22 квітня 2026 року
м. Чернівці
справа № 727/1044/25
провадження 822/582/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,
учасники справи:
позивач Чернівецька міська рада - представник ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 18 лютого 2026 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Калмикова Ю.О.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
02 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з заявою про розстрочення виконання рішення у цивільній справі № 727/1044/25 за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.
Посилалася на те, що вона немає можливості виконати вищевказане рішення та потребує розстрочення орендної плати на шість місяців у рівних частинах зазначаючи, що фінансова ситуація в якій відповідачка та її сім'я зараз перебуває унеможливлює своєчасне виконання зобов'язання у повному обсязі.
З урахування наведеного та з посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просила заяву задовольнити.
Просила суд, розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 червня 2025 року у справі № 727/1044/25 строком на шість місяців із погашенням заборгованості рівними частинами щомісячно.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 лютого 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини не можуть розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими й відповідно до приписів ст.435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення коштів, адже доводи заявниці, не свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання вказаного судового рішення, які б були особливими чи винятковими та при наявності яких не існувало реальної можливості виконати рішення суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 лютого 2026 року скасувати та задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт з даною ухвалою не погоджується, вважає, що вона ухвалена з порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянтом було надано докази, що підтверджують: статус пенсіонера та мінімальний рівень доходу; тяжкий стан здоров'я сина, який переніс інсульт та потребує постійного лікування і реабілітації; фактичне утримання сина та здійснення постійного догляду; відсутність можливості одноразово сплатити значну суму боргу.
Вказані обставини є тривалими, об'єктивними та не залежать від волі апелянта.
Однак суд першої інстанції формально зазначив про відсутність виключних обставин, не надавши належної оцінки поданим доказам, чим порушив вимоги ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 215?381 (двісті п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят одна) гривня 44 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради судовий збір у сумі 3?230 (три тисячі двісті тридцять) гривень.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 червня 2025 року - без змін.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду передбачено також ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2018 року по справі за №813/8842/13-а зазначив, що підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Як роз'яснено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2019 року у справі №2-54/08, при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Заявником не доведено виникнення виняткових обставин, які об'єктивно ускладнюють виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, а також не розкрито причини визначеного строку відтермінування виконання рішення суду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач просила суд про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, посилаючись фактично на важке матеріальне становище, при цьому, не надаючи належних доказів та не зазначаючи про дійсні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять неможливим таке виконання без застосування розстрочення погашення боргу перед стягувачем, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Також належить наголосити, що скаржник таких відомостей та доказів не подавала і до апеляційної скарги на спростування висновків суду, наводячи аналогічні доводи свого важкого матеріального стану, що колегією суддів до уваги не може бути прийнято, як і не вмотивовано, чому саме відстрочення виконання рішення суду має становити 6 місяців.
Виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі №2-55/10).
Колегія суддів повністю погоджується з повнотою та об'єктивністю оцінки судом першої інстанції наданих письмових документів та фактичних обставин справи, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 , чого останньою при розгляді її апеляційної скарги спростовано не було жодним належним письмовим доказом.
Одночасно колегія суддів роз'яснює апелянту, що за наявності документів, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду (стан здоров'я заявника, документально підтверджена важка хвороба членів сім'ї, яка призвела до втрати працездатності і обумовила необхідність тривалого або постійного лікування з підтвердження переліку призначених ліків або медичних процедур та їх вартість, документально підтверджена загибель майна заявника або житла, де він мешкає, через нещасний випадок, стихійне лихо, природній катаклізм, військові дії, додаткові докази складного матеріального стану та відсутності будь-якого майна), заявник не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідною заявою та обґрунтовано вимагати розстрочки виконання рішення суду.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене вище, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 367, 368, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 18 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Дата складання повної постанови - 23 квітня 2026 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: Н.К. Височанська
О.О. Одинак