарні дати з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року загальним обсягом 36 000 МВтгод.
Ціна такої електричної енергії становить 5 141,00 грн без ПДВ за 1 МВгод. (пункт 4).
Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди № 5 вартість всієї електричної енергії становить 222 091 200,00 грн з ПДВ.
Порядок оплати визначений у пункті 6 Додаткової угоди, відповідно до якого оплата здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної Доби постачання Періоду постачання Покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до Доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії Доби постачання.
При укладенні Додаткової угоди № 5 її сторони узгодили між собою всі істотні умови, склали Графік відпуску /відбору електроенергії у вересні 2025 року (а.с. 28 том 1).
За доводами відповідача, Позивач здійснював фізичний відбір та своєчасну оплату купленої електричної енергії лише для Діб постачання з 01.09.2025 по 03.09.2025.
Починаючи з Доби постачання 04.09.2025, Позивач не здійснив передоплату за електричну енергію відповідно до умов Договору та Додаткової угоди № 5.
Для таких випадків у пункті 5.1 Договору сторони передбачили, що Продавець має право призупинити продаж електричної енергії Покупцю та звільняється від відповідальності від виконання зобов'язань за цим Договором на час призупинення у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин, зокрема, якщо Покупець порушив строк оплати будь-якого платежу за цим Договором (п. 5.1.1.).
Згідно з пунктом 5.3 Договору про призупинення продажу електричної енергії Продавець повідомляє Покупця електронним повідомленням з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).
Відповідачем було здійснено призупинення продажу на користь Позивача електричної енергії за Додатковою угодою № 5 у відповідності до вищевказаних умов розділу 5 Договору.
Відповідно до пункту 5.6 Договору Покупець не здійснює сплату Продавцю за електричну енергію, продаж якої було призупинено/зменшено Продавцем.
Отже, починаючи із 04.09.2025 зобов'язання сторін по Додатковій угоді № 5 щодо купівлі-продажу електричної енергії призупинилися. Дана ситуація не була врегульована сторонами на користь подальшого відновлення відносин з постачання та оплати електроенергії.
В період дії Додаткової угоди № 5 між сторонами мало місце аномальне падіння ціни на електроенергію на спотовому енергетичному ринку, що за доводами позивача мало штучний характер за рахунок маніпуляцій учасників ринку. Позивач зауважує, що 10.09.2025 НКРЕКП оголосило про здійснення попереднього дослідження щодо можливих зловживань на оптовому енергетичному ринку у серпні та вересні 2025 року.
За доводами Позивача, 19.09.2025 він звернувся до Відповідача із листом про розірвання Договору в зв'язку із зміною істотних обставин в порядку ст. 652 ЦК України.
Відповідач на лист заперечив, що у пункті 11.5 Регламенту аукціону унормовано, що на підставі аукціонного свідоцтва покупець - переможець аукціону і продавець протягом строку, визначеного продавцем у заявці на організацію та проведення аукціону зобов'язані укласти між собою та підписати двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії, згідно з умовами якого продавець зобов'язаний поставити електричну енергію, а покупець - прийняти та оплатити її. Умови аукціону, оголошені перед його проведенням та визначені результатами проведення аукціону вартість та обсяг придбаної/ реалізованої електричної енергії, під час укладання двостороннього
договору купівлі-продажу електричної енергії зміні не підлягають.
У добровільному порядку питання розірвання угоди сторонами вирішено не було, що і спричинило спір.
Позивач доводить, що після укладення Додаткової угоди № 5 для нього відбулася істотна зміна обставин, якими він керувався при укладенні Додаткової угоди щодо реальності та вигідності ціни придбання електроенергії, яка різко знизилася на ринку з початку виконання сторонами Додаткової угоди № 5.
Це призвело до того, що подальше придбання електроенергії за ціною, на якій укладено Додаткову угоду № 5, втрачає для Позивач економічний сенс. Виконання зобов'язання по оплаті електроенергії для Позивача стає більш обтяжливим та ускладненим, зменшує цінність отриманого за Договором виконання.
За умовами Додаткової угоди № 5 сторонами передбачено, що періодом постачання електроенергії є календарні дати з 01.09.2025 по 30.09.2025.
Сторони не змінювали умови Додаткової угоди № 5 і доказів протилежного в справу не подано.
Додаткова угода № 5 набрала чинності з моменту її підписання обома сторонами (п. 10) з 27.08.2025 електронними цифровими підписами представників сторін, що засвідчується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 28 том 1 оборот).
Позивач в кінцеву дату поставки електроенергії (30.09.2025) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом (сформований через Електронний кабінет) і просить розірвати Додаткову угоду № 5 -- з 01.09.2025 року (дата початку поставки електроенергії) на підставі ст. 652 ЦК України.
Згідно із статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
Згідно положень ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Норми права які підлягають застосуванню.
За наслідками, визначеними у статті 653 ЦК України, якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції вірно проаналізував обставини, що впливають на правильне вирішення спору у справі і закрив провадження за відсутністю предмету спору.
Так, Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвати можна лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. В іншому разі буде відсутній предмет спору, яким і виступає у такому разі договір.
Як вже вказав суд, кінцевою датою поставки електроенергії сторони Додаткової угоди № 5 визначили 30.09.2025 і саме в цей день позивач звернувся з позовом до суду через власний Електронний кабінет.
Ухвалою від 08.10.2025 позов судом залишався судом без руху для виправлення недоліків (а.с. 70 том 1).
Провадження у справі відкрито Господарським судом м. Києва за ухвалою від 28.10.2025 (а.с. 99 том 1).
Отже, на час звернення позивача до суду (в сукупності із датою реєстрації позову), відкриття провадження у справі та на час прийняття спірної ухвали про закриття провадження, спірна Додаткова угода № 5 вже не діяла в частині умов про виконання сторонами їх зустрічних зобов'язань щодо поставки та оплати електроенергії (предмет угоди).
З цих підстав Додаткова угода № 5 між сторонами, як правочин, строк дії якого скінчився, вже не може бути розірваним за рішенням суду, в т.ч. і з підстав істотної зміни обставин, якими керувалися сторони, на підставі статті 652 ЦК України.
До таких же висновків прийшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, виклавши свою позицію у постанові від 19 березня 2024 року по cправі № 922/4078/23.
На неможливість розірвання за рішенням суду вже недіючого договору не впливає обставина, що припинення чинності правочину в частині прав та обов'язків сторін щодо строку виконання зобов'язання за предметом договору, не припиняє обов'язок винної сторони відшкодувати збитки, сплатити неустойку за порушення зобов'язання, допущене в період дії договору.
Предметом спору у справі є розірвання саме Додаткової угоди № 5 від 27.08.2025 року, яка має самостійний предмет регулювання у відносинах сторін.
Сплив передбаченого строку поставки товару за нею робить цю Додаткову угоду нечинною/недіючою, отже Додаткова угода № 5 від 27.08.2025 втрачає силу як правоустановлюючий документ. Тому фактично зникає предмет спору.
За правилами п.2) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові від 11 листопада 2025 року по справі cправі № 905/55/24 (905/94/25) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18, від 14.09.2021 у справі № 909/243/18, від 29.01.2025 у справі № 127/17760/23 тощо.
Отже судом першої інстанції вірно визначено, що предметом спору у справі є Додаткова угода № 5, розірвати яку за рішенням суду просить позивач.
За правилами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Завершення строку дії правочину, в межах якого сторони можуть виконати/реалізувати свої права та обов'язки, свідчить про зникнення чинного правоустановчого документу та, відповідно, зникнення предмету спору за позовом про його розірвання.
Для такого висновку суду не має значення та потреби дослідження питань підставності та доведеності умов для розірвання спірної Додаткової угоди № 5 на підставі рішення суду за правилами ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин. На обов'язковості такого дослідження помилково наполягає позивач.
Також, оскільки предметом спору є саме Додаткова угода № 5 від 27.08.2025, як окреме зобов'язання в межах діючого між сторонами Договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01376 від 28.04.2025 р, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги ту обставину, що кінцева дата дії Договору є 31 грудня 2025 року.
В даному випадку при закриті провадження місцевий суд вірно виходив з оцінки доказів у справі зважаючи на кінцеву дату поставки електроенергії саме за Додатковою угодою № 5 -- до 30 вересня 2025 року включно і саме за цією датою визначався із існуванням предмету спору у справі, не взявши до уваги заперечення позивача.
Північний апеляційний господарський суд відхиляє і решту доводів позивача у апеляційній скарзі стосовно мотивів його звернення до суду за розірванням Додаткової угоди № 5, доведеності порушення його прав, виникнення збитків, невказівку судом в оскарженій ухвалі на належний для позивача спосіб захисту права у виниклій ситуації за наявності істотної зміни обставин у відносинах сторін, що підтверджено висновком судового експерта, оскільки ці питання на правильність висновків суд першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі не впливають.
Ризики несвоєчасного пред'явлення позову про розірвання Додаткової угоди № 5, що мало відбутися в період чинності цієї угоди, покладаються на позивача. При укладенні спірної додаткової угоди про короткотерміновий місячний строк поставки електроенергії Позивач достеменно знав, як і про зміст п. 11.5 Регламенту аукціону, що умови аукціону, оголошені перед його проведенням та визначені результатами проведення аукціону вартість та обсяг придбаної/ реалізованої електричної енергії, під час укладання двостороннього
договору купівлі-продажу електричної енергії зміні не підлягають.
Висновки суду апеляційної інстанції
Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції, встановивши обставини, що термін дії Додаткової угоди № 5 (строк поставки товару за предметом договору) скінчився як на час звернення позивача до суду і відкриття провадження у справі, так і на час вирішення спору, дійшов вірного висновку, що право на розірвання договору в судовому порядку стосується лише тих договорів, які на момент вирішення спору були чинними.
Тому розірвання спірного правочину в судовому порядку є фактично неможливим, оскільки позовна вимога про його розірвання була заявлена після закінчення строку його дії, визначеного сторонами у пункті 2 Додаткової угоди № 5.
Тим більше неможливим є розірвання Додаткової угоди № 5 з дати, яку визначає позивач у часі назад - з 01.09.2025 року.
Ч. 3 ст. 653 ЦК України визначає, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Натомість лише у ч. 5 ст. 188 ГК України (який втратив чинність) якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За правилами чинного ГПК України (ст. 236 ГПК), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що сторони були почуті, а суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, а ухвала Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі № 910/12234/25 про закриття провадження у справі відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за їх подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу від 12.03.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПАРТНЕР» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 про закриття провадження у справі - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі № 910/12234/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.04.2026.
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді П.В. Горбасенко
О.В. Яценко