Справа № 472/1/26
Провадження №1-кп/472/1/26
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
23 квітня 2026 року селище Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в залі суду),
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у с-щі Веселинове Миколаївської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152190000859 від 05.11.2025 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: останній раз 04.07.2024 року Веселинівським районним судом Миколаївської області, з врахуванням змін, внесених ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20.05.2025 року за ч.1 ст.162 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 369 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - до 6 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців; 18.09.2025 року за ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 10.09.2025 року звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина якого складає: 04 (чотири) роки 04 (чотири) місяці 17 (сімнадцять) днів, для проходження військової служби за контрактом, який на момент інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні "солдат", який з 30.10.2025 року вважається таким, що самовільно залишив військову частину,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
23 квітня 2026 року прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, чинити тиск на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, а обраний під час підготовчого судового засідання запобіжний захід у вигляді тримання під вартою спливає 30.04.2026 року.
На наявність вказаних ризиків, на думку прокурора, вказує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи це, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом залякування та погроз, чи іншими способами може впливати на свідків, показання яких мають суттєве значення у вказаному кримінальному провадженні. Також ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий, не має міцних соціальних зв'язків.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, зазначивши, що ризики, вказані у клопотанні, на сьогодні не зникли та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції) заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або альтернативний у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, посилаючись на те, що прокурор не довів існування ризиків, та вказуючи, що обвинувачений має постійне місце проживання по АДРЕСА_1 , де також мешкає його матір, яка не заперечує щодо проживання обвинуваченого разом з нею.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним в частині першій вказаної статті.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення на стадії судового розгляду доведена перебуванням на розгляді суду обвинувального акта.
Аналізуючи встановлене в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором ризик можливості переховування від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України) та ризик незаконного впливу на свідків (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) у ході розгляду клопотання є доведеними.
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому, усвідомлюючи це, ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, усвідомлюючи можливість настання для себе негативних наслідків (певні обмеження), а також суворістю передбаченого покарання в разі доведення його винуватості в ікримінованому йому обвинуваченні. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, шляхом залякування та погроз, чи іншими способами може впливати на свідків, показання яких мають суттєве значення у вказаному кримінальному провадженні. Також ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину в період умовно-дострокового звільнення, не має міцних соціальних зв'язків.
На думку суду інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання встановленим ризикам.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має іншого джерела доходів. Крім того, даний запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.
Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не виявляється можливим у зв'язку з відсутністю у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду.
Застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та домашнього арешту ніяким чином не зможе перешкодити обвинуваченому переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що останній схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки раніше неодноразово судимий, та 18.09.2025 року був умовно-достроково звільнений від відбування покарання з місця позбавлення волі з метою проходження військової служби, однак з 30.10.2025 року вважається таким, що самовільно залишив військову частину.
Таким чином, суд вважає, що єдиним запобіжним заходом, який зможе запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.
Вік, стан здоров'я та сімейний стан ОСОБА_4 не перешкоджають його утриманню в умовах слідчого ізолятора. Доказів, які б свідчили про протилежне, стороною захисту суду не надано.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне не визначати ОСОБА_4 заставу, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, вчиненого із застосування насильства.
За обставин, зазначених вище, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 199, 331, 369-372 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора Первомайського відділу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, громадянину України, освіта професійно-технічна, неодруженому, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого: останній раз 04.07.2024 року Веселинівським районним судом Миколаївської області, з врахуванням змін, внесених ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20.05.2025 року за ч.1 ст.162 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 1 ст. 369 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - до 6 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців; 18.09.2025 року за ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 10.09.2025 року звільненого умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина якого складає: 04 (чотири) роки 04 (чотири) місяці 17 (сімнадцять) днів, для проходження військової служби за контрактом, який на момент інкримінованого кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "солдат", який з 30.10.2025 року вважається таким, що самовільно залишив військову частину, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 червня 2026 року включно.
Строк дії ухвали закінчується 21 червня 2026 року о 24:00 годині.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту або альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1