Справа №127/13042/26
Провадження №1-кс/127/5056/26
17 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 62025080100007373 від 27.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100007373 від 27.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат військової служби за мобілізацією на особливий період ОСОБА_6 , такелажник 1 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно- відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18 травня 2025 року № 56-РС, солдат ОСОБА_6 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду такелажника 1 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно- відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
04.09.2025 від командира евакуаційного взводу ремонтно-відновлювальному батальйону майстер-сержанта ОСОБА_7 рапортом вх. №34707 від 05.09.2025 встановлено, що під час перевірки особового складу евакуаційного взводу в районі населеного пункту Кам'яне (Запорізької області), такелажник 1 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 був відсутній без поважної причини. Були організовані пошукові заходи, які не принесли бажаного результату. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає. Де зараз знаходиться ОСОБА_6 йому невідомо.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 04.09.2025 солдатом ОСОБА_6 ) від 17 вересня 2025 року № 2912, солдат ОСОБА_6 , самовільно залишив частину та звільнений від займаної посади такелажника 1 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону та зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Так, 04.09.2025, солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_6 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану самовільно, без поважної причини залишив військову частину НОМЕР_1 із постійною дислокацією у населеному пункті Кам'яне (Запорізької області) та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 18.11.2025, а саме до моменту його встановлення працівниками відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, 18.11.2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто дезертирство, самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Винна підозрюваного ОСОБА_6 доводиться наступними зібраними доказами, які перебувають в кримінальному провадженні:
?Проведеним ВЧ НОМЕР_1 службовим розслідуванням від 04.09.2025;
?Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 24.11.2025 року;
?Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.11.2025 року;
?Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.01.2026 року
?Рапортами о/у СКП ВП №3 ВРУП ОСОБА_11 про відсутність ОСОБА_6 за місцем проживання.
Санкція ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі та згідно ч. 5 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
12.01.2026 року кримінальне провадження № 62025080100007373 від 27.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, було зупинено та оголошено в розшук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.04.2026 року на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області № 127/116/26 від 14.01.2026 року про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, працівниками СКП ВП № 3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області о 16:00 було затримано ОСОБА_6 .
Виходячи із вищевикладеного, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 408 КК України, тому існують ризики визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_6 не перебуваючи під вартою матиме можливість ухилятися від органів досудового розслідування та суду, адже він вчинив тяжкий злочин, за який передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі, а також продовжити свою злочинну діяльність вчиняючи нові кримінальні правопорушення. Цим самим він може перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження. В той же час жоден інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам, адже особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не перешкоджатимуть ОСОБА_6 вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, тому слідчий просила клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримала.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, просила обрати цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Слідчими СВ відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100007373 від 27.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Згідно підозри, оголошеної ОСОБА_6 останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення обґрунтована. Причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану, санкцією інкримінованої статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі контактні дані свідків, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також суд враховує, що ОСОБА_6 тривалий час переховувався від органу досудового розслідування.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує, що ОСОБА_6 покази надає, вину визнає, має постійне місце проживання.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід :тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого правопорушення, однак вчиненого без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей, крім того відомостей про попередні порушення дисципліни відсутні. Також суд враховує, що ОСОБА_6 приймав участь у бойових діях та отримав поранення, які підтверджені копіями довідок, наданих адвокатом в судовому засіданні. Таким чином відсутні перешкоди для визначення ОСОБА_6 застави в межах визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.
При вирішенні питання щодо розміру застави, судом враховуються обставини та тяжкість правопорушення, а також характеризуючі дані підозрюваного, який надає покази, вину визнає, має постійне місце проживання, раніше не судимий, а також його матеріальний стан.
Крім того, слід враховувати, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, характеризуючі дані підозрюваного, його матеріальний стан, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, з альтернативою внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23.04.2026 року.
Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
?прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
?не відлучатись із населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
?здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя