Справа № 473/78/26
іменем України
"23" квітня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому вказувало, що 25 січня 2024 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (з фіксованою процентною ставкою) №2516736.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 1 200 грн, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - до 24 лютого 2024 року. У той же час, у разі неповернення позики протягом вказаного строку позичальник має право користуватися позикою протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку кредитування.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 2,50 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до Програми лояльності - 1,13 % на день від суми позики);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
14 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №14/06/21 (з додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром боржників від 25 липня 2024 року №28 відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики №2516736 від 25 січня 2024 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 24 036,25 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 6 700 грн;
-заборгованість за процентами - 17 336,25 грн.
Крім цього, 26 січня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» уклало з відповідачем Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1405584.
Відповідно до договору ТОВ «Слон Кредит» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн зі строком користування коштами протягом 364 днів, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 24 січня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом.
При порушенні зобов'язань позичальник зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця неустойку - штраф: у розмірі 375 грн на 4 день порушення зобов'язань; у розмірі 27,50 грн, починаючи з 5 дня порушення зобов'язань.
14 жовтня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14102024, за яким ТОВ «Слон Кредит» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №1405584 від 26 січня 2024 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 19 312, 49 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 2 499,99 грн;
-заборгованість за процентами - 15 562,50 грн;
-нарахована неустойка - 1 250 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача не з'явилася, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві (позові) не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 25 січня 2024 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (з фіксованою процентною ставкою) №2516736.
За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося надати ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 1 200 грн, а відповідач зобов'язався повернути позикодавцю позику протягом 30 днів - до 24 лютого 2024 року. У той же час, у разі неповернення позики протягом вказаного строку позичальник має право користуватися позикою протягом 90 календарних днів після спливу первісного строку кредитування.
За користування позикою ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на користь позикодавця проценти:
- у розмірі 2,50 % від суми позики за кожен день користування коштами (знижена процентна ставка, яка застосовується відповідно до Програми лояльності - 1,13 % на день від суми позики);
- у розмірі 2,70 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальником строку повернення позики).
14 червня 2021 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №14/06/21 (з додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром боржників від 25 липня 2024 року №28 відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з Договору позики №2516736 від 25 січня 2024 року.
Крім цього, 26 січня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» уклало з відповідачем Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1405584.
Відповідно до договору ТОВ «Слон Кредит» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 500 грн зі строком користування коштами протягом 364 днів, а відповідач зобов'язався щомісячно частинами (згідно узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 24 січня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом.
При порушенні зобов'язань позичальник зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця неустойку - штраф: у розмірі 375 грн на 4 день порушення зобов'язань; у розмірі 27,50 грн, починаючи з 5 дня порушення зобов'язань.
14 жовтня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №14102024, за яким ТОВ «Слон Кредит» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №1405584 від 26 січня 2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що договір позики та кредитний договір були вчинені в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорах усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав правочини за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на підставі вказаних договорів ОСОБА_1 набув відповідні права та обов'язки позичальника.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов'язання та зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, з укладенням договорів факторингу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов'язки первісних кредиторів за договорами.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов'язань на користь первісних кредиторів або їх правонаступника.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики від 25 січня 2024 року №2516736 заборгованість за вказаним договором станом на 25 липня 2024 року становить 24 036,25 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 6 700 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 25 січня 2024 року до 24 травня 2024 року) - 17 336,25 грн.
Проте суд не погоджується з таким розрахунком.
Зокрема, зі змісту договору позики вбачається узгодження сторонами вказаного правочину суми позики в розмірі 1 200 грн. Докази щодо внесення сторонами змін до вказаного правочину, укладення додаткових угод, що б призвело до збільшення суми позики, матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи жодні докази й на підтвердження факту отримання відповідачем позики у розмірі 6 700 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню доведена, передбачена договором, заборгованість за позикою у розмірі 1 200 грн.
У зв'язку з наведеним, суд не погоджується з розміром нарахованих процентів за користування позикою.
При цьому, умови договору позики та відповідні нарахування в цій частині частково суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (сфера дії якого поширюється на договори позики, за якими передбачено сплату процентів).
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За встановленого, оскільки договір позики укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує денну процентну ставку в 1,5 % на день, починаючи зі 121 дня з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (тобто з 22 квітня 2024 року) є нікчемними, а нарахування процентів з початку вказаного періоду повинно здійснюватися за ставкою, що не перевищує денну в 1,5 %.
Таким чином, проценти з 22 квітня 2024 року підлягали до нарахування за ставкою 1,5 % на день, що відповідатиме денній процентній ставці 1,5 %.
Тобто, належна заборгованість за процентами до стягнення за період нарахування становить:
- з 25 січня 2024 року до 24 лютого 2024 року - 406,80 грн (1 200 грн (розмір заборгованості за позикою) х 1,13 % (процентна ставка за день користування позикою)/100 х 30 (днів користування позикою));
- з 25 лютого 2024 року до 21 квітня 2024 року - 1 710 грн (1 200 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 2,5 % (процентна ставка за день користування кредитом)/100 х 57 (днів користування кредитом));
- з 22 квітня 2024 року до 24 травня 2024 року - 594 грн (1 200 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 1,5 % (процентна ставка за день користування кредитом)/100 х 33 (дні користування кредитом));
Таким чином, заборгованість за договором позики до стягнення становить 3 910,80 грн, у тому числі:
-заборгованість за позикою - 1 200 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 25 січня 2024 року до 24 травня 2024 року) - 2 710,80 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26 січня 2024 року №1405584 заборгованість за вказаним договором станом на 14 жовтня 2024 року становить 19 312, 49 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 2 499,99 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 26 січня 2024 року до 14 жовтня 2024 року) - 15 562,50 грн;
-нарахована неустойка - 1 250 грн.
Проте суд не погоджується із розміром нарахованої заборгованості за процентами, нарахованими за ставкою 2,5 % на день, оскільки умови кредитного договору та відповідні нарахування в цій частині частково суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (обґрунтування дивитись вище).
Таким чином, проценти з 22 квітня 2024 року підлягали до нарахування за ставкою 1,5 % на день, що відповідатиме денній процентній ставці 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - за ставкою 1 % на день, що відповідатиме денній процентній ставці 1 %.
Тобто, належна заборгованість за процентами до стягнення за період нарахування становить:
- з 26 січня 2024 року до 21 квітня 2024 року - 4 749,98 грн (2 499,99 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 2,5 % (процентна ставка за день користування кредитом)/100 х 87 (днів користування кредитом) - 687,50 грн (сплачені проценти));
- з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 4 499,98 грн (2 499,99 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 1,5 % (процентна ставка за день користування кредитом)/100 х 120 (днів користування кредитом));
- з 20 серпня 2024 року до 14 жовтня 2024 року - 1 399,99 грн (2 499,99 грн (розмір заборгованості за кредитом) х 1 % (процентна ставка за день користування кредитом)/100 х 56 (днів користування кредитом)).
Що стосується вимоги про стягнення неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.
Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.
Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб'єктів правовідносин.
У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).
Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.
Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.
Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань (зокрема, сплати неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.
За встановленого, нарахована позивачем неустойка не підлягає стягненню.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором до стягнення становить 13 149,94 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 2 499,99 грн;
-заборгованість за процентами (за період з 26 січня 2024 року до 14 жовтня 2024 року) - 10 649,95 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 191,82 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк»):
- заборгованість за Договором позики (з фіксованою процентною ставкою) №2516736 від 25 січня 2024 року, що утворилася станом на 25 липня 2024 року, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) гривень; заборгованість за процентами за користування позикою (за період з 25 січня 2024 року до 24 травня 2024 року) у розмірі 2 710 (дві тисячі сімсот десять) гривень 80 копійок, а всього в загальному розмірі 3 910 (три тисячі дев'ятсот десять) гривень 80 копійок;
- заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» №1405584 від 26 січня 2024 року, що утворилася станом на 14 жовтня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 2 499 (дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 26 січня 2024 року до 14 жовтня 2024 року) у розмірі 10 649 (десять тисяч шістсот сорок дев'ять) гривень 95 копійок, а всього в загальному розмірі 13 149 (тринадцять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 94 копійки;
- судовий збір у розмірі 1 191 (одна тисяча сто дев'яносто одна) гривня 82 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв