Провадження № 33/803/1317/26 Справа № 199/3121/26 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
22 квітня 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,
за участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Порхуна С.Л. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, ОСОБА_1 , 27.02.2026 близько 15.00 години за місцем мешкання у квартирі АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що полягало у ображанні, погрозах, залякуваннях, штовханнях, завданні ляпасів відносно своєї матері ОСОБА_2 , чим завдано шкоди психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 1732 КУпАП.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 2 (дві) доби та стягнуто на користь держави судовий збір.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, захисник Порхун С.Л. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме - штраф у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Зазначає, що вищевказана постанова оскаржується в частині призначеного стягнення.
Вважає, що адміністративне стягнення, яке накладено надто суворе, оскільки судом першої інстанції не враховано вік особи та його вікові проблеми зі здоров'ям, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім того, ОСОБА_1 не заперечував факт вчинення адміністративного правопорушення, надавав пояснення.
Будучи увідомленим про місце та час розгляду справи, захисник Порхун С.Л. до суду апеляційної інстанції не з'явився, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проведено у його відсутність. При цьому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , не заперечував щодо розгляду справи без участі захисника.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Як убачається з матеріалів справи, постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 2 доби.
При цьому фактичні обставини справи та вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення в апеляційній скарзі не оспорюються. Апеляційна скарга подана виключно з підстав незгоди із видом та суворістю призначеного адміністративного стягнення.
За таких обставин, з урахуванням меж апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції не перевіряє встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та правильність висновків щодо доведеності вини особи, а здійснює перевірку постанови лише в оскарженій частині - щодо призначеного адміністративного стягнення.
Відповідно до санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства передбачено адміністративне стягнення, зокрема, у вигляді штрафу, громадських робіт або адміністративного арешту. Вибір виду та розміру адміністративного стягнення здійснюється судом із урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері, що полягало у словесних образах, погрозах, а також застосуванні фізичного впливу, зокрема штовхання та нанесення ляпасів, чим завдано шкоди її психологічному та фізичному здоров'ю.
Призначаючи адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 2 доби, суд першої інстанції врахував характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку, пов'язану із вчиненням насильства в сім'ї щодо близької особи, а також необхідність запобігання вчиненню нових правопорушень.
Доводи апеляційної скарги про необхідність пом'якшення стягнення з огляду на вік ОСОБА_1 , стан його здоров'я, а також визнання ним вини та надання пояснень, не свідчать про явну невідповідність призначеного стягнення вимогам закону. Зазначені обставини самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції та не нівелюють характеру вчиненого правопорушення.
Посилання апеляційної скарги на стан здоров'я ОСОБА_1 як на підставу для пом'якшення адміністративного стягнення є безпідставними, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Щодо доводів про визнання вини, суд зазначає, що саме по собі таке визнання не свідчить про щире каяття та не є безумовною підставою для пом'якшення відповідальності. Із наданих пояснень убачається, що ОСОБА_1 не надав належної критичної оцінки своїй поведінці, не висловив жалю з приводу вчиненого та фактично не засудив власні дії.
За таких обставин наведені доводи не впливають на висновок суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного адміністративного стягнення і не дають підстав для його зміни.
Крім того, призначене адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на мінімальний строк фактично відповідає цілям адміністративного стягнення та не є явно суворим.
За таких обставин підстав для зміни постанови суду першої інстанції в частині виду та розміру адміністративного стягнення суд апеляційної інстанції не вбачає.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Апеляційну скаргу захисника Порхуна С.Л. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко