22 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 9/41
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Іванчук С.В., Ржепецького В.О., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі
за позовом Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
позивача-1 Національної академії наук України, м. Київ
позивача-2 Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, м. Львів
до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)», місто Дрогобич, Львівської області
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Фонд державного майна України, м. Київ
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Дрогобицьке комунальне міське “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Дрогобич, Львівської області
про зобов'язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання
за участю представників:
прокуратури: Кульчицький Є.Г.
відповідача, апелянта: Оприско М.В.
від позивачів 1-2: не прибули,
від третіх осіб 1-3: не прибули.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №9/41 відмовлено у задоволенні скарги У задоволенні скарги Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) (вих.№01/40 від 27.11.2025) на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, 30.03.2026 Українсько-німецьке спільне підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; відкрити провадження; скасувати Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №9/41 та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на дії державного виконавця.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, судове засідання призначено на 22.04.2026.
08.04.2026 до канцелярії суду надійшли матеріали справи № 9/41.
У судове засідання 22.04.2026 прибув апелянт, підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
У судове засідання 22.04.2026 прибув прокурор, підтримав правову позицію, викладену у відзиві (вх.№01-04/2956/26 від 09.04.2026), заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
У судове засідання державний виконавець не прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх.№01-04/330/26 від 21.04.2026). Подав заяву (вх.№01-04/3325/26 від 21.04.2026) про розгляд справи без участі представника ДВС.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення позивачів та третіх осіб про дату і час судового засідання, судом розглянуто апеляційну скаргу за відсутності належним чином повідомлених учасників процесу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 2 ст. 273 ГПК України).
1. Короткий зміст скарги на дії ДВС.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №9/41 за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Національної академії наук України, Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, до відповідача - Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області, Фонд державного майна України, Дрогобицьке комунальне міське “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про зобов'язання відповідача повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.
Вимоги за скаргою обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №78824065 від 12.08.2025 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки:
- 22.07.2021 в Єдиному державному реєстрі речових прав було зареєстровано перехід права власності на вищезазначені 4 об'єкти нерухомого майна до фірми «ІСМ Менеджмент ГмбГ»;
- 06.11.2025 українсько-німецьким спільним підприємством в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ (боржником) до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано заяву яка зареєстрована за вх.№10781, про відсутність в українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» (боржника) майна згідно переліку зазначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження №78824065 від 12.08.2025, яке підлягає поверненню Національної академії наук України (стягувачу);
- внаслідок російської військової агресії та ракетних обстрілів протягом 2022-2025 років було зруйноване майно, що було предметом спору у справі №9/41, а саме будівля ливарної дільниці з обладнанням, будівля механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудова до ливарної дільниці були знищенні внаслідок ракетного удару та перестали існувати як об'єкт нерухомого майна та об'єкт цивільних правовідносин;
- у власності боржника за виконавчим провадженням станом на 12.08.2025 року (дата відкриття виконавчого провадження) та на даний часу власності та на балансі відсутнє будь-яке майно, в тому числі обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби, що підтверджується довідкою.
Правовою підставою для звернення зі скаргою до суду є п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №9/41 у задоволенні скарги Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) (вих.№01/40 від 27.11.2025) на дії державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено повністю.
Оскаржувана ухвала мотивована тим, що станом на 02.12.2025 рішення суду у справі №9/41 від 06.05.2022 боржником не виконано, жодних документів, які підтверджують факт відсутності усього майна, вказаного в рішенні суду, державному виконавцю не надано. Суд дійшов висновку, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах своїх повноважень встановлених Законом України “Про виконавче провадження». Тому покликання скаржника на пункт 6 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження», в обґрунтування задоволення скарги, є помилковим.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.03.2026, Українсько-німецьке спільне підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 року та постановити нове судове рішення, яким вимоги скарги на бездіяльність державного виконавця задоволити. Визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати державного виконавця Х.Мороз Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винести постанову про повернення стягувачеві наказу Господарського суду Львівської області від 06травня 2022 р. у справі №9/41 на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційна скарга мотивована порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Апелянт вважає, що:
- суд першої інстанції замість оцінки бездіяльності державного виконавця вдався у перегляд по суті рішення у даній справі, оцінюючи обставини реєстрації права власності на спірне майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2021.
- суд не врахував положення чинного законодавства, згідно з якими юридична особа володіє правосуб'єктністю, а засновник чи керівник не відповідають за зобов'язаннями юридичної особи, якщо інше не передбачено законом або установчими документами. Тому дивним виглядає висновок про уникнення виконання рішення про передання майна особою, якій таке майно не належить;
- зазначені висновки суду першої інстанції окрім того, що є нерелевантними, то ще й не відповідають обставинам справи. Після того як німецький засновник вийшов з Товариства з майном і зареєстрував за собою право власності на все нерухоме майно Товариства 22 липня 2021 тобто ще за чотири місяці, до винесення Господарським судом рішення від 17 листопада 2021 по справі №9/41. Рішення Господарського суду Львівської області від 17 листопада 2021 набрало законної сили лише через три роки до набуття законної сили за цим рішенням на підставі Ухвали Західного апеляційного суду від 06 листопада 2024 по справі №9/41. Відповідно ні під час розгляду судом першої інстанції справи №9/41 ні під час перегляді судами апеляційної та касаційної інстанцій цієї справи не було винесено жодних заборон чи обтяжень щодо вчинення Боржником дій з належним йому будь-яким рухомим чи нерухомим майном;
- необґрунтованим також є висновок суду про недоведеність зі сторони боржника тієї обставини, що присуджене в натурі стягувачу майно відсутнє. Державний виконавець Мороз Х. отримала від Боржника п'ять заяв із доказами, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, щодо відсутності у Боржника будь-якого нерухомого майна після 22 липня 2021 року, коли німецький засновник вийшов із складу учасників Боржника-Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ» (ІСМ), а також докази відсутності рухомого майна.
Скаржник зазначає, що виконати рішення суду за відсутності витребуваного майна у боржника за постановою ВП №78824065 від 12.08.2025 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.05.2022 у справі №9/41 є неможливим, у зв'язку з чим просить суд визнати незаконними дії, бездіяльність державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Xристини Мороз з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №78824065 від 12.08.2025 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.05.2022 по справі №9/41 та зобов'язати Державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Xристину Мороз винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №78824065 від 12.08.2025, з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.05.2022 по справі №9/41 на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження».
4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Львівська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/2956/26 від 09.04.2026), у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду.
Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 позов задоволено повністю. Зобов'язано Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)» повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТзОВ “Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) б/н від 17.12.2021 (вх. № 01-05/4258/21 від 21.12.2021) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 залишено без змін.
18.01.2023 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022, у справі №9/41 постановлену за результатами розгляду апеляційної скарги Українсько-німецького спільного підприємства у формі ТОВ “Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)»; апеляційну скаргу ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH) задоволив; рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Національної академії наук України та Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ до Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» про зобов'язання Українсько-німецького спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл каттер манюфекчерер ГМБХ (ІСМ)» повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби; здійснив перерозподіл судового збору.
Верховний Суд постановою від 20.04.2023 задоволив касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури; постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 у справі №9/41 скасував; справу за №9/41 передав до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM ManagementGmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер Манюфекчерер ГмбХ (ІСМ) задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів Національної академії наук України та Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Фонду державного майна України, Дрогобицького комунального міського “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» до відповідача Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл каттерманюфекчерер ГмбХ (ІСМ)», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM ManagementGmbH) про зобов'язання повернути у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка НАНУ майно в натурі.
Верховний Суд 02.10.2024 прийняв постанову, якою скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023, а справу за №9/41 передав до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM ManagementGmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у цій справі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2024 у цій справі відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM ManagementGmbH) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі № 9/41.
Відповідно рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 набрало законної сили 06.10.2024 року.
Господарським судом Львівської області видано наказ від 06.05.2022 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021, а саме: зобов'язати Українсько-німецьке спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттерманюфекчерер ГМБХ (ІСМ)» (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Тураша, будинок 20; ідентифікаційний код юридичної особи 14300674) повернути у власність Національної академії наук України (вулиця Володимирська, будинок 54, місто Київ, 01601, індентифікаційний код юридичної особи 00019270) та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України, вулиця Наукова, будинок 5, місто Львів, 79053, індентифікаційний код юридичної особи 03534506) майно в натурі, передане позивачами в якості внеску до статутного фонду товариства для використання, а саме: адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці з обладнанням, будівлі механоскладальної дільниці з обладнанням, прибудову до ливарної дільниці, обладнання лабораторії, інвентар, меблі, прилади та допоміжні засоби.
28.09.2022 постановою Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження за №69950983 про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.05.2022 у справі №9/41.
27.02.2023 Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову за ВП №69950983 про закінчення виконавчого проведення у зв'язку з постановою Західного апеляційного Господарського суду Львівської області від 18.10.2023, якою рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 скасовано.
Виконавче провадження №69950983 було закінчено 27.02.2023 відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження».
Після остаточного набрання рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 законної сили, Національна академія наук України 31.07.2025 звернулась до виконавчої служби з листом про виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.05.2022 про примусове виконання рішення.
Дрогобицьким відділом державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постановою від 12.08.2025 відкрито нове виконавче провадження за №78824065.
Про відкриття виконавчого провадження направлено повідомлення сторонам провадження, до листа долучено постанову від 12.08.2025 року, із встановлення боржнику строку виконати судове рішення протягом 10 робочих днів (т. 12 а.с. 206-208).
04.09.2025 державним виконавцем направлено виклик керівника Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» на зобов'язання надати пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа (т. 12 а.с. 209, 210).
З 26.09.205 по 05.01.2026 між державним виконавцем та боржником велося листування з приводу розгляду заяв боржника про закриття виконавчого провадження (т. 12 а.с. 154-167; 211-236).
Листами державний виконавець повідомляв боржника про неможливість винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спірних процесуальних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
7.1. Щодо відсутності спірного майна, як підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами частин першої, третьої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом № 1404-VIII.
Указаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб) (Постанова ОП КГС ВС від 18 серпня 2023 року у справі № 924/90/22).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження") (Постанова КЦС ВС від 12 лютого 2025 року у справі № 2-4532/11).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII встановлює обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника-юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 19.08.2021 у справі № 42/109.
Згідно долучених до матеріалів справи доказів судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.07.2021 у Єдиному державному реєстрі речових прав було зареєстровано перехід права власності на 4 об'єкти нерухомого майна до ІСМ Менеджмент ГмбГ (ICM Management GmbH), яке є самостійною юридичною особою.
Перехід права власності стосується нежитлових приміщень літ. А-2, площею 629,3 кв.м. літ. Б-2, площею 812,1 кв.м., літ. В-1, площею 240,1 кв.м., літ. Г-1, площею 583,6 кв.м., які розташовані за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Тураша Мирослава, будинок 20 (т. 12 а.с. 219-226).
Питання оцінки правомірності переходу права власності на нерухоме майно, яке є предметом виконання судового рішення, а також правових наслідків відчуження майна не входить до предмету судового розгляду на стадії виконавчого провадження.
Оскільки, досліджуватись мають правові підстави застосування п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та повнота дій державного виконавця стосовно повного виконання судового рішення.
До матеріалів справи долучено відомості про припинення права власності на три нежитлових приміщення літ. Б-2, площею 812,1 кв.м., літ. В-1, площею 240,1 кв.м., літ. Г-1, площею 583,6 кв.м., які розташовані за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вулиця Тураша Мирослава. Будинок, 20 (т. 12 а.с. 227-229), на підставі заяви власника про знищення об'єктів речового права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно виданого наказу про примусове виконання судового рішення у справі №9/41 предметом виконання є повернення у власність Національної академії наук України та в оперативне управління Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка Національної академії наук України не лише об'єктів нерухомого майна (адміністративно-інженерний корпус, будівлі ливарної дільниці, будівлі механоскладальної дільниці, прибудови до ливарної дільниці), а також обладнання, інвентарю, меблів, приладів та допоміжних засобів.
Отже, перехід права власності виключно на об'єкти нерухомого майна не підтверджує відсутності у боржника усього майна за виконавчим документом.
На підтвердження обставин відсутності майна, яке підлягає передачі за судовим рішення, боржником надано Довідку про відсутність станом на 12.08.2025 року у власності та на балансі товарно-матеріальних цінностей, в тому числі меблів, інвентарю, обладнання лабораторії, приладів та допоміжних засобів (а.с. 7, т. 12).
Суд відхиляє доводи апелянта стосовно можливості встановлення юридичного факту відсутності у боржника рухомого майна виключно на підставі односторонньо складених довідок самим боржником.
Оскільки, правовою підставою переходу права власності на об'єкти рухомого майна можуть бути укладені правочини (купівлі-продажу, міни, дарування, тощо), які містять документи щодо його передачі новому власнику та проведення розрахунків.
Однак, таких доказів апелянтом не надано, а також не доведено настання юридичного факту припинення права власності на рухоме майно, яке є предметом виконання.
Крім того, державний виконавець повинен самостійно перевірити достовірність наданих документів та безпосередньо встановити обставини відсутності майна у боржника або перехід права власності, надавши таким обставинам юридичну оцінку, з використання повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
В силу частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Також, до повноважень державного виконавця віднесено можливість огляду приміщень та інших володінь особи, їх примусове відкриття, із залученням представників поліції (п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
За встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні перебуває виконавчий документ із виконання судового рішення про повернення у власність боржником нерухомого та рухомого майна.
Таким чином, майно витребувано від боржника у власність держави в особі державної установи.
У спорах про витребування й повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна власника), то ці вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер майнового спору (Постанова КГС ВС від 21 грудня 2020 року у справі № 905/98/20).
У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
У постановах від 30 травня 2018 року та від 14 січня 2020 року у справі № 2-690/11, від 13 листопада 2019 року у справі № 314/738/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення про витребування нерухомого майна повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому поняття «витребування» відповідає поняттю «вилучення та передача предметів», вказаному у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення.
Згідно із висновками Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року в справі №369/13690/20, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, вказаних у рішенні. Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про витребування майна та зобов'язання передати його власнику, не може свідчити що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки його виконання передбачає вчинення виконавцем дій щодо вилучення майна у боржника і передачі його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.
Таким чином, рішення у справі 9/41 підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту, а за відсутності таких дій закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») буде передчасним (Постанова КЦС ВС від 28.10.2022 у справі 754/4245/18).
На підставі ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виключно акт державного виконавця про неможливість виконання рішення, є підставою для закінчення виконавчого провадження. Однак, матеріали справи такого акту не містять.
Обставини пошкодження частини будівель у вигляді руйнації внаслідок вибухової хвилі, спричиненої ракетним ударом по території підприємства, також не можуть бути самостійною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, не доводять знищення всього нерухомого майна.
Також, юридичну долю пошкодженого майна повинен визначати не боржник, а належний власник, яким згідно виконавчого документа є Національна академія наук України.
Встановлення обставин зміни власника нерухомого майна не позбавляє права стягувача або державного виконавця оцінити наявність підстав для заміни боржника з виконання судового рішення.
За результатом сукупної оцінки доказів та наведеного нормативно-правового порядку виконання судового рішення у даній справі, надані апеляційному суду на дослідження матеріали справи не містять відомостей стосовно: отримання боржником виклику державного виконавця; вчинених дій з розшуку майна, яке є предметом виконання; виходу за місцем розташування майна та його огляду, із залученням представників сторін, правоохоронних органів (в порядку примусового огляду); встановлення обставин перебування майна у володінні нового власника нерухомого майна, співставлення переліку відчуженого та знищеного майна, з переліком майна, яке підлягає передачі стягувачу на підставі судового рішення; вирішення державним виконавцем питань про витребування майна боржника, яке перебуває у третіх осіб; аналізу підстав для заміни боржника за виконавчим документом; складення актів про відсутність або знищення майна.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів повного вчинення усіх дій державним виконавцем, передбачених положеннями ст. ст. 10, 18, 60 Закону України «Про виконавче провадження», як імперативної передумови закінчення виконавчого провадження та застосування п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
7.2. У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.
Вказані конституційні положення знайшли свою реалізацію у ГПК України, а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, частиною першою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суди, здійснюючи відповідний контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації принципу обов'язковості судового рішення.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі № 611/26/17 додатково роз'яснив, що означає "обов'язковість судового рішення". Зазначив, що це стан, за якого "таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення)".
У рішенні «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Право на доступ до суду було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Зважаючи на викладені вище мотиви у сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за відсутності доказів фактичного виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2021 у справі №9/41 на підставі наказу суду від 06.05.2022, підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження або покладення на державного виконавця обов'язку з винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції не встановлено передбачених ст. 280 ГПК України обставин для скасування ухвали суду.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, тому, у відповідності до ст. 276 ГПК України, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
9. Судові витрати.
За розгляд апеляційної скарги апелянтом судовий збір не сплачувався на підставі п 19 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 4, 129, 232-234, 269, 270, 271, 275, 276, 280, 282, 284-285(1), 339-343 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю “Інтернешнл Каттер манюфекчерер ГмбХ (ІСМ)» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №9/41 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.03.2026 у справі №9/41 залишити без змін.
3. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв'язку.
4. Матеріали справи у п'ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 22.04.2026.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повний текст постанови складено 24.04.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Іванчук С.В.
Суддя Ржепецький В.О.