Справа № 478/1723/20
Провадж.№ 1-кп/481/51/2026
Іменем України
24.04.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області матеріали кримінального провадження № 12019150240000249 від 06.06.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Казанка, Баштанського району, Миколаївської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, заміжньої, на утриманні має двох дітей, не працюючої, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_4 ,
обвинувачена: ОСОБА_3 ,
захисник: ОСОБА_5 ,
представник потерпілого ОСОБА_6
Судом встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_3 з 06.04.2017 по 28.05.2019, постійно працюючи на посаді начальника відділення поштового зв'язку Казанка-2 Центру поштового зв'язку № 4 Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», займала посаду керівника структурного підрозділу юридичної особи приватного права, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та відповідно до ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, являлась службовою особою.
Крім того, займаючи посаду начальника відділення поштового зв'язку Казанка-2 Центру поштового зв'язку № 4 Миколаївської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_3 , відноситься до посадових осіб юридичних осіб приватного права та є суб'єктом корупційних правопорушень.
ОСОБА_3 , перебуваючи на зазначеній посаді, будучи службовою особою, зобов'язана додержуватись: Постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку»; «Положення про поштовий переказ», затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку /далі УДППЗ/ «Укрпошта» № 275 від 31 травня 2010 року зі змінами; «Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку», затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту та зв'язку України та Міністерством праці та соціальної політики України № 464/156 від 28 квітня 2009 року; «Інструкції про здійснення касових операцій у АТ «Укрпошта», затвердженої наказом АТ «Укрпошта» № 720 від 11.06.2018.
Відповідно до п. 4.8 «Інструкції про здійснення касових операцій у АТ «Укрпошта», затвердженої наказом АТ «Укрпошта» № 720 від 11.06.2018 передбачено, що усі касові операції, що проводяться працівниками ВПЗ протягом робочого дня (зміни), відображаються у Касовій довідці Форми №42 та у Касовому звіті Форми №130.
Працюючи на займаній посаді, ОСОБА_3 заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовим становищем за таких обставин.
ОСОБА_3 , 05.02.2019, перебуваючи на своєму робочому місці у відділенні поштового зв'язку Казанка-2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта», розташованого за адресою: Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 221, внесла відомості в касовий звіт про залишок грошових коштів на кінець дня в сумі 192456,76 гривень.
Наступного робочого дня - 07.02.2019 у ОСОБА_3 , виник умисел на заволодіння грошовими коштами, які знаходились в касі відділення поштового зв'язку Казанка-2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта».
З цією метою, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, порушуючи вимоги норм п.2.3.2 Положення про Миколаївську дирекцію акціонерного товариства «Укрпошта», п. 1 договору про повну матеріальну відповідальність від 06 квітня 2017 року, п.4.2.3, 4.2.5, 4.3.7, 4.3.8, Положення про ВПЗ Казанка-2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта», п.105 Постанови КМУ №270 від 05 березня 2009 року «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку», п.п. 6.1.4, 6.1.5, 6.1.15 «Положення про поштовий переказ», затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» № 275 від 31 травня 2010 року зі змінами від 27.04.2018, перебуваючи на своєму робочому місці - у приміщенні ВПЗ Казанка-2 ЦПЗ № 4 МД УДППЗ «Укрпошта», з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, 07.02.2019 з метою привласнення грошових коштів, внесла завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - щоденний касовий звіт за 07.02.2019 про залишок грошових коштів на початок дня в сумі 155369,06 гривень, після чого грошові кошти в сумі 37087,70 гривень взяла з каси ВПЗ Казанка-2 та привласнивши їх, розпорядилась на власний розсуд.
В результаті умисних дій, ОСОБА_3 , заподіяла потерпілій юридичній особі - Акціонерному Товариству «Укрпошта» матеріальну шкоду на загальну суму 37087,70 гривень.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.3 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно.
03.04.2026 року між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.3 ст.191 КК України, щодо узгодженого покарання, а саме, за ч.3 ст.191 КК України - у виді 5 років позбавлення волі та згідно ст. 75 КК України звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком, визначення якого належить до повноважень суду, з покладенням на ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; згоди сторін на його призначення та щодо наслідків укладення і затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України, щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст.476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.
Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_3 в судовому засіданні беззастережно визнає свою вину в обсязі обвинувачення у вчинених кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що вона цілком розуміє характер обвинувачення, яке їй пред'явлено. Визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України в повному обсязі, щиро розкаялась, визнала фактичні обставини справи встановлені слідством. Крім того, зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просила угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України. Зокрема прокурор послався на відповідність угоди вимогам п.1 ч.4 ст.469 КПК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченій узгоджене покарання.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, а тому просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
Представник потерпілого ОСОБА_6 проти затвердження угоди не заперечувала, вказавши, що в потерпілого АТ «Укрпошта» до обвинуваченої ОСОБА_3 претензій не має, оскільки остання шкоду, заподіяну злочином, відшкодувала в повному обсязі.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченої про повне розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь - яких обставин, які примусили ОСОБА_3 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого їй обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або обвинуваченого. При цьому, системний аналіз п. 2-1 ч. 4, ч.5 ст. 469 КПК України свідчить, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена, у провадженні щодо тяжкого корупційного злочину чи кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);
У судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 беззастережно визнала свою вину та підтвердила обставини вчинення злочинних дій, викладених в обвинувальному акті. Цілком розуміє свої права, визначені в п.п.1-4 ч. 5 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид узгодженого покарання та усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
На підставі пояснень обвинуваченої суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , збитки завдані юридичній особі приватного права АТ «Укрпошта». Таким чином, злочином, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , завдано шкоду інтересам інших осіб, які дали письмову згоду прокурору на укладення ним угоди, що за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України не виключає можливість укладання угоди про визнання винуватості.
Одночасно з цим, сторонами в угодах вирішено питання щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 3 ст. 191 КК України. Обвинувачена ОСОБА_3 відшкодувала збитки, заподіяні АТ «Укрпошта» в повному обсязі.
До того ж при укладанні прокурором угоди з ОСОБА_3 дотримано вимоги п. 2 ч. 2 ст. 470 КПК України, яка зобов'язує у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину погодження з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов'язки) або його першим заступником чи заступником, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, адже угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , погоджена першим заступником керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 .
Оцінюючи зміст угоди на відповідність вимогам ст. 472 КПК України, суд встановив таке.
В угоді про визнання винуватості викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_3 , його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статі) КК України.
Суд установив, що правова кваліфікація діяння, інкримінованого ОСОБА_3 , є правильною. Адже кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння обвинуваченої, викладена в угоді, відповідає ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КПК України, з урахуванням, що за ч.2 ст.191 КК України судом ухвалою від 11.03.2026 кримінальне провадження було закрите, у зв'язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності.
Виходячи з наведеного, судом не встановлено обставин, які б свідчили про неправильну правову кваліфікацію дій ОСОБА_3 .
Крім цього, укладена угода містять істотні для даного кримінального провадження обставини. Зокрема, у її змісті зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про укладення такої угоди, а саме: характер і тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, повне відшкодування заподіяної шкоди, факт підтримки Збройних Сил України шляхом надання грошової допомоги у вигляді благодійного внеску у розмірі 10000 гривень.
Також укладена угода містять положення про беззастережне визнання ОСОБА_3 своєї винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за фактичних обставин викладених в обвинувальному акті. Наведене свідчить про те, що при укладанні угоди прокурором ОСОБА_4 з обвинуваченою ОСОБА_3 в цій частині дотримані вимоги ст. 472 КПК України
Враховуючи викладене, суд встановив, що подана до суду угода, укладена між прокурором та обвинуваченою, розкриває визначені ст. 472 КПК України обставини та містить всі необхідні реквізити. Тобто при укладанні угод вимоги згаданої норми дотримані.
Окремо судом взято до уваги, що в укладенні угоди про визнання винуватості брав участь захисник обвинуваченої, адвокат ОСОБА_5 . Вказане підтверджується наявними підписами захисника у тексті угоди та підтверджено захисником та обвинуваченою під час судового засідання. З огляду на викладене текст угоди відповідає і приписам п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, які передбачають обов'язкову участь захисника при укладенні угоди про визнання винуватості.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що укладена прокурором угода про визнання винуватості з обвинуваченою ОСОБА_3 не суперечать чинному законодавству.
За змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор враховує, в тому числі наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень та наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні та припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень.
Невідповідність умов угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим, інтересам суспільства є підставою для відмови судом у її затвердженні (п. 2 ч. 1 ст. 474 КПК України).
Оцінюючи угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченою ОСОБА_3 , в контексті дотримання вимог наявності суспільного інтересу, суд виходить із такого.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, в тому числі забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був засуджений. Таким чином, за наслідками судового провадження суд за своїм внутрішнім переконанням, на підставі наданих сторонами доказів, приймає рішення щодо винуватості або невинуватості особи в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні.
Як свідчить подана до суду угода, обвинувачена ОСОБА_3 добровільно та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. За таких обставин затвердження угоди про визнання винуватості відповідатиме інтересам суспільства в досягненні завдань кримінального провадження, в частині забезпечення ефективного судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, з мінімальними затратами як державних ресурсів, так і особистих ресурсів учасників провадження.
Наведене у своїй сукупності переконує суд у тому, що затвердження угоди про визнання винуватості відповідатиме інтересам суспільства в запобіганні, виявленні та припиненні кримінальних правопорушень.
У контексті дотримання вимог наявності суспільного інтересу при укладенні угоди з обвинуваченою ОСОБА_3 , суд враховує, що питання відшкодування збитків потерпілому наразі вирішене в повному обсязі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що укладення та затвердження угоди відповідає суспільному інтересу, оскільки забезпечує реальне відновлення порушених майнових інтересів потерпілого, що узгоджується із завданнями кримінального провадження та сприяє досягненню його цілей.
Також у питанні задоволення інтересів суспільства, суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 перерахувала 10000 грн, як допомогу Збройним Силам України. Вказане, в умовах повномасштабної війни та постійної потреби економічної підтримки Збройних Сил України для протистояння російській агресії, беззаперечно свідчить про наявність суспільного інтересу як в укладанні, так і затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної з обвинуваченою ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної з обвинуваченою ОСОБА_3 , вимогам наявності суспільного інтересу щодо їх укладання, що свідчить про дотримання прокурором вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди було добровільним. Існування обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним зобов'язує суд відмовити в її затвердженні.
Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у них умов. Зазначила про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді зі сторони прокурора.
Прокурор ОСОБА_4 також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.
З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладання угоди сторонами під будь-яким впливом, суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.
Пункт 5 ч. 7 ст. 474 КПК України зобов'язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов'язань.
За змістом угоди про визнання винуватості обвинувачена зобов'язалися беззастережно визнати свою винуватість у судовому провадженні.
У судовому засіданні обвинувачена підтвердила обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надала відповідні зізнавальні показання щодо себе, визнала свою винуватість в інкримінованому злочині. Тим самим обвинувачена виконала взяті на себе зобов'язання у цій частині.
Крім цього, під час судового засідання обвинувачена повідомили про готовність та наявність у них фінансової можливості виконати зобов'язання щодо сплати судових витрат, а також виконання обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На підставі викладеного судом встановлено, що виконання взятих обвинуваченою ОСОБА_3 на себе за угодою зобов'язань не є очевидно неможливим.
При вирішенні питання про те, що умовами угоди не порушено прав, свобод чи інтереси сторін суд врахував таке: факт добровільності її укладення як обвинуваченою, так і прокурором; відповідність укладеної угоди вимогам закону; дотримання вимог щодо обов'язкової участі захисника при укладанні угоди про визнання винуватості, що забезпечило реалізацію прав обвинуваченої на отримання кваліфікованої правової допомоги; можливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань, підтверджена нею у судовому засіданні.
Наведене у сукупності переконує суд, що умовами угоди не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Пунктом 1 ч. 7 ст. 474 КПК України закріплено, що підставою для відмови у затвердженні угоди є невідповідність її умов вимогам закону. При цьому за змістом ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є покарання, узгоджене сторонами угоди, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості).
За умовами угоди сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або повною матеріальною відповідальністю строком на 3 (три) роки.
При цьому згідно з ч. 2 та 3 ст. 75 КК України сторони дійшли згоди про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України.
За наведених обставин, з огляду на положення ст. 472, п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України, суд має перевірити на предмет відповідності вимогам закону узгоджене між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 покарання, а також можливість звільнити обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням.
Порядок призначення покарання врегульований ст. 65 КК України. Вказаною нормою закріплено, що: суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Зважаючи на те, що за змістом угоди про визнання винуватості за ч. 3 ст. 191 КК України сторони погодили покарання для обвинуваченої у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, суд дійшов висновку, що сторонами при узгодженні строку основного покарання враховані мінімальна та максимальна межі такого покарання, встановленого санкцією ч. 3 ст. 191 КК України.
Узгоджуючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років сторони врахували відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, та наявність обставин, які його пом'якшують.
Так, сторони погодилися, що обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , є: визнання нею вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків у повному обсязі, а також вчинення злочину вперше, позитивна характеристика за місцем проживання, знаходження на утриманні двох дітей.
Під час судового розгляду судом не встановлено обставин, які б відповідно до положень Загальної частини КК України перешкоджали б призначенню ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. При цьому, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.
У зв'язку з цим, на переконання суду, таке покарання відповідає вимогам ст. 50, 63, 65 КК України.
Надаючи оцінку відповідності вимогам закону звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд виходить з такого.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 75 КК України встановлено, що у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк не більше восьми років або іншого більш м'якого покарання, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, з урахуванням того, що сторонами угоди про визнання винуватості узгоджено, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, суд доходить висновку, що досягнута домовленість про звільнення обвинуваченої від його відбування з випробуванням не суперечить законодавству.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, крім цього, покладає на обвинувачену обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 191 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_3 , поряд з основним покаранням у виді позбавленням волі передбачає обов'язкове додаткове покарання, а саме позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років .
Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 КК України, суд вважає обґрунтованим узгодження сторонами для обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або повною матеріальною відповідальністю строком 3 (три) роки.
Процесуальні витрати за проведення Миколаївським НДЕКЦ МВС України судових почеркознавчих експертиз, відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 20 складає 6538,00 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 60 складає 10460,80 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 156 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 157 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 158 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 159 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 161 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 162 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 163 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 164 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 166 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 167 складає 1307,60 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 264 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 265 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 267 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 268 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 269 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 271 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 272 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 273 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 274 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 275 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 277 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 278 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 276 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 278 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 279 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 309 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 310 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 311 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 312 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 313 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 314 складає 471,03 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 315 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 316 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 317 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 318 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 319 складає 471,03 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 320 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 321 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 322 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 323 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 341 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 342 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 343 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 344 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 345 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 346 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 347 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 348 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 349 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 350 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 351 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 352 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 353 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 354 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 355 складає 1256,08 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 356 складає 785,05 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 357 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 358 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 359 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 360 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 361 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 362 складає 628,04 гривень; відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи № 363 складає 628,04 гривень, а всього на суму 84400 гривень 26 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Провадження за цивільним позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочном підлягає закриттю, на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки представником цивільного позивача ОСОБА_9 надано інформацію про здійснення повного розрахунку ОСОБА_3 за шкоду, спричинену потерпілій юридичній особі приватного права (цивільному позивачу).
Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались .
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до п.7 ч. 9 ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 369-371, 373-374, 468-476, 532,615 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 квітня 2026 року між прокурором Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участю захисника обвинуваченої ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України і призначити їй покарання за ч.3 ст.191 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій або повною матеріальною відповідальністю строком 3 (три) роки.
На підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
На підставі статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Провадження за цивільним позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.
Речові докази, а саме оригінали відомостей № 1/4819 на виплату соціальних за вересень 2018, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити в них.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 84400 (вісімдесят чотири тисячі чотириста) гривень 26 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя ОСОБА_1